Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Глава 5. СВЯТИЙ ГАВРИЇЛ ПРИНОСИТЬ ОПОВІЩЕННЯ ПРО ЗАКІНЧЕННЯ ЇЇ ЗЕМНОГО ЖИТТЯ

При дочитуванні історії земного життя Пречистої Діви Марії, нашого єдиного і Небесного Фенікса, що возстав із земного праху для царювання у Небі, ци маємо право розчулюватися аж до сліз при виді її подвижництва. Але я повинна настоювати на тому, щоби побожні вірні не розглядали Її чудних діянь, як давню бувальщину; бо потужна чеснота Віри може їх представити в умі, як сьогодення. Тоді, без сумніву, ми для душі зберем найкращі овочі; наші серця потішаться добром, яке очі є нездібними побачити.

Пресвята Богородиця приблизилась до віку шістдесять сім років, не сповільнюючись, не зупиняючи польоту, не вгамовуючи полум'я любові і жагу до придбання нових заслуг, цілком так само, як і в першій хвилі Її Непорочного Зачаття. Господь зробив Її зовсім одухотвореною й Богоподібною. Дух Її нестримно линув до Божественності, і кайдани плоті ставали надокучливими. Та й сама земля через гріхи смертних ставала невартою затримувати в себе Небесний скарб. Предвічний Бог Отець вже бажав мати при собі свою Єдину і правдиву Доню; Бог Син - свою улюблену і ніжну Матір; і Бог Дух Святий - чарівну, вибрану Дружину. Ангели тужили за Царицею, Святі - за своєю Повелителькою.

Небесна консисторія (згідно із людським способом мислення) нараджувалася, як прославити і винаго­родити Преблагословенну Божу Матір за самовіддане сповнення всіх накреслень Божого милосердя стосовно дітей Адама. Отож Всевишній вирішив потішити Її повідомленням про точний час закінчення Її земної подорожі. Пресвята Тройця відправила з посольством до Марії архангела Гавриїла із багатьма другими достойниками Небесної ієрархії.

Святий князь зійшов з почетом до дому Тайної Вечері в Єрусалимі, і увійшов в капличку, де Пречиста Діва якраз лежала хрестом на долівці, вимолюючи прощення для грішників. При звуках ангельської музики Вона підвелась на коліна щоби з пошаною прийняти Небесних післанців. У своїх білих сяючих одежах вони оточували свою Царицю із радістю і почитанням. Усі в руках тримали пальмові віти і корони - у кожного інакша, невиданої краси і вартості: для передання Їй заслуженої нагороди.

Архангел привітав Її Богородичним славнем і повів таку мову: "Наша Повелителько і Пані. Всемогутній і

Святий із Святих посилає нас від свого Небесного Двору, щоби в Його Імені об'явити Тобі про найщасливіший кінець Твого паломництва і добро­вільного вигнання на землі у смертному житті. Незабаром, о Пані, надходять оті день і година, в котрі, згідно із Твоїми прагненнями, Ти перейдеш через природну смерть до посідання вічного і безсмертного життя, яке на Тебе жде у славі і праворуч Твоєго Божественного Сина, нашого Бога. Точно за три роки, рахуючи від цього дня, Ти будеш взята і прийнята в непроминаючу радість Господа, де всі мешканці ждуть, не діждуться Твоєї присутності."

З невимовним ликуванням духа прийняла Пресвята Марія цю вістку. І припавши знову до землі, дала відповідь у тих самих словах, що й при Зачатті Слова: "Ось Я, Господня слугиня; нехай зо мною станеться по Твоєму слову." (Лука 1,38). Тоді Вона попросила святих ангелів і служителів Найвищого допомогти Їй подякувати за цю довгожданну і радісну новину. Божа Матір навперемін із серафимами і другими ангелами виводила подячні наспіви на протязі двох годин. Скінчивши спів і усмиривши себе знову, наша Цариця поручила Небесним духам, аби благали Господа приготовити Її до переходу від смертного до вічного життя, і теж - щоб другі ангели і Святі у Небі молились за ту ласку. Ангели прирекли послухати Її у всьому і повернулись до Небес.

Цариця і Пані цілої вселенної із сльозами тихої радості припала до землі, так промовляючи до неї: "Земле, Я дякую тобі, бо так годиться, бо без Моєї на те заслуги ти дотепер Мене удержувала. Прошу тебе зараз допомогти Мені у час останку Мого проживання на тобі: щоб так само, як Я перед тим була сотворена із тебе і на тобі, - тепер Я стала піднесена через тебе і від тебе для благословенного споглядання Мого Сотворителя."

Перед майбутнім відбуттям до Неба Пречиста Діва побажала відвідати усі святі місця життя і Страстей Її Сина, попередньо спитавши дозволу в апостола Йоана. Вони обоє, і тисяча ангелів з ними, відправились в мандрівку. Ангели цього разу променились яркішим світлом і красою, ніж звичайно. Ніби тішилися, що скоро будуть в Небі із своєю Панею. На кожнім пам'ятнім місці Божа Матір проливала щедрі сльози, жалібно згадуючи, що витерпів Ісус, просила Божих ласк для вірних, що з шаною і почитанням посітять оці святі місця в віки грядущі. На Голгофті - залишалася довше, благаючи, щоб Божественний Її Син уділив спасенним душам всі, до останку, блага від своєї відкуплюючої Смерті. І знов - таким великим було зворушення Її душі, що тіло було би загинуло, якби Божа сила не вдихала у нього життя.

Вкінці Пресвята Богородиця попросила благо­словення в ангелів, що стерегли святі місця, і - у апостола Йоана, і повернулась до Вечерника. Там знов Вона лицем припала до долівки з усильними молитвами за Церкву. І - не підносилася, аж доки сам Господь Її запевнив у внутрішнім видінні, що Він почув і вислухав Її прохання на Троні Його милосердя. А щоб завершити найдосконаліше свої святі земні труди, Пречиста Діва

Марія спитала у Господа дозволу попрощатись із свя­тою Церквою на землі: "Хвальний і Найвищий Боже, Відкупителю світу, Начальнику Святих і вибраних, Оправдателю і Прославителю душ! Я - дитя святої Церкви, засадженої і придбаної Твоєю Кровю. Дай мені, о Господи, позволення попрощатися з такою люб­лячою Матірю, і з усіми Моїми браттями, Твоїми діть­ми, що належать до неї." Господь дав згоду і Вона розчулено звернулась з мовою до містичного тіла Церкви: "Свята Вселенська Церкво, котра назветься Римською в прийдешні століття, Моя Мати і Настав­нице, істинний скарбе Моєї душі! Ти - єдина утіха в Моєму заточенні, прибіжище і дозвілля у Моїх трудах, Мій спочинок, Моя радість і надія! Ти утримувала Мене в Моїм поході; в тобі жила Я, як подорожуючий до своєї Батьківщини. І ти Мене викормлювала після того, як Я прийняла Моє існування у ласці через твого Голову, Ісуса Христа, Мого Сина і Мого Господа. У тобі є скарби і багатства Його безконечних заслуг. Ти станеш для Його вірних дітей безпечною дорогою до обіцяної землі, і ти їх встережеш в їх небезпечній і трудній мандрівці. Ти станеш учителькою народів, котрих всі поважають. У тебе є багаті і безцінні само­цвіти тривог, трудів, образ, злиднів, мук, хрестів і смер­ті, котрі усі освячені є тими терпіннями, які мав Мій Господь, твій Батько, твій Господар, твій Вождь; і вони є застережені для Його більш вирізнених слуг і найдо­рожчих приятелів. Ти прикрасила й збагатила Мене своїми самоцвітами, щоб Я могла увійти у весілля Супруга.Ти вчинила Мене багатою, успішною і щасли­вою. I - ти містиш у собі твого Автора у Пресвятій Тайні. Моя щаслива Матір - воююча Церкво! Багата ти і обильна скарбами! Для тебе Я завжди берегла Моє серце і Мою дбайливість. Але тепер пора розстатися з тобою і полишити твоє любе товариство, щоб дійти до кінця Мого походу. Вчини Мене учасницею твоїх великих дібр; щедро скупай Мене в солодкому вині - в Крові Ягняти, яку ти бережеш, як могутній засіб для освячення багатьох світів. Тисячу разів ціною Мого життя Я приводила би до тебе всі народи і племена смертних, аби вони могли втішатись твоїми скарбами. Моя кохана Церкво, Моя честь і Моя славо! Я готуюсь залишити тебе у смертному житті, але у вічному житті Я знайду тебе задоволеною у благодатнім існуванні. Із того місця з любовю глядітиму на тебе, і усе молитись буду за твій ріст, добробут, поступ."

Так прощалася Пречиста Діва Марія з містичним тілом святої Вселенської Римської Церкви, щоби всі вірні пізнали, як Божа Матір любить і шанує її. А тоді Пресвята Богородиця перейшла до складання свого Заповіту і Останньої волі. Вона представила таке своє бажання Господеві, і Він соблаговолив його схвалити своєю царською присутністю. Для цього всі Три Божі Особи Пресвятої Тройці зійшли до Неї в супроводі неозорого числа ангелів. Цариця віддала належні честь і славу безконечній Істоті Бога, і тоді почула голос, що промовляв до Неї: "Наша вибрана Дружино. Вчини свою послідню волю, як бажаєш, бо Ми її затвердимо і виконаєм в цілості Нашою неограниченою властю." Премудра Матір дещо розгубилась у глибині власної покірності і ждала, щоби найперше Волю Найвищого пізнати. Господь пішов назустріч Її смиренному бажанню, і Бог Отець так відповів: "Моя доню. Твоя воля буде для Мене сприйнятна і приємна; не бракує же тобі заслуг у добрій праці, щоб Я не вдовольнив твоїх бажань." Ту ж саму заохоту дав Їй Син і Дух Святий.

Тоді Преблагословенна і Непорочна Марія вчинила свою волю у такому виді: "Найвищий Господи і споконвічний Боже! Я, негідний червячок землі, визнаю і кохаю Тебе з усім почитанням із надра моєї душі, як Отця, Сина, і Святого Духа, - Три відмінні Особи в одній нероздільній і вічній сутності, з одним вмістом, в одній безмежній величі якостей і досконалості. Я визнаю Тебе, як єдиного та істинного Сотворителя і Хоронителя всього, що має буття. У Твоїй Царській присутності я заявляю і говорю, що моя Остання воля є такою: "З усіх дібр смертного життя і світу, в котрому проживаю, я не володію нічим, що можу залишати; бо ніколи я не посідала, ані ніщо не любила, окрім Тебе, Хто є моїм добром і всім моїм посіданням. Небесам, зорям і планетам, стихіям і усім сотворінням, що в них, - я виношу подяку, бо згідно із Твоєю Волею вони утримували мене без моєї заслуги. І я хочу і ласкаво прошу їх, щоб вони служили Тобі і хвалили Тебе в призначених їм урядах і службах, і щоб вони продовжували утримувати і спомагати моїх братів і ближніх. Щоб вони могли робити це багато краще, я зрікаюсь того посідання і відписую його людству, а також, наскільки це можливо, - зрікаюсь зверхності над ними, котру Ваша Величність мені передали над цими немислячими сотворіннями, так щоб тепер вони могли служити моїм ближнім і їх утримувати. Дві туніки і плащ, котрі служили для мого покриття, я залишаю в розпорядження Йоана, бо вважаю його сином. Моє тіло, я прошу, щоб земля прийняла знову для Твоєї служби, бо вона є спільною матірю і служить тобі, як І твій витвір. Мою душу, вивільнену з тіла і всіх видимих речей, я віддаю у Твої руки, щоб вона могла любити Тебе і величати усю вічність. Мої заслуги і всі скарби, котрі я придбала при Твоїй ласці через мої труди і вправи, я залишаю святій Церкві, моїй матері і господині, як моїй кінцевій спадкоємниці; і з Твого дозволу я їх там вкладаю, бажаючи, щоб були вони далеко більшими. І желаю, щоби передусім вони сприяли возвеличенню Твого святого Імені, і причинилися до сповнення Твоєї Волі на землі, так як це має місце в Небесах, і щоб всі народи дійшли до пізнання, любові і почитання Тебе, правдивого Бога."

"У другу чергу. Я жертвую оці заслуги за моїх господарів - апостолів і священників, тепер і у віках майбутніх, так щоби, зглянувшись над ними, Твоя невимовна милосердність вчинила їх придатними служителями, вартими їх уряду і стану, повними мудрості, доброчесності і святості, через які вони могли би будувати і освячувати душі, відкуплені Твоєю Кровю. У третю чергу, я жертвую їх за духове добро моїх відданих слуг, що прикликають і звуть мене, щоб вони отримали Твій захист і ласку, а потім - вічне життя. У четверту чергу, я бажаю, аби мої служби і труди порушили Тебе до милосердя над усіми согріша­ючими дітьми Адама, щоб вони змогли покинути свій гріховний стан. З цієї години і надалі я предкладаю і бажаю продовжити мої за них молитви у Твоїй присутності так довго, як триватиме світ. Ось це, мій Господи і Боже, є моя Остання воля, завжди підвладна Твоїй." На завершення зложення Царицею свого Тестаменту Пресвята Тройця його одобрила і затвер­дила. А Христос, наш Відкупитель засвідчив право­сильність того Заповіту, виписавши в серці Матері такі слова: "Хай вчиниться, як Ти бажаєш і визначаєш."

Ось скільки ми, діти Адама, завдячуємо нашій Небесній Неньці. Ми неспроможні звернути нашого довгу, навіть жертвуючи життям і переносячи терпіння найбільших мучеників і Святих.