Читайте также:
|
Буддизм виник в VI ст. до н.е. в Північній Індії у державі Магадха за умов певних соціальних та духовних зрушень давнього індійського суспільства. Основи свого віровчення Будда виголосив у своїй першій проповіді, виклавши їх у вигляді “Чотирьох благородних істин”.Початковий буддизм, наскільки про це можна судити із джерел, відмовлявся від спеціальних систематичних розмірковувань про світ та його природу. Стверджується, що Будда забороняв своїм учням здійснювати будь-які зусилля задля пізнання світу, оскільки питання про сутність буття, про явища світу вважав зайвими і непотрібними у справі виходу за межі нескінченних перевтілень душі. Будда сформулював своїм учням два фундаментальні закони пошуку істини: 1) свідомість людини повинна бути спрямованою лише на те, що має практичне значення для справи позбавлення реінкарнації; 2) фактом можна вважати лише те, що є доступним для спостереження. Тому встанивити напевне якісь закони світу навряд чи можливо, а, головне, це нічого не дає для спасіння. Одному із своїх учнів, який намагався втягнути його в дискусії та обговорення питань світобудови, Будда відповів притчею. Коли людина поранена отруєною стрілою, то їй не варто намагатись перш за все замислюватись над питаннями, хто була та людина, яка зробила постріл із луку, якого вона була походження, як виглядала, якою була на зріст та ін. Замість того, щоби витрачати час на вирішення таких питань і врешті померти, їй варто негайно шукати лікаря та способів позбутися смертельної небезпеки. Особливо людині не варто мучитись над питаннями про те, чи є світ вічним, нескінченним, чи співпадають між собою життя та тіло, чи досягається звільнення після смерті чи ні. Людина повинна перш за все усвідомити сутність проголошених ним “благородних істин”. В той же час в буддизмі наявні і певні погляди на дійсність. Зокрема, в ньому можна помітити характерний для будь-якої релігії поділ світу на реальний і потойбічний, а, вірніше – спостережуваний і не спостережуваний. Потойбічний або істинний світ – це світ богів, нірвана, його можна досягти після остаточного перевтілення душі людини на цьому світі. Реальний, наочний світ - це арена перевтілень, місце боротьби духу з матерією за своє звільнення, яке супроводжується неперервними стражданнями. Страждання обов’язково властиве всім живим істотам. Зіткнення з неприємним - страждання. Відсутність приємного - страждання. Недосягнення бажанного також страждання. Отже, перегляд основних положень буддистського віровчення засвідчує, що:
- буддизм постав такою релігією, яка з етичних позицій намагалась дати людині відповіді на найперші та найболючіші питання свого часу;
- буддизм носив яскраво виражений реформаторський характер, заперечивши цілу низку усталених на той час в давній індійській культурі принципів традиційного благочестя;
- буддизм відрізнявся очевидною спрямованістю на визнання рівних можливостей всіх людей у справі спасіння своєї душі та досягненні вищої досконалості;
- низка особливих положень дозволяє бачити в буддизмі явище особливого типу регіональної культури (прийняття вчення про карму, сансару, дхарми, притчевий характер виразу змісту свого вчення та ін.).
Якщо цілком позбутися і хороших, і поганих бажань, настає стан нірвани (заспокоєння, згасання). Це – досягнутий особистими зусиллями вищий стан, коли людина звільняється від всіх земних пристрастей і прихильностей. Стан, коли переривається колесо неперервних перевтілень і людина виключається з процесу відродження. Взагалі нірвана порівнюється з вогнем світильника, який згас через те, що згоріло масло. Всі прояви індивідуальності згасли: немає ні відчуттів, ні образів, ні свідомості. Чинність закону карми припиняється, після досягнення нірвани людина вже не відроджується і залишає сансару. Нірвана – це не смерть. Серединний шлях заперечує і вічну смерть. Це не самознищення, а стан звільнення від свого “Я”, згасання емоцій, коли людина перебуває в абсолютному спокої. Цей особливий стан неможливо описати, використовуючи людський досвід. Тому точного визначення нірвани немає. Іноді говориться, що вона вища мета, вище блаженство, вище щастя, але це тільки в тому значенні, що вже припинене страждання, смуток, хвилювання (дхарм). Нірвана реальна лише як кінцева мета життя, як завершення шляху.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 24 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |