Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Поясніть, чому в XIX ст філософські ідеї в Україні проявлялись не лише в філософських творах, а й літературі та програмах громадсько-політичних рухів?

Своєрідні світоглядні ідеї були у XIX ст. сформульовані в про­грамних творах представників громадсько-політичного руху, де на першому плані перебуває діяльність Кирило-Мефодієвського товариства (1846-1847), створеного в Києві університетською інтелігенцією. До Його складу входили професори, студенти та співробітники Київського університету, серед них: М.Костома­ров, В.Бйіозерський, П.Куліш, Т.Шевченко їй інші. Ідейним натхненником товариства був Микола Костомаров (1817-1885). У його працях "Закон Божий (Книга буття украї­нського народу)" (1846), "Риси народної тбденноруськоїісторі'Г (1861), "Південна Русь наприкінці XVІ ст." (1842), "Руїна" (1879): вперше зроблено спробу окреслити національний україн­ський характер, ретроспективно оглянути історичний шлях українського народу, визначити його місце в колі інших; (в першу чергу - слов 'ямських) народів, дати нарис такого суспіль­ного устрою, який вІдіювідав би національним прагненням українців. Бажаний суспільний лад уявлявся у вигляді правової, демократичної, парламентарноїфедерації слов'ямськихнародів, у якій би реально гарантувались як права окремих осіб, так і права націй Історичне призначення України, на думку мислителя, полягає у справі об 'єднання слов 'ямського етносу (оскільки Київ історично виник у центрі слов 'ямського ареалу). Потужний вплив на сучасників справив соратник М.Кос­томарова та Т.Шевченка Пантелеймон Куліш (1819 -1897). Особливе місце у його творчості посідає нарис "Зазивний лист до укранської інтелігенції" (1883), у якому у полум'яній, зак­личній формі окреслено соціальне покликання освічених верств суспільства, зобов'язаних виконати функцію націо­нальної еліти. Твір П.Куліша сповнений оптимізму й віри у відродження українського етнічного організму. Діяльність кирило-мефодіївців була кваліфікована владою як небезпеч­на для існуючого державного ладу. Усі учасники товариства постали перед судом і отримали суворі вироки. Найважче покарання припало на долю Т. Шевченка - заслання в солдати у казахські степи із суворою забороною писати й малювати. Важливий внесок у розвиток соціальної філо­софії, зокрема, філософії української національ­ної ідеї зробив видатний діяч української куль­тури, історик і етнограф Михайло Драгоманов (1841-1895). В основі його світогляду лежить суміш ліберально-демократичних, соціалістич­них й українських патріотичних елементів з позитивістським філософським підґрунтям. У XIX ст. українська філософська думка вийшла на новий рівень своїх проявів: академічна філософія тепер викладається у світських навчальних закладах. Після відкриття у 1805 р. Харківського університету на викладання фіюсофіїдо нього був запрошений німецький фічософ Йоган НІад (1758-1834), учень І.-Г.Фіхте. Він перебував на посаді професора філософії Харківського університету із 1806р. по 1816р. Й.Шад був прихильником філософії {.Канта, проте вносив у неї свої власні новації, використовуючи частково Ідеї І. -Г. Фіхте та Ф. Шеллінга. Йосип Михневич (1809-1885) викладав філософію в Одеському Рішельєвському ліцеї. В праці "Досвід простого викладу системи Шеллінга" розглянув основні стадії розвитку свідомості, що відповідали головним етапам у формуванні людських потреб, громадського виробництва, вдосконалення науки, мистецтва і загалом духовного життя.