|
Читайте также: |
1.Підвищення активності амілази в сечі і сироватці крові, особливо в період вираженого больового синдрому. Причому визначення активності амілази повинно проводитись не одноразово, а два-три рази, особливо після інструментальних досліджень (гастроскопії, рентгеноскопічного обстеження шлунку і кишківника),
2. Визначення в сироватці крові активності трипсину, його інгібіторів, ліпази, еластази, остання є найбільш чутливим маркером ураження ПЗ.
3. Копрологічне дослідження. Калові маси мають сірий відтінок, різкий запах і жирний вигляд.Їх добова кількість перевищує 200 г. Підвищення вмісту нейтрального жиру в калі теж є чутливою ознакою панкреатичної недостатності. Для стеатореї характерно виділення з калом більше 7-9 г жиру, при перебуванні хворого на раціоні, що містить 100 г жиру. Дещо пізніше стеатореї появляється креаторея - виявлення більше 10 м’язових волокон в полі зору при мікроскопії калу.
4. Дослідження зовнішньо- секреторної функції підшлункової залози, після стимуляції гастроінтестінальними гормонами і гормоноподібними пептидами (секретином, панкреозиміном, церулеїном, пентагастрином). Критерієм гіпофункції підшлункової залози є зниження об’єму секреції бікарбонатів і, рідше, дебіту ферментів в дуоденальному вмісті, отриманому при дуоденальному зондуванні за допомогою двох- і трьохканального зонда.
В якості діагностичного критерію хронічного панкреатиту, також може бути використане визначення активності хімотрипсину в дуоденальному аспіраті в поєднанні з дослідженням пікової продукції бікарбонатів при стимуляції панкреозиміном і секретином.
5. ПАБК-тест (ПАБА-спофа-гност, флюоресцин-ділауратний тест-ФД-тест), оснований на прийомі всередину 1-2 г трипептида параамінобензойної кислоти, який хемотрипсином розщеплюється в тонкій кишці. В нормі за 8 годин з сечею виділяється не менше 50 відсотків прийнятої всередину параамінобензойної кислоти.
6. Тест з навантаженням глюкозою. Хворому з підозрінням на хронічний панкреатит дається всередину 75 г глюкози. При цьому рівень глюкози в крові через дві години не повинен перевищувати 8 ммоль/л. Рівень глюкози в крові від 8 до II ммоль/л свідчить про порушення толерантності до глюкози, а вище ІІ ммоль/л- про цукровий діабет.
7. А. Виявлення на оглядових рентгенограмах живота кальцинатів, особливо часто в ділянці головки і правої половини тіла підшлункової залози, які найбільш часто реєструються при хронічному панкреатиті алкогольної етіології. Б. При рентгенологічному дослідженні шлунку і дванадцятипалої кишки виявляють непрямі, характерні для хронічного панкреатиту ознаки, як:
а) дискінезію вертикального відділу дванадцятипалої кишки, що нерідко переходить в дуоденостаз;
б) зміну положення і конфігурації шлунку і дванадцятипалої кишки (зміщення вверх антрального відділу і розширення дуги дванадцятипалої кишки);
в) різні зміни медіальної стінки дванадцятипалої кишки (нечіткість і нерівність контура, симптом “куліс”, симптом Фростберга).
8. Виявлення при ендоскопічному обстеженні шлунку і дванадцятипалої кишки ознак дуоденального папіліту, парафатерального дивертикула, екзогастральної деформації задньої стінки тіла шлунку (симптом “панкреатичного порогу”), яка свідчить про збільшення розмірів залози, дискінезію вертикального відділу дванадцятипалої кишки.
9. Виявлення псевдокист, кальцинатів, пухлиноподібних утворень, зміна діаметру панкреатичної протоки при ультразвуковому дослідженні. Крім того, для хронічного панкреатиту при ультразвуковому дослідженні характерні нерівність контурів залози, зміна її розмірів, збільшення щільності підшлункової залози. Фіброзно змінена залоза має вигляд вигнутого тяжа, щільність якого вища від щільності печінки.
10. Комп’ютерна томографія підшлункової залози дозволяє виявити характерні для хронічного панкреатиту вогнища звапнення, некрозу, кисти, а також віддиференціювати хронічний панкреатит від карциноми залози. Нерідко необхідно використати методику “підсилення” за рахунок введення в вену водорозчинних контрасних речовин.
11. Магніто-резонансна томографія (МРТ) визначає положення, форму, величину і відношення підшлункової залози до сусідніх структур (нижньої порожнистої вени, хвостатої долі печінки, лівої нирки, селезінки).
12. Стріктури і стаз в панкреатичних протоках, деформація головного панкреатичного протоку, нерівномірність його просвіту з чергуванням стенозів і розширень, зміни в бокових протоках, закупорка мілких протоків (першого і другого порядку) з утворенням кистозних розширень, порушення вивільнення головного протока (прискорена-менше 2 хв, сповільнена-більше 5 хв) при проведенні ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії (ЕРХПГ). Разом з тим, необхідно відмітити, що остання повинна проводитись по суворих показах переважно з метою диференціальної діагностики хронічного панкреатиту і карциноми підшлункової залози
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 72 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |