Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Хірургічні методи лікування хронічного панкреатиту

Показання до операції та її об'єм залежать від форми панк­реатиту. Загострення хронічного холангіогенного панкреатиту при наявності жовчнокам'яної хвороби необхідно розглядати як пока­зання до операції в перші 24 години з часу появи захворювання. Оперативне лікування показане у випадках:

1) кальцинозу підшлункової залози з вираженим больовим синдромом;

2) порушення прохідності протоки підшлункової залози;

3) наявності кісти чи нориці резистентної до консервативної терапії протягом 2-4 місяців;

4) механічної жовтяниці на грунті тубулярного стенозу дистального відділу загальної жовчної протоки;

5) стиснення та тромбозу ворітної вени;

6) жовчнокам'яної хвороби, ускладненої хронічним панкреатитом;

7) виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, ускладненої вторинним панкреатитом;

8) дуоденостазу, ускладненого хронічним панкреатитом;

9) неможливості виключення до операції пухлини чи порушення артеріального кровообігу підшлункової залози.

Холецистектомію треба виконувати при наявності калькульозного холециститу та вторинного пакреатиту, гострого деструктивного холециститу або водянки жовчного міхура.

Холедохолітотомію роблять у хворих із холангіолітіазом:

Ø із глухим швом загальної жовчної протоки (використовують рідко);

Ø з її зовнішнім дренуванням для відведення інфікованої жовчі (холангіт), зниження біліарної гіпертензії (при набряку головки підшлункової залози);

Ø із внутрішнім дренуванням (при тубулярному стенозі дистальної частини загальної жовчної протоки, різкому розширенні холедоха з повною втратою еластичності його стінки (виконують один із варіантів холедоходуоденостомії).

Папглосфгнктеротомгю:

Ø трансдуоденальну виконують із папілосфінктеропластикою;

Ø ендоскопічну рекомендують при ізольованих або поєднаних із холедохолітіазом стенозах великого дуоденального сосочка, фіксованих конкрементах великого сосочка дванадцятипалої кишки.

Вірсунгопластика — розрізання та пластика вузької частини дистального відділу головної панкреатич­ної протоки (застосовують у хворих із стриктурами про­ксимального відділу протоки протяжністю не більше 2 см). Останнім часом при ізольованих стенозах вічка головної панкреатичної протоки виконують ендоскопічну вірсунготомію.

Панкреатоєюностомія:

Ø поздовжня (виконується при значному розширенні панкреатичної протоки);

Ø каудальна (за Дювалем) із резекцією дистального відділу підшлункової залози

Резекція підгилункової залози:

Ø дистальна або каудальна;

Ø дистальна субтотальна;

Ø панкреатодуоденальна (ПДР);

Ø тотальна дуоденопанкреатектомія головки чи тіла залози (виконують у випадках фіброзно-дегенеративного панкреатиту).

Оклюзія проток підшлункової залози за допомогою полімерних сполук (ціанокрилати, проламін, неопрен тощо) призводить до атрофії екзокринної паренхіми, але зберігає острівкові тканини.

Операції на симпатичній нервовій системі використовують при больових формах хронічного індуративного панкреатиту у випадках, резистентних до консервативної терапії, при відсутності грубих морфологічних змін паренхіми, строми залози та деформації головної панкреатичної протоки:

Ø лівобічна спланхнік-ектомія;

Ø двобічна грудна спланхнікектомія й симпатектомія;

Ø постгангліонарна невротомія підшлункової залози.