Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Симптоматика і клінічний перебіг.

Оскільки перебіг захворювання має циклічний характер із періодичними змінами ремісій і загострення, клініка хронічного панкреатиту залежить від фази розвитку запального процесу. Поряд із тим, на поліморфність симптомів впливають також і порушення зовнішньо- та внутрішньосекреторної функцій підшлункової залози, які особливо визначальні у фазі ремісії.

Основними проявами хронічного панкреатиту є біль, диспеп­сичні явища та прогресуюча втрата ваги тіла. До того ж, біль, переважно в епігастрії, інколи зліва, пекучий, стискуючий або колючий, виступає єдиним симптомом захворювання, скарги на нього передують іншим симптомам, буває постійним, лише змінює свою інтенсивність. У деяких хворих больові відчуття посилюють­ся при лежанні. Тому пацієнти займають вимушене сидяче поло­ження. Інтенсивність болю може змінюватись протягом доби. Най­частіше хворі пов'язують його з прийманням жирної, смаженої їжі, варених яєць, бобових, кави. Остання — чи не основна при­чина загострення процесу з різким больовим синдромом.

Всупереч наведеному треба відзначити, що в деяких випад­ках перебіг хронічного пакреатиту може набувати прихованих, згладжених форм, із помірно вираженим больовим синдромом або болем, що має атиповий характер, наприклад, стенокардії. У та­ких хворих на перше місце, звичайно, виступають симптоми, по­в'язані з порушеннями екзогенної функції підшлункової залози. Вони скаржаться на відсутність апетиту, нудоту, відрижку, інколи в них виникають блювання та проноси з гнильним запахом. Спостері­гають також спрагу, загальну слабість і прогресуючу втрату ваги.

При пальпації живота біль не виникає, або він зовсім не­значний. Інколи вдається пропальпувати підшлункову залозу у вигляді горизонтально розміщеного щільного, помірно болючого тяжу. Характерною для патології вважають передачу пульсації аорти при пальпації в епігастральній ділянці.

У проміжках між нападами самопочуття хворих залишаєть­ся задовільним.

Основними проявами ендокринної недостатності є розвиток цукрового діабету, рідше — гіпоглікемії. Особливість цієї форми цукрового діабету полягає в тому, що він проявляється через декілька років після початку захворювання, перебігає більш лег­ко та часто носить латентний характер. При недостатній про­дукції глюкагону може спостерігатись гіпоглікемія.

Поряд із тим, в окремих хворих може розвиватися синдром біліарної гіпертензії з визначальним для нього розвитком меха­нічної жовтяниці та холангіту. Причинами такого холестазу частіше є тубулярний стеноз холедоха, холедохолітіаз або стенозуючий папіліт. У деяких випадках виникає дуоденальна непрохідність.Важливу інформацію про це можуть дати лабораторні й інстру­ментальні методи дослідження.

Так, дослідження зовнішньо-секреторної функції підшлункової залози грунтується на встановленні рівня амілази в сироватці крові й сечі. У період загострення хроніч­ного пакреатиту цей рівень амілази підвищується, з ним також зрос­тають цифри трипсину й ліпази.

Копрологічне дослідження. Макроскопічна картина — кал на­буває сіруватого кольору, у великій масі — з неприємним запахом. Ха­рактерними для нього є стеаторея (підвищення кількості нейтрально­го жиру) та креаторея (велика кількість м'язових волокон).

Дослідження внутрішньосек-реторної функції підшлункової за­лози включає в себе: 1) визначення цукру в крові й сечі (характерні — гіперглікемія та глюкозурія); 2) радіоімунологічне визначення гормонів (інсуліну, С-пептиду та глюкагону).

Оглядова рентгенографія органів черевної порожнини у двох проекціях дає можливість виявити існуючі конкременти в прото­ках і кальцифікати в паренхімі підшлункової залози.

Релаксаційна дуоденографія. При цьому спостерігають роз­гортання "підкови" дванадцятипалої кишки та зміни рельєфу її слизової.

Холецистохолангіографію проводять із метою діагностики жовчнокам'яної хвороби та вторинних уражень жовчних шляхів.

Ультразвукове дослідження (сонографія) — один з основних методів діагностики. Симптомами хронічного панкреатиту, який можна виявити з їх допомогою, є: нерівність контурів залози, підви­щення щільності її паренхіми, збільшення або зменшення розмірів органа, розширення панкреатичної протоки та вірсунголітіаз або наявність конкрементів паренхіми. При цьому обов'язково треба обстежити жовчний міхур, печінку й жовчовивідні шляхи для діаг­ностики жовчнокам'яної хвороби й холедохолітіазу.

Сцинтиграфія підшлункової залози. На ранніх стадіях спосте­рігають посилення сцинтиграфічного малюнка, на пізніх — його стертість і дефекти накопичення радіонукліду (симптом "решета" або "бджолиного стільника").

Комп'ютерна томографія дозволяє виявити збільшення або зменшення розмірів залози, наявність кальцифікатів, конкрементів, нерівність контурів органа, вогнищеві чи дифузні зміни його струк­тури.

Ендоскопічна ретроградна панкреатохолангіографія (ЕРПХГ). Відзначають розширення панкреатичної протоки, її деформацію, вірсунголітіаз.

Лапароскопію доцільно застосовувати у фазі загострення хро­нічного панкреатиту при розвитку жирового та геморагічного панкреатонекрозів ("стеаринові бляшки", ексудат).

Пункційна біопсія підшлункової залози під контролем соно-графії може мати важливе значення для диференціальної діагнос­тики панкреатиту й раку

Черезшкірна черезпечінкова холангіографія і -стомія. Методику використовують як для диференціальної діагностики псевдотумо-розної форми хронічного панкреатиту й раку підшлункової залози, так і з метою передопераційної підготовки при наявності жовтяниці. Під час цього є можливість виявити розширення внутрішньо- та позапечінкових проток, локалізацію та протяжність їх стриктур.

Варіанти клінічного перебігу і ускладнення.

Хронічний рецидивний панкреатит. Для нього характерни­ми є зміни періодів загострення та ремісії. Перший із періодів про­являється нападами болю різних частоти та тривалості, а під час ремісії хворі почувають себе задовільно.

Хронічний больовий панкреатит. Для цієї форми притаманний інтенсивний біль у верхній половині живота з іррадіацією в поперек і ділянку серця. Часто з'являється також оперізуючий біль.

Хронічний безбольовии (латентний) панкреатит. У хворих із цією формою патології довгий час біль або відсутній взагалі, або виникає після прийому жирної й гострої їжі та може бути незначно виражений. Разом із тим, на перший план виступають порушення зовнішньо- або внутрішньосекреторної функції підшлункової залози.

Хронічний псевдотуморозний панкреатит. Клінічними його ознаками є тупий біль у проекції головки підшлункової залози, диспепсичні розлади та синдром біліарної гіпертензії.

Хронічний холангіогенний панкреатит. Для даної форми характерні як клініка хронічного холециститу й холелітіазу, так і клініка панкреатиту.

Хронічний гндуративний панкреатит. У хворих із цим за­хворюванням наявні симптоми зовнішньо- та внутрішньосекретор­ної недостатності підшлункової залози. Характерними є низькі по­казники амілази в крові й сечі. При вираженому склерозі головки підшлункової залози, із втягненням у процес загальної жовчної протоки, можливий розвиток механічної жовтяниці.

З ускладнень хронічного панкреатиту найчастіше спостері­гають жирову дистрофію та цироз печінки, стриктури терміналь­ного відділу загальної жовчної протоки, виразки дванадцятипа­лої кишки, тромбоз селезінкової вени, цукровий діабет, псевдо-кісти підшлункової залози, ексудативні плеврит і перикардит та інфаркт міокарда.