|
Читайте также: |
Основна література:
1. Хватова В.А. Функциональная окклюзия в норме и патологии. // М.: Полиграфсервис, - 1993.- 159 с.
2. Гросс М.Д., Мэтьюс Дж.Д. Нормализация окклюзии. Пер. с англ.- М.: Медицина, - 1986. - 287 с.
3. Бетельман А.І. Ортопедична стоматологія. 1965р.
4. Євдокимов А.І. Руководство по ортопедической стоматологии 1974г.
5. Гаврилов Є.І. Щербаков А.С. Ортопедична стоматологія 1984р.
6. Криштаб С.І. Ортопедична стоматологія. 1986р.
7. Бушан М.Г. Справочник стоматолога-ортопеда. 1990г.
8. Копейкін В.Н. Руководство по ортопедической стоматологии 1993 г.
7. Курляндский В.Ю. Зубное протезирование. Атлас, том І. Москва 1963 г.
Додаткова література:
1. Хватова В.А. Диагностика и лечение нарушений функциональной окклюзии. Н.Новгород Изд-во НГМА,- 1996.- 276с.
4. Шварц А.Д. Биомеханика и окклюзия зубов. // М.: Медицина, - 1994.
На початку XVII сторіччя Рооrman вперше в якості відтискного матеріалу запропонував бджолиний віск. Недоліки воску як відтискного матеріалу змусили шукати більш досконалі матеріали. Дослідниками і практиками було запропоновано багато різноманітних відтискних матеріалів (гутаперча, воскові композиції та ін.), що, проте, не задовольняло вимогам стоматології. У ХІХ сторіччі Dveenel (1840) запропонував гіпс для одержання зліпків у порожнині рота, а в 1869 році Stensрозробив термопластичну відтискну масу. Створити один універсальний відтискний матеріал, що був би придатний для різноманітних випадків клініки протезування, не можна, тому, що не вдається об¢єднати в однім матеріалі різноманітні комплекси властивостей.
Великезначення для одержання точного відтиску має якість відтискного матеріалу. Основною властивістю багатьох відтискних матеріалів є їх пластичність, спроможність заповнити всі елементи поверхні доторку і збеоегти додану форму.
Єбагато природних і синтезованих препаратів, що мають пластичність, проте для відтисків придатні лише деякі з них, оскільки відтискна маса крім пластичності повинна мати цілий ряд додаткових властивостей. Вона повинна задовольняти таким вимогам:
давати точний відбиток рельєфу слизової оболонки порожнини рота і зубів;
не деформуватися і не скорочуватися після виведення з порожнини рота;
не прилипати до тканин протезного ложа;
не розчинятися в слині;
розм'якшуватися при температурі, що не погрожує опіком слизової оболонки;
легко вводитися і виводитися з порожнини рота;
не занадто швидко або повільно тверднути, дозволяючи лікарю провести всі необхідні функціональні проби;
не з'єднуватися з гіпсом моделі і легко відокремлюватися від неї;
зберігатися при кімнатній температурі тривалий час не змінюючи властивостей;
дозволяти повторне застосування матеріалу після його стерилізації;
легко піддаватися розфасуванню і дозуванню, бути зручною для збереження і транспортування, дешевою.
КЛАСИФІКАЦІЯ ВІДТИСКНИХ МАТЕРІАЛІВ (Оксман І. М.)
Ті, що кристалізуються (гіпс, Дентол, Репин та ін.).
Термопластичні (гутаперча, стенс, маси Ванштейна, стомопласт, дентафоль, ортокор, маса Керра та ін.).
Еластичні (гідроколоїдні, альгінатні, тіоколові).
Ті, що полімеризуються (сіеласт, силлит, екзафлекс та ін).
Матеріали для відтисків ті, що кристалізуються.
Гіпс.
В природі гіпс зустрічається у вигляді водяного сульфату кальцію, має кристалічну структуру, утворюючись шляхом хімічної взаємодії між розчиненими у воді водойм солями сульфітів.
Для одержання медичного гіпсу природний гіпс піддається спеціальній термічнійобробці, в ході якої він із двохводного перетворюється у напівводний. Застосовуються два методи одержання зуботехничного гіпсу:
а) в автоклаві при підвищеному тиску (a-модифікація);
б) при нормальному атмосферному тиску (b-модифікація).
a-модифікаціяутворюється при термічній обробці гіпсу (124°С) і підвищеному тиску (1,3 атм), відрізняється значною щільністю і міцністю (водопоглинаємість 40-45%);
b-півгідратодержують при нормальному тиску і температурі 165°С. Він не дуже щільний, але має велику водопоглинаємість (60-65%).
При опалюванні гіпсу до 600°С утворюється ангідрид, який не спроможний приєднувати воду (СаS0).
При використанні в якості відтискного матеріалу порошок гіпсу змішують із водою в співвідношенні 1,8-1,5: 1 до одержання гомогенної маси. Затвердіння гіпсу супроводжується розширенням його об¢єму до 1%.
Гіпс дає чіткі відбитки зубів і слизової оболонки, довго зберігається без деформації, безпечний, дешевий. Серед недоліків слід відмітити неприємні відчуття здавлювання та нагрівання при затвердінні, можлива аспірація мілкими часточками при поломці, довгий час затвердіння, труднощі у відділенні моделі від відтиска, неможливість повторного застосування.
Матеріали на основі окису цинку і евгенола (гваякола)
Вперше цинкоксидевгеноловий відтискний матеріал був описаний у 1934 р Россом, а в 1935 г у США почали випускати подібний матеріал за назвою "Паста Келлі". В даний час є великий вибір цих відтискних мас, які випускаються різноманітними промисловими фірмами: та ін. Цинкоксидевгенолові відтискні маси нешкідливі, не мають неприємних запахів, мають велику пластичність, що дає можливість одержати точний рельєф поверхні протезного ложа. Маса не розчиняється в слині. Фаза пластичності триває від 2 до 5 хв і дозволяє оформити краї відтиску функціональними пробами. Відтиск може зберігатися тривалий час після одержання, не зменшуючись в об¢ємі.
Введенняв цинкоксидевгенолову масу каніфолі, вазелінової олії та інших добавок забезпечує пластичні властивості маси і робить придатною для одержання відтисків.
Позитивним є практична відсутність усадки, міцність. Ці маси не розмиваються слиною, точно відображають рельєф протезного ложа. Застосовуються вони для одержання функціональних відтисків із беззубих щелеп, а також для тимчасової фіксації штучних коронок і мостоподібних протезів, приготуванні захистних пов`язок у пародонтології.
Сучасними представниками цих матеріалів є: Репин (Чехія), Дентол (Росія) та ін.
Термопластичні відтискні матеріали.
Назва"термопластичні" має походження від спроможності маси одержувати пластичні властивості під впливом певної температури.
Термопластичнівідтискні матеріали уявляють собою комбінацію різноманітних речовин, які мають термопластичні властивості (парафін, стеарин, бджолиний віск, гутаперча), і наповнювачі, що забезпечують певну структуру і термічні якості. Крім того, до їх складу входять смола, деякі синтетичні речовини для забезпечення твердості після охолодження, а також барвники, ароматні речовини, що надають масі відповідні смакові якості.
Існує два види термопластичних відтискних матеріалів: ті, що при багаторазовому використанні не втрачають пластичних властивостей, можуть піддаватися стерилізації нагріванням і ті, що повторному використанні стають менше пластичними внаслідок зміни властивостей або зникнення окремих компонентів.
Ці маси використовують для отримання функціональних і компресійних відтисків, а також при виготовленні вкладок, коронок і знімних протезів при лікуванні пацієнтів з повною втратою зубів. На сучасному етапі термопластичні матеріали майже не використовуються.
Представники: Гутаперча, Стенс-02, Акродент-02, Стомапласт, Ортокор, Дентафоль, Термомаси Вайнштейна, Теромомаса Керра, Маси відтискні термопластичні МСТ-02 і МСТ-03, Икзект, Ксантиген.
Еластичні відтискні матеріали.
Альгінатні відтискні матеріали.
Сировиною для альгінатних відтискних матеріалів служать морські водорості, із яких одержують альгінову кислоту. Основою є натрієва сіль альгінової кислоти, що у воді набухає і утворює колоїдну систему-гель. Для підвищення її еластичності і жорсткості, зменшення клейкості вводиться гіпс і наповнювачі - біла сажа, сульфат барію, карбонат натрію. Гіпс дозволяє перекласти розчинний гель альгината натрію в нерозчинний гель альгината кальцію. Під дією регуляторів (тринатрій фосфат, карбонат натрію) процес гелеутворення протікає плавно. Цього часу достатньо для одержання відтиска і виливки моделі.
Альгінатнівідтискні маси мають властивості, необхідні в широкій стоматологічній практиці: простота застосування, еластичність. Остання властивість дозволяє відтиску розтягуватися без порушення прийнятої при отвердінні форми. Еластичність робить матеріал зручним для зняття відтиску при нахилі зубів. Нарешті, маса має текучість, що дозволяє при мінімальному тиску одержати відтиск із найтоншими деталями поверхні зубів і слизової оболонки порожнини рота.
Альгінатнівідтискнімаси мають і недоліки. До них відносяться мала механічна тривкість, відсутність прилипання матеріалу до ложки. Крім того, вони швидко втрачають вологу і вже через 15-40 хв змінюють об¢ємі дають усадку. Тому, по отриманому відтиску, варто негайно відливати модель.
Відтиски із альгінатних матеріалів застосовують при виготовленні знімних пластиночних протезів при частковій та повній втраті зубів, бюгельних протезів, рухомості, конвергенції та дивергенції зубів.
Представники: Стомальгі, Іпен, Кромопан, Ортопринт, Гідрогам, Дупальфлекс, Триколоральгин, Пальгафлекс, Пропальгин Джелтрэйт, Джелтрэйт Плюс, Кос Элджинэйт, Тропікалджін та ін.
Тіоколові відтискні матеріали.
Тіоколовиминазиваються відтискні маси, основу яких складають меркаптани спроможні вступати в реакцію з окислами металів і утворювати еластичні з'єднання. Затвердіння в ротовій порожнині наступає через 2-7 хв. Матеріали мають високу еластичність, практично не мають усадки. При виведенні з порожнини рота, проходять через потовщені ділянки тканин, розширяються, але потім приймають попередню форму. До негативних якостей можна віднести неприємний запах та погіршення якостей при довгому зберіганні, за рахунок осадження солей важких металів.
Застосовуються для отримання відтисків при протезуванні коронками, півкоронками, вкладками, для отримання функціональних відтисків з беззубих щелеп, перебазуванні знімних пластинкових протезів, для корекції щелепно-лицевих протезів і обтураторів, а також при протезуванні дітей.
Представники: Тіодент, Тіодент-М, КОЕ-флекс, Пермапластік та ін.
Гідроколоїдні відтискні матеріали.
Гідроколоїдні відтискні маси, застосовувані в стоматолгічній практиці, розроблені на основі агару. При підігріві до 45 ° С вони набувають високу пластичність і при досить незначному тиску можуть проникати у вузькі щілини і міжзубні проміжки. Після охолодження маса має гарну міцність, не розривається, легко виводиться з порожнини рота, зберігаючи високу точність відбитка тканин на поверхні відтиску.
Застосовуються гідроколоїдні маси для отримання відтисків при виготовленні зубних протезів, ортодонтичних та щелепно-лицевих апаратів. По одному відтиску можна відлити кілька гіпсових моделей високої точності, що дає можливість одноетапного виготовлення незнімних протезів, отримання робочих і діагностичних моделей. Це значно скорочує час роботи лікаря і техніка, кількість відвідувань пацієнтом клініки.
Недоліком гідроколлоідних мас є висока темпі ратура їх розм'якшення.
Представники: Масса А. І. Круглякова, Масса М. М. Гернера, Масса В. П. Панчохи, І. І. Кривенко и А. І. Марченко, Гелін та ін.
Матеріали для відтисків ті, що полімеризуються
Основу силіконових матеріалів складає лінійний полімер (диметілсилоксан) з активними кінцевими гдроксильними групами. Під дією каталізатора (3-5% олово-, титано-органічні речовини) лінійний полімер схрещується шляхом конденсації, створюючи "зшитий" полімер. Для прискорення процесу отвердіння можуть застосовуватися ініціатори - речовини, що прискорюють дію каталізатора. Процес вулканизації полімеру і ступінь еластичності можна регулювати кількістю сшивагента, каталізатора і наповнювача.
Єдва типи матеріалів, що відрізняються принципом реакції отверждения: перший тип – поліконденсація (С-силікони)в присутності оловоорганічних каталізаторів, другий тип – поліприєднання(А-силікони)в присутності платинових каталізаторів. Кращі показники (більш низька усадка, велика точністьвідтиска) мають відтискні матеріали 2-го типу. Вони нетоксичні і цілком нешкідливі.
Головні переваги силіконовихвідтискних матеріалів, це відсутність усадки, чітке відображення тканин протезного ложа, велика еластичність та міцність після затвердження, термостійкість. Проте вони не позбавлені недоліків. При тривалому збереженні вони піддаються самополімеризації.
Застосовуються переважно для виготовлення литих, металокерамічних або металопластмасових коронок, виготовлення вкладок непрямим методом, та інших робіт, що потребують високої точності.
Представники: Сіеласт, Екзафлекс, ЗМ Експресс, Гідросил, Регісил, Оптосил II, Ксантопрен, ДЛ-Кнет, Панасил, Формасил П, Альфасил, Гаммасил, Дегуфлекс, Спідекс, Зета-плюс.
При виготовленні ортопедичних конструкцій ураховують стан ротової порожнини пацієнта, зокрема характер дефекту зубних рядів, податливість слизової оболонки та ін. Необхідно також мати точне позитивне відображення рельєфу тканин протезного ложа (поля) на моделі. На ній безпосередньо виготовляють протез чи апарат.
Для виготовлення моделі необхідно мати точне негативне відображення протезного ложа і сумісних тканин яке називається відбитком.
За відбитком у зуботехнічних лабораторіях відливають моделі з гіпсу, супергіпсу, сплавів металів та комбіновані моделі. Модель — це позитивне відображення рельєфу тканин протезного поля, тобто копія тканин ротової порожнини на відбитку.
Моделлю в зубопротезуванні також називають зразок певного виробу, який відтворює його форму (наприклад, воскова модель базису протеза, штучної коронки).
Для зняття відбитків застосовують спеціальні відбиткові ложки: стандартні (виготовлені фабричним методом) та індивідуальні (готують для пацієнта індивідуально). Стандартні ложки виготовляють з дюралюмінію, нержавіючої сталі (багаторазового застосування) і пластмаси (одноразового застосування). Відбиткові ложки можуть бути суцільними і перфорованими, з великою кількістю отворів (для міцнішої фіксації відбиткового матеріалу в ложці).
Подвійні відбиткові ложки дозволяють одержувати одночасно відбитки верхньої і нижньої щелеп з фіксацією центрального співвідношення щелеп (оклюзії), а також відбитки під жувальним тиском.
Стандартні ложки випускають окремо для верхньої і нижньої щелеп (5 різних типорозмірів для щелеп із зубами та беззубих).
У стоматології розрізняють анатомічні відбитки, які знімають без урахування функціональних змін тканин протезного поля, і функціональні, при знятті яких ураховують функціональний стан рухливої слизової оболонки.
Анатомічні відбитки можуть бути основними (робочими), знятими для моделі, на якій виготовляється протез, і допоміжними (неробочими), знятими для моделей протилежної щелепи, які застосовують для визначення прикуса при виготовленні контрольних моделей.
Крім того, розрізняють подвійні (відбитки знімають 2 рази із застосуванням двох різних відбиткових матеріалів), компресійні (відбитки знімають під тиском тка-нин протезного поля) і розвантажувальні відбитки.
Відбиткові матеріали. Для одержання якісних відбитків застосовують матеріали, які повинні відповідати таким вимогам: 1) набувати пластичності за температури, яка не спричинює опік слизової оболонки; 2) у пластичному стані дозволяти без значного тиску одержувати точні відбитки рельєфу слизової оболонки і зубних рядів; 3) легко вводитися в ротову порожнину і виводитися з неї цілим відбитком або частинами, які легко з'єднуються в одне ціле, зі збереженням рельєфу; 4) протягом 2 —5 хв переходити у твердий або еластичний стан; 5) не справляти шкідливий вплив на організм людини і не подразнювати слизову оболонку ротової порожнини; 6) не руйнуватися під дією слини; 7) зберігати постійність форми та об'єму після виведення з ротової порожнини протягом терміну, достатнього для відливки моделі; 8) не мати неприємного кольору, смаку і запаху; 9) мати такий зв'язок із матеріалом моделі, який дозволяє легко роз'єднувати відбиток із моделлю;10) підлягати стерилізації, що дозволяє застосовувати їх повторно; 11) бути дешевими, зручними для скасування і транспортування.
Створити універсальний відбитковий матеріал, який би відповідав усім зазначеним вище вимогам, неможливо. Відбиткові маси, які випускає промисловість, мають різні хімічну природу і фізичні властивості. У кожному конкретному випадку лікар застосовує такий відбитковии матеріал, котрий спричинює пацієнту мінімум не-зручностей і дозволяє одержати якісний відбиток тканин протезного поля.
Відбиткові матеріали класифікують за хімічною природою речовин, що входять до їх складу, а також за фізичним станом після твердіння, умовами застосування, можливістю повторного використання. Найпоширенішою є класифікація відбиткових матеріалів за Оксманом І.М.
· гідроколлоїдні
· альгінатні
· силіконові
· полісульфідні (тіоколові)
· поліефірні
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 151 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |