Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ЛЬВІВСЬКІЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

1. Законодавчо-нормативна база ведення бухгалтерського обліку в банках України;

2. Особливості ведення бухгалтерського обліку в банках;

3. Реформування бухгалтерського обліку в банківських установах.

1. Основними законодавчо-нормативними актами ведення бухгалтерського обліку в банках України є:

- Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.00 р. № 2121 – ІІІ, який визначає структуру банківської системи, умови створення, реєстрації і вимоги до функціонування банків.

Він включає в себе наступні розділи:

Розділ 1 Загальні положення: предмет та мета закону, основні терміни, сферу застосування цього закону, визначення банківської системи

Розділ 2 Створення, державна реєстрація, ліцензування діяльності та реорганізація банків: створення, статут банку (обов’язкова інформація), державна реєстрація порядок відкриття філій і представництв банків, реорганізація банку (способи, умови реорганізації, рішення про реорганізацію).

Розділ 3 Капітал, управління, вимоги до діяльності банків. (Вимоги до керівників, управління ризиками)

Розділ 4 Регулювання банківської діяльності. Банківський нагляд.

Розділ 5 Тимчасова адміністрація та ліквідація банків

Розділ 6 Оскарження рішень НБУ

Розділ 7 Прикінцеві положення

- Закон України “Про НБУ”, який правовий статус, функції, повноваження і принципи організації діяльності НБУ

- Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16,07.99 р. №966 - ХІУ, який визначає правові засади регулювання, організації ведення бух. обліку та складання фін. звітності в банках.

- Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою Правління НБУ від 30.12.98 р. № 566

Положенням регламентується:

1. Загальні вимоги: основні принципи, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність у банках України; підсистеми бухгалтерського обліку та їх взаємозв'язок; відповідальність за організацію бухгалтерського обліку; основні функції служби бухгалтерського обліку.

2. Вимога щодо організації бухгалтерського обліку: ведення бухгалтерського обліку в банківських установах; вимоги до первинних облікових документів; регістри синтетичного та аналітичного обліку; план рахунків; облікова політика банку; вимоги основних положень облікової політики банку; зміни в обліковім політиці банку; внутрішній банківський контроль; бухгалтерський (первинний та подальший контроль); ад­міністративний (внутрішній) контроль.

3. Вимоги до звітності: фінансова звітність; загальні вимоги до фінансової звітності; інвентаризація ак­тивів та зобов'язань; коригуючі проводки; консолідація звітності банку; подання фінансових звітів; відповідальність за достовірність фінансової звітності; управлінська звітність; податкова звітність

- План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджені постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. № 280

- Правила ведення аналітичного обліку в банках України, затверджені постановою Правління НБУ від 16.06.2005 р. № 221

Правила визначають засади ведення аналітичного обліку в банках України, що сприяє отриманню повної інформації щодо операцій, які здійснюються банками, для складання грошової і банківської статистики, статистики платіжного балансу і з міжнародної інвестиційної позиції, а також фінансової звітності банків згідно з вимогами чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ.

Правила визначають: основні вимоги до порядку ведення аналітичних рахунків у банках; формування параметрів аналітичного обліку, що деталізують інформацію про операції контрагентів (клієнтів).

Правила надають можливість формування такої системи аналітичного обліку, яка забезпечує ведення управлінського обліку та складання управлінської звітності з метою ефективного менеджменту банку

- Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління НБУ від 18.06.2003 р. № 254

Метою положення є встановлення основних вимог до організації операційної діяльності банків та визна­чення операційних ризиків і вжиття заходів щодо управління ними.

Організація операційної діяльності передбачає наявність документованих операційних процедур (правил) за всіма операціями, що здійснюються банками відповідно до законодавства України.

Положення регламентує: організацію операційної діяльності; забезпечення операційної діяльності банку; документування операцій у банках; регістри синтетичного та аналітичного обліку; основні вимоги до органі­зації роботи з ведення рахунків; формування та зберігання документів; здійснення внутрішнього контролю у процесі операційної діяльності банків; контроль за системою автоматизації обліку в процесі операційної діяльності банків

- Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, затверджена постановою Правління НБУ від 20.10.2004 р. № 495

- Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затверджена постановою Правління НБУ від 15. 09.2004 р. № 435

- Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, затверджена постановою Правління НБУ від 20.08.2003 р. № 355 (із змінами)

- Інструкція з бухгалтерського обліку запасів товтрно-матеріальних цінностей банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 10.12.2004 р. № 625

2. Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

Банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону. Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Бухгалтерський облік у банках за своєю сутністю нічим не відрізняється від бухгалтерського обліку, який здійснюється ін­шими підприємствами. Тож на бухгалтерський облік у банках поширюється загальноприйняте визначення: бухгалтерський об­лік — це процес спостереження, вимірювання, реєстрації, нако­пичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про господарську діяльність банку зовнішнім та внутрішнім корис­тувачам для прийняття рішень.

У практичному аспекті бухгалтерський облік системно відо­бражає інформацію про окремі банківські операції, до яких від­носять розрахункові, кредитні, депозитні та інші і з яких склада­ється господарська діяльність банку, що дає змогу користувачам одержувати дані, потрібні для аналізу й оцінювання стану та ефе­ктивності діяльності банку. Передавання інформації від банку до користувачів здійснюється шляхом складання й оприлюднення бухгалтерської звітності. Отже, предметом бухгалтерського об­ліку в банку є його господарська діяльність (різні банківські опе­рації), а кінцевим продуктом — бухгалтерська звітність про гос­подарську діяльність.

Порядок ведення й організації бухгалтерського обліку в банку має певні особливості, які відрізняють його від бухгалтерського обліку інших комерційних підприємств. При цьому саме до банків з боку суспільства виникають додаткові вимоги щодо ведення бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік банку є складовою інформаційної системи банку та включає:

- облік операцій за відповідними рахунками на підставі автоматизованих та ручних проводок. Операція банку - дія або подія, яка викликає зміни в фінансовому стані банку;

- складання агрегованих та детальних звітів.

Наявність особливостей у системі бухгалтерського обліку в банках обумовлена сферою їхньої діяльності — фінансові ринки, а відповідно і специфікою операцій, які вони здійснюють, та їх роллю в забезпеченні стабільності грошово-кредитної системи. Як підприємство, що працює на фінансових ринках, банк нале­жить до категорії підприємств — фінансових посередників і здій­снює операції на грошовому, кредитному ринках та ринку цінних паперів із використанням різноманітних фінансових інструмен­тів. Цим банки суттєво відрізняються від підприємств, які діють у сфері виробництва і левова частка операцій яких припадає на за­купівлю сировини, її оброблення і виготовлення готової продук­ції та її реалізації.

Фінансовий актив надає право банку отримувати від підприємства-контрагента грошові кошти або інший фінансовий ін­струмент. До фінансових активів належать грошові кошти, кре­дити надані, цінні папери в портфелі банку, дебіторська забор­гованість, яка підлягає погашенню грошовими коштами, тощо. Наприклад, кредит наданий банком підприємству, відображається у звітності банку як фінансовий актив (сума боргу підпри­ємства перед банком чи його дебіторська заборгованість), а у зві­тності підприємства — як фінансове зобов'язання (довгострокові або короткострокові позики), яке підлягає погашенню з боку під­приємства грошовими коштами.

Фінансові зобов'язання включають залучені в депозити кош­ти, отримані банком кредити, емітовані банком облігації тощо. Фінансове зобов'язання надає право будь-якій стороні погашати зобов'язання грошовими коштами або іншим фінансовим ін­струментом.

У складі бухгалтерського обліку виокремлюють два види облі­ку: фінансовий та управлінський. Вони не є самостійними видами бухгалтерського обліку, а розглядаються як взаємозв'язані підсис­теми цілісної системи бухгалтерського обліку.

Визначимо поняття «фінансовий облік» та «управлінський облік».

Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур, які за­безпечують підготовку і передання інформації про фінансовий стан, фінансові результати діяльності та потоки грошових ко­штів банку згідно з вимогами чинного законодавства для задово­лення потреб зовнішніх та внутрішніх користувачів для при­йняття ними економічних рішень.

Управлінський облік — це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації про діяльність банку для задоволення потреб керівництва банку та його мене­джерів під час прийняття управлінських рішень згідно з вимога­ми внутрішніх нормативно-правових документів банку.

До спільних рис цих видів бухгалтерського обліку слід віднести:

по-перше, загальну єдину базу первинного обліку, яка вклю­чає первинні бухгалтерські документи та реєстри аналітичного обліку;

по-друге, побудову обліку за методом двоїстості, тобто по­двійного відображення господарських фактів та процесів;

по-третє, управлінський облік технологічно побудований на даних фінансового обліку про доходи та витрати від банківської діяльності, які є для нього точкою відліку (вихідними даними). Введення управлінського обліку дає змогу поглибити і деталізу­вати дані про витрати і доходи банку, пов'язані з реалізацією тих чи інших послуг або банківських продуктів, оцінювати вклад окремого працівника або групи працівників у загальний фінансо­вий результат від діяльності банку.

Незважаючи на це, між зазначеними видами бухгалтерського обліку існують і відмінності, які дають змогу розглядати їх як по­вністю автономні підсистеми. Ці відмінності обумовлені метою і спрямованістю видів обліку, принципами організації, змістом і порядком надання та використання бухгалтерської інформації. Основні об'єкти фінансового обліку — це активи, зобов'язання, капітал, доходи та витрати. До об'єктів управлінського обліку належать доходи, витрати та фінансовий результат, які групу­ються за видами операцій, що здійснюються банком, за видами джерел коштів, що використовуються для залучення ресурсів, за структурними підрозділами, які одержують або несуть відповідні доходи або видатки.

Порівняльна характеристика підсистем обліку наведена у табл. 1.1.

Підсумовуючи викладене, можна виснувати, що мета будь-якого бізнесу — досягнення високих економічних показників. Джерело інформації, що висвітлює показники про фінансовий стан, фінансові результати та грошові потоки від діяльності бан­ку, є кінцевим продуктом фінансового обліку. Отже, основне при­значення фінансового обліку — це складання і надання правдивої фінансової звітності загального призначення користувачам.

Таблиця 1.1

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДІВ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Користувачі бухгалтерської інформації поділяються на зовні­шніх та внутрішніх залежно від відношення до банку як суб'єкта підприємницької діяльності і можливостей доступу до фінансової інформації про діяльність банку.

До зовнішніх користувачів належать: кредитори, інвестори, клієнти, працівники банку, акціонери банку, а також органи дер­жавного управління, нагляду, податкові органи, їм інформація потрібна: для прийняття рішення стосовно того, чи варто придба­ти акції банку, стати його клієнтом або вкладником; для оціню­вання можливості банку щодо повернення кредитів, попереджу­вання негативних явищ у діяльності банку з метою своєчасної його санації; запобігання загрозі банкрутства чи пом'якшення його наслідків для вкладників та клієнтів банку; для формування грошово-кредитної політики. Наявність інформації дає змогу безпосередньо впливати на діяльність банку. Така інформація на­дається в рамках фінансового обліку. Зовнішні користувачі не мають змоги визначити якісь свої специфічні вимоги, крім уста­новлених чинним законодавством.

Відповідно до міжнародної практики інвестори і кредитори розглядаються як основні користувачі, саме для задоволення їх­ніх інтересів банки зобов'язані оприлюднювати фінансову інфор­мацію. Публічність інформації посилює відповідальність банків за результати своєї діяльності перед суспільством.

Внутрішні користувачі — це керівництво банку. Йому інфор­мація необхідна для прийняття рішень за всім спектром питань щодо управління банком: стратегічне і тактичне управління, складання бюджетів, управління фінансами, оптимізація викори­стання ресурсів тощо. Для вирішення цих завдань поряд з фінан­совою звітністю керівництво банку потребує іншої інформації, яка формується в підсистемі управлінського обліку.

3. Прискорення реформ в Україні, стали можливими зав­дяки комплексу заходів, серед яких чільне місце відведено зміцненню банківської системи.

Важливим кроком є впровадження між­народних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). Цей процес дав змогу зробити прозорою діяль­ність банків для користувачів, які мають можли­вість отримати достовірну інформацію щодо фінансового стану, на основі якої їм легше при­ймати - виважені рішення. Загалом перехід на МСФЗ сприяє процесу входження України до сві­тової економічної спільноти.

Банківська система України розпочала пере­хід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку зі січня 1998 року і започаткувала ре­формування бухгалтерського обліку в банках нашої країни.

Впровадження МСБО у банківському секторі економіки було зумовлено:

* необхідністю входження банківського секто­ра України як провідного фінансового інституту до світової економічної спільноти;

*зростанням уваги потенційних інвесторів до фінансового ринку України;

*потребою користувачів фінансової звітності банків в отриманні достовірної, чіткої інформації;

*необхідністю підвищення ефективності управ­ління банком;

* встановленням нагляду за банками і розроб­ленням регулятивних інструментів;

* створенням передумов для організації внут­рішнього і зовнішнього аудиту за міжнародними стандартами.

Реалізація цих проектів відбувалася розроб­ленням концептуально нових методологічних нор­мативно-правових документів, які регламентують порядок бухгалтерського обліку фінансових ін­струментів за міжнародними принципами, а також порядку складання і структури фінансових звітів.

Інструментом формування фінансової звітності за МСФЗ стали новий План рахунків та перехі­дні таблиці, що забезпечували адаптацію та конт­роль за правильним перенесенням залишків на но­ві рахунки.

Внаслідок проведення реформи бухгалтерсько­го обліку та фінансової звітності отримано такі ре­зультати.

1. Економічні:

• створення системи обліку, що складається з трьох взаємопов'язаних підсистем: фінансового, управлінського та податкового;

• розвиток інформаційних технологій для за­безпечення обліку широкого спектра нових фінан­сових інструментів;

• надання українським банкам міжнародного і визнання;

• сприяння розвитку фінансових ринків через, надання користувачам зрозумілої фінансової інформації;

• посилення банківського нагляду;

• зменшення кількості банкрутств у результаті підвищення ефективності управління банками.

2. Технологічні:

• впровадження нового Плану рахунків бухгал­терського обліку;

• введення нових форм звітності;

• впровадження нових програмних продуктів.

3. Перспективні:

• впровадження нагляду на консолідованій ос­нові;

• розвиток внутрішнього банківського контролю;

• удосконалення та підвищення ефективності операційних процедур банків;

• створення автономної облікової політики в кожному банку;

• удосконалення системи моніторингу та управління ризиками;

• розвиток внутрішнього аудиту в банках.

Крім того, процес адаптації МСФЗ до вітчиз­няних економічних та правових умов сповільню­ється у зв'язку із неузгодженістю або відсутністю законодавчої та нормативно-правової бази, а та­кож відсутністю активного ринку багатьох фінан­сових інструментів.

Зокрема, гострою є проблема узгодження бух­галтерського обліку, що ґрунтується на МСФЗ, і податкової звітності, яку обумовлює фіскальна політика держави і яка по суті є інструментом для розрахунку суб'єктом господарювання лише одно­го виду витрат - податків.

Існують ще й інші проблеми щодо подання фі­нансової звітності та розкриття інформації відпо­відно до МСФЗ. їх можна згрупувати за такими напрямами:

• загальний рівень сприйняття» інформації та користування нею невисокий;

• слабке ринкове середовище. Вимоги Націона­льного банку України практично відповідають Міжнародним стандартам фінансової звітності, але існує проблема оцінки активів і зобов'язань у не­прозорій економіці, з великим фіскальним тиском. Для країн з перехідною економікою мають бути тимчасові відмінності, що розкриваються у звітно­сті (в примітках), а не формуванням різних ком­плектів звітності - за національними та міжнарод­ними стандартами бухгалтерського обліку;

• реальні власники -«приховані», що ускладнює розкриття інформації;

• фіскальні вимоги надто великі, в результаті прибутки в основному занижені;

• період приватизації дуже впливає на політику визнання та оцінку активів за справедливою вартістю;

• підготовка персоналу та необхідність навчан­ня бухгалтерів (готовність бухгалтерів-практиків до застосування МСФЗ, розуміння ними проблем і економічних умов).

ЛЬВІВСЬКІЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ