|
Читайте также: |
 | |||
 | |||
_____________
, де журналістика (Ж) несе певну інформацію (І), вміщену в різноманітних текстах (Т) для аудиторії (А). В ідеалі отримана аудиторією інформація «працює», стає джерелом нової інформації (І), яка за допомогою «зворотного зв'язку» повертається до журналістів. Насправді, далеко не вся передана журналістом інформація виявляється прийнятою, і, тим більше, згідно задуму журналіста, освоєної. В цілому ефективність взаємодії тексту з аудиторією складається з двох складових.
1. З інформаційної насиченості тексту, тобто наявності в ньому великого об'єму потенційної інформації.
2. З високої інформативності тексту, тобто максимальної реалізації його потенціалу при зіткненні з аудиторією, що й означає його високу реальну ефективність.
Таким чином, журналісти повинні добиватися високої інформаційної насиченості в кожному тексті. Для цього існують певні правила, які необхідно застосовувати в практичній діяльності. Ці правила формулюються відповідно до трьох етапів масово-інформаційного процесу: фіксацією дійсності і її первинним відображенням; створенням журналістського тексту і освоєнням тексту аудиторією.
Відповідно до цих трьох етапів «текстову діяльність» журналіста описують з трьох сторін: семантичної, синтаксичної, прагматичної.
Семантика тексту - це характер його відносин з дійсністю (що і як відображено).
Синтактика тексту - це характеристика його внутрішньої структури (як організовано текст).
Прагматика тексту - характеристика його відносин з аудиторією (як він освоюється).
Журналіст повинен проявляти однакову увагу до всіх трьох сторін тексту: точно відображати дійсність, чітко представляти композицію тексту, прагнути зробити текст цінним для аудиторії. Слідуючи цим вимогам реалізується таке важливе завдання масово-інформаційного процесу, як інформованість аудиторії.
Інформованість - це такий стан свідомості аудиторії, при якій кожний її суб'єкт має у своєму розпорядженні необхідну і достатню інформацію, що дозволяє йому вірно орієнтуватися в дійсності.
Стовідсоткова інформованість, що повністю відповідає реальному стану речей, - це, звичайно, теза з галузі фантастики. На шляху інформованості стоїть безліч перешкод: неповнота знань журналіста, неминучий суб'єктивізм журналістів при відображенні дійсності, нетворчі перешкоди, у тому числі утруднений доступ журналістів до інформації, а інформації - до аудиторії. За даними Фонду захисту гласності в 2001 році на території Росії було офіційно зафіксовано 180 відмов журналістам в доступі до інформації, включаючи заборони на виробництво аудіо- та відеозапису, фотографування, відмови в акредитації, обмеження прав на відвідини і присутність на заходах в органах державної влади, на підприємствах, в установах; 21 випадок відмови від друкування і розповсюдження газет; 44 випадки відключення від ефіру, 15 випадків вилучення, скупки або арешту тиражу.
Але, проте, в кожному тексті журналіст повинен бачити крок до основної мети своєї діяльності - підвищенню інформованості аудиторії.
Повернемося до трьох етапів масово-інформаційної діяльності і відповідних аспектів «текстової діяльності» журналіста - семантиці, синтактиці і прагматиці. Вони не поступові, не ізольовані один від одного. Але на перший план виступає прагматичний аспект. Якщо текст не знаходить контакту з аудиторією, то безглуздо говорити, наскільки якісно він організований або яких важливих проблем торкається.
Для прагматичної цінності матеріалу журналіст повинен знати свою аудиторію і прагнути виконувати наступні вимоги.
1. Текст повинен мати таку властивістю, як небанальність, тобто повинен містити оригінальність відомостей. Прояви небанальності різні: це і новизна інформації, наявність відомостей, раніше невідомих аудиторії; це і поглиблення, систематизація вже відомої інформації; це і нова інтерпретація вже наявних даних. Необхідно відмітити, що неефективна не тільки давно відома інформація, але і абсолютно нова. Позбавлена основи з наперед накопичених знань, вона не буде сприйнята аудиторією належним чином.
2. Наступна вимога до тексту - його декодуємість, доступність повідомлення для розуміння. Журналіст повинен враховувати мовну стихію аудиторії. Деякі молодіжні видання, наприклад, надмірно копіюють манеру спілкування своїх читачів, використовуючи сучасний сленг. Журналісту повинен бути відомий "код культури" аудиторії, тобто рівень її освіти. В період різкого соціального розшарування не можна не враховувати соціальну позицію аудиторії.
3. Вимога релевантності (від англ. "relevant" - доречний, той, що відноситься до справи) має на увазі цінність, значущість відомостей для аудиторії. Властивість релевантності в найбільшій мірі мають тексти, які відповідають потребам і інтересам аудиторії. Інтерес, як правило, керує пошуком інформації, а потреби виявляються не так гостро.
В семантичному плані виділяють чотири структурні компоненти або чотири види інформації: дескриптивна (d), прескриптивна (p), валюативна (v) і нормативна (n).
D (від лат. "descriptio" - "опис") - опис навколишнього світу. Це опора всього тексту, і, у принципі, всієї журналістики, яка, як відомо, спирається на факти.
P (від лат. "prescriptio" - "розпорядження") - інформація, що містить “соціальний ідеал” журналіста, як, на його думку, повинна йти справа.
V (від лат. "valeo" - "цінність") - інформація, що містить оцінку факту, ситуації або особи.
N (від лат. "norma" - "норма") - рекомендації журналіста до дій в тій або іншій обстановці, в тій або іншій ситуації.
Отже, схематично журналістський текст як система (S) виглядатиме таким чином: S (d, p, v, n). Таке позначення - своєрідний каркас будь-якого твору, який одягнений в плоть з конкретних фактів, оцінок, рекомендацій.
Синтактичний аспект - це розміщення розглянутих вище елементів структурних компонентів в конкретному тексті.
Їх набір може бути як повним S (d, p, v, n), так і гранично редукованим. Наприклад, схема хронікальної замітки - S (d). Так само вивчення синтактики тексту припускає аналіз з погляду інтенсивності розташування елементів: збалансована наявність елементів S (d, p, v, n), акцентована наявність елементів S (d, d, d, n); і з погляду порядку їх розгортання, наприклад: S (d, v), S (d, p, v, n), S (p, d, v).
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 146 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |