Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Анімаційний готельний менеджмент

Читайте также:
  1. I период развития менеджмента - древний период. Наиболее длительным был первый период развития управления - начиная с 9-7 тыс. лет до н.э. примерно до XVIII в.
  2. I. Исторические аспекты возникновения теории инвестиций и инвестиционного менеджмента.
  3. I. Исторические аспекты возникновения теории инвестиций и инвестиционного менеджмента.
  4. II. Классическая школа менеджмента или административная.
  5. III. Сущность и цели инвестиционного менеджмента
  6. IV. ИННОВАЦИОННЫЙ МЕНЕДЖМЕНТ
  7. Lt;variant>Менеджмент- это врожденное качество отдельных индивидов
  8. V1: Современная концепция менеджмента качества
  9. Административная (классическая) школа менеджмента
  10. административная теория менеджмента Файоля,Вебра.

 

 

До первинних засобів пожежогасіння належать:

· вогнегасники;

· пожежні крани-комплекти, ручні насоси

· лопати, ломи, сокири, гаки, пили, багри;

· ящики з піском, бочки з водою;

· азбестові полотнища, повстяні мати та ін.

Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють на території об’єкта з розрахунку один щит на 5000м2. Вони мають бути пофарбовані у червоний колір, а пожежний інструмент у чорний.

Серед первинних засобів пожежогасіння найважливішу роль відіграють вогнегасники різних типів: водяні, водо-пінні, порошкові, вуглекислотні, газові.

Залежно від способу транспортування вони бувають: переносні (до 20 кг) та пересувні (до 450 кг).

Залежно від об’єму вогнегасники бувають малолітражні (до 5л), ручні (до 10 л), пересувні (понад 10л).

Вогнегасники маркують буквами, що означає їх вид та цифрами, що визначають їх об’єм.

Найбільш перспективними є порошкові вогнегасники, які застосовують для гасіння лужних металів, ЛЗР і ТР, електрообладнання, що горить під напругою до 1000В, твердих та газоподібних речовин.

Найбільш розповсюдженими є:

ОП-1, ОП-2, ОП-9, ОП-10 — переносні;

ОПА-50, ОПА-100 — пересувні.

Вони відрізняються між собою лише складом порошку та пристроєм для його подачі.

Вуглекислотні вогнегасники застосовуються для гасіння загорянь на машинах, автомобілях і для невеликих об’ємів нафтопродуктів, а також електроустановок під напругою до 1000В.

У корпусі вогнегасника міститься вуглекислий газ у рідкому стані під високим тиском 6мПа (ручні) і 15 мПА (переносні). У горловині балону змонтований спеціальний пусковий пристрій із сифонною трубкою, який приводиться у дію за допомогою вентильного або пістолетного пристрою. Виходячи з балону назовні, зріджений двооксид вуглецю перетворюється на снігоподібну масу за температури – 80?С.

Вибір типу вогнегасника визначається розмірами загоряння і можливих осередків пожеж.

 


3.7. Шляхи попередження травматизму


Загальні положення

Розробка заходів щодо попередження нещасних випадків – головна мета всіх теоретичних та практичних робіт в галузі охорони праці. Для забезпечення безпеки праці застосовуються засоби захисту, котрі поділяються на дві групи: колективного та індивідуального захисту.

Засоби колективного захисту виключають вплив на працюючого небезпечного виробничого фактора, що зумовлений рухом або переміщенням матеріального тіла.

Засоби індивідуального захисту видаються робітникам індивіду­ально. Вони забезпечують захист органів людини від дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Нижче наводиться характеристика та кваліфікація згаданих засобів захисту.

До засобів колективного захисту відносять огороджувальні пристрої. О городжу вальні засоби поділяють на дві групи: огороджувальні пристрої рухомих частин, але не різальних інструментів і огороджу­вальні пристрої різальних інструментів.

Пристрої першої групи можуть бути постійними, наглухо закріпленими, знімними, відкидними, висувними, пересувними або з дверцятами. Це залежить від особливостей огороджувального органа (вузла), особливостей його експлуатації, місця у верстаті. Часто вико­рис­товуються знімні огороджувальні пристрої, котрі постійно закри­вають пасову, зубчасту, ланцюгову чи іншу передачу. Вони можуть бути у вигляді кожухів, козирків, планок, бар'єрів і екранів. За способом виготовлення вони поділяються на суцільні, несуцільні і комбіновані.

Огороджувальні засоби різальних інструментів можуть огороджу­вати їх неробочу частину, тільки робочу їх частину або ту і іншу. Здебільшого огородження виконують і інші функції, проте у всіх випадках вони мають виконувати основну функцію – огородження небезпечної для робітників зони.

Огородження можуть наглухо закривати інструмент (неробочу його частину), періодично переміщатися рукою робітника, бути кінематично пов'язаними і автоматичними. Вони не повинні бути громіздкими, не створювати незручностей у роботі, не знижувати продуктивності праці та якості обробки, але повинні бути технологічними, міцними і не обмежувати видимості робочої зони, легко зніматися та встановлю­ватися і входити до комплекту верстата. Огородження блокується з пусковим пристроєм.

Запобіжні засоби призначені для ліквідації небезпечного виробничого фактора у джерелі його утворення. За характером дії вони поділяються на блокувальні та обмежувальні. Блокувальні пристрої за конструктивним виконанням поділяють на муфти, штифти, клапани, шпонки, мембрани, пружини, сильфони і шайби.

Блокувальні пристрої призначені для вимкнення або запобігання можливості увімкнення джерела небезпеки при знятому (відкритому) огороджувальному пристрої. Найбільш поширені в деревообробці елек­т­ричні блокування, принцип роботи котрих полягає в автома­тич­ному відключенні електричного живлення або неможливості увімкнення верстата при знятому або відкинутому огородженні. Електромеханічне блокування застосовується на дверцятах електрошаф, котрі закривають електророзподілювальні пристрої, на дверцятах і люках, що ведуть в небезпечні зони тощо.




Рис. 3.10. Функціональна схема запобігання виробничому травматизму
та професійній захворюваності на підприємстві





Рис. 3.11. З асоби індивідуального захисту




Рис. 3.11. Засоби та заходи колективного захисту
від високих рівнів виробничого шуму



Принцип дії фотоелектричного блокування полягає в перетині світлового променя, спрямованого на фотоелемент і зміні величини світлового потоку, що падає на нього, внаслідок чого змінюється сила струму, котрий подається на вимірно-командний пристрій. Подається імпульс на ввімкнення виконавчого механізму захисного пристрою.

Пневматичне та гідравлічне блокування застосовується у пневмо- та гідросистемах і виготовляється у вигляді клапанів та мембран. Запобіжні мембрани призначені для захисту хімічного устаткування від руйнування за умов аварійного зростання тиску. Основним недоліком запобіжних розривних мембран є те, що після їх спрацювання отвір скидання тиску залишається відкритим.

Гальмівні пристрої призначені для сповільнення або зупинки виробничого устаткування під час виникнення небезпечної виробничої ситуації. За конструктивним виконанням гальмівні пристрої поділя­ються на колодкові, стрічкові, дискові, за формою – конічні та клинові. За способом спрацювання вони можуть бути ручними, автоматичними і напівавтоматичними. За принципом дії гальмівні пристрої поділяються на механічні, електромагнітні, пневматичні, гідравлічні та комбіновані. Гальмівні пристрої використовуються для швидкої зупинки валів, шпинделів після виключення верстата.





Рис.3.12. Заходи і засоби віброзахисту


Пристрої автоматичного контролю та сигналізації призначені для контролю передавання та відтворення інформації (кольорової, звукової, світлової тощо) з метою привернення уваги працюючих та прийняття ними рішень за прояву або можливого виникнення небезпечного виробничого фактора. За призначенням ці пристрої поділяються на інформаційні, попереджувальні, аварійні та відповідні. За характером спрацювання сигналу – постійні або пульсуючі. За контрольованим пара­метром сигналізація може контролювати тиск, температуру, воло­гість, загазованість, шум, вібрацію, частоту обертання, початок пуску тощо.

Сигналізація застосовується самостійно або разом з огороджу­валь­ними, запобіжними, пусковими пристроями, пристроями керування обладнанням. Слід надавати перевагу такій сигналізації, котра сигна­лізує, попереджує та автоматично усуває небезпеку. Світлова, звукова або світлозвукова сигналізація подається під час групового обслугову­вання агрегатів, багатоповерхового розташування устаткування, перед пуском для попередження працюючих про необхідність вживання заходів перестороги.

Пристрої дистанційного керування призначені для управління технологічними процесами або виробничим устаткуванням за межами небезпечної зони. Це найефективніші засоби безпеки. Завдяки ним робітники виводяться з зон інтенсивного переміщення предметів праці, шумних та гарячих дільниць і можуть навіть перебувати в іншому приміщенні. Впровадження потокових механізованих та автомати­зо­ваних ліній супроводжується застосуванням дистанційного управління та підвищенням безпеки праці.

Засоби індивідуального захисту застосовують в тих випадках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішен­­нями та засобами колективного захисту. Вони підлягають оцінці за захисними, фізіологічними та експлуатаційними показниками.

Засоби захисту шкірного покриву (спеціальний одяг) видаються робітникам та інженерно-технічним працівникам для захисту тіла від забруднення, механічних впливів, води, вологи, кислот, лугів, підвищених або понижених температур, радіоактивних речовин, нафти і жирів, для захисту від біологічних факторів. Залежно від призначення та виду шкідливого фактора, спецодяг виготовляють з гладкофар­бо­ва­ного полосника з просочуванням, лавсанобавовняної тканини, сукняної напіввовняної тканини з поліпропіленом, кислотозахисного сукна, нетканого прошивного нітронового полотна.

Для захисту працюючих від впливу вологи застосовують спецодяг з бавовнянопаперових та льняних тканин з водозахисним просочуванням і гумовим покриттям. Спецодяг загального призначення, що захищає робітників від виробничого забруднення, механічних пошкоджень і холоду, виготовляється із звичайних бавовняно-паперових тканин.

Засоби захисту органів дихання та слуху забезпечують ефективний захист людини від шкідливого впливу різних забруднень (пилу, газу, пари, аерозолей), які є в повітрі робочої зони та від нестачі кисню.

Слід зауважити, що необхідна безпека повинна забезпечуватись гігієнічним нормуванням з встановленням гранично допустимої концентрації (ГДК) або гранично допустимого рівня (ГДР) шкідливих факторів. Цьому сприяє ефективна загальнообмінна та місцева вентиляція, застосування водяного зрошування запиленого повітряного середовища тощо. Спеціальними захисними засобами є протигази та респіратори. Ці засоби поділяються на фільтруючі та ізолюючі.

Фільтруючі засоби забезпечують захист в умовах обмеженого вмісту шкідливих речовин.

Ізолюючі засоби застосовують під час аварій та великих викидів шкідливих речовин в атмосферу.

Засобами захисту слуху від інтенсивного шуму (якщо його немож­ливо знизити конструктивними засобами) є навушники та заглушки. Навушники знижують високочастотний шум на 40 дБ, а вушні вкладиші –до 25 дБ.

Засоби захисту голови, обличчя і очей попереджують вплив пилу, стружки та падаючих предметів застосуванням спеціальних окулярів, масок, щитків, капелюхів та касок. Окуляри застосовуються в токарних цехах, під час заточування інструментів тощо. Маски, щитки і капе­люхи використовуються в ремонтних цехах, а каски – на завантажу­вально-розвантажувальних роботах.

Засоби захисту ніг та рук. Для зовнішніх робіт під час холодного та перехідного періоду року використовується валяне взуття, а для робіт з використанням кислот, лугів та клеїв – гумові чоботи. Під час роботи у вогких, холодних умовах одягають утеплені клеєні та гумові чоботи.

Засобом захисту рук від механічних пошкоджень, опіків, холоду є рукавиці і рукавички. Найчастіше використовують бавовняно-паперові рукавиці.

Під час роботи зі слабкими кислотами і лугами для захисту пальців рук використовують гумові напальчники, а для захисту від порізів і забруднень – шкіряні напальчники.

Засоби запобігання ураження електричним струмом. Поряд з колективними засобами захисту слід використовувати індивідуальні засоби. До них відносять діелектричні рукавички, боти, чоботи, калоші, виготовлені зі спеціальної діелектричної гуми. Особливу увагу слід звертати на справність засобів, перед використанням оглядати їх.

Допоміжні захисні засоби призначені для захисту персоналу від падіння з висоти (запобіжні пояси та страхувальні канати), для безпечного підіймання на висоту (драбини, кігті), а також для захисту від світлового, теплового, механічного та хімічного впливів (захисні окуляри, протигази, рукавиці, спецодяг)

За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань охорони праці керівники підприємств, організацій, установ можуть притя­гатися органами Держгірпромнагляду до сплати штрафу. Макси­мальний розмір штрафу не може перевищувати 2% місячного фонду заробітної плати підприємства, організації, установи. Штрафи наклада­ються керівниками Держгірпромнагляду та місцевих органів.

 

Анімаційний готельний менеджмент

Поняття менеджменту анімації

Процес перетворення потреб туриста (гостя) у його задоволеність відпочинком, подорожжю проводиться на основі і з використанням взаємодіючих систем середовища гостинності: матеріально технічної бази, природного комплексу, культурно історичного комплексу, рекреаційної інфраструктури та обслуговуючого персоналу (рис. 2. 1)

Спортивно-оздоровчі заняття туриста в туркомплексі

 

 

 

УТ

ПТ

 

                   
   
 
 
 
       

 


2 3 4

 

Рис. Керована анімаційна підсистема:

ПТ – потреби туриста у розвитку та вдосконаленні біологічної (фізичної) природи людини і загальної культури (соціальної природи); УТ – задоволеність туриста; 1 – природний і культурно-історичний комплекси; 2 – матеріально – технічні системи та засоби ТК, 3 – праця обслуговуючого персоналу і реально – досяжний рівень обслуговування на данному етапі; 4 – менеджмент спортивно – оздоровчої діяльності в ТК.

Потреби туриста – це якісна характеристика етапу туриста перед вчиненням подорожі, що виражає (свідомо чи несвідомо) його прагнення змінити цей стан в кращу для нього бік, наприклад, відновити фізичні сили, знайти душевну рівновагу і спокій, знайти нових друзів, полюбити, отримати емоційний заряд, або естетичне задоволення і т. д. Задоволенність туриста середовищем гостинності – це якісна характеристика його стану після здійснення подорожі (відпочинку), це характеристика повноти досягнення свідомих і підсвідомих цілей подорожі зі знижкою на його особисте розуміння і сприйняття навколишнього світу, якості, вартості (цінності) життя, безпеки, якості обслуговування, гостинності. Іншими словами потреби туриста і задоволеність туриста це відповідно характеристика стану туриста на вході і виході середовища гостинності.

Природний комплекс – це взаємопов’язане і взаємообумавлені поєднання природних об’єктів і явищ, це ресурс і умова задоволення потреб туристів. Природний комплекс активно використовується в анімаційній діяльності.

Культурно-історичний комплекс – це сукупність матеріальних і нематеріальних культурних та історичних цінностей, зосереджених в оточенні туристського комплексу (місця розміщення та обслуговування туристів), що втягуються аніматорами в тій чи іншій мірі і формі в процес задоволення потреб туристів у пізнанні, естетичному насолоді і комфорті і т. д. Матеріальною базою в анімаційній діяльності є анімаційні технічні системи рекреаційної інфраструктури тур комплексу. Обслуговуючий персонал виробляє, збирає, зберігає і доставляє туристам комплекс анімаційних послуг, прагнучи забезпечити високу якість обслуговування.

Задоволенність туриста подорожжю, відпочинком визначається трьома основними взаємозалежними і взаємообумовленими чинниками:

1. Відчуття виконаного бажання, мрії, надії (мети подорожі),

2. Відчуття комфортності середовища гостинності,

3. Відчуття безпеки середовища гостинності.

Готельна анімація здійснює свій вагомий внесок у виконання всіх цих трьох умов позитивного перетворення потреб у задоволеність, використовуючи при цьому всі згадані системи середовища гостинності. Комфорт безпеки у гостя настає в тому випадку, коли він починає відчувати дружню атмосферу навколо себе та інших в готелі. Це досягається зусиллями і майстерною роботою аніматорів – згадаймо про важелі адаптаційної і стабілізуючої функцій анімації: адаптаційна функція дозволяє перейти від повсякденної обстановки до вільної, дозвільної (розкріпаченої, комфортною); стабілізуюча функція створює позитивні емоції і психічну стабільність, що є базовим відчуттям комфорту безпеки. Щоденне дружнє спілкування та участь в анімаційних програмах з аніматорами завершує процес формування комфортної, безпечної середовища гостинності.

Анімаційні програми протягом усього періоду перебування туриста в готелі, використовуючи інші функції анімації і види анімації, повинні забезпечити виконання і першого чинника задоволеності: відчуття виконаного бажання, мрії, мети подорожі – публічно оголошуються, усвідомлюваних самим туристом, а в ідеалі і підсвідомих. Їх поступове виявлення крок за кроком є вищим майстерністю готельного аніматора. Готельні аніматори повинні вміло й ефективно використовувати природно-кліматичні та культурно-історичні ресурси зовнішнього середовища тур комплексу та внутрішні матеріально-технічні ресурси в управлінні процесом перетворення потреб туристів у задоволеність в частині інформаційного, екологічного, естетичного, інтелектуального, психічного, фізичного комфорту і насолоди. Так чи інакше це призводить персона тур комплексу не тільки до морального успіху, але до комерційного.

Для реалізації такої ефективної анімаційної діяльності потрібні три складові:

1. Матеріально-технічна база в основному для спортивно-оздоровчих і розважальних занять,

2. Концепція готельної анімаційної діяльності з додатком типових анімаційних програм і методик їх адаптації до реальних групах і персоналій.

3. 3. Талановиті аніматори, які здатні втілити цю концепцію програми, методики в життя. Центральну і системо утворюючу роль у цій трійці повинен виконувати (рис. 2.2) анімаційний менеджер (у великих готелях головний анімаційний менеджер), керівний штатом талановитих аніматорів і побічно керуючий (через технічного директора) обслуговуючим персоналом технічних анімаційних об’єктів і обладнання, а також працівниками інших служб, так чи інакше беруть участь в анімаційному обслуговуванні туристів.

 

Концепція готельної анімації і програми

 

 

Головний менеджер з анімації в готелі

 

 

Аніматори і обслуговуючий персонал
матеріально-технічна база готелю

 

персонал

 

 

Рис. Складові ефективної готельної анімаційної діяльності

Складовими поняття ”анімаційний менеджмент” є два поняття – ”анімація” і ”менеджмент”: анімація як процес надання туристу комплексу анімаційних послуг з метою максимального задоволення його потреб; та менеджмент – як система управління цим процесом з урахуванням стратегічної мети і місії готелю, стратегічних обмежень, правил умов, корпоративної готельної філософії.

Таким чином, готельний анімаційний менеджмент – це система управління процесом надання туристу комплексу анімаційних послуг, спрямована на досягнення стратегічної мети функціонування тур комплексу в умовах туристського ринку.

Анімаційний менеджмент має свою специфіку, яка виражається в наступному:

· Специфічному предметі праці, яким є діяльність управляється анімаційних систем і служб,

· Специфічному знарядді праці, яким є анімаційна програма,

· Результаті праці, яким є задоволеність відпочиваючих проведеним дозвіллям.

З точки зору системного підходу анімаційний менеджмент являє собою (рис.2.3) систему управління, в якій керованої підсистемою (об’єктом управління) є турист, стан їх здоров’я (фізичного, психічного, морального, соматичного), виконавчий персонал анімаційної, технічної та інших служб туркомплексу, що у процесі анімаційного обслуговування туристів, а керуючої підсистемою (суб’єктом управління) є керівний персонал анімаційної служби туркомплексу, який виступає тут як системоутворюючого фактора. З іншого боку, анімаційний менеджмент є підсистемою (рис.2.4) ббільш загальної системи управління тур комплексом (менеджменту гостинності).

Анімаційний менеджмент включає в себе стратегію і тактику управління. Стратегія управління анімаційним процесом полягає в тому, щоб витримати загальний напрямок діяльності тур комплексу щодо забезпечення максимального задоволення потреб туристів особливо в частині емоційно-психічного комфорту як складової середовища гостинності, а також виконати комплекс умов, правил і глобальних обмежень в анімаційній діяльності з точки зору зовнішньої та внутрішнього середовища і з точки зору прибутковості готельного бізнесу. Тактика – це конкретні методи і прийоми досягнення мети в рамках прийнятих обмежень (рис.2.5).

Керуюча підсистема (суб'єкт управління): керівний персонал анімаційної служби, очолюваний менеджером туркомплексу по анімації і спорту
Керована підсистема (об'єкт управління): Туристи (гості), виконавчий персонал анімаційної служби, матеріально-технічна частина

 

 

Керуючий вплив Зворотній зв'язок

(відповідна реакція

на керуючий вплив)

 

 

Рис. 2.3. Об'єкт і суб'єкт управління в анімаційному менеджменті тур комплексу

 

 

  Менеджмент гостинності (менеджмент туристського комплексу (готель)    

Стратегічний менеджмент

Фінансовий менеджмент

Менеджмент основних та додаткових послуг

Менеджмент анімації та спорту

Правовий менеджмент

Технічний менеджмент

Екологічний менеджмент

Менеджмент персоналу

Педагогічний менеджмент, мотиваційний менеджмент

 

Рис. 2.4. Менеджмент анімації як одна з підсистем управління туристичним комплексом (готелем)

 

Менеджмент (система управління процесом)

 


ПТ УТ

Анімація (процес представлення анімаційних послуг туристу)

 

 

Стратегическа цель

Факторы внешней среды

прямого воздействия

               
       

 

  Успешное функционирование отеля в условиях рынка

 

 

 


Менеджмент

гостиничной

анимации

 

 

факторы внутренней среды

 

                       
           

 


Факторы внешней среды

косвенного воздействия

 

 

Рис. 2.5. К определению понятия менеджмента гостиничной анимации

2. Функції анімаційного менеджменту

Анімаційний менеджмент, як один з видів спеціалізованого менеджменту, здійснюється за допомогою механізму, який працює в результаті виконання взаємопов’язаних і взаємопроникних в часі здійснення функцій планування, організації, мотивації і контролю анімаційної діяльності.

Функція ”ПЛАНУВАННЯ”.

Реалізація цієї функції пов'язана з вирішенням наступних основних завдань анімаційного менеджменту ТК

· Розробка анімаційної стратегії та концепції стратегії та концепції ТК, узгодженої з маркетинговою стратегією ТК;

· Розробка типових анімаційних програм і алгоритмів (методик) їх адаптації до реальних групах і туристам;

· Аналіз факторів, що впливають на повноту і ефективність здійснення анімаційного менеджменту та кон’юктури готельного ринку району, регіону, країни з точки зору анімаційної діяльності;

· Участь у формуванні цінової політики з урахуванням комплексу питань анімаційних послуг і анімаційного менеджменту ТК;

· Довгострокове і короткострокове планування анімаційної діяльності ТК, включення заходів щодо вдосконалення анімаційної діяльності до бюджету і в бізнес – план ТК – підсумковий документ з планування діяльності ТК.

Функція ”ОРГАНІЗАЦІЯ”.

Реалізується при вирішенні таких основних завдань:

· Організація і управління відносинами ТК у зовнішньому середовищі з питань анімаційного менеджменту

· Оптимізація ресурсів ТК при виконанні цілей і завдання анімаційного менеджменту;

· Формування ефективної організаційної структури анімаційного менеджменту ТК, підбір, розстановка, підготовка, виховання кадрів, фахівців різного рівня кваліфікації для анімаційного обслуговування;

· Організація взаємодії з іншими службами тур комплексу з питань анімаційного обслуговування: з технічною службою з експлуатації технічних анімаційних установок, систем, споруд; зі службою прийому і розміщення за щоденними питань роботи з клієнтами і з вивчення споживчого; з фінансовою службою з питань фінансів; транспортної, туристстько-екскурсійної, допоміжної та іншими службами, з якими необхідно взаємодіяти в процесі анімаційного обслуговування;

· Розробка спільно зі службою фінансового менеджера інвестиційної політики з питань реалізації анімаційної концепції, участь у формуванні інвестиційного портфеля з даного питання

· “Ризик-менеджмент”: розробка шляхів зниження ризиків і організація системи заходів з профілактики та мінімізації ризиків анімаційних ризиків, тобто ризиків, пов’язаних з порушенням анімаційного обслуговування туристів і з втратою потенційних клієнтів в результаті недостатньо високого або погано орієнтованого анімаційного обслуговування.

Функція ”МОТИВАЦІЯ”.

Реалізується шляхом вирішення таких основних завдань:

· Творча робота з розвитку особистості співробітників анімаційної служби, їх здатності до внутрішньої мотивації вдосконалення анімаційної майстерності;

· Розробка способів зовнішньої мотивації до праці, способів морального і матеріального заохочення за аніматорська професіоналізм та результати праці, формування принципів зацікавленості, визначення параметрів задоволеності у праці по анімаційному обслуговування туристів

· Перетворення будь-якого працівника ТК у часткового сопредпрінімателя, глибоко зацікавленого морально і матеріально в результатах анімаційної і в цілому готельної діяльності

· Підвищення кваліфікації та професійного зростання кадрів, створення і підтримка престижу професійної анімаційної і готельної діяльності;

· Створення сприятливих умов для самореалізації людини у справі, ґрунтуючись на високих мотивах, гуманістичних і естетичних цінностях.

Функція ”АНАЛІЗ І КОНТРОЛЬ”

Реалізується шляхом вирішення таких основних завдань:

· Аналіз анімаційної діяльності ТК з видачею вищому управлінському ланці в будь-який момент часу для оперативного і стратегічного управління показників цієї діяльності ТК, включаючи економічні показники;

· Коригування концепції, тактичних цілей, анімаційних прогам і методик у відповідності з реальними обставинами і результатами дільності та аналізу;

· Коригування планів і проектів ТК і його підрозділів з точки зору анімаційного обслуговування туристів;

· Контроль виконання управлінських рішень у рамках анімаційного менеджменту; контроль технічної служби та інших служб ТК у питаннях експлуатації анімаційних технічних засобів;

 




Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 400 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.041 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав