Читайте также:
|
У зв'язку з переходом до ринкової економіки, поглибленням соціально економічних реформ все більшого значення набувають підприємницькі відносини. У суспільстві підприємництво:
- виступає діловою силою впливає на структурну перебудову в економній збільшення обсягів виробництва, збуту товарів і надання послуг прискорює темпи економічного розвитку національної економіки в цілому;
- забезпечує господарську незалежність суб'єктів ринку, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції, сприяє економії та раціональному використанню усіх ресурсів;
- стимулює ділову активність, забезпечує сильнодіючі стимули до високоефективної праці, постійного пошуку ефективних форм роботи, сприяє здійсненню інноваційних процесів, швидким оновленню технологічної бази і номенклатури продукції з урахуванням споживчого попиту;
- створює нові робочі місця, залучає працюючих та непрацюючих у суспільно-корисну діяльність, сприяє формуванню нового типу суспільного способу життя та підприємницької культури
- проводить благодійну та спонсорську діяльність, здійснює підтримку політичних рухів та економічних структур, які сприяють подальшому розвитку та виходу України з економічної кризи.
Підприємництво — необхідна умова досягнення комерційного успіху на ринку товарів та послуг. Підприємницькі процеси позитивно впливають на формування інфраструктури бізнесу.
Інфраструктура бізнесу — це сукупність державних, приватних та громадських інститутів, які обслуговують інтереси суб'єктів підприємництва, забезпечують їхню господарську діяльність та сприяють підвищенню її ефективності.
Складність інфраструктури як системи обумовлена різноманітністю Функцій, які виконують її складові елементи.
Виділяють організаційно-технічну, фінансово-кредитну та інформаційно-аналітичну інфраструктури.
До організаційно-технічної інфраструктури належать товарні біржі, лізингові компанії, асоціації підприємців, транспортні комунікації і засоби зв'язку, виробничі та технологічні парки, технологічні центри.
Фінансово-кредитну інфраструктуру утворюють установи, які займаються акумуляцією тимчасово вільних коштів, перетворюють їх у кредити, надають фінансову допомогу.
Інформаційно-аналітична інфраструктура включає в себе інформаційні, консультативні, юридичні та бухгалтерські фірми, бізнес-центри і бізнес-інкубатори, аудиторські організації, рекламні агентства, фірми по проведенню маркетингових досліджень.
Основними тенденціями розвитку підприємництва в Україні є:
А. Інтенсивне розширення підприємництва, що виявляється у територіальному охопленні сфери бізнесу, зростанні кількості юридичних осіб та індивідуальних підприємців.
Б. Відбувається інтеграція комерції з виробничою діяльністю. В результаті таких процесів з'являються складні організаційні утворення у формі корпорацій, концернів, асоціацій, консорціумів, холдингових компаній. Прикладом інтеграції виробництва і комерції є виробничі кооперативи.
В. Відбувається зрощення капіталу вітчизняних і зарубіжних підприємців шляхом створення спільних фірм, підприємств з іноземними інвестиціями.
Г. Інтенсивний розвиток комерційного посередництва при стриманому розвитку виробничого підприємництва.
Д. Розширення сфери послуг (консалтингові, юридичні, страхові, транспортні, туристичні, готельні, рекламні, виставкові, громадське харчування, охоронні, мобільний зв'язок та Інтернет).
Е. Співробітництво великого та малого бізнесу, активне впровадження нововведень.
Великий бізнес, як правило, визначає економічну та технічну могутність країни. З метою самозбереження та розвитку він має потяг до інтеграції, поглинаючи або контролюючи більш дрібних партнерів з одного боку, та об'єднуючись у міжнародні структури, частково втрачаючи свою самостійність.
Середній бізнес значною мірою залежить від внутрішньої економічної кон'юнктури та веде конкурентну боротьбу як усередині своєї групи, так із великим вітчизняним та іноземним капіталом.
Мале підприємництво — це багато чисельний прошарок дрібних власників, які своєю масовістю значною мірою визначають соціально-економічне обличчя країни.
Досвід формування економіки розвинутих країн свідчить, що малий і середній бізнес посідає значне місце у підприємницькому середовищі.
Так, у Франції частка малих підприємств складає 99,9 % усіх господарюючих структур, Великобританії — 94%. Кількість малих і середніх підприємств у розрахунку на 1000 чоловік у Франції дорівнює 35 одиниць, Німеччині — 37, Великобританії — 46, Японії — 49, Італії — 68, США — 74 одиниці.
Кількість зайнятих у малому і середньому бізнесі у Німеччині складає 46%, Італії — 73%, Японії — 78%. В економічно розвинених країнах у малому і середньому бізнесі створюється більше половини внутрішнього валового продукту. В Польщі діє близько 1,5 млн. підприємств, майже 99% з яких — це малі підприємства з чисельністю працюючих менше 50 чоловік. Це, в основному, приватні фірми з високою продуктивністю праці, внесок яких у ВВП держави складає близько 40%. В Німеччині малий та середній бізнес дає 65% бюджетних надходжень.
Згідно з Господарським кодексом України до категорії малих відносяться підприємства незалежно від форм власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Роль і місце малого підприємництва в національній економіці найкраще розкривається в притаманних йому функціях.
По-перше, неоціненний внесок малого підприємництва в справу формування конкурентного середовища.
По-друге, мале підприємництво, оперативно реагуючи на зміни кон'юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості
По-третє, величезним є внесок малого підприємництва в здійснення прориву у ряді важливих напрямків НТП.
По-четверте, мале підприємництво робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості..
По-п'яте, важлива функція малого підприємництва полягає в пом'якшенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин.
Як самостійна структурна ланка економіки мале підприємництво має ряд характерних особливостей.
1. Єдність права власності та безпосереднього управління підприємством.
2. Формування більш тісних взаємовідносин.
3. Відносно невеликі ринки ресурсів і збуту, що не дозволяє малій фірмі суттєво впливати на ціни і обсяг реалізації продукції у рамках галузі.
4. Формування більш тісних взаємовідносин.
5. Відносно невеликі ринки ресурсів і збуту, що не дозволяє малій фірмі суттєво впливати на ціни і обсяг реалізації продукції у рамках галузі.
6. Персоніфікований характер відносин підприємця з партнерами-постачальниками ресурсів та покупцями готової продукції.
7. Сімейний характер у веденні справи.
8. Особливий характер фінансування. Якщо великі корпорації формують необхідні фінансові ресурси через фондові біржі, то малі підприємства можуть розраховувати на відносно невеликі кредити банків, власні кошти та неформальний ринок капіталу.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 135 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |