Читайте также: |
|
Міжнародний рух капіталу - це переміщення і функціонування капіталу за кордоном, насамперед з метою його самозростання.
Етапи виникнення і розвитку процесу міжнародного руху капіталу:
I – етап зародження вивозу капіталу (з кінця XVII – початку XVIII ст. до кінця XIX ст.). Цей процес носив обмежений і випадковий характер, а також винятково однобічний (з метрополій у колонії);
II – етап вивозу капіталу (з кінця XIX – початку XX ст. до середини XX ст.). В міру становлення у світовому господарстві капіталістичних виробничих відносин процес вивозу капіталу став здійснюватися не тільки між промислово розвиненими країнами, а й між промислово розвиненими країнами і країнами, що розвиваються. Цей процес став типовим, повторюваним і характерним явищем.
III – етап міжнародної міграції капіталу (із середини 50-60-х років XX ст. по даний час). Вивіз капіталу здійснюють не тільки промислово розвинені країни, але і багато країн, що розвиваються. Країни одночасно стають експортерами й імпортерами капіталу. Експорт капіталу викликає значні за обсягами зворотній рух капіталу у вигляді відсотків за кредити, підприємницького прибутку, дивідендів по акціях.
Передумови, що обумовлюють міжнародний рух капіталу:
– інтернаціоналізація господарського життя;
– поява можливості більш вигідного вкладення капіталу за кордоном;
– відносний надлишок капіталу на внутрішньому ринку і відсутність умов його ефективного використання;
– прагнення власників капіталу застосувати його там, де існують низькі ціни на сировину, матеріали, напівфабрикати, енергію, транспорт тощо;
– економія фінансових ресурсів від застосування більш низьких митних тарифів і пільгових тарифних інструментів у країнах, куди переміщюється капітал;
– можливість стабільного постачання національних підприємств імпортною сировиною;
– прагнення забезпечити охорону чистоти навколишнього середовища в країнах-експортерах капіталу;
– існування різних шляхів і форм міжнародного руху капіталу і його більш ефективного застосування за кордоном.
При здійсненні експорту капіталу суб'єкти керуються економічною доцільністю, що складається в наступному:
– одержанні додаткових прибутків;
– установленні контролю над іншими об'єктами;
– обході протекціоністських бар'єрів на шляху руху товарних потоків;
– наближенні виробництва до нових ринків збуту;
– одержанні доступу до новітніх технологій;
– збереженні виробничих секретів шляхом створення закордонних філій;
– економії на податкових платежах (наприклад, при створенні підприємства у вільних економічних зонах);
– зниженні витрат на охорону навколишнього середовища.
Економічна доцільність імпорту капіталу складається в:
– можливості розвитку нових і старих виробництв;
– залученні додаткових валютних ресурсів;
– розширенні науково-технічного потенціалу;
– створенні додаткових робочих місць.
Міжнародний кредит– це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Міжнародні кредитні відносини – це такі економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики у валютній або товарній формі.
Міжнародний кредит виник на зорі капіталістичного способу виробництва і був одним з важелів первісного нагромадження капіталу. Його почали використовувати в ХІV–ХV ст. у міжнародній торгівлі після освоєння морських шляхів з Європи на Близький та Середній Схід, а пізніше - в Америку, Індію. Сьогодні темп його росту в кілька разів перевищує темп зростання виробництва і зовнішньої торгівлі.
Суб’єктами міжнародних кредитних відносин виступають приватні фірми, комерційні банки, кредитні організації, нефінансові заклади, брокери, посередники, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути.
Кредитні відносини базуються на принципах:
– повернення;
– терміновості;
– платності;
– забезпеченості;
– цільового характеру.
Цільовий характер, як правило, має міжнародний кредит, якій надається під рішення конкретних економічно обґрунтованих задач.
Міжнародний кредит став невід'ємною складовою процесів фінансової глобалізації та інтеграції національних фінансових систем країн світу, які набули поширення у 1990-ті роки минулого століття. На основі міжнародного кредиту сформувалися місткі міжнародні ринки позикових ресурсів. Крім великих національних ринків, які є міжнародними за своїм характером (наприклад, нью-йоркський, лондонський та ін.), виникли й досягли на сучасному етапі колосальних розмірів світовий ринок капіталів, ринок євровалют та єврокапіталів. Ключову роль на цих ринках відіграють, як суб'єкти міжнародних кредитних відносин, міжнародні банківські консорціуми та транснаціональні банки.
Операції на світовому ринку капіталів за своїм характером поділяють на комерційні (ті, що пов’язані із зовнішньою торгівлею) та фінансові (які передбачають вивіз капіталу, погашення заборгованості та ін.).
Функції міжнародного кредиту:
– забезпечення перерозподілу між країнами фінансових і матеріальних ресурсів, що сприяє їх ефективному використанню;
– збільшення нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах;
– прискорення реалізації товарів у світовому масштабі;
– забезпечення володіння найважливішими методами конкурентної боротьби на світовому ринку;
– сприяння рішенню програм структурної перебудови економіки окремих країн.
Міжнародний кредит бере участь у кругообігу капіталу на всіх його стадіях: при перетворенні грошового капіталу у виробничий шляхом придбання імпортного устаткування, сировини, палива; у процесі виробництва у формі кредитування під незавершене виробництво; при реалізації товарів на світових ринках.
У розвитку світового господарства міжнародний кредит відіграє важливу роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі. Водночас він може призводити і до негативних наслідків, викликаючи диспропорції в економіці країн-кредиторів. Надмірне залучення міжнародних кредитів та їх неефективне використання підриває платоспроможність позичальників внаслідок зростання заборгованості за кредитами та сплати величезних відсотків. Зовнішня заборгованість для багатьох країн стала причиною призупинення їх економічного зростання.
Фахівці обгрунтовуть, що значний вплив на рівень залучення іноземного капіталу має суверенний рейтинг країни, що враховує її інвестиційну привабливість [6]. Він формується міжнародними рейтинговими агентствами та дозволяє оцінювати ризики і переваги кожного об’єкта вкладення капіталу. Низький рейтинг може бути обумовлений політичною та економічною нестабільністю в цих країнах, нерозвиненістю фондового ринку, низькою активністю міжнародних фінансових корпорацій та ін. Для того, щоб залучити велики обсяги іноземного капіталу у будь-яких формах, у тому числі міжнародні кредити банків та міжурядові позики, країні необхідно мати високий рейтинг, країни з низьким рейтингом у переважній більшості випадків мають можливість притоку прямих інвестицій. Але прямі інвестиції займають лише 10-15% глобальних інвестиційних ресурсів. Це обмежує фінансові притоки в країни з низьким рейтингом. Крім того деякі країни взагалі не мають такого рейтингу.
Слід зазначити, що приватні банки здебільшого надають кредити за умов отримання останніх країною-позичальником від МВФ та МБРР. Це пояснюється регулюванням доступу країн-позичальників до світового ринку позичкових капіталів, попит на які останнім часом різко зріс. Саме тому порівняно з двосторонніми урядовими кредитами та кредитами приватних банків кредити міжнародних фінансових організацій посідають скромне місце, однак їхня роль на світовому ринку капіталів є значною.
Міжнародний кредит має договірні і приховані елементи своєї вартості. Якщо договірні елементи на виду, то приховані – не зазначені у відповідних угодах. Зокрема, це можуть бути завищені ціни на товари по фірмових кредитах, вимоги страхування кредиту у певній страховій компанії тощо. Деякі елементи кредиту взагалі не підлягають кількісній оцінці, однак їхнє значення досить велике, наприклад, для встановлення контролю над іноземною фірмою чи країною–позичальником. Таким чином, пільгові на перший погляд умови деяких міжнародних кредитів можуть поєднуватися з кабальними прихованими витратами, які дорого обходяться іноземному позичальнику.
Світовий досвід переконує, що масовий приплив іноземних капіталів до національної економіки є досить небезпечним в умовах неадекватного банківського нагляду (якщо національні банки надають позики фірмам, фінансовий стан яких є нестійким, то вільний рух міжнародних капіталів заохочує збільшення масштабів сумнівного кредитування). В Україні на сьогодні доволі гостро стоїть проблема нарощування обсягів валютного кредитування юридичних і фізичних осіб вітчизняними банками, що є одним із чинників нарощування зовнішньої заборгованості банківського сектору.
Мінімізації потенційних негативних наслідків та досягненню переваг міжнародного кредиту сприяють дієві ринкові інститути, здорове макроекономічне середовище та ефективна регуляторна система, яка створює перешкоди для масового залучення нестабільних форм зовнішнього фінансування та із використанням засобів пруденційного регулювання змушує позичальників повною мірою враховувати ризики, пов'язані із залученням зовнішніх позик.
Важливими функціями держави стають контроль за розміром і структурою зовнішнього національного боргу із вжиттям адекватних заходів при перевищенні економічно безпечних величин, а також накопичення достатнього обсягу золотовалютних резервів, що виконують роль буфера для абсорбції дії несприятливих чинників.
Проведені дослідження свідчать, що у багатьох країнах високий рівень зовнішнього боргу є серйозним чинником фінансової дестабілізації і уповільнення темпів економічного розвитку. Зовнішній борг на стадії його нетто-погашення стає причиною відтоку доходів із національної економіки, що пригнічує сукупний попит та внутрішнє виробництво. Крім того, зовнішній борг у багатьох випадках породжує ускладнення у сфері платіжного балансу. Надмірне покладання на залучення зовнішніх позик підвищує вразливість фінансової системи країни до раптової девальвації обмінного курсу і припинення надходження іноземного капіталу.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 139 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |