Читайте также:
|
Як відомо, соціальна база політичного об'єднання складається з тих соціальних груп, представники яких переважають серед його членів та прихильників.
Електорат (від англ. elector — виборець) політичного об'єднання складається з тих виборців, які віддали на виборах свої голоси за кандидатів від даного об'єднання.
В політичній літературі радянського періоду панувала думка про політичну партію як репрезентанта і безпосереднього політичного втілювача інтересів певного суспільного класу. А той беззастережний факт, що кількість виборців, яка підтримує своїм голосом західну партію, може значно перевищувати орієнтовну кількість представників того класу, інтереси якого нібито репрезентує партія, пояснювали в апологетично-войовничому дусі, непримиренному до ідеологічного супротивника.
Слід зауважити, що комуністично-класовий підхід до соціальної бази політичних об'єднань загалом не був безпідставним. Так, ще до середини XX століття класовий підхід домінував і в середовищі далеко не комуністичних західноєвропейських партій, особливо соціал-демократичного спрямування. І лише починаючи з другої половини нинішнього століття «з переміщенням центру ваги у парламентську площину стає дедалі очевиднішим: для досягнення успіху, насамперед на виборах, партія повинна враховувати, узгоджувати інтереси не якого-небудь одного класу чи соціальної верстви, а цілого блоку сил. Саме тому на зміну класовим з середини XX сторіччя почали приходити «загальнонародні партії», або, за термінологією західних політологів, — «партії для всіх». Наприклад, коли 1959 року нова Бад-Годезберзька програма проголосила західнонімецьку соціал-демократію партією всього народу, це викликало сенсацію. Проте впродовж 60-70-х років переважна більшість партій цього напряму наслідувала їх приклад.
До того ж в умовах, коли науково-технічний прогрес вніс докорінні зміни в соціальну структуру суспільства, ортодоксальний поділ на класи стає анахронізмом. Із зростанням кількості зайнятих у сфері послуг, інформатики та інших сферах, що вважалися невиробничими, поступово стираються грані між різними соціальними групами.
Проте вищесказане не означає, що аналіз соціального складу населення і характеристик соціальних груп не має практичного значення для аналізу діяльності і перспектив політичних об'єднань. Соціальні орієнтації політичних сил і тим паче політичні орієнтації соціальних груп загалом мають велику силу інерції і певною мірою залишаються, нехай і не в «класичному» вигляді.
Розглянемо, наприклад, соціальну базу й електорат блоку християнських демократів з християнськими соціалістами (ХДС/ХСС) у Німеччині як впливової типово консервативної західної партії. До ХДС тягнуться передусім дрібні й середні підприємці. Таких у партії 25% (вони складають усього 9% населення країни). Робітників серед членів ХДС — 10%, тобто мало, проте службовців — 28, та ще чиновників — 13. 5% припадає на пенсіонерів, 10 — на домашніх господарок. Хто голосує за консерваторів? Найбільшу частину (22%) серед виборців ХДС/ХСС складають службовці низького і середнього рівня. Плюс 20% припадає на чиновників. Некваліфі ковані робітники складають 13%, кваліфіковані — 17, кустарі — 16%. Традиційно голосують за консерваторів селяни.
На відміну від консерваторів за соціал-демократів традиційно віддають голоси виборці-робітники. Так, на виборах 1982 року за Соціал-демократичну партію Німеччини (СДПН) віддали голоси 72% робітників і 28% виборців середнього класу.
Що ж стосується електорату неофашистських партій, то він складається переважно з представників маргіналізованих прошарків соціальних груп — у першу чергу, малого бізнесу і фермерів. На думку В.Корнхаузера, «представники нижчого прошарку середнього класу, що працювали на самих себе, відчували себе затиснутими у лещата між промисловцями й промисловими робітниками, чиї профспілки, картелі, партії перебували у центрі політичної арени». Далі американський політолог підсумовує: «Дрібні підприємці надали значну підтримку фашизму, нацизму, пужадизму і маккартизму [...] Дрібні фермери схильні підтримувати й комунізм і фашизм значно більшою мірою, ніж крупні фермери. В Італії та Франції що бідніший прошарок фермерства, то вищий у ньому відсоток прибічників комуністичної партії; в Італії дрібні фермери підтримують фашистів удвічі частіше, ніж крупні».
Отже, можна погодитися з відомим італійським фахівцем з проблематики політичних партій Дж.Сарторі, який визнає зв'язок між соціальними групами і партіями, але виступає проти концепції представництва. Дж.Сарторі стверджує, що партія не репрезентує, а лише відображає соціальну групу. «Це означає, — пише він, — що можна знайти соціальну схожість між тими, хто голосує за партію, і тими, хто є її членами. З цієї точки зору можна зробити висновок про те, що виборці і лідери пов'язані станом соціально-психологічного проникнення, але не більше. Різниця між «проникненням» і «представництвом» глибока [...]».
А тепер розглянемо діяльність політичного об'єднання у сукупності з іншими об'єднаннями, їх участь у міжпартійній конкурентній боротьбі і взаємовідносинах з усіма елементами політичної системи.
Друкується за: Білоус А.О. Політичні об'єднання України. – К.: Видавництво “Україна”, 1993. – С.7-8, 10-35.
Порівняльна таблиця “серцевинних” положень основних течій політичної ідеології
Лібералізм
І-а цінність: свобода в її “негативній” формі, “свобода від...”, поєднана з обов'язковим дотриманням прав людини.
ІІ-а цінність: добробут індивідів.
Образ людини: Людина є раціональна, самоврядна, автономна, всі люди народжуються рівними, мають бути рівними перед нормами права, соціальними нормами, обов'язковою умовою справедливості виступає надання всім індивідам рівних стартових умов.
Образ суспільства: Суспільство являє собою конгломерат окремих незалежних, свободних індивідів, які завдяки раціональності та здатності до самоврядування утворюють за необхідності певні структури, як-то політичні організації, гуртки, асоціації, органи самоврядування, економічні структури, через які реалізують власну ініціативу та досягають власних цілей. Організуючим принципом існування суспільства виступає ринкова конкуренція у всіх сферах суспільного життя. При цьому суспільство має дотримуватись принципу: “Свобода одного індивіда закінчується там, де починається свобода іншого”.
Образ держави: Держава – раціонально створена людьми договірна інституція, призначенням якої виступає забезпечення суворого дотримання прав людини і громадянина, захист індивідів від зазіхань на їх права і свободи. При цьому держава має мінімально втручатися або зовсім не втручатися у сферу економіки та приватного життя індивідів: держава розглядається як “необхідне зло”, “нічний сторож”, обстоюється принцип “мінімальної держави”.
Консерватизм
І-а цінність: свобода в її “позитивній” формі, “свобода для...”, поєднана з дотриманням прав та обов'язків громадянина і порядком, основою якого є установи, пов'язані з традиціями того чи іншого суспільства.
ІІ-а цінність: надіндивідні духовні формоутворення, що об'єднують суспільство, а також канали долучення індивіда до культурної спадщини.
Образ людини: Людина є ірраціональна, амбівалентна – має нахили як до позитивних, так і до негативних проявів. Пересічна людина виявляє малу спроможність до автономних раціональних дій. В той же час, у суспільстві існує невелика кількість індивідів (духовна аристократія, еліта), які через індивідуальні здібності, особливості виховання тощо вивищуються над пересічними людьми і здатні краще за інших здійснювати функцію управління. Іншими словами, всі люди уже від народження не є рівні. Справедливість полягає не в рівності індивідів, а у виконанні ними функцій, що відповідають рівню їх спроможності, освіти тощо – принцип “нерівної рівності” або відповідності призначеній ролі. Велике значення в плані формування й визначення здібностей та суспільної ролі людини надається суспільним зв'язкам, надіндивідним духовним формоутворенням, що утворюють людську природу.
Образ суспільства: Визнається організмічна модель суспільства. Звідси суспільство уявляється як достатньо стала ієрархія індивідів, побудована відповідно до рівня прояву у людей тих чи інших суспільно важливих характеристик. Елементами, що зв'язують суспільство в одне ціле, виступають надіндивідні духовні формоутворення: форми духовного виробництва, цілі, цінності, менталітет, історична пам'ять, та канали долучення індивідів до культурної спадщини: традиція, релігія, ідеологія, освіта тощо.
Образ держави: Оскільки державна влада здійснюється індивідами, яким притаманні (хоча й у меншій мірі, ніж пересічним громадянам) ірраціональність та інші “вади”, держава, виступаючи охоронцем стабільності, традиції, “природних” суспільних норм, приватної власності, не має поставати “над суспільством”. Її вплив має врівноважуватися, а за потреби – обмежуватися традиційними елементами самоврядування індивідів та долучення їх до духовних джерел суспільства – сім'єю, територіальною громадою, релігійною громадою, комітетами виборців тощо.
Соціал-демократія
І-а цінність: соціальна справедливість.
ІІ-а цінність: соціальна держава.
Образ людини: Людина – раціональна, у великій мірі здатна до самоврядування, але її прояви виступають в основному віддзеркаленням суспільного буття. Всі люди народжуються рівними, обов'язковою умовою справедливості виступає постійне підтримання соціальної рівності шляхом перерозподілу ресурсів у суспільстві.
Образ суспільства: Суспільство – єдиний “орагнізм”, що розвивається згідно з певними законами, “стоїть над індивідами”, формуючи їх особливості, визначаючи специфіку їх життєдіяльності.
Образ держави: Держава – інституція, що служить колективним цілям та інтересам суспільства, створює умови для здійснення колективних цілей, в першу чергу, забезпечує соціальну рівність шляхом перерозподілу ресурсів у суспільстві.
Учет формирования финансовых результатов
Учет формирования финансового результата, прежде всего, предназначен для получения необходимой информации с целью принятия управленческих решений в процессе хозяйственной деятельности.
К основным задачам бухгалтерского учета финансовых результатов деятельности организации относятся:
- формирование полной и достоверной информации о результатах финансово-хозяйственной деятельности организации, необходимой внутренним пользователям бухгалтерской отчетности – руководителям, участникам и собственникам имущества организации, а также внешним – кредиторам и другим пользователям бухгалтерской отчетности;
- обеспечение информацией, необходимой внутренним и внешним пользователям финансовой отчетности для контроля за соблюдением законодательства, за целесообразностью совершенных хозяйственных операций;
- предотвращение отрицательных результатов хозяйственной деятельности организации и выявление внутрихозяйственных резервов обеспечения ее финансовой устойчивости.
Для обобщения информации о доходах и расходах, а также выявления конечного финансового результата деятельности организации за отчетный период на предприятии предназначены счета раздела VIII Плана счетов бухгалтерского учета:
- 90 «Продажи»;
- 91 «Прочие доходы и расходы»;
- 99 «Прибыли и убытки».
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 47 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |