|
Читайте также: |
Активність іонів – ефективна умовна концентрація, згідно з якою іони діють у хімічних реакціях.
Атом – електронейтральна частинка, що складається з додатньозарядженого атомного ядра та від’ємно заряджених електронів.
Валентність – здатність атома утворювати певну кількість хімічних зв'язків, тобто віддавати або приєднувати певне число електронів.
Відновлення – приєднання електронів, що супроводжується зниженням ступеня окиснення елементів.
Відновник – речовина, до складу якої входять атоми, що під час хімічної реакції віддають електрони, тобто є донорами електронів.
Відносна атомна маса (Аr) – величина, що дорівнює відношенню середньої маси атома природного ізотонічного складу елемента до 1/12 маси атома Карбону 12С.
Відносна молекулярна маса (Мr) – величина, що дорівнює відношенню середньої маси молекули природного ізотонічного складу речовини до 1/12 маси атома Карбону 12С.
Внутрішньомолекулярні ОВР – реакції, в яких атоми, що відновлюються та окислюються знаходяться в одній і тій ж самій молекулі.
Внутрішня сфера комплексної сполуки – центральний атом та ліганди комплексного іону.
Водневий зв'язок – хімічний зв'язок, що реалізується за донорно-акцепторним механізмом між двома ковалентно зв'язаними атомами з великим значенням електронегативності (О, N, F) за посередництвом атома гідрогену.
Водневий показник (рН) – величина, що показує міру активності іонів водню (Н+) в розчині, тобто ступінь кислотності або лужності цього розчину.
Гібридизація – зміна форми та енергії орбіталей атома при утворенні ковалентного зв’язку для досягнення більш ефективного перекривання орбіталей.
Гідроліз – реакція обмінного розкладу між речовиною й водою з утворенням слабких кислот та слабких основ.
Диполь – сукупність двох точкових електричних зарядів, рівних за величиною та протилежних за знаком, які знаходяться на деякій відстані один від одного.
Ебуліоскопічна константа – молярне підвищення температури кипіння, що визначається за стандартною розчиненою речовиною з точно відомою молекулярною масою.
Еквівалент – це умовна чи реальна частка, яка може вивільняти, приєднувати або будь-яким іншим способом бути еквівалентна катіону гідрогену, який бере участь в іонно-обмінних реакціях, або електрону в окиснювально-відновних реакціях.
Еквівалентна маса – маса одного еквівалента даної речовини.
Електроліти – хімічні речовини або їх системи, в яких проходження електричного струму зумовлене переміщенням іонів.
Електролітична дисоціація – розпад молекул електролітів на іони при розчиненні їх у полярному розчиннику.
Електронегативність – хімічна властивість атома, кількісна характеристика здатності атома в молекулі притягати до себе спільні електронні пари.
Електронні аналоги – елементи, що мають подібну електронну будову.
Енергія активації – та надлишкова кількість енергії (у порівнянні з середньою величиною), яку повинні мати молекули у момент зіткнення, щоб прореагувати.
Зовнішня сфера комплексної сполуки – молекули або іони, які оточують комплексний іон.
Ізотонічний коефіцієнт (коефіцієнт Вант-Гоффа) – величина, що показує, у скільки разів збільшується кількість часток при дисоціації порівняно з недисоційованою речовиною.
Іонний добуток води – стала величина добутку концентрацій іонів водню та гідроксид-іонів при незмінній температурі.
Іонний зв’язок – хімічний зв'язок, при якому електрони переходять із одного атома до іншого, й основний вклад в притягання вноситься електростатичною взаємодією.
Кислоти – складні речовини, що складаються з одного чи декількох атомів Гідрогену та кислотного залишку.
Ковалентний зв’язок — хімічний зв’язок, який здійснюється між атомами за рахунок електронних пар, що однаковою мірою належать обом атомам.
Концентрація – фізична величина, що показує яка кількість речовини або яка маса речовини міститься в одиниці об'єму розчину.
Концентрований розчин – розчин,у якому кількості розчиненої речовини і розчинника виражені співставними величинами.
Константа електролітичної дисоціації – фізична величина, що дорівнює відношенню добутку концентрацій іонів, на які дисоціював електроліт, до концентрації недисоційованих молекул електроліту.
Координаційне число – число лігандів, що оточують центральний атом.
Комплексні сполуки – хімічні сполуки, кристалічні решітки яких складаються з комплексних груп, утворених внаслідок взаємодії іонів або молекул, здатних існувати самостійно.
Комплексоутворювач – центральний атом чи іон (звичайно додатньо заряджений), до якого приєднуються нейтральні молекули або аніони.
Константа хімічної рівноваги – величина, яка показує в скільки разів швидкість прямої реакції більша за швидкість зворотної.
Кріоскопічна константа – фізична величина, яка чисельно дорівнює зниженню температури кристалізації одномоляльного розчину.
Ліганди (аденди) – молекули або іони, які координуються навколо комплексоутворювача.
Металічний зв'язок – тип хімічного зв'язку, при якому валентні електрони атомів делокалізуються і притягуються до всіх ядер іонів кристалічної гратки.
Міжмолекулярні ОВР – реакції, в яких атоми, що відновлюються та окиснюються знаходяться в різних молекулах.
Молекула – найменша частинка даної речовини, що має її хімічні властивості.
Моль – кількість речовини, що містить стільки структурних одиниць (молекул, атомів, іонів, електронів чи інших), скільки атомів міститься в 0,012 кг ізотопу Карбону 12С.
Молярна маса – величина, що дорівнює відношенню маси речовини до кількості речовини (г/моль).
Насичений розчин – розчин, який перебуває у динамічній рівновазі з надлишком розчиненої речовини.
Ненасичений розчин – розчин, у якому вміст розчиненої речовини менший, ніж у насиченому за даної температури.
Необоротні хімічні реакції –хімічні реакції, які відбуваються лише в прямому напрямку до повного витрачання вихідних реагентів.
Оборотні хімічні реакції – реакції, які одночасно відбуваються в прямому і в зворотному напрямках.
Окиснення – хімічний процес, під час якого елемент (або сполука) втрачає електрони, при цьому ступінь окиснення її елементів підвищується.
Окисник – атом, молекула чи іон, які в ході хімічної реакції здатні отримувати електрони від відновника.
Окисно-відновні реакції (ОВР) – хімічні реакції, що відбуваються зі зміною ступеня окиснення атомів, які входять до складу реагентів, і реалізуються перерозподілом електронів між атомом-окисником та атомом-відновником.
Оксиди – складні речовини, утворені двома елементами, одним з яких є Оксиген.
Основи – складні сполуки, що складаються з катіона, та гідроксид-іона.
Пасивація – утворення на поверхні деяких металів (напр., алюмінію) плівки окису, яка щільно прилягає до металу, захищаючи його від подальшого окислення.
Пересичений розчин – розчин, що містить розчиненої речовини більше, ніж насичений за даної температури.
Полярність зв’язку – характеристика хімічного зв’язку, що показує перерозподіл електронної щільності в просторі поблизу ядер в порівнянні з вихідним розподілом цієї щільності в нейтральних атомах, утворюючих даний зв’язок.
Проста речовина – речовина, утворена з атомів одного елемента.
Реакції диспропорціонування (самоокиснення-самовідновлення) – реакції, в яких атоми одного елементу перетворюються на речовину (речовини) зі змінною ступенів окиснення.
Розведений розчин – розчин, у якому вміст розчиненої речовини значно менший, ніж вміст розчинника.
Розчини – однорідні суміші з двох (або кількох) речовин, в яких молекули (або іони) одної речовини рівномірно розподілені між молекулами другої речовини.
Сильні електроліти – речовини, що повністю розпадаються на іони при розчиненні у воді.
Складна речовина – речовина, утворена з атомів різних елементів.
Слабкі електроліти – речовини, які лише частководисоціюють на іони при розчиненні у воді.
Солі – речовини, до складу молекул яких входять кислотні залишки (аніони), поєднані з катіонами різного походження (атоми металів, металоподібні групи, як NH4+, та ін.).
Ступінь гідролізу (α) – ставлення частини солі, яка піддається гідролізу, до загальної концентрації її іонів у розчині.
Ступінь дисоціації – відношення числа молекул, що розпалися на іони, до загального числа молекул розчиненої речовини.
Ступінь окиснення – умовний електростатичний заряд, який приписують атому в молекулі, припускаючи, що електронні пари, які здійснюють зв'язок, повністю зміщені в бік більш електронегативних атомів.
Температурний коефіцієнт хімічної реакції – величина, що показує, у скільки разів зросте швидкість реакції у разі підвищення температури на 10 градусів.
Хімічний елемент – тип (вид, сорт) атомів з однаковим зарядом атомних ядер (тобто однаковою кількістю протонів в ядрі атому) і певною сукупністю властивостей.
Хімічний зв’язок – взаємодія атомів, що призводить до утворення ядерно-електронних систем, що вміщують два або більше атомних ядер.
Число Авогадро – кількість структурних одиниць (атомів, молекул або інших) в одному молі.
Швидкість хімічної реакції – зміна кількості одного з реагуючих речовин (або продукту реакції) за одиницю часу в одиниці реакційного простору.
Дата добавления: 2015-01-07; просмотров: 110 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |