Читайте также:
|
Залежно від оброблюваних видів ґрунтів і призначення дороги застосовуються рідкі і розріджені бітуми, бітумні емульсії і вапняно-бітумні пасти, кам'яновугільні дьогті. Властивості і особливості бітумних матеріалів зумовили область їх переважного застосування для влаштування полегшеного типу покриттів або у верхніх шарах основ. При обробці прийнято віддавати перевагу великоуламковим ґрунтам (піщано-гравійним, піщано-щебенистим сумішам) або супіщаним і піщаним ґрунтам. У останньому випадку застосовують добавки скелетних матеріалів і пилувато-глинистих часток.
Методи укріплення ґрунтів органічними в’яжучими матеріалами набули особливо широкого поширення в нашій країні за останні 50 років
Широке застосування методів укріплення ґрунтів з використанням бітумних матеріалів, особливо рідких повільногустіючих бітумів, дозволило встановити не тільки позитивні особливості цих методів, але і розкрити їх істотні недоліки.
Недостатня адгезія, зайва пластичність (підвищена деформативність) недостатня теплостійкість і водостійкість таких матеріалів послужили поштовхом для проведення досліджень, направлених на усунення вказаних недоліків ґрунтів, укріплених бітумними в’яжучими матеріалами і особливо рідкими бітумами.
Враховуючи багаторічний досвід експлуатації доріг з використанням ґрунтів, укріплених бітумними матеріалами, в даний час найдоцільніше орієнтуватися на застосуванні середньо- і швидкогустіючих рідких бітумів в поєднанні з добавками активних або поверхневоактивних речовин або використання бітумних емульсій чи паст, що виготовляються на основі в'язких бітумів.
Останніми роками має місце тенденція до ширшого застосування різноманітних комплексних методів, що поєднують дії на ґрунт добавок рідких середньо- і швидкогустіючих бітумів, вапна або цементу, або добавок інших поверхневоактивних речовин, сприяючих прискоренню процесів структуроутворення, підвищенню водо- і теплостійкості, а також морозостійкості укріплених ґрунтів.
При використанні матеріалів з жорсткими зв'язками, наприклад, цементоґрунтів, виникає небезпека тріщиноутворення і викришування матеріалу. Звідси виникла необхідність в розробці ефективних способів, що забезпечують підвищення деформаційної здатності і зменшення крихкості цементоґрунтів.
При використанні бітумоґрунтів для влаштування полегшеного типа дорожніх і аеродромних покриттів найважливішим завданням є додання цим матеріалам (бітумоґрунтам) підвищеної механічної міцності і теплостійкості і зменшення пластичних деформацій в жаркий період року.
Деякі бітумоґрунтові суміші здатні зберігати необхідну міцність і водостійкість в дуже вузькому діапазоні оптимального дозування бітуму. Навіть невелике відхилення від встановленого оптимального дозування у бік збільшення бітуму (+ 1-2% від оптимального дозування) приводить до зменшення міцності і теплостійкості, а отже, до зайвого підвищення деформаційної здатності такого матеріалу. В результаті цього в процесі експлуатації на дорозі виникають зсуви, хвилеутворення, напливи. У разі зменшення дозування бітуму на 1-2% від оптимальної кількості, в обробленому шарі бітумоґрунту спостерігається здатність до надмірного набрякання і водопоглинання у вологий період і до викришування і стирання матеріалу в сухий період року.
Якщо точне дотримання встановлених оптимальних дозувань бітуму може бути виконано досконалими засобами механізації (однопрохідними ґрунтозмішувальними машинами, стаціонарними установками змішувачів), то підвищення адгезії бітуму, його теплостійкості і поліпшення структурно-механічних властивостей бітумоґрунту повинно розв'язуватися іншими способами. У рішенні цих задач важливе значення має правильний вибір і раціональне застосування добавок активних і поверхневоактивних речовин, що направлено змінюють процеси структуроутворення різного складу бітумоґрунтових матеріалів, що використовуються в дорожньому і аеродромному одязі.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 84 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |