Читайте также:
|
На сучасному етапі бурхливого розвитку науки та техніки в умовах реформи освіти виникла необхідність засвоєння великого об'єму інформації в процесі навчання, що висуває підвищені вимоги психофізіологічних можливостей організму учня. Сьогодні навчальнийпроцес потребує довготривалої розумової роботи значної складності та інтенсивності. У зв'язку зі збільшенням об'єму інформації, введенням інноваційних технологій в учнів виникає нервово-психічне перевантаження, яке призводить до астенізації нервової системи, розвитку різноманітних психосоматичних.захворювань і, відповідно, до погіршення стану здоров'я учнів. Тому поряд з удосконаленням педагогічних та психологічних засобів оптимізації навчання все більш актуальною стає розробка психогігієнічних основ навчальної діяльності, глибоке вивчення.працездатності учнів.
Проблема психогігієни розумової праці торкається як медицини, так і педагогіки. В умовах безперервної інтенсифікації навчальної діяльності успішне вирішення завдань навчаннянеможливе лише педагогічними засобами. Для підвищення;ефективності навчання педагогу потрібні знання психофізіологічних основ особистості для підтримки в учнів високої розумової працездатності та попередження нервово-психічних порушень. Педагогічні та психологічні дослідження спрямовані на теоретичну та прикладну розробку проблем збереження психічного здоров'я дітей та учнів у процесі їх навчання і виховання.
До розумової праці належить діяльність, пов'язана з прийомом і переробкою інформації, яка потребує напруженого функціонування процесів уваги, пам'яті, мислення, емоційної сфери.
У фізіологічному відношенні головною особливістю розумової праці є те, що при ній мозок виконує функції не тільки координуючого, але й основного працюючого органу. При цьому значно активізуються аналітичні й синтетичні функції центральної нервової системи, ускладнюється прийом і переробка інформації, утворюються нові функціональні зв'язки, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль функцій уваги, пам 'яті, напруження зорового й слухового аналізаторів і навантаження на них.
Мала рухомість, вимушена одноманітна поза при розумовій праці сприяють ослабленню обмінних процесів, застійним явищам у м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршують постачання мозку киснем. Складаючи всього 1,2-1,5% відносно маси тіла, мозок потребує більше 20% його енергетичних ресурсів. Приток крові до працюючого мозку збільшується у 8-10 разів порівняно зі станом спокою, зростає його потреба в кисні і глюкозі. Вміст глюкози в крові збільшується на 18-36%, підвищується концентрація в крові адреналіну, норадреналіну і вільних жирних кислот. У мозковій тканині посилюються витрати глюкози, метіоніну, глютаміну та інших незамінних амінокислот, вітамінів групи В. Погіршуються функції зорового аналізатора — гострота зору, стійкість ясного бачення, контрастна чутливість, зорова працездатність. Збільшується час зоро-моторної реакції.
Розумовій праці властивий найбільший ступінь напруження уваги: так, при читанні спеціальної літератури це напруження майже в два рази вище, ніж при водінні автомобіля в місті, і в 5-10 разів вище, ніж при виконанні багатьох видів немеханізованої фізичної праці.
Розглянемо детальніше механізм розумової праці. При розумовій ' праці мозок - це не тільки регулюючий, але й працюючий орган, тому вплив інтелектуальних навантажень виявляється перш за все на функціональному стані центральної нервової системи. Основна умова стабільного трудового процесу - вироблення й підтримання стійкої домінанти, що забезпечує високий рівень працездатності. Вчення про домінанту розроблено професором А. А. Ухтомським. Феномен домінанти А. А. Ухтомського пояснюється утворенням у ЦНС центру підвищеної збудливості: подразнення найрізноманітніших рецепторних зон, починає викликати рефлекторну відповідь, характерну для діяльності саме цієї домінантної сфери. Домінанта являє собою тимчасове поєднання нервових центрів та інших структур організму для досягнення необхідної організму мети. Якщо вказана мета досягнута і завдання вирішене домінанта призупиняє своє існування.
Будь-яка розумова діяльність викликає нервово-емоційне напруження. Для кожного виду діяльності необхідний свій оптимум емоційного напруження, при якому реакції організму виявляються більш досконалими й ефективними.
Емоційна активація вкрай необхідна при вирішенні складних завдань мислення. Емоції завжди виступають у ролі організатора цілеспрямованої розумової діяльності, хоча наявність активації ще не гарантує досягнення правильного результату, а надмірне перенапруження може викликати зрив у діяльності ВНД.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 308 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |