Читайте также: |
|
Український Нацiональний Союз виник як органiзацiя української нацiонально-демократичної опозицiї гетьманськiй державi П.Скоропадського. Становлення Українського Нацiонального Союзу починається в червнi 1918 року. На перших зборах iнiцiативного гуртка були представники бiльшостi українських полiтичних партiй, якi одностайно висловились за створення всеукраїнського центру, з метою згуртування української демократiї в Нацiональному Союзi i недопущення сепаратної полiтики з боку окремих кiл. До президiї утвореної органiзацiї увiйшли вiдомi полiтичнi дiячi: Ф.Швець, О.Макаренко, Д.Левицький, а очолив її А.Нiковський (представник соцiалiстiв-федералiстiв). Опiсля розпочалося закладання фiлiй Союзу по всiй Українi. Розсилався "Статут" Союзу, а фiлiї присилали в Київ власнi установчi протоколи.
Також була представлена в Українському Нацiональному Союзi Українська церковна рада. Осторонь цiєї оргаiзацiї лишилася партiя хлiборобiв-демократiв, яка пiдтримувала всевладний гетьманський режим i виступала проти мiжпартiйної спiвпрацi, особливо з есерами i бiльшовиками. Останнi теж не входили до Союзу, але, за свiдченням В.Винниченка, проявляли iнтерес до встановлення контактiв iз ним. Не вступала до союзу кооперацiя, бажаючи бути аполiтичною (за винятком периферiйних органiзацiй, якi брали активну участь в дiяльностi УНС).
З часом продовжується органiзацiйне змiцнення Українського Нацiонального Союзу. Утворюються рiзнi комiсiї, котрi вели справи союзу: вiйськова, закордонних справ, економiчно-фiнансова, земельна, культурно-просвiтня. Головою вiйськової комiсiї був обраний В.Винниченко, комiсiї закордонних справ М.Шаповал. Вибори голiв комiсiй здiйснювались Головною радою, а членiв комiсiї визначав сам голова.
Серед дiячiв Українського Нацiонального Союзу не було єдностi в питаннях взаємовiдносин з гетьманським урядом. Помiрковане крило (соцiалiсти-федералiсти, правi елементи соцiалiстiв-революцiонерiв) визнавало лише легальнi, ненасильницькi форми полiтичної боротьби i, виступаючи проти Скоропадського, не збиралося йти на союз з бiльшовиками в боротьбi проти нього. Головний напрям тактики - переговори, поки нiмцi не переконаються, що гетьманський уряд треба замiнити на нацiонально-лiберальний. Але радикали (лiве крило українських соцiал-демократiв та соцiалiстiв-революцiонерiв) становили непримиренну опозицiю, яка брала курс на збройне повстання i в цiй справi шукала пiдтримки з боку бiльшовикiв.
У керiвництвi Українського Нацiонального Союзу бiльшiсть була прихильниками помiркованої лiнiї, але його голова В.Винниченко (змiнив А.Нiковського пiсля вступу соцiал-демократiв до союзу) прагнув рiшучих дiй. Радикали утворили навiть нелегальну течiю i гостро виступали проти тих соцiалiстiв, якi йшли на переговори з гетьманським урядом. Так В.Винниченко i М.Шаповал, iгноруючи бiльшiсть керівництва Нацiонального Союзу, розпочали переговори з керiвниками українських вiйськових частин про пiдготовку до збройного виступу проти гетьмана.
Хоча представники Нацiонального Союзу входили до складу уряду гетьманської держави в жовтнi 1918 р., на початку листопада радикали з Союзу проводили пiдготовку до збройної боротьби i вели переговори з представниками радянської мирної делегацiї в Українi Х.Раковським та Д.Мануiльським про координацiю дiй пiд час повстання. Завершилася ця дiяльiсть утворенням 13 листопада 1918 р. Директорiї, що стало початком повалення iснуючої гетьманської влади в Українi.Вiдмова вiд участi у повстаннi соцiалiстiв-федералiстiв i трудовикiв не мала наслiдкiв.
Гетьманський уряд володiв iнформацiєю про антидержавну дiяльнiсть членiв Українського Нацiонального Союзу, але вiд рiшучих дiй проти його органiзаторiв стримували нiмцi i сподiвання, що помiркованi сили української демократiї вiзьмуть гору.
Таким чином, Український Нацiональний Союз, створений у 1918 р., вiдiграв важливу роль у об'єднаннi українських нацiонально-демократичних сил пiсля падiння Центральної Ради в боротьбi проти гетьманського монархiзму. Разом з тим пошук шляхiв нацiональної злагоди був складним i супроводжувався гострими iдейними суперечками рiзних полiтичних сил всерединi Союзу.Пiсля повалення Гетьманщини П.Скоропадського i утворення правлячої Директорiї УНР Нацiональний Союз втратив свою роль i не залишив помiтного слiду в полiтичнiй дiяльностi. Мiжпартiйнi та внутрiпартiйнi розколи, особистi чвари лiдерiв серед українських полiтичних партiй виявилися сильнiшими, нiж тенденцiї нацiонально-державного об'єднання.
& РАДИМО ПРОЧИТАТИ:
Революция на Украине по мемуарам белых.- К., 1990.
Мироненко О., Бенько О. Каральний млин гетьманату.- Днiпродзержинск, 1993.
Млиновський Р. Нариси з iсторiї українських визвольних змагань 1917-1918 рр.- Львiв, 1994.
Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 28 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |