|
Читайте также: |
Моє серце в верховині і душа моя,
Моя дума в верховині соколом буя,
Моя мрія в гори лине наздогін вітрам,
Моє серце в верховині, де б не був я сам.
Будь здорова, верховино, любий рідний край,
Честі й слави батьківщино, вольності розмай!
Хоч іду я на чужину, повернуся знов,
Моє серце в верховині і моя любов.
Прощавайте, сині гори, білії сніги,
Прощавайте, темні звори й світлії луги!
Прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї,
Прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї!
Моє серце в верховині і душа моя,
Моя дума в верховині соколом буя,
Моя мрія в гори лине наздогін вітрам,
Моє серце в верховині, де б не був я сам.
(Пер.М.Лукаша)
Рвала Дженні золотунці
Рвала Дженні золотунці,
Квіти лугові,
Заросилась, замочилась
В росяній траві.
В тої Дженні спідничина -
Лиштовки нові,
Заросила, замочила
В росяній траві.
Коли хтось когось зустріне,
Де шумить верба,
Коли хтось когось обніме,-
Що вам за журба?
Коли хтось когось цілує,
Де дзюрчить вода,
Коли хтось когось милує,
Що вам за біда?
В тої Дженні спідничина
Лиштовки нові,
Заросила, замочила
В росяній траві.
(Пер.М.Лукаша)
Йоганн Гете
Горные вершины
Горные вершины
Спят во тьме ночной;
Тихие долины
Полны свежей мглой;
Не пылит дорога,
Не дрожат листы…
Подожди немного,
Отдохнешь и ты.
(Перевод М.Ю.Лермонтова)
Гретхен
(одна за прялкой)
Что сталось со мною?
Я словно в чаду.
Минуты покоя
Себе не найду.
Чуть он отлучится,
Забьюсь, как в петле,
И я не жилица
На этой земле.
В догадках угрюмых
Брожу, чуть жива,
Сумятица в думах,
В огне голова.
Что сталось со мною?
Я словно в чаду.
Минуты покоя
Себе не найду.
Гляжу, цепенея,
Часами в окно.
Заботой моею
Все заслонено.
И вижу я живо
Походку его,
И стан горделивый,
И глаз колдовство.
И, слух мой чаруя,
Течет его речь,
И жар поцелуя
Грозит меня сжечь.
Что сталось со мною?
Я словно в чаду.
Минуты покоя
Себе не найду.
Где духу набраться,
Чтоб страх победить,
Рвануться, прижаться,
Руками обвить?
Я б все позабыла
С ним наедине,
Хотя б это было
Погибелью мне.
(Пер. Б.Пастернака)
Гретхен
(одна за прялкою)
На серці жаль,
Мій спокій зник
І вже не вернеться
Повік, повік.
Де його нема –
Могильна тьма,
І білий світ –
Зів’ялий цвіт.
В голівоньці
Журба тяжка,
На думоньці
Печаль гірка.
На серці жаль,
Мій спокій зник
І вже не вернеться
Повік, повік.
Я виглядаю
Його в вікно.
Я дожидаю
Його давно.
Ой коли б прийшов,
Хорош, ласкáв,
Пройняв очима,
Словом заграв,
Посмішкою
Зачарував,
Потиснув руку,
Поцілував!
На серці жаль,
Мій спокій зник
І вже не вернеться
Повік, повік...
До нього рветься
Душа моя.
Його обняти
Жадаю я,
І цілувати,
І любо мліть.
В його цілунках
І смерть зустріть.
(пер. М.Лукаша)
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 157 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |