Читайте также:
|
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.
У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
* * *
1. Вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення прокурором або слідчим організаційно здійснюється в один з трьох варіантів, причому у всіх випадках це повинно відбуватись з проявом максимальної поваги до прав і законних інтересів підозрюваного. Отже, перший варіант полягає в тому, що в разі затримання або арешту особи повідомлення складається і вручається їй протягом доби після затримання в робочий час з урахуванням моменту затримання, а саме: якщо затримання відбулося після 22 години, то складення й вручення повідомлення повинно здійснитися наступного дня в робочий час, який для кримінального провадження становить період, коли на підставі ч. 4 ст. 223 КПК дозволяється проводити слідчі (розшукові) дії, тобто з 6 години ранку до 22 години вечора; якщо затримання відбулося в першій половині дня, то складення й вручення повідомлення варто здійснити в цей же день, у всякому разі – в першій половині наступного дня не пізніше зафіксованого в протоколі моменту затримання минулого дня; якщо затримання відбулося в другій половині дня, то можна намагатись означену акцію здійснити до 22 години, але реально вона може бути проведена наступного дня до моменту зафіксованого в протоколі вчорашнього затримання. Другий варіант уявляється надзвичайно простим і технологічно позбавленим будь-яких проблем: слідчий або прокурор, пересвідчившись у тому, що за викликом прибула або доставлена саме та особа, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, технічно оформлюють заздалегідь змістово підготовлене або тут же складене повідомлення про підозру і здійснюють процедуру його вручення з дотриманням вимог статей 276 та 277 КПК. Третій варіант виникає у випадках, коли необхідно забезпечити вручення повідомлення про підозру особі, якщо з різних причин неможливо в даний момент безпосередньо вручити їй таке повідомлення. Норма ч. 1 ст. 278 КПК пропонує у таких випадках скористатися способом, передбаченим КПК для вручення повідомлень, тобто приписами глави 6 «Повідомлення». В той же час ч. 3 ст. 111 КПК з цієї глави пропонує здійснювати повідомлення в кримінальному провадженні в порядку, передбаченому главою 11 КПК «Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик, привід». При цьому слід особливо наголосити, що вручення повідомлення про підозру повинно здійснюватись прокурором, слідчим або іншою уповноваженою особою безпосередньо, бо правова норма передбачає саме вручення, а не передачу. Систематичне й буквальне тлумачення цих норм свідчить, що у спосіб, передбачений главою 11 КПК здійснюється не вручення повідомлення про підозру особі, якій в даний момент неможливо зробити таке вручення, а виклик до слідчого чи прокурора для вручення повідомлення шляхом надання повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою (ч. 1 ст. 135 КПК). У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання, повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК).
Такий порядок виклику слід вважати загальним. В той же час досить часто виникають ситуації, коли запідозрена особа на виклики не з’являється без поважних причин, навмисно уникає одержання повідомлення про підозру й обрання відносно неї у зв’язку з цим процесуального запобіжного заходу, чим затягує строки розслідування та унеможливлює проведення багатьох слідчих дій, які вимагають участі підозрюваного. В цьому разі до такої особи не може бути застосований привід, тобто примусове супроводження особи до місця її виклику, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 140 КПК привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого або свідка, а ця особа ще не набула офіційного статусу підозрюваного (ч. 1 ст. 42 КПК) і не є ні свідком, ні обвинуваченим.
Єдино правильним у такій ситуації є обрання відносно запідозреної особи, що ухиляється від явки, на підставі ухвали слідчого судді тимчасового запобіжного заходу у вигляді затримання (ч. 2 ст. 176 КПК), оскільки така особа принаймні робить спроби переховування від органів досудового розслідування, перешкоджати кримінальному провадженню (пункти 1 і 4 ч. 1 ст. 177 КПК). Після затримання особи та доставляння її до місця проведення офіційного розслідування їй протягом 24 годин вручається повідомлення про підозру та виконуються всі інші передбачені законом дії. Тут можна використати також наш коментар до даної статті щодо першого варіанту вручення повідомлення про підозру.
2. Коментуючи ч. 2 ст. 278 КПК, повною мірою можна використати коментар до ч. 1 цієї ж статті, де мова йде про порядок вручення повідомлення про підозру у випадку затримання запідозреної особи. До цього слід лише додати, що в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, зазначаються дата і точний час (година і хвилини) затримання (ч. 5 ст. 208 КПК), а при обчисленні строку затримання годинами строк закінчується у відповідну хвилину останньої години (ч. 2 ст. 114 КПК).
3. Норма про негайне звільнення затриманої особи, якщо їй протягом 24 годин з моменту затримання не вручено повідомлення про підозру, є конкретною й однозначною та не терпить ніяких виключень, причому строк затримання в даному випадку визначається в годинах і хвилинах. Правда, можна уявити собі якусь надзвичайну ситуацію, коли ні слідчий, ні прокурор, ні інша уповноважена особа об’єктивно ніяким чином не можуть вчасно вручити особі повідомлення. В такому разі вирішення питання про можливе порушення передбаченого правовою нормою строку вручення повідомлення повинно знаходитись в компетенції слідчого судді.
4. Закон зобов’язує слідчого, прокурора невідкладно внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань дату і час вручення повідомлення про підозру, а також дані про правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється дана особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, перш за все, звичайно, – Кримінального кодексу України.
Під невідкладністю КПК встановлює необхідність внесення відомостей до Єдиного реєстру в день здійснення процесуальної акції, яка підлягає реєстрації, але не пізніше наступного дня (частини 1 і 7 ст. 214 КПК).
Внесення персональних відомостей до Єдиного реєстру не суперечить Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 р. № 2297-VІ (набув чинності з 1 січня 2011 р.), який в ст. 25 обмежує встановлені цим законом заборони, коли це робиться в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, захисту прав і свобод фізичних осіб, а також з метою боротьби із злочинністю.
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 111 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |