Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Професійні якості і психологія осіб, які здійснюють провадження у справі. Поняття професіограми

Професійно важливі якості слідчих, суддів, прокурорів пов‘язані; насамперед з їхніми поглядами, спрямованістю та послідовністю світогляду, що сприяє виробленню кожною особою глибокого розуміння і шпальної значущості своєї професії, виховує почуття обов‘язку, справедливості, об‘єктивності, чесності, а також визначає активність особи І ЯК прагнення брати діяльну участь у житті суспільства, виявляючи при цьому соціально важливу ініціативу.

Складність і відповідальність діяльності щодо здійснення правосуддя вимагають мобілізації всіх здібностей особистості, які прямо залежать від її психологічної структури та обраної професії. Професійні функції формують психічні якості особистості, підпорядковуючи їх вимогам, які ставляться до тієї чи іншої сфери людської діяльності. Тому кожен суб'єкт, що виконує правоохоронну роботу, повинен сві­домо вдосконалювати свої психічні якості, аналізувати їхній стан що­до обраної ним професії.

Велике значення у цьому аспекті має розуміння особою соціальних функцій, які вона виконує у зв'язку з відправленням правосуддя. Ве­личезна соціальна значущість цих функцій зумовлює моральну модель особистості, створює структуру такої професіограми, яка включає багато напрямів правоохоронної діяльності, у тому числі соціальний, організаційний, комунікативний, реконструктивний, пошуковий та засвідчувальний. Розмаїтість наведених характеристик обумовлює складність професії, пов'язаної з правоохоронною діяльністю, її багатоаспектну спрямованість, високу виховну роль.

У психології розрізняють професіографію – технологію вивчення вимог, що ставляться професією до особистісних якостей, психологіч­них здібностей та можливостей індивіда. Професіографія сприяє оптимізації і підвищенню ефективності тієї чи іншої професійної роботи. У судово-психологічних дослідженнях останнім часом аналізуєть­ся в основному структура професіограм, що стосуються діяльності слідчого. Професіограми ж інших представників правоохоронних органів поки що не одержали належного висвітлення.

Професіограма слідчого включає докладний опис усіх сторін його діяльності, необхідних якостей і навичок. Перше дослідження про­фесіограми слідчого належить В. Л. Васильєву і є свого роду профе­сійним портретом слідчого, побудованим на даних психологічних і соціологічних методів вивчення його діяльності.

Професіограма слідчого (за В. Л. Васильєвим) – це багаторівнева ієрархічна структура, що відображає всі основні сторони професійної діяльності слідчого, а також особистісні якості і навички, що реалізують­ся в цій діяльності.

Професіограма слідчого складається з декількох бло­ків, які послідовно охоплюють певні сторони його діяльності. До них, зокрема, належать:

а) пошукова діяльність (спостережливість, допитли­вість, стійкість і концентрація уваги, висока орієнтація);

б) комунікативна діяльність (товариськість, емоційна стійкість, чуйність, уміння слухати людину, вміння говорити з нею);

в) посвідчувальна діяльність (акуратність, пунктуальність, чітка письмова мова);

г) організаційна діяльність (самоорганізованість, воля, зібраність, цілеспрямованість, наполегливість, ор­ганізаторські здібності в роботі з людьми); ґ) реконструктивна діяльність (пам'ять, уява, мислення, загальний і спеціальний інтелекти, інтуїція);

д) соціальна діяльність – загальні якості: патріотизм, гуманність, чесність, принциповість; спеціальні якості: прагнення до істини і торжества спра­ведливості, професійна гордість, професійна етика.

У наведеній професіограмі чільне місце посідає соціальна діяль­ність, оскільки вона сприяє формуванню професійних якостей. Вод­ночас елементи цієї структури є взаємопов‘язаними, наявність одного з них визначає ефективність функціонування інших.

Професіограми орієнтують навчальні заклади на певний рівень підготовки юридичних кадрів, сприяють діагностиці професіоналізації юристів, які працюють у різних правоохоронних органах. Світогляд виявляється у правосвідомості, що є основою правоохоронної діяль­ності. Правосвідомість сприяє розвитку таких професійно важливих якостей слідчих і суддів, як принциповість, що виражається у визна­ченні твердої позиції при вирішенні конкретних питань, особливо в конфліктних ситуаціях; здібність, що полягає в прагненні долати перешкоди при досягненні поставленої мети; колективізм як усвідом­лення необхідності співробітництва, підпорядкування особистих інте­ресів інтересам колективу, дисциплінованості і взаємодопомоги в здій­сненні правоохоронних функцій.

Дослідження психологічної сторони діяльності дає змогу виділити професійно необхідні психічні властивості осіб, які беруть участь у цій роботі. Серед них можна назвати творче мислення, комунікабельність, вольові якості, організаторські здібності, здатність протистояти нега­тивним емоціям.

Творче мислення характеризується пошуком нестандартних шляхів встановлення істини та окремих обставин в умовах, коли інформація про яку-небудь подію відсутня чи обмежена. Таке мислення пов'язане з виявленням доказів, їхнього причинного зв'язку зі злочином, вису­ванням слідчих і судових версій – моделей події, що відбулася. Воно характерне також для ситуацій, що випливають з цивільно-правових спорів, за яких встановлення окремих обставин не вкладається в межі стандартно логічних рішень. Творче мислення набувається в процесі здійснення всіх видів правоохоронної діяльності, де розмаїтість ситу­ацій, їх конфліктний характер, відсутність достатньої інформації сти­мулюють розвиток уявлення, забезпечуючи тим самим необхідну ак­тивність слідчого і судді на всіх етапах встановлення істини у справі.

Комунікабельність – це здатність людини встановлювати психо­логічний контакт при спілкуванні з різними віковими і соціальними групами осіб. Установлення психологічного контакту, або, інакше, емоційного контакту, – важлива умова будь-якого спілкування і тим більше такого, метою якого є одержання інформації, необхідної для прийняття рішень у конкретних ситуаціях. Комунікабельність тієї або іншої особи може бути від природи, зумовлена властивостями її харак­теру і темпераменту, проте найчастіше її потрібно виховувати і розви­вати. Правоохоронна діяльність у всіх своїх проявах пов'язана зі спіл­куванням з людьми, причому нерідко в екстремальних умовах, коли індивіди виступають як потерпілі, свідки, обвинувачені, підозрювані, підсудні та засуджені. Тому функція спілкування з ними, що переслідує різні цілі, тут виступає на перший план.

Багатосторонність і різноманітність правозастосовної діяльності в основних своїх напрямах пов‘язані з негативними моментами, зумов­леними сутністю і характером протиправних дій. Цим пояснюються складність і психологічна напруженість у виконанні слідчим і суддею службових функцій, що вимагають активізації і розвитку вольових якостей. Екстремальні ситуації, в яких необхідно прийняти єдино можливе рішення, протидія, що чиниться слідству заінтересованими особами, вимагають від працівників правоохоронних органів вольових якостей, аби забезпечити ефективну організацію діяльності і негайне прийняття рішень. Вольові якості особистості виражаються у готов­ності долати труднощі, вмінні приймати оптимальні рішення в склад­них ситуаціях, виявляти твердість в обстановці, пов‘язаній із сильним емоційним, негативним за своїм характером впливом.

Прийняття вольових рішень є складною діяльністю, що охоплює усвідомлення мети, обрання засобів і методів її досягнення. Крім того, сам факт виконання вольової дії спричиняє її обміркування з позицій правильності і відповідності вимогам закону. Тому особи, які викону­ють професійні функції оперативного співробітника, слідчого, про­курора, судді, працівника пенітенціарних установ, не повинні забувати про постійне тренування волі – необхідну умову підвищення ефек­тивності їхньої діяльності

Організаторські здібності слідчого, прокурора, судді виявляються в декількох напрямах їхньої діяльності:

а) самоорганізації, що виража­ється в дисциплінованості, правильному розподілі часу, чіткому ви­конанні різних обов'язків;

б) організації діяльності інших осіб, які здійснюють однорідні або різні функції;

в) організації і координації діяльності установ, які виконують правоохоронні обов‘язки стосовно ситуації, що виникла.

Важливу роль в організаторській діяльності відіграє знання психо­логії колективу, яке дає змогу правильно спрямувати організаційні зу­силля, використовуючи для цього психологічні особливості його учас­ників. Психологічна сумісність, особливості темпераменту і характеру дають можливість використовувати їх з організаційною метою.

Організаторська сторона діяльності передбачає насамперед ініціа­тиву як здатність об‘єднувати осіб для реалізації висунутої ідеї, вирі­шення завдання. Ініціатива також є необхідною передумовою для ви­значення окремих завдань і виявлення оптимальних шляхів досягнен­ня мети. Таким чином, ініціатива містить у собі не тільки ідею, а й прогнозований план можливого втілення. Це потребує значних психіч­них зусиль, пов‘язаних з організаторськими здібностями та їх профе­сійним розвитком. Особливості організаторської діяльності, зумовлені виконуваними функціями (дізнавача, слідчого, судді, прокурора), ма­ють свої професійні характеристики і діапазон застосування. Однак усім їм притаманні ініціатива і підпорядкування діяльності поставле­ному завданню і плану його виконання, що значною мірою впливає на ефективність виконуваних дій та їхню практичну спрямованість.

В організації роботи осіб, які здійснюють правоохоронну діяль­ність, важливе значення має здатність протистояти тим негативним емоціям, що можуть виявитися при виконанні професійних функцій. Негативні емоції можуть бути зведені до мінімуму за рахунок глибокої впевненості в значущості виконуваної роботи, її високій соціальній корисності, а також задоволення, що дає вирішення завдань стосовно здійснення правосуддя.

У процесі виконання професійних функцій, пов'язаних з вирішенням різноманітних завдань, велику роль відіграє творче мислення, особливо там, де використання готових рецептів і стандартних розумових опера­цій не приводить до успіху у зв'язку з проблемністю ситуації. Схеми вирішення розумових і організаційних завдань, навіть у конкретній ситуації, вимагають творчого підходу до їх застосування.

Творча основа у вирішенні професійних розумових завдань визна­чається також досвідом, що розширює межі теоретичних уявлень, роблячи їх багатшими, глибшими та різнобічнішими. Досвід сприяє більш швидкому і правильному вирішенню розумових завдань – ви­явленню таких шляхів їхнього розв‘язування, які дають можливість з мінімальними витратами досягти наміченої мети. Досвід практичної діяльності дає змогу в багатьох випадках згорнути функцію аналізу, відмовитися від перегляду всіх способів вирішення конкретного за-дання, обравши оптимальну за певних умов схему.

Здійснення того чи іншого виду професійної діяльності приводить до двох протилежних наслідків:

1) удосконалення психологічних якос­тей особистості;

2) виникнення професійної деформації. Професійна деформація становить появу в особистості певних психологічних змін, що впливають на якість виконання діяльності.

Творчість запобігає появі професійної деформації внаслідок опе­рування звичними (які перетворилися на відсталі) схемами розумових побудов. У будь-якій галузі правоохоронної діяльності можна виявити стереотип дій, що природно складається у подібних ситуаціях. Він на певному етапі дає позитивний ефект, оскільки дозволяє швидко вирі­шувати поставлені завдання.

Застосування ж будь-якої схеми до вирішення того чи іншого ро­зумового завдання можливе лише на першому етапі або у випадках, коли схема розрахована тільки на задані умови. Проте нерідко схема­тизм у мисленні, пов'язаному з правоохоронною діяльністю, домінує над творчістю і спричиняє негативні наслідки, оскільки обмежує мис­лення, а услід за ним і діяльність. У психологічному аспекті професій­на деформація створює почуття впевненості і непогрішності у своїх знаннях та оцінках, обмежуючи функції аналізу і пошуку в розумових операціях. У практичній діяльності слідчих і судових органів профе­сійна деформація призводить до втрати доказів події злочину, непра­вильного висування слідчих і судових версій, помилкової орієнтації при провадженні окремих слідчих дій.

Професійну деформацію слід долати шляхом систематичного вдо­сконалення своєї діяльності, підвищенням теоретичного рівня, вза­ємним обміном позитивним досвідом. Самоконтроль, самокритичність, прагнення до творчого вирішення професійних завдань – важливі передумови усунення професійної деформації. Важливим засобом по­долання професійної деформації є розумова «гігієна» праці (додержан­ня певних правил розумової діяльності).