Читайте также:
|
Новий Митний кодекс України чітко визначає коло осіб, які беруть участь у провадженні в справах про порушення митних правил. Це особи, які притягаються до відповідальності за порушення митних правил; їхні представники (законні представники, представники, що діють на підставі довіреності, доручення); захисники; свідки; експерти; перекладачі; поняті.
Особиста участь у справі не позбавляє особу права мати по цій справі представника та (або) захисника, що може дати додаткові гарантії забезпечення прав громадянина.
Представниками осіб, які притягаються до відповідальності за порушення митних правил, можуть бути:
законні представники: батьки, усиновителі, опікуни або піклувальники на підставі документів, що посвідчують їхні повноваження, – в справах осіб, які є неповнолітніми або особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права в справах про порушення митних правил. Законні представники можуть доручити участь у справі іншій особі, обраній ними як представник;
інші особи – на підставі нотаріально посвідченої довіреності.
Громадяни можуть також посвідчити довіреність на участь у справі на підприємстві, де вони працюють, або в управлінні будинками, де вони проживають; військовослужбовці – у відповідній військовій частині; особи, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріальних контор, – у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ради; особи, які перебувають на лікуванні, – у відповідному лікувальному закладі.
Законні представники користуються під час участі у справі такими самими правами, що й особи, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил. Повноваження інших представників на участь у справі дають їм право на вчинення від імені осіб, яких вони представляють, майже всіх дій, крім передачі повноважень іншій особі (передоручення), оскарження постанови митного органу або суду (судді), одержання товарів або грошових сум у випадку їхнього повернення. Повноваження представника на вчинення кожної із зазначених дій мають бути спеціально обумовлені у виданій йому довіреності.
Не можуть бути представниками осіб, які притягаються до відповідальності, особи, які не досягли повноліття; особи, над якими встановлено опіку, піклування; адвокати, які прийняли доручення про надання юридичної допомоги з порушенням правил, встановлених законодавством України про адвокатуру, а також особи, виключені з колегії адвокатів. Посадові особи митної служби України, а також судді, слідчі й прокурори не можуть бути представниками осіб, які притягуються до відповідальності, крім випадків, коли вони діють як батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники цих осіб.
У розгляді справи про порушення митних правил може брати участь захисник, якого самостійно визначає особа, що притягується до відповідальності, з числа осіб, які є фахівцями в галузі права і за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Захисник має право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; подавати скарги; здійснювати інші права, передбачені законом.
Новий Митний кодекс України з урахуванням вимог Конституції України щодо застосування конфіскації чітко визначив органи, які мають право розглядати певні категорії справ.
Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 336, 339-341, 345, 348-353 нового Митного кодексу України, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, розглядають місцеві суди (судді) за місцем розташування митних органів, посадові особи яких здійснювали провадження в цих справах.
81. Компроміс у справі про порушення митних правил
1. За відсутності в діях особи, яка вчинила порушення митних правил, ознак злочину провадження у справі про це правопорушення може бути припинено шляхом компромісу. Компроміс полягає в укладенні мирової угоди між зазначеною особою та митним органом, посадова особа якого здійснює провадження у справі.
2. За умовами мирової угоди сторони зобов'язуються:
1) особа, яка вчинила порушення митних правил, - у визначений строк, який не може перевищувати 30 днів, внести до державного бюджету кошти в сумі, що дорівнює сумі штрафу, передбаченого санкцією відповідної статті цього Кодексу, та/або задекларувати в митний режим відмови на користь держави товари - безпосередні предмети порушення митних правил, а у відповідних випадках - також товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Якщо за висновком митного органу реалізація зазначених товарів, транспортних засобів є неможливою, а також якщо ці товари, транспортні засоби не можуть бути випущені у вільний обіг, вони підлягають декларуванню в митний режим знищення або руйнування;
2) митний орган - припинити провадження у справі про порушення митних правил щодо цієї особи та здійснити митне оформлення задекларованих нею товарів відповідно до заявленого митного режиму.
3. Товари, транспортні засоби, зазначені у частині другій цієї статті, можуть бути предметом мирової угоди лише за умови, що особа, яка вчинила порушення митних правил, є власником цих товарів, транспортних засобів або уповноважена розпоряджатися ними.
4. Особа, яка вчинила порушення митних правил, звертається до керівника митного органу із заявою довільної форми з проханням про припинення справи про це порушення митних правил шляхом компромісу. Факт подання такої заяви фіксується у порядку, визначеному частинами третьою і четвертою статті 264 цього Кодексу. У разі відсутності законних підстав для припинення справи про порушення митних правил шляхом компромісу митний орган протягом одного робочого дня, наступного за днем подання заяви, надає заявнику вмотивовану відповідь про причини незастосування процедури компромісу.
5. Мирова угода укладається у письмовій формі. Право її підписання від імені митниць надається керівникам цих митниць або їх заступникам, а від імені центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, - посадовим особам, уповноваженим на це відповідно до посадових інструкцій. Типова мирова угода затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
6. У разі невиконання особою, яка вчинила порушення митних правил, у визначений мировою угодою строк, який не може перевищувати 30 днів, дій, зазначених у частині другій цієї статті, угода вважається недійсною і провадження у справі про порушення митних правил поновлюється.
7. Мирова угода у справі про порушення митних правил оскарженню не підлягає.
8. У разі припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу особа, яка вчинила це правопорушення, вважається такою, що не була притягнута за нього до адміністративної відповідальності.
82. Поняття міжнародне митне право та його вплив на розвиток митного права України
Міжнародне митне право - це самостійна (комплексна галузь міжнародного права), яку утворюють система принципів і норм, що регулюють відносини, які виникають між субєктами міжнародного права в процесі їхнього співробітництва з митних і повязаних з ними питань міжнародно-економічних, торгових, транспортних звязків та туризму.
Міжнародне митне право є складовою частиною системи міжнародного права, яке в свою чергу не входить до жодної національної системи права.
Міжнародне право посідає особливе місце в процесах правового регулювання суспільних відносин, оскільки регулює не внутрішньодержавні, а міждержавні відносини. У ньому відображається колективна воля народів, що виступають його суб’єктами.
Співвідношення міжнародного митного права і митного права України повинне розглядатися як співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права. До того ж не слід забувати, що відповідно до положень національного законодавства (починаючи від Декларації про державний суверенітет України і закінчуючи положеннями МК України), в Україні проголошується пріоритет норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права, а отже і пріоритет норм міжнародного митного права над нормами митного права України.
міжнародне митне право – система правових норм, що регулюють відносини між суб’єктами міжнародного права в процесі їх співробітництва та взаємодопомоги в митних і пов’язаних з ними питань міжнародних економічних, торговельних, транспортних зв’язків і туризму.
86. Міжнародні договори з питань митної справи
Міжнародний договір – це міжнародна угода яка укладена між державами в письмовій формі і врегулювана міжнародним правом незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи декількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування”.
Що стосується поняття укладений в установленому законом порядку міжнародний договір України, то дане питання на сьогодні регулюється Законом України “Про міжнародні договори України” від 22.12 93., який встановлює цей порядок. Даний Закон ділить всі міжнародні договори на такі, що підлягають ратифікації (згоду на які надає Верховна Рада України) та такі міжнародні договори, які не підлягають ратифікації і згода на обов’язковість яких виражається в іншій формі (підписання, обмін документами, що складають договір, прийняття, затвердження, приєднання.). Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Міжнародні договори, будучи основним джерелом сучасного міжнародного митного права, з одного боку, покликані "вловлювати" потреби митної практики, а з іншого - визначати (особливо це стосується універсальних договорів) шляхи подальшого розвитку митної справи, встановлюючи прийнятні для держав міжнародні стандарти в цій галузі.
Універсальними (загальними) багатосторонніми договорами вважаються або кодифікаційні договори, або ті, об'єкт або цілі яких становлять інтерес для міжнародного співтовариства в цілому. У міжнародному митному праві такими є вже згадувані Конвенція Кіото 1973 або Конвенція Найробі 1977 та ін В універсальних міжнародних договорах мають право брати участь всі заінтересовані держави, і будь-які спроби перешкодити реалізації цього права не мають під собою жодних юридичних підстав, оскільки всі держави є рівноправними членами міжнародного співтовариства. Про те, що обмеження права на участь в універсальних міжнародних договорах суперечить загальновизнаним принципом суверенної рівності держав, говорилося і в заяві, зробленій від імені Уряду Української РСР при підписання нею Митної конвенції 1972 р., що стосується контейнерів. Україна ратифікувала її в 1976 р.
Крім універсальних в міжнародному митному праві, як і в інших галузях, міжнародні договори поділяються на двосторонні та багатосторонні, але вже обмежені або колом учасників, або предметом регулювання. Інакше кажучи, тут, як і в міжнародному праві в цілому, між народні договори класифікуються за загальним правилом як за кількістю учасників, так і по предмету регулювання.
Торгові договори, договори про торгівлю і мореплаванні і т.п., в яких значна увага приділяється і митним питань.
Серед перших договорів такого роду можна назвати Конвенцію між Росією і вільним містом Любек від 15 червня 1713 р., по якій Росія надавала любекський купцям такий же рівень митного оподаткування, як і англійцям і голландцям, давнім торговим партнерам Россіі2.
Перш ніж проаналізувати основні положення найважливіших спільних міжнародних договорів з митних питань, наведемо їх перелік, зберігаючи, по можливості, хронологію їх прийняття:
- За точку відліку можна взяти тут Конвенцію про заснування Міжнародного союзу для публікації митних тарифів (Брюссель, 5 липня 1890 р.) і Протокол про зміни 1949 р. ",
- Конвенція про свободу транзиту (Барселона, 20 квітня 1921 р.);
- Міжнародна конвенція про припинення обігу порнографічних видань (Женева, 1923) ";
- Конвенція про спрощення митних формальностей (Женева, 3 листопада 1923 р.);
- Міжнародна угода про свободу руху та транзиту (Барселона, 25 травня 1925 р.);
- Конвенція про припинення контрабанди алкоголю (Гельсінкі, 1925);
- Конвенція про скасування імпортних та експортних заборон і обмежень і про спрощення митних формальностей (Женева, 1927 р.); "
- Митні аспекти Генеральної Угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) - Женева, 30 жовтня 1947 г.7 Набула чинності з 1 січня 1948 р.;
- Конвенція про створення Ради Митного Співробітництва (Брюссель, 15 грудня 1950 р.);
- Конвенція про номенклатуру для класифікації товарів у митних тарифах (Брюссель, 15. Грудня 1950);
- Конвенція про оцінку товарів у митних цілях (Брюссель, 15 грудня 1950 р.);
- Конвенція про митні пільги для туристів (Нью-Йорк, 4 червня 1954 р.);
- Додатковий протокол до Конвенції про митні пільги для туристів, що стосується ввезення відносяться до туризму осведомітельних матеріалів і документів (Нью-Йорк, 4 червня 1954 р.);
- Митна конвенція про тимчасове ввезення приватних дорожніх перевізних засобів (Нью-Йорк, 4 червня 1954 р.) ";
- Міжнародна угода з імпорту матеріалів, що мають виховне, наукове і культурне значення (Нью-Йорк, 22 листопада 1950 р.);
- Митна конвенція, що стосується контейнерів (Женева, 18 травня 1956 р.);
- Митна конвенція про ввезення комерційних автотранспортних засобів на обмежений термін (Женева, 18 травня 1956 р.);
- Протокол до Конвенції про номенклатуру для класифікації товарів у митних тарифах (Брюссель, 1 липня 1955 р.);
- Митна конвенція про тимчасове ввезення пакувального матеріалу і тари (Брюссель, 6 жовтня I960 р.);
- Митна конвенція про тимчасове ввезення устаткування, необхідного для виконання професійних функцій (Брюссель, 8 червня 1961 р.);
- Митна конвенція про полегшення умов ввезення товарів для демонстрації або використання на виставках, ярмарках, зустрічах чи подібних заходах (Брюссель, 8 червня 1961 р.);
- Митна конвенція про корнет АТА для тимчасового допуску товарів (Конвенція АТА) (Брюссель, 6 грудня 1961 р ");
- Митна конвенція щодо матеріалів життєзабезпечення мореплавців (Брюссель, 1 грудня 1964 р.);
- Конвенція про транзитну торгівлю внутрішньоконтинентальних держав 1965 р.; підписана України 31 грудня 1965 р., ратифікована 28 червня 1972;
- Митна конвенція про тимчасове ввезення наукового устаткування (Брюссель, 11 Червень 1968);
- Митна конвенція про тимчасове ввезення педагогічного матеріалу (Брюссель, 8 Червень 1970);
- Митна конвенція про міжнародне транзит товарів (Конвенція ITI) (Відень, 7 Червень 1971);
- Митна конвенція про контейнери (Женева, 2 грудня 1972 р.); підписана Україною 22 жовтня 1973 р., вступила для неї в силу з 1 березня 1977 р.;
- Міжнародна конвенція про безпечні контейнерах (Женева, 5 грудня 1972 р.); підписана Україною 9 листопада 1973 р., вступила для неї в силу з 6 вересня 1977 р.;
- Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур (Конвенція Кіото, 18 травня 1973 р.);
- Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП, Женева, 14 листопада 1975 р.); України прийняла на себе обов'язки з цієї конвенції з 15 липня 1994 р.;
- Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу для запобігання, розслідування та покарання за митні правопорушення (Конвенція Найробі, 9 Червень 1977);
- Угода про застосування ст. VII ГАТТ (Женевський кодекс, 12 квітня 1979 р.);
- Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів (27 травня 1980 р.);
- Міжнародна конвенція про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордоні,:: 1982 р.;
- Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (ГС, Брюссель, 14 червня 1983 р.);
- Угода про застосування митних документів в прямому автомобільному сполученні при перевезенні вантажів (17 листопада 1983 р.);
- Протокол про зміни до ст. 18 Конвенції Найробі (Брюссель, 24 червня 1983 р.), дозволяє тепер робити застереження до цієї Конвенції;
- Конвенція ООН із боротьби проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин (Відень, 20 грудня 1988 р.); України підписала Конвенцію 31 січня 1989 р., ратифікувала 18 березня 1991;
- Конвенція про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 р.);
- Заключний акт Уругвайського раунду ГАТТ (Марракеш, 15 квітня 1994 р.), містить, зокрема, Угода про створення Світової Організації Торгівлі (СОТ) з 1 січня 1995 р. після закінчення перехідного періоду ГАТТ / СОТ, угоду про митні тарифи та ін
87. Регіональне митне співробітництво України
Регіональне митне співробітництво України в залежності від кількості суб’єктів міжнародних митних правовідносин, можна розділити на два види:
двостороннє та багатостороннє.
У двосторонні зв’язки Держмитслужба України може вступати, як з митними органами іноземних держав, так і з відповідними органами міжнародних регіональних організацій (як приклад, відносини з Директоратом Європейської Комісії з оподаткування і митного союзу Європейського Співтовариства). Таке співробітництво може здійснюватися, як на основі укладених міждержавних, міжурядових і міжвідомчих угод з питань митної справи, так і в рамках спільно утворених інституцій.
При багатосторонньому співробітництві, тобто коли участь у міжнародних митних відносинах беруть три і більше суб’єкти міжнародного права, ДМСУ може реалізувати свої повноваження через підписання певного міжнародного договору (став учасницею міжнародної конвенції регіонального чи субрегіонального характеру), представляти інтереси народу України в рамках міжнародної конференції (як приклад, Міжнародна конференція з митного співробітництва на кордонах у рамках нової політики сусідства, що проходила 5-6 жовтня 2005 р. у Києві132) або в рамках міжнародної регіональної організації (як приклад, у Співдружності Незалежних Держав).
Аналізуючи процеси двостороннього і багатостороннього міжнародного митного співробітництва між європейськими державами можна зазначити, що розвиток міжнародних митних відносин між ними значною мірою залежить від діяльності таких регіональних міждержавних об’єднань як Європейський Союз (далі – ЄС) і Співдружність Незалежних Держав (далі – СНД).
Визначивши одним із пріоритетів своєї зовнішньої політики інтеграцію в європейські структури й участь у загальноєвропейських процесах, Україна визначила і магістральний напрямок свого митного співробітництва, тобто митного співробітництва з державами-членами ЄС.
Особливістю міжнародного співробітництва нашої держави з ЄС виступає те, що основна частка офіційних зв’язків між ними здійснюються на рівні „ДМСУ (Україна) – Європейська Комісія (Європейське Співтовариство)”.
Взагалі, використання двох назв, а саме: „Європейське Співтовариство” та „Європейський Союз” за для уникнення плутанини потребує додаткового роз’яснення.
Сучасна правова наука має три основні теорії пояснення правової природи ЄС. За якими Союз – це: особливий різновид міжнародної міждержавної організації; специфічне державне утворення, різновид конфедерації або федерації; новий тип політико-правового утворення133.
Угода про утворення Європейського Союзу, відома як Маастрихтська угода, набула чинності 1 листопада 1993 р. після ратифікації її дванадцятьма країнами- членами Європейського економічного співтовариства. За умовами цього договору Європейське економічне співтовариство було перейменоване в Європейське Співтовариство, а з урахуванням проголошення створення ЄС назва об’єднання, відомого як Європейське Співтовариство (ЄС), набула загального вжитку як Європейський Союз (ЄС).
Митне співробітництво між Україною та ЄС здійснюється у наступних напрямках:
1. згідно зі ст. 51 – зближення чинного і майбутнього митного законодавства України із законодавством Співтовариства. До речі, поміж пріоритетних галузей передбачених цією статтею митне законодавство визначене першим;
2. надання технічної допомоги, якої може потребувати Україна при здійсненні заходів пов’язаних із зближенням законодавства.
Допомога може включати, зокрема: обмін експертами; завчасне надання інформації, особливо стосовно відповідного законодавства; організацію семінарів; професійну підготовку; допомогу у здійсненні перекладу законодавства Співтовариства у відповідних секторах;
3. надання взаємної допомоги у вирішення митних питань – у відповідності до положень Протоколу про надання адміністративними органами взаємної допомоги у вирішенні митних питань.
З метою досягнення зближення української митної системи з митною системою Співтовариства стаття 76 УПС перелічує безпосередні форми митного співробітництва між договірними сторонами, а саме: обмін інформацією; удосконалення методів роботи; запровадження об’єднанної номенклатури та єдиного адміністративного документа; взаємозв’язок між транзитними системами Співтовариства і України; спрощення перевірок та формальностей, які стосуються перевезення товарів; підтримку впровадження сучасних митних інформаційних систем; оганізацію семінарів і навчальних циклів.
Митне співробітництво в рамках інтеграційних об’єднань у просторі СНД, в основному, здійснюється через Ради керівників митних служб СНД та Євразійського економічного співтовариства (далі – ЄврАзЕС).
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 139 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |