Читайте также:
|
Близькість інформаційної війни з ще одним типовим для сучасного суспільства явищем – медіа-тероризмом – ставить на порядок денний питання про співвідношення цих двох понять.
Читаючи газету, слухаючи радіо або дивлячись телевізор, людина керується своїми переконаннями та схемами установок, що відносяться до мас-медіа в цілому (або конкретному ЗМІ), щоб направляти сприйняття й витягати зі своєї пам'яті та знань необхідні судження про те, що зображено в подіях-новинах. Інститутам, що займаються комунікацією, приписуються авторитетність або здатність вселяти довіру; наприклад, аудиторія може повірити в те, що теленовини більш надійні та менш упереджені, ніж газетні повідомлення. «Новини – це зброя війни, вони використовуються, щоб вести війну, а не надавати інформацію», – говорив в 1942 році Г. Геббельс, головний ідеолог Третього рейха. Відомо багато випадків безвідповідальності ЗМІ, коли в погоні за сенсацією вони не тільки сприяли залякуванню населення, але й заважали діям поліції та рятувальних груп. Наприклад, в 1980 р. у Лондоні під час облоги іранського уряду телеоператор приховано зняв групу захоплення, яка готувалася до штурму, і тільки непередбачена затримка з виходом матеріалу в новинах урятувала ситуацію. Пізніше, в 2002 р. під час захоплення московського театрального центру на Дубровці, тележурналісти щодня знімали на відеокамеру все, що відбувалося навколо будинку. Всі засоби масової інформації відкрито обговорювали питання про можливий штурм [].[19]
Медіа-тероризм став сьогодні чи не найбільш розповсюдженою формою міжнародного тероризму – найбільш небезпечного явища соціального і політичного життя, яке розповсюдилося на межі XX–XXI ст.
Його постійна трансформація, зростання деструктивного потенціалу й поява нових форм викликають природне занепокоєння. Раніше існуючий тероризм перестав мати національний характер і межі. З локальної тактичної загрози він перетворився на загрозу регіональну і глобально стратегічну. Ставши міжнародним, тероризм зачіпає найрізноманітніші сторони політичних, економічних, геополітичних, екологічних, міжнародних і гуманітарних відносин, змінюючи їх і будучи їх же породженням.
Під медіа-тероризмом розуміємо залякування цільової аудиторії окремими терористами (або терористичними організаціями) з метою реалізації політичних, соціальних та інших цілей шляхом викликання та поширення в інформаційному просторі завдяки інтенсивному використанню можливостей сучасних мас-медіа почуття страху, що виникає в результаті факту (або загрози) нелегітимного насилля.
На теперішньому етапі свого розвитку медіа-тероризм набув характеру міжнародного глобального явища, що відбулося унаслідок необхідності отримання необхідного рівня висвітлення терористичної діяльності для реалізації основних цілей терористів – залучення уваги громадськості західних країн з метою примусити її чинити тиск на уряди відповідних держав для зміни їх політики відносно того або іншого питання. Саме в умовах інформаційного суспільства, ознакою якого є виникнення і розвиток нових засобів масової інформації, терористи апелюють до зарубіжних аудиторій та інтернаціоналізують свої проблеми.
Цілі, завдання, використовувані методи медіа-терористичної діяльності спричиняють зближення медіа-тероризму з інформаційною війною в різних аспектах погляду на останню – це й передача певного «меседжу» в результаті терористичного акту, і психологічний вплив на масову свідомість, і формування глобального вимірювання терористичної активності, і використання тероризму як способу політичної боротьби в окремих державах і в рамках світової політики тощо.
Втім, між інформаційною війною і медіа-тероризмом існують суттєві відмінності. Якщо використовувати підхід, запропонований А. В. Цопановою [?][20], то, незважаючи на те, що тероризм і війна мають спільну природу — ґрунтуються на насильстві, – між ними існують суттєві відмінності.
Перша відмінність полягає у визначенні протиборчих сторін. У класичному варіанті ведення військових дій означає протистояння держав (етносів, релігійних груп). При цьому можна виділити початок війни, військові битви і кінець війни. При розгляді тероризму очевидним стає, що терористи не сприймаються як супротивники у війні. Вони злочинці, відповідно формується сприйняття і ставлення до них.
Іншою відмінністю є використовувані засоби протиборства. До традиційних засобів протиборства можна віднести вогняні, ядерні, хімічні, інформаційні і т.д. Безумовним на сьогоднішній день є той факт, що війни виграються не на полях битв, а у внутрішньому просторі психіки людини – саме це характерно для інформаційних війн (принаймні, якщо розглядати її в певних аспект, розглянутих вище)..[21]
Терористи також мають у своєму арсеналі безліч різних засобів, проте основна умова виникнення тероризму й ефективності терористичних дій – наявність інформаційного суспільства. Чим вища і могутніша роль мас-медіа, тим ширше поле потенційного впливу тероризму на суспільство, тим результативнішим буде їхня діяльність.
Якщо говорити про причини виникнення, то причиною воєн, як правило, є неузгодженість інтересів різних держав (або груп усередині держави). Однією з основних причин виникнення тероризму є існування в кожному конкретному суспільстві і у світі затяжних невирішених соціальних і політичних конфліктів.
Нарешті, у ході воєнної боротьби супротивники можуть використовувати і часто використовують однакові засоби. Антитерористична діяльність не може включати засоби, використовувані терористами, – в усякому разі, якщо мова йде про розвинене демократичне суспільство. Натомість, необхідно визнати, що тероризм, зважаючи на його важковловимість, складність у прогнозуванні і поясненні, різнохарактерність, потребує складного й широкого інструментарію антитерористичної діяльності. І особливо, якщо мова йде про медіа-тероризм.
Якщо розглядати медіа-тероризм у широкому плані – як інтенсивне використання засобів мас-медіа (включаючи супутникове телебачення, Інтернет, стільниковий зв’язок та ін.) не тільки на етапі розповсюдження меседжу про терористичний акт (як факт або загрозу), але й на попередніх етапах – створення терористичного угруповання, рекрутингу, пошуку джерел фінансування, встановлення зв’язків між терористами та ін., то інформаційна війна, точніше, її засоби, можуть слугувати ефективним інструментом в антитерористичній боротьбі.
Як зауважує Янів Левіатан [?][22], у сучасних умовах боротьби між державою і терористичної організацією перша має звертати особливу увагу на засоби ведення інформаційної війни – починаючи від традиційних засобів масової інформації до Інтернету та комп’ютерних ігор.
[1]Панарин И.Н. Информационная война и Россия / И. Н. Панарин. — М.: б.изд., 2000. — 160 с.
[2] Гуріна Н. О., Інформаційне протиборство - один з головних напрямкіів політики сучасних міжнародних відносин / Гуріна Н. О. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ukrlife.org/main/cxid/gurina.doс
[3] Інформаційні процеси в структурі світових комунікаційних систем: Підручник [Текст]. / А. А. Чічановський, О. Г. Старіш. – К.: Грамота, 2010. – 568 с.
[4]Бой без поля боя – война в 21 веке [Электронныйм ресурс] / (По материалам корпорации RAND). – Режим доступа: http://www.wplus.net/~kvn/gensec.htm
[5] Жуков В. Взгляды военного руководства США на ведение информационной войны [Текст] / В. Жуков // Зарубежное военное обозрение – № 1. – 2001.
[6] Дубас О.П. Інформаційна війна: нові можливості політичного протиборства / Дубас О.П. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.social-science.com.ua/jornal_content/180/social_communication>
[7]Фісун А. О. Теоретично-категоріальнеосмисленняпоняття «інформаційнавійна» вструктуріінформаційнополітичного простору / А. О. Фісун // Інформаційнесуспільство. – 2011. – Вип. 13. – С. 43–48.
[8]Дубас О. П. Інформаційнавійна: новіможливостіполітичногопротиборства / О. П. Дубас // Освітарегіону. – 2010. – № 1. – С. 69–72.
[9]Горбенко І. Д. Інформаційнавійна–сутність, методи та засобиведення / І. Д. Горбенко, В. І. Долгов, Т. О. Гріненко: матеріалиювіл. наук.-техніч. конф.– К., 1998. – С. 11–14.
[10]Чічановський А. А. Інформаційніпроцеси в структурісвітовихкомунікаційних систем: підручник / А. А. Чічановський, О. Г. Старіш. – К.: Грамота, 2010. – 568 с.
[11] Лисенко В. В. Проблеми інформаційної незалежності держави / Лисенко В. В. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=59&c=1318>
[12]Дубас О. П. Інформаційнавійна: новіможливостіполітичногопротиборства / О. П. Дубас // Освітарегіону. – 2010. – № 1. – С. 69–72.
[13] Дубас О.П. Інформаційна війна: нові можливості політичного протиборства / Дубас О.П. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.social-science.com.ua/jornal_content/180/social_communication>
[14] Дубас О.П. Інформаційна війна: нові можливості політичного протиборства / Дубас О.П. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.social-science.com.ua/jornal_content/180/social_communication>
[15] Почепцов Г.Г. Информационные войны. - М.; К.: Ваклер: Рефлбук, 2000. - 576 с.
[16]Чічановський А. А. Інформаційніпроцеси в структурісвітовихкомунікаційних систем: підручник / А. А. Чічановський, О. Г. Старіш. – К.: Грамота, 2010. – 568 с.
[17] Панарин И.Н. Технология информационной войны - М.: «КСП+», 2003. - 320 с.
[18] Дубас О.П. Інформаційна війна: нові можливості політичного протиборства / Дубас О.П. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.social-science.com.ua/jornal_content/180/social_communication>
[19] Дубас О.П. Інформаційна війна: нові можливості політичного протиборства / Дубас О.П. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.social-science.com.ua/jornal_content/180/social_communication>
[20]Цопанова А.В. К проблеме анализа феномена современного терроризма [Електронний ресурс]. / А. В. Цопанова // Известия РГПУ им. А.И. Герцена. 2010. — № 120. — Режим доступу до журналу: http://cyberleninka.ru/article/n/k-probleme-analiza-fenomena-sovremennogo-terrorizma. — Назва з екрану.
[21]Т. Єрохіна Медіа-тероризм та інформаційна війна: до питання співвідношення Український науковий журнал«ОСВІТА РЕГІОНУ. ПОЛІТОЛОГІЯ, ПСИХОЛОГІЯ, КОМУНІКАЦІЇ», 2013, № 4
[22]Gilat A. Communication and Media Relations. Information warfare in the 21st century: Ideas are sometimes stronger than bombs [Електроннийресурс]. / Amir Gilat. — Режимдоступу: http://www.eurekalert.org/pub_releases/2009-03/uoh-iwi031809.php. — Назвазекрану
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 244 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |