Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Інформаційна система.

Інформаційна система (ІС) представляє собою комунікаційну систему збору, передачі та обробки інформації про об’єкт для реалізації функції управління та створюється для конкретного об’єкта.

Властивості інформаційної системи:

1) ділимість – це те що система може складатися з окремих самостійних частин (підсистем). В свою чергу, кожна підсистема може розглядатися як система. Відокремлення підсистем (декомпозиція системи) спрощує її аналіз, розробку, впровадження та експлуатацію.

2) цілісність – це узгодження мети функціонування всієї системи з задачами функціонування її підсистем та елементів.

Впровадження інформаційних систем підвищує ефективність виробничо- господарської діяльності підприємства. Це досягається за рахунок:

1) автоматизації фінансово - господарської діяльності;

2) використання методів управління, що базуються на моделюванні дій спеціалістів підприємства (методи штучного інтелекту, експертні системи і т.п.);

3) використанні сучасних засобів телекомунікацій (електронна пошта, телеконференції) та глобальних і локальних комп’ютерних мереж та інш.

Усі різновиди інформаційних систем незалежно від сфери застосування мають однаковий набір складових – функціональні компоненти, систему обробки даних та організаційні компоненти.

І) функціональні компоненти – це система функцій управління, комплекс взаємопов’язаних у часі та просторі дій по управлінню, необхідних для досягнення певної мети;

ІІ) система обробки даних (СОД) - призначена для інформаційного обслуговування спеціалістів, що приймають управлінські рішення на підприємстві. Основна функція СОД (системи обробки даних) – це реалізація типових операцій обробки даних:

1) збір та передача інформації в місце її зберігання та обробки;

2) створення та ведення комп’ютерної інформаційної бази;

3) розв’язання функціональних задач управління об’єктом;

4) організація та управління (адміністратор ІС) обчислювальним процесом(планування, облік, контроль, аналіз хода обчислень) в локальних та глобальних комп’ютерних мережах.

Система обробки даних працює в таких основних режимах:

1) у пакетному режимі результати обробки видаються користувачам після виконання так званих пакетів завдань.

Наприклад: системи статистичної звітності, податкових інспекцій, розрахунково- касових центрів, банків і т.п.

Недоліком такого режиму є відокремленість користувача від процесу обробки інформації, що знижує оперативність прийняття управлінських рішень.

2) при інтерактивному (діалоговому) режимі здійснюється обмін повідомленнями між користувачем та системою. Користувач обмірковує результати запиту й прийняті рішення вводить у систему для подальшої обробки.

Типовими прикладами діалогових задач можна вважати багатоваріантні задачі використання ресурсів (трудових, матеріальних та фінансових).

3) режим реального часу використовується для управління швидко минаючих процесів.

Наприклад, це передача та обробка банківської інформації в глобальних міжнародних мережах, безперервний технологічний процес та інш.

Усі системи обробки даних інформаційних систем незалежно від сфери їх застосування мають однакові складові, які називають видами забезпечення:

1) інформаційне забезпечення – сукупність методів та засобів по розміщенню і організації інформації. Воно складається з систем класифікації та кодування, методів створення внутрішньо машинної інформаційної бази. Від якості розробленого інформаційного забезпечення залежить достовірність і якість прийнятих управлінських рішень в інформаційній системі.

2) програмне забезпечення - сукупність програмних засобів для створення та експлуатації системи обробки даних засобами обчислювальної техніки. До складу програмного забезпечення входять:

а) базові програмні засоби (загальносистемні - для автоматизації взаємодії людини і комп’ютера, організації типових процедур обробки даних, контролю і діагностики функціонування технічних засобів системи обробки даних)

б) прикладні програмні продукти (спеціальні - для автоматизації рішень функціональних задач інформаційної системи.)

3) технічне забезпечення - це комплекс технічних засобів, що використовується для функціонування системи обробки даних.

4) правове забезпечення - представляє собою сукупність правових норм, що регламентують створення та функціонування інформаційної системи.

5 ) лінгвістичне забезпечення – це сукупність мовних засобів, що використовуються на різних етапах створення і експлуатації системи обробки даних для підвищення розробки та забезпечення спілкування людини та комп’ютера.

ІІІ) Організаційні компоненти інформаційної системи - це сукупність методів і засобів, що дозволяють вдосконалити організаційну структуру об’єктів та управлінські функції, які виконуються структурними підрозділами.

3.Інформаційна технологія.

Між джерелом інформації і користувачем полягає обробка даних – інформаційні технології.

Інформаційна технологія – це технічні і програмні засоби, за допомогою яких виконуються різноманітні операції з оброблення інформації.

Етапи розвитку інформаційних технологій:

Нові інформаційні технології характеризують:

1. розподілена комп’ютерна техніка,

2. зручне програмне забезпечення,

3. розвинені комунікації.

О собливості нових інформаційних технологій:

1. робота користувача в режимі маніпулювання даними (без програмування);

2. єдина уніфікована форма представлення, зберігання, пошуку та відображення даних; інтегрована база даних.

База даних – це організована сукупність даних, що створена з метою довгострокового збереження і постійного використання інформації.

3. безпаперовий процес формування документа (тільки кінцевий результат на папері);

4. інтерактивний, діалоговий режим вирішення завдань;

5. можливість колективної співпраці при підготовці рішення;

6. можливість гнучкої перебудови і способу надання інформації.

Способи впровадження нових інформаційних технологій у локальні інформаційні структури:

1. Адаптація нової інформаційної технології до організаційної структури в існуючому вигляді. Відбувається лише локальна модернізація сформованих методів роботи (орієнтація на існуючу структуру установи);

2. Раціоналізація організаційної структури під нову інформаційну технологію (орієнтація на майбутню структуру установи).

Концепція нової інформаційної технології базується на застосуванні комп’ютерної техніки та трьох основних принципах: інтегрованості, гнучкості та інформативності.

Характерними для нових інформаційних технологій є

1. персоналізація засобів обчислювальної техніки;

2. створення локальних комп’ютерних мереж і багаторівневих систем обробки даних,

3. організація автоматизованих робочих місць спеціалістів.

Основні напрями розвитку засобів нових інформаційних технологій - це

1. Комп’ютерна графіка – це сукупність методів і засобів автоматизації процесів підготовки, вводу, перетворення, зберігання й відображення графічної інформації за допомогою комп’ютера і графічних пристроїв. Напрямки розвитку: графіка для автоматизованого проектування; графіка для формування реалістичних зображень об’єктів у просторі; ілюстративна, ділова, навчальна, ігрова та спеціалізована графіка.

2. Системи мультимедіа – це інтерактивні комп’ютерні системи, що забезпечують роботу з багатьма інформаційними середовищами, відео, анімованою комп’ютерною графікою, текстом, звуком.

3. Гіпертекст – це система інформаційних об’єктів, в якій задані й автоматично підтримуються асоціативні та смислові зв’язки між виділеними об’єктами. Під гіпертекстовою технологією розуміють формування, підтримку, нарощування і перегляд на комп’ютерній основі гіпертексту, організованого у вигляді сітки. Сфера застосування: видавнича, бібліотечна робота, навчальні системи, розробка документації, довідкового керівництва, баз даних, баз знань та інш.