Читайте также:
|
За порядком внесення змін Конституція України наближена до жорстких конституцій, що підтверджується такими чинниками:
1) Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України (ч. 1 ст. 157 Конституції України);
2) Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 ст. 157 Конституції України);
3) законопроект про внесення змін до Конституції України не може розглядатися Верховною Радою України без наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України (ст. 159 Конституції України);
4) законопроект про внесення змін до всіх розділів Конституції України, крім розділу І "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України", може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України (ст. 154 Конституції України);
5) законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділів І, Ш, XIII, попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України (ст. 155 Конституції України);
6) законопроект про внесення змін до розділів І, ІІІ, XIII подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України (ч. 1 ст. 156 Конституції України);
7) повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, III і XIII Конституції України з одного й того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання (ч. 2 ст. 156 Конституції України);
8) законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту (ч. 1 ст. 158 Конституції України);
9) Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України (ч. 2 ст. 158 Конституції України).
ВТОРАЯ ТЕМА
Стаття 1. Державна служба і державні службовці
Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб,
які займають посади в державних органах та їх апараті щодо
практичного виконання завдань і функцій держави та одержують
заробітну плату за рахунок державних коштів.
Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові
повноваження.
Стаття 2. Посада і посадова особа
Посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна
структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку
покладено встановлене нормативними актами коло службових
повноважень.
Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються
керівники та заступники керівників державних органів та їх
апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими
нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих
та консультативно-дорадчих функцій.
Стаття 4. Право на державну службу
Право на державну службу мають громадяни України незалежно
від походження, соціального і майнового стану, расової і
національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних
переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і
професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку
конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом
Міністрів України (169-2002-п).
Стаття 3. Основні принципи державної служби
Державна служба грунтується на таких основних принципах:
служіння народу України;
демократизму і законності;
гуманізму і соціальної справедливості;
пріоритету прав людини і громадянина;
професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності,
відданості справі;
персональної відповідальності за виконання службових
обов'язків і дисципліни;
дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і
регіонального самоврядування;
дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань
громадян.
Стаття 10. Основні обов'язки державних службовців
Основними обов'язками державних службовців є:
додержання Конституції України та інших актів законодавства
України;
забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних
органів відповідно до їх компетенції;
недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;
безпосереднє виконання покладених на них службових
обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів
чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;
збереження державної таємниці, інформації про громадян, що
стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а
також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає
розголошенню;
постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення
професійної кваліфікації;
сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і
творчість в роботі.
Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.
У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству,
державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі
доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі
наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.
Стаття 11. Основні права державних службовців
Державні службовці мають право:
користуватися правами і свободами, які гарантуються
громадянам України Конституцією і законами України;
брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх
повноважень рішень;
одержувати від державних органів, підприємств, установ і
організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування
необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції;
на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе
ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;
вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу
службових повноважень за посадою службовця;
на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу,
який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;
безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються
проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати
особисті пояснення;
на просування по службі з урахуванням кваліфікації та
здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків,
участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії;
вимагати службового розслідування з метою зняття
безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри;
на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи
умови праці;
на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;
захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих
державних органах та у судовому порядку.
Конкретні обов'язки та права державних службовців
визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і
відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що
затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах
закону та їх компетенції.
Стаття 12. Обмеження, пов'язані з прийняттям
на державну службу
Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в
державному органі та його апараті особи, які:
визнані у встановленому порядку недієздатними;
мають не зняту або не погашену судимість за вчинення злочину
або на яких протягом останнього року накладалося адміністративне
стягнення за вчинення корупційного правопорушення; { Абзац третій
статті 12 в редакції Закону N 4711-VI (4711-17) від 17.05.2012 }
у разі прийняття на службу будуть безпосередньо
підпорядковані близьким їм особам; { Абзац четвертий статті 12 в
редакції Закону N 4711-VI (4711-17) від 17.05.2012 }
в інших випадках, встановлених законами України.
Примітка. Терміни "безпосереднє підпорядкування" і "близька
особа" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про
засади запобігання і протидії корупції" (3206-17).
{ Статтю 12 доповнено приміткою згідно із Законом N 4711-VI
(4711-17) від 17.05.2012 }
Стаття 16. Обмеження, пов'язані з проходженням
державної служби
На державних службовців поширюються обмеження, передбачені
Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"
(3206-17).
{ Частина перша статті 16 в редакції Законів N 358/95-ВР від
05.10.95, N 3207-VI (3207-17) від 07.04.2011 }
Державні службовці не можуть брати участь у страйках та
вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню
державного органу.
Інші обмеження, пов'язані з проходженням державної служби
окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно
законом.
{ Частина третя статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4711-VI (4711-17) від 17.05.2012 }
Стаття 14. Особливості дисциплінарної відповідальності
державних службовців
Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного
службовця за невиконання чи неналежне виконання службових
обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень,
пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок,
який порочить його як державного службовця або дискредитує
державний орган, в якому він працює.
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених
чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися
такі заходи дисциплінарного впливу:
попередження про неповну службову відповідність;
затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у
призначенні на вищу посаду.
Стаття 17. Присяга державних службовців
Громадяни України, які вперше зараховуються на державну
службу, приймають Присягу такого змісту:
"Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто
присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо
дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у
життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні
інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного
службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".
Державний службовець підписує текст Присяги, який
зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться
запис у трудовій книжці.
Стаття 25. Класифікація посад
Основними критеріями класифікації посад державних службовців
є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу,
обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце
посади в структурі державного органу.
Установлюються такі категорії посад державних службовців:
перша категорія - посади перших заступників міністрів,
керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами
Уряду України, їх перших заступників, голів та членів державних
колегіальних органів, Постійного Представника Президента України в
Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників
Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України,
заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату
Верховної Ради України, інші прирівняні до них посади; { Абзац
другий частини другої статті 25 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3610-VI (3610-17) від 07.07.2011 }
друга категорія - посади керівників секретаріатів комітетів
Верховної Ради України, структурних підрозділів Адміністрації
Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату
Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента
України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України,
заступників міністрів, заступників інших керівників центральних
органів виконавчої влади, першого заступника Постійного
Представника Президента України в Автономній Республіці Крим,
перших заступників голів обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;
третя категорія - посади заступників керівників структурних
підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів,
експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату
Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України,
заступників Постійного Представника Президента України в
Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської
та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів
районних, районних у містах Києві та Севастополі державних
адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у
складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади,
державних колегіальних органів, інші прирівняні до них посади;
{ Абзац четвертий частини другої статті 25 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 3610-VI (3610-17) від 07.07.2011 }
четверта категорія - посади спеціалістів Адміністрації
Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату
Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь,
самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших
центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних
органів, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської
та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші
прирівняні до них посади; { Абзац п'ятий частини другої статті 25
із змінами, внесеними згідно із Законом N 3610-VI (3610-17) від
07.07.2011 }
п'ята категорія - посади спеціалістів міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних
органів, заступників голів районних, районних у містах Києві та
Севастополі державних адміністрацій, заступників керівників
управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих
адміністрацій, інші прирівняні до них посади; { Абзац шостий
частини другої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3610-VI (3610-17) від 07.07.2011 }
шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів,
служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних
адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,
інші прирівняні до них посади;
сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у
містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь
і відділів, інші прирівняні до них посади.
{ Частина друга статті 25 в редакції Закону N 2592-VI (2592-17)
від 07.10.2010 }
Віднесення існуючих посад державних службовців, не
перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної
категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом
Міністрів України (703-2013-п) за погодженням з відповідним
державним органом.
Стаття 26. Ранги державних службовців
Встановлюються такі ранги державних службовців:
службовцям, які займають посади, віднесені до першої
категорії, може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до другої
категорії, може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до третьої
категорії, може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до четвертої
категорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до п'ятої
категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до шостої
категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до сьомої
категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг.
Положення про ранги службовців (658-96-п) затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Ранг службовцю присвоюється відповідно до займаної посади,
рівня професійної кваліфікації та результатів роботи.
Ранги, які відповідають посадам першої категорії,
присвоюються Президентом України.
Ранги, які відповідають посадам другої категорії,
присвоюються Кабінетом Міністрів України, крім рангів, що
присвоюються державним службовцям, які є працівниками Апарату
Верховної Ради України. Ранги, що відповідають посадам другої
категорії, державним службовцям - працівникам Апарату Верховної
Ради України присвоюються Головою Верховної Ради України.
(Частина п'ята статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2374-IV (2374-15) від 20.01.2005)
Ранги, які відповідають посадам третьої - сьомої категорій,
присвоюються керівником державного органу, в системі якого працює
державний службовець.
При прийнятті на державну службу службовцю присвоюється ранг
у межах відповідної категорії посад.
Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії
посади державний службовець повинен успішно відпрацювати на
займаній посаді два роки. За виконання особливо відповідальних
завдань державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг
достроково в межах відповідної категорії посад.
За сумлінну працю державному службовцю при виході на пенсію
може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної
категорії посад.
Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за
вироком суду. (Частина десята статті 26 в редакції Закону
N 282/95-ВР від 11.07.95)
Якщо державний службовець перейшов на посаду нижчої категорії
або залишив державну службу, на яку потім повернувся, за ним
зберігається присвоєний ранг.
Народним депутатам України, які до обрання перебували на
державній службі, час виконання цих обов'язків зараховується до
стажу державної служби.
У трудовій книжці державного службовця робиться запис про
присвоєння, зміну і позбавлення відповідного рангу.
Стаття 27. Просування по службі
Просування по службі державного службовця здійснюється шляхом
зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків,
коли інше встановлено законами України та Кабінетом Міністрів
України, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високого
рангу.
Державний службовець має право брати участь у конкурсі на
заміщення вакантної посади. Переважне право на просування по
службі мають державні службовці, які досягли найкращих
результатів у роботі, виявляють ініціативність, постійно
підвищують свій професійний рівень та зараховані до кадрового
резерву.
Стаття 30. Підстави припинення державної служби
Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про
працю України, державна служба припиняється у разі:
1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття
4 цього Закону);
2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби
вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону;
{ Пункт 2 частини першої статті 30 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4711-VI (4711-17) від 17.05.2012 }
3) досягнення державним службовцем граничного віку
проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);
{ Офіційне тлумачення положень пункту 3 частини першої статті 30
див. в Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 (v021p710-03)
від 25.12.2003 }
4) відставки державних службовців, які займають посади першої
або другої категорії (стаття 31 цього Закону);
5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають
перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12
цього Закону);
6) відмови державного службовця від прийняття або порушення
Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону;
7) притягнення державного службовця до кримінальної або
адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення,
пов’язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про
засади запобігання і протидії корупції" (3206-17).
{ Пункт 7 частини першої статті 30 в редакції Закону N 4711-VI
(4711-17) від 17.05.2012 }
Припинення державної служби відповідно до пункту 7 частини
першої цієї статті здійснюється у триденний строк з дня отримання
органом, в якому працює державний службовець, копії відповідного
судового рішення, яке набрало законної сили.
{ Статтю 30 доповнено новою частиною згідно із Законом N 4711-VI
(4711-17) від 17.05.2012 }
Зміна керівників або складу державних органів не може бути
підставою для припинення державним службовцем державної служби на
займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім
державних службовців патронатної служби.
За державними службовцями, які займали посади першої
категорії не менше трьох років і звільнені у зв'язку із зміною
складу органу, де вони працювали, або закінченням терміну
повноважень цього органу, зберігається середньомісячний заробіток
на період працевлаштування, але не більше одного року.
Стаття 31. Відставка державного службовця
Відставкою є припинення державної служби службовцем, який
займає посаду першої або другої категорії, за його письмовою
заявою.
Підставами для відставки є:
принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової
особи, а також етичні перешкоди для перебування на державній
службі;
примушування державного службовця до виконання рішення
державного органу чи посадової особи, яке суперечить чинному
законодавству, що може заподіяти значної матеріальної або
моральної шкоди державі, підприємствам, установам, організаціям
або об'єднанням громадян, громадянину;
стан здоров'я, що перешкоджає виконанню службових повноважень
(за наявності медичного висновку).
Відставка приймається або в ній дається мотивована відмова
державним органом або посадовою особою, які призначили державного
службовця на цю посаду. Рішення про прийняття відставки або
відмову в ній приймається у місячний термін. У разі відмови у
відставці державний службовець повинен продовжувати виконання
службових обов'язків і має право на звільнення в порядку,
передбаченому Кодексом законів про працю України (322-08).
У разі відставки державного службовця, який не досяг віку, що
дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону, але
має страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у
мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої
статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" (1058-15) і відпрацював на посадах першої
чи другої категорії не менш як п'ять років, йому виплачується
щомісячно 85 відсотків його посадового окладу з урахуванням
надбавок за ранг та за вислугу років до досягнення віку, що дає
право на призначення пенсії відповідно до цього Закону. У разі
наявності (набуття) права на пенсію державним службовцем, який
вийшов у відставку, він має право вибору між отриманням виплати у
зв'язку з відставкою або пенсії, у тому числі відповідно до цього
Закону, чи щомісячного довічного грошового утримання, що
виплачується замість пенсії.
{ Частина четверта статті 31 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 3108-IV (3108-15) від 17.11.2005, N 3668-VI
(3668-17) від 08.07.2011 }
При досягненні державним службовцем, який перебуває у
відставці, віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до
цього Закону, йому призначається пенсія як державному службовцю.
{ Частина п'ята статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3668-VI (3668-17) від 08.07.2011 }
У разі призначення пенсії або щомісячного довічного грошового
утримання, працевлаштування, засудження за скоєння злочину
виплати, передбачені частиною четвертою цієї статті, припиняються.
{ Частина шоста статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3668-VI (3668-17) від 08.07.2011 }
Стаття 33. Оплата праці
Оплата праці державних службовців повинна забезпечувати
достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових
обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів
компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та
ініціативну працю.
Заробітна плата державних службовців складається з посадових
окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на
державній службі та інших надбавок.
Посадові оклади державних службовців установлюються залежно
від складності та рівня відповідальності виконуваних службових
обов'язків.
Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного
державному службовцю.
Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям
щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати
за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах:
понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад
15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.
Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за
високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи,
доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та
інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога
для вирішення соціально-побутових питань.
Стаття 37. Пенсійне забезпечення і грошова
допомога державним службовцям
На одержання пенсії державних службовців мають право
чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли
пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за
наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за
віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини
першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної
служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного
віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які
мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до
категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи
на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям
призначається в розмірі 70 відсотків суми їх заробітної плати, з
якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які
на час звернення за призначенням пенсії не є державними
службовцями, - у розмірі 70 відсотків заробітної плати працюючого
державного службовця відповідної посади та рангу за останнім
місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний
внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до
1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування.
{ Частина перша статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1166-VII (1166-18) від 27.03.2014 }
До досягнення віку, встановленого першим реченням частини
першої цієї статті, право на пенсію за віком мають державні
службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після
досягнення ними такого віку:
60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року;
60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по
31 грудня 1953 року;
61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня
1954 року;
61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по
31 грудня 1955 року.
Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує
розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно
до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" (1058-15), виплачується за рахунок коштів
Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір,
виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пенсія, призначена відповідно до цієї статті, в період роботи
на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на
умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус
народного депутата України" (2790-12), "Про прокуратуру"
(1789-12), "Про наукову і науково-технічну діяльність"
(1977-12), виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до
Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" (1058-15), а після звільнення з таких посад - у
розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний
розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової
пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги
перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених
законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб,
які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може
перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб,
які втратили працездатність. Достроково призначена пенсія з
урахуванням підпункту "г" частини першої пункту 1 статті 26 Закону
України "Про зайнятість населення" (803-12), пункту "в" частини
другої статті 12 Закону України "Про загальні засади подальшої
експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та
перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на
екологічно безпечну систему" (309-14) і статті 21 Закону України
"Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших
громадян похилого віку в Україні" (3721-12) у період до
досягнення пенсійного віку, встановленого частинами першою та
другою цієї статті, працюючим пенсіонерам не виплачується.
Визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним
службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.
Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною
першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу,
встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до
Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" (1058-15), особам, визнаним інвалідами I або II
групи у період перебування на державній службі, які мають стаж
державної служби не менше 10 років, а також особам з числа
інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм
інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби
на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців,
якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії
вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності
відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини
інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата
пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з
роботи або досягнення ними граничного віку перебування на
державній службі.
У разі зміни групи інвалідності або відновлення
працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної
відповідно до цього Закону, здійснюється у порядку, визначеному
статтею 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" (1058-15).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу
інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або
II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах,
передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II
групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії
минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається
право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених
цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку
з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.
У разі смерті особи у період перебування на державній службі
за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не
менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника,
які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того,
чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається
пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного
члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого
годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня
2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90
відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи,
зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" (1058-15).
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника
на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також
непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала
право на пенсію за цим Законом.
Державний службовець, звільнений з державної служби у зв'язку
з засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з
використанням свого посадового становища, або притягненням до
відповідальності за вчинення адміністративного корупційного
правопорушення, пов’язаного з порушенням обмежень, передбачених
Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"
(3206-17), позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої
цією статтею. В таких випадках пенсія державному службовцю
призначається на загальних підставах.
{ Частина дванадцята статті 37 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 4711-VI (4711-17) від 17.05.2012, N 224-VII
(224-18) від 14.05.2013 }
{ Частину тринадцяту статті 37 виключено на підставі Закону
N 1166-VII (1166-18) від 27.03.2014 }
У разі виходу на пенсію державні службовці за наявності стажу
державної служби не менше 10 років користуються умовами щодо
комунально-побутового обслуговування, передбаченими цим Законом.
Період роботи посадових осіб в органах державної податкової
та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону
присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується
до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час
досягнення зазначеного віку.
{ Статтю 37 доповнено частиною п'ятнадцятою згідно із Законом
N 404-VII (404-18) від 04.07.2013 }
{ Текст статті 37 в редакції Закону N 3668-VI (3668-17) від
08.07.2011 }
Стаття 38. Відповідальність за порушення
законодавства про державну службу
Особи, винні у порушенні законодавства про державну службу,
несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність
згідно із чинним законодавством.
Стаття 5. Етика поведінки державного службовця
Державний службовець повинен:
сумлінно виконувати свої службові обов'язки;
шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників,
дотримуватися високої культури спілкування;
не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам
державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного
службовця.
(Частину другу статті 5 виключено на підставі Закону
N 358/95-ВР від 05.10.95)
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 112 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |