Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

РОЗДІЛ I. ПОНЯТТЯ ТА ЮРИДИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, ЇХ СПІВВІДНОШЕННЯ З ІНШИМИ ЮРИДИЧНИМИ АКТАМИ

1.1. Поняття й ознаки нормативно-правового акту Сучасні реалії, зокрема розвиток України в напрямі побудови демократичної правової держави, визнання нею гуманістичних демократичних цінностей, утвердження невідчужуваних (природних) прав та свобод людини і громадянина, вимагають оцінювати правові акти з точки зору їх відповідності не лише закону, а й загальнолюдським цінностям, вимогам моралі. [23,283] Дослідженням підзаконних актів як регуляторів суспільних відносин займались такі вчені: С. Алексєєв, С. Бошно, А. Венгеров, А. Малько, М. Марченко, А. Міцкевич, О. Ніколаєва, В. Щербаков, які фактично виступали за існування підзаконних актів і допусали ефективне регулювання суспільних відносин за допомогою цих джерел права. [23, 116] Поняття «нормативно-правові акти» включає комплекс актів правотворчості, виданих органами законодавчої і виконавчої влади. Нормативно-правові акти видаються органами державної влади лише у певній формі й у рамках компетенції певного правотворчого органу. Звідси юридична чинність нормативно-правового акта визначається місцем у системі органів держави того органу, від імені якого він виданий. Таким чином, нормативно-правовий акт – це загальнообов’язкове офіційне рішення спеціально уповноваженого суб’єкта, прийняте в певному порядку, яке встановлює нові правові норми, змінює або скасовує вже наявні. [3, 146] Це правовий акт, що приймається органами державної влади в процесі правотворчості. У Конституції України визначено перелік форм нормативно-правових актів для кожного суб’єкта правотворчої діяльності, їх ієрархічне підпорядкування, межі повноважень зазначених суб’єктів та порядок дії в часі, просторі та за колом осіб. [5, 197] Верховенство Конституції в системі норма- тивно-правових актів та пряма дія її норм закріплена в ч. 3 ст.8 Конституції України. [22, 284] Нормативно-правовий акт виконує дві різноманітні функції: функцію юридичного джерела і функцію форми права, тобто виступає як спосіб існування і вираження норм права.[14, 246] Ознаками нормативно-правового акта: 1) офіційний характер. Нормативно-правовий акт видається державою або, у виняткових випадках – недержавним суб’єктом, якому таке право делеговане державою (референдум). [8, 248] Наприклад, нормативно-правові акти в Україні приймаються Верховною Радою України (ці акти називаються законами), Кабіне- том Міністрів України (постанови), Президентом України (укази) тощо. Щодо прийняття нормативно-правових актів на референдумі, то найхарактернішим при- кладом є такий порядок прийняття конституції. Таким чином були прийняті Конституції Франціх у 1958 році, Чилі у 1980 році чи Російської Федерації у 1993 році; [18, 378] 2) ухвалення або видання відповідно до строго встановленої процедури у порядку правотворчої діяльності; 3) наявність нових або скасування колишніх правових норм; 4) письмовий документ, що має певні реквізити (вид акта; найменування органу; що видав акт залоговок; дата ухвалення акта; номер акта; підпис посадовця); 5) певна структура акта (преамбула, статті та /або пункти, які об’єднуються в глави, розділи, частини) [8, 248]: 1. Преамбула – вступна частина, безстатейне (таке, що не містить норм пра- ва) загальне введення, у якому дається обгрунтування закону, визначаються цілі, завдання й іноді формулюються вихідні світоглядні положення. Зараз преамбули в законах зустрічаються рідко. 2. Пункти, статті – містять вихідні одиниці нормативно-правового акта – нормативні розпорядження. Через нормативне розпорядження стаття співвідноситься з нормами права. Статті можуть поділятися на частини, а пункти – на абзаци і підпункти. І ста- ттю, і частини, із яких вона складається, прийнято позначати скорочено початко- вими буквами: статтю – «ст.», а частини (абзаци) статей – «ч.». Статті в законах нумеруються, нерідко нумеруються і частини (абзаци) статей, тоді вони, як прави- ло, звуться пунктами. 3. Глави – є у великих за обсягом нормативно-правових актах. 4. Розділи – об'єднують глави у великих за обсягом нормативно-правових актах. Можлива й інша ситуація, коли статті, пункти об'єднуються в розділи, а розділи – у глави. 5. Частини – найбільші підрозділи закону, містяться, як правило, у кодексах. Так, Кримінальний кодекс, Цивільний кодекс поділяються на дві частини: Зага- льну і Особливу; 6. Реєстрація акта. Всі нормативно-правові акти заносяться до державного реєстру; [8, 248]7. Публікація акта в офіційному органі друку. Обов'язкова відповідність антентичності тексту офіційного зразка (в Україні закони публікуються у «Відомостях Верховної Ради України», газетах «Голос України» та «Юридичний вісник України»; постанови Кабінету Міністрів – у збірниках постанов уряду України та газеті «Урядовий кур'єр»; закони і підзаконні акти – у часописі «Офі- ційний вісник України»). [14, 246] Поши­реність нормативно-правових актів пояснюється незаперечними пере- вагами такого способу вира­ження юридичних норм саме з точки зору загаль- нолюдських правових принципів, які поступово впроваджуються у право соціа- льно-демократичної орієнтації. До таких переваг, зокрема, належать можливості: - найбільш чітко, ясно, однозначно формулю­вати зміст юридичних прав і обов'язків; - якнайшвидше довести до відома адресатів юридичної норми її зміст; - забезпечити сприятливі умови для швидкого відшкодування потрібної нор- ми права; - створити умови для правильного, адекватно­го розуміння адресатом норми її істинного змісту; - оперативно змінювати чи скасовувати юри­дичну норму; - здійснювати впорядкування, погодження, си­стематизацію численних норм права. [12, 45] Термін «акт» вживається в різних значеннях, і в словниках позначається в першу чергу як дія, вчинок (лат. actum). А тому природним є те, що дії суб’єктів права, які мають певні правові наслідки (юридичний ефект), називають правовими актами. Встановлення правових норм, зміна норм і сфери їх дії, деякі види реалізації норм та їх скасування здійснюються шляхом дій-волевиявлень (виявів волі) відповідних суб’єктів права. Для появи акта одного бажання досягти юридичного результату недостатньо. Необхідно, щоб воля була виражена зовні, спрямована на правові наслідки, що є волевиявленням. Без волевиявлень (актів-дій) нормативні і піднормативні акти не можуть бути створені і введенні в дію. Лише через волевиявлення вони здобувають офіційний характер, обов’язковий для виконання. [8, 456] Таким чином, видання нормативно-правових актів є безпосереднім вираженням волі державно-владних суб’єктів щодо регулювання сфер суспільних відносин. Нормативно-правовий акт є консервативним, оскільки має ускладнений порядок внесення змін та доповнень, що унеможливлює його неправильне роз’яснення. Він найбільш поширений у країнах романо-германської правової сім’ї та є основним джерелом права в Україні. [5, 198]

1.2. Юридичні властивості нормативно-правового акту Юридичні властивості нормативно-правових актів Такі акти: - є формально обов'язковим волевиявленням держави; - містять правила поведінки загального ха­рактеру; -приймаються тільки певними державними органами (або у деяких випадках, передбачених за­коном, іншими суб'єктами); - мають точно визначені зовнішні реквізити (ознаки); - публікуються у спеціальних (офіційних) ви­даннях; - поширюють свою чинність на певний час, пев­ну територію, певне коло суб'єктів. За кожним з цих трьох «параметрів» чинності нормативно-пра­вові акти (як і вміщувані в них юридичні норми) можуть бути класифіковані за певними видами. Правила, за якими визначаються межі чинності нормативно-правових актів, встановлюються зако­нодавством держави та міжнародними договорами. [12, 46] Загальновизнано в юридичній науці, що основою правової системи є норма права, а зовнішньою формою її об’єктивації є нормативно-правовий акт. Різноманітність нормативно-правових актів (в Україні налічується понад 60 тис. нормативно-правових актів, які врегульовують весь комплекс суспільних відносин) зумовлює їх співвідношення та вплив один на одного. Враховуючи це, існує необхідність їх узгодження і належне функціонування. Однією з властивостей нормативно-правових актів, яка забезпечує таке узгодження, а отже, і злагоджене функціонування системи права та всієї правової системи держави, є юридична сила. В юридичній науці поняття та сутність юридичної сили не можна вважати дослідженими. Поняття як вираз сутності явища виникає в результаті розумової діяльності, тому наведемо наявні у юридичній літературі позиції, точки зору щодо поняття юридичної сили нормативно-правових актів. Закріпивши вищу юридичну силу законів у системі законодавства України, Конституція України передбачила регулювання ними тільки найважливіших суспільних відносин у державі, і тим самим теоретично та практично вказала на допустимість здійснення в Україні й підзаконного правового регулювання. Прийняття підзаконних нормативно-правових актів в Україні є одним із показників діяльності органів виконавчої влади, Президента України, органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів підзаконної правотворчості. Саме вони результат діяльності втілюють і закріплюють у нормах підзаконних актів. [23, 117] Юридична сила – це специфічна властивість нормативно-правових актів, яка розкриває їх співвідношення і залежність за формальною обов'язковістю та визначається місцем правотворчого органу в апараті держави. [13, 95] Підставами, які визначають юридичну силу, називають місце правотворчого органу в апараті держави (П.М. Рабінович), місце та роль того чи іншого нормативно-правового акта в загальній системі нормативно-правових актів (А.І. Корольов), ступінь підпорядкованості цього нормативного акта актам вищих органів, а отже, і місце в ієрархічній структурі законодавства (С.В. Поленина, Н.В. Сільченко), місце і роль у системах законодавства і правового регулювання (В.В. Копейчиков). [28] За юридичною силою нормативно-правові акти поділяються на: закони і підзаконні правові акти. [5, 198] Отже, за юридичною силою нормативно-правові акти поділяються: Законодавчі акти: 1. Конституція України – основний Закон держави. Її верховенство у системі нормативних актів України визначається такими положеннями: Конституція була прийнята на референдумі в результаті вільного волевиявлення всього українського народу; Конституція визначає основні засади, принципи і норми національної безпеки; Конституція містить найважливіші національні інтереси, фіксує структуру та компетенцію суб’єктів забезпечення національної безпеки; положення Конституції, що стосуються національної безпеки, приймаються та можуть бути змінені в результаті дотримання складної процедури правотворчості. [24, 29] 2. Закони прийняті на референдумі. Нормативно-правові акти Верховної Ради України: 3. Закони України. Підзаконні нормативно-правові акти. 5. Постанови ВР України. 6. Нормативно-правові акти Президента України – укази Президента України.; 7. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України – постанови Кабінету Міністрів України; 8. Нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади – накази. 9. Нормативно-правові акти державних адміністрацій - розпорядження Голови адміністрації, накази керівників відділів і управлінь. 10. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування - рішення відповідної ради, розпорядження сільського, селищного, міського голови, рішення виконавчого комітету відповідної ради. [ 9 ] Вищим за юридичною силою нормативно-правовим актом є закон – основна категорія системи законодавства, що ухвалюється тільки вищими представницькими органами державної влади – парламентом країни чи всенародним голосуванням (референдумом). Закон регулює найважливіші суспільні відносини, має вищу юридичну силу у правовій системі країни. будь-який інший правовий акт, виданий не на підставі і не на виконання закону, а тим більше невідповідний або суперечний закону, скасовується у встановленому порядку. Закон є нормативно-правовим актом, що встановлює загальні правила поведінки (норми), обов’язкові для всіх громадян, державних органів, громадських організацій, посадових осіб. Закон усталений, стабільній і піддіється зміні, доповненню чи скасуванню лише у виняткових випадках, ухвалюється в особливому порядку, передбаченому Конституцією і регламентом парламенту, має певну структуру і вимагає особливого оформлення. Конституція теж є законом, але таким, що має найвищу юридичну силу. Всі закони та інші підзаконні акти мають прийматись на основі Конституції. Конституція є осново правової системи. В системі законодавства всі закони приймаються на основі Конституції, а підзаконні нормативно-правові акти – на основі законів та їх виконання. [3, 146]

1.3. Співвідношення з іншими юридичними актами Нормативно-правові заходи посідають провідне місце по своїй значущості, і саме нормативно-правове забезпечення ми вважаємо одним із пріоритетних напрямів діяльності підрозділів державних органів. [20, 283] У чому полягає відмінність між нормативним актом та іншими правовими актами (зокрема, актом тлумачення норм права і актом застосування норм права)? По-перше, нормативно-правовий акт містить у собі правові норми, встановлює нові права і обов'язки, яких раніше не було, або змінює (скасовує) їх. Інші юридичні акти не встановлюють нових норм права. Інтерпретаційний (а кт тлумачення норм права), наприклад, лише пояснює чинні норми. По-друге, нормативно-правовий акт містить норми права загального характеру, тоді як індивідуальний акт (акт застосування норм права) має індивідуальну спрямованість. Він стосується конкретної особи або вирішення конкретної юридичної справи (наприклад, пошкодження насаджень заборонене – адресовано до всіх, а Указ Президента призначити «такого-то» головою обласної адміністрації – це правовий, а не нормативно-правовий акт, тому що норм права в ньому немає, тобто немає прав і обов'язків, відтак, – це акт застосування норм права). [14, 314 – 315] Відмінність нормативного від під нормативного акта (актом тлумачення норм права і актом застосування норм права) полягає тому: 1. Нормативно-правовий акт містить у собі правові норми, установлює нові права та обов’язки або змінює (скасовує) їх, тому його називають правовстано- влюючи актом. 2. Нормативно-правовий акт містить норми права загального або локального характеру, тоді як аки застосування права має індивідуальну спроможність. 3. Нормативно-правовий акт застосовується неодноразово, а правозастосо- вчий акт – винятково при вирішенні юридичної справи, тобто в конкретному випадку. 4. Нормативно-правовий акт «дає життя» індивідуальному та інтерпрета- цій ному актам – скасування нормативно-правового акта приводить до немо- жливості дії на його підставі правозастосовного акта й автоматичному скасуваню інтерпретаційного акта. 5. Нормативно-правовий акт має іншу процедуру прийняття, акт застосував- ння та акт тлумачення норм права. [16, 457]