Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Результаты воспроизводства на микроуровне

Читайте также:
  1. I. Права на результаты интеллектуальной деятельности
  2. I. Результаты тестирования
  3. II. Результаты учебной дисциплины, подлежащие оценке
  4. II. Хозяйственные процессы и их результаты.
  5. Lt;question>Назовите основные типы воспроизводства
  6. V. РЕЗУЛЬТАТЫ ДОПОЛНИТЕЛЬНЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ И ИХ КЛИНИЧЕСКАЯ ОЦЕНКА.
  7. VII. РЕЗУЛЬТАТЫ РЕАЛИЗАЦИИ ОСНОВ 
И ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ
  8. VII. РЕЗУЛЬТАТЫ РЕАЛИЗАЦИИ ОСНОВ И ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ
  9. VIII. РЕЗУЛЬТАТЫ РЕАЛИЗАЦИИ ОСНОВ И ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ
  10. VIII. РЕЗУЛЬТАТЫ РЕАЛИЗАЦИИ ОСНОВ И ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ

 

Під дією радіації збуджуються атоми речовини, які активізують хімічні реакції. У зв’язку з цим порушується структура речовини, знижується електрична ізоляція, зростають струми витоку, виникають пробої і т.ін. Найбільш чутливі до радіоактивного випромінювання є напівпровідникові прилади.

Розрізняють вплив γ-променів, при якому зміна параметрів приладу обумовлюється збудженням та іонізацією атомів, активізацією хімічних реакцій та носить, в основному, оборотний характер; і вплив потоку нейтронів, який і призводить до порушення структури речовини та необоротних властивостей електронних приладів.

 

1.3. Режими електронних елементів

 

Режим – це умови роботи елемента. Розрізняють електричний режим та режим дії на елемент середовища оточення. Електричному режиму відповідають параметри електричного режиму, режиму дії середовища – параметри середовища. Для кожного електричного елемента є граничні значення параметрів, перевищення яких в процесі експлуатації забороняється.

 

1.4. Надійність та довговічність електронних приладів

 

Із розвитком елементної бази радіоелектронної апаратури (РЕА) стає можливим створення пристроїв, які мають більш високі функціональні можливості, однак ускладнення функцій, РЕА, супроводжується значним ростом кількості елементів, що входять до неї.

Якщо на першому етапі розвитку електроніки (до 1950 року) максимальна кількість елементів у РЕА не перевищувала 1000, то з появою транзисторів вона зросла до 100 тис., а з появою мікросхем збільшилась на 1-2 порядки.

Єдина автоматизована система телекомунікацій, галузеві автоматизовані системи управління та інші комплекси мають у своєму складі мільярди електронних елементів. Росте і відповідальність функцій, які виконує РЕА. Це все зумовлює високі вимоги до здатності РЕА найбільш повно зберігати свої функції під час заданого проміжку часу.

Ця важлива властивість апаратури має назву надійність. Надійність РЕА залежить від надійності елементів, які входять до неї. Для забезпечення необхідної надійності РЕА при збільшенні кількості елементів необхідно збільшити надійність кожного з них.

Надійність елемента – це властивість його виконувати задані функції, зберігаючи параметри в межах встановлених норм при визначених умовах застосування в межах заданого часу.

Надійність елемента характеризується показниками надійності:

- безвідмовністю (найчастіше вона чисельно оцінюється за допомогою двох критеріїв: імовірності безвідмовної роботи та інтенсивності відмов);

- довговічністю;

- збереженістю.

Імовірність безвідмовної роботи елемента за час означає, що за даний час відмов не відбудеться,

 

 

або, інакше - час безвідмовної роботи Т буде більше заданого часу .

На практиці користуються приблизним значенням імовірності безвідмовної роботи, яка визначається відношенням кількості елементів , які залишились справними за час , до загальної кількості елементів ,

 

,

 

де n(t) – кількість відмов за час t;

- кількість справних елементів, які залишились за час .

Імовірність безвідмовної роботи наближається до точного свого значення при необмеженій кількості випробувань .

Іншим показником безвідмовної роботи елементів є інтенсивність відмов .

Вона наближено визначається відношенням кількості відмов за проміжок часу до цього часу та кількості елементів, які залишились справними до кінця проміжку часу

 

.

 

Інтенсивність відмов є питомою швидкістю виходу елементів з ладу. Типову залежність інтенсивності відмов елементів РЕА від часу наведено на рис. 1.2.

 

Рис. 1.2. Залежність інтенсивності відмов від часу

 

 

На цьому графіку можливо визначити три ділянки.

На ділянці I спостерігається підвищена інтенсивність відмов, яка пов’язана з появою прихованих дефектів виробництва (період приробки).

На ділянці II інтенсивність відмов менша і приблизно постійна (період нормальної роботи). При розрахунках надійності апаратури враховують саме цю ділянку. Вважаючи інтенсивність відмов на цій ділянці постійною (λсер), вираз для імовірності безвідмовної роботи можна представити у виді експоненціальної залежності

,

 

де λсер – середня інтенсивність відмов, яку наводять у довідниках.

На ділянці III починає проявлятися старіння матеріалів, з яких зроблено пристрій і інтенсивність відмов зростає (період старіння).

Деколи безвідмовність може визначатися мінімальним часом безвідмовної роботи (мінімальним напрацюванням, T min).

Мінімальне (гарантійне) напрацювання – це напрацювання, до закінчення якого виробник гарантує працездатність елемента. Воно для більшості елементів складає десятки тисяч годин.

Мінімальне напрацювання подається в нормативних документах та гарантується постачальником. Воно є переважно комерційним критерієм, ніж експлуатаційним.

Довговічність визначає термін збереження робочого стану елементу в процесі його використання. Вона характеризується гама-процентним ресурсом Tγ, який є мінімальним часом безвідмовної роботи визначеного відсотка (γ) елементів у контрольній виборці.

Наприклад, 90% γ-процентний ресурс при T90 =10000 годин означає, що в контрольній виборці 90% елементів будуть працездатними не менше 10000 годин.

Деколи довговічність оцінюється ресурсом. Це час напрацювання елементу до межового стану, який наводиться в нормативній документації.

Найбільш потужним чинником впливу на елементи є час. Із плином часу під зовнішніми та внутрішніми впливами виникають зміни структури матеріалів, з яких виготовлений елемент, це призводить до зміни його параметрів.

Старіння елементів оцінюється збереженістю. Збереженість елементів – це властивість їх залишатися працездатними при зберіганні та транспортуванні. Кількісно збереженість характеризується гарантійним часом зберігання, який для більшості електронних елементів може бути 12, 15 чи 20 років.

Критерієм збереженості є імовірність безвідмовного зберігання Pзб на протязі зазначеного терміну. Вона на 1-2 порядки вища, ніж імовірність безвідмовної роботи. При цьому суттєве значення мають умови зберігання. Так, при зберіганні в неопалюваних приміщеннях параметр Pзб зменшується у 2-5 разів.

 

Контрольні запитання:

 

1. Які прилади називають електронними? Типи електронних приладів.

2. Властивості електронних приладів. Якість. Показники якості.

3. Параметри приладів.

4. Електричні параметри.

5. Параметри здатності елемента протистояти дії середовища.

6. Режими електричних приладів.

7. Показники надійності.

8. Графік інтенсивності відмов l(t).

 

Результаты воспроизводства на микроуровне

Результатом воспроизводства является валовой продукт.

С точки зрения затрат валовой продукт делится на 2 части:

1) материальные затраты – стоимость израсходованных в процессе производства средств производства. Это результат прошлого труда, перенесенный на новый продукт. Материальные затраты включают в себя 2 части:

- амортизацию – часть стоимости основных фондов, которая перенесена в стоимость нового товара

- стоимость материальных оборотных производственных фондов (сырья, материалов, топлива, энергии).

2) чистый продукт – результат живого труда работников за данный период, вновь созданная стоимость. В западной литературе – это добавленная стоимость, в российской – валовой доход.

Чистый продукт в самом производстве делитсяна:

1. Необходимый продукт – часть чистого продукта, которая идет на воспроизводство рабочей силы работников предприятия (потребление работника и его семьи). Его внешним стоимостным выражением являются заработная плата и другие выплаты.

2. Прибавочный продукт – часть чистого продукта, которая остается за вычетом необходимого продукта и представляет собой различные формы доходов предприятия. Прибавочный продукт в последующем расщепляется на прибыль, процент, ренту, предпринимательский доход и налоговую часть.

Валовую продукцию принято делить на 2 части: издержки предприятия и прибыль.

Издержки – это все затраты фирмы на производство продукта, они необходимы фирме при каждом очередном цикле кругооборота капитала. В издержки входят:

- весь необходимый продукт, все виды оплаты труда

- все материальные затраты фирмы

- часть прибавочного продукта (дохода), которую фирма передает собственникам заемного капитала (процент), земли (рента), государству (налоги).

Оставшаяся часть чистого дохода – прибыль

– эффект деятельности данной фирмы;

– разность между стоимостью валовой продукции и общими издержками на ее производство;

– превышение результата над затратами.

 




Дата добавления: 2014-12-18; просмотров: 109 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав