Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Етапи програмно-цільового методу

Бюджетна програма – систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення загальної (спільної) мети, завдання, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів у відповідності до покладених на нього функцій.

Складові елементи бюджетної програми:

1. Мета програми - законодавчо ви­значені основні цілі (кінцевий результат), яких необхідно досягти у результаті виконання конкретної бюджетної програми.

Мета бюджетної програми:

- відображає кінцевий результат;

- залишається однаковою впродовж років;

- повинна узгоджуватися і місією головного розпорядника.

2. Завдання бюджетної програми конкретні ціпі або резуль­тати, яких необхідно досягти при виконанні бюджетної програми протягом відповідною бюджетною періоду і оцінити які можна за допомогою результативних показників.

Характерні риси завдання:

- чітке формулювання завдання та орієнтованість на результат;

- результат виражається показниками у кількісних вимірах;

- конкретна дата виконання завдання;

- конкретність та реалістичність завдання.

3.Напрями діяльності - конкретні дії, спрямовані на вико­нання завдань бюджетної програми, 3 визначенням напрямів ви­трачання бюджетних коштів.

Напрями діяльності повинні:

- відповідати завданням і функціям головного розпорядника бюджетних коштів;

- відображати шляхи, якими головний розпорядник прагне досягти цілей, тобто застосовані заходи;

- забезпечувати реалізацію бюджетної програми у межах коштів, виділених для досягнення мети програми.

4. Виконавець бюджетної програми - юридична особа, яка безпосередньо несе відповідальність за виконаням програми і за­безпечує виконання однієї або кількох бюджетних програм у сис­темі головного розпорядника.

Відповідальними виконавцями можуть бути:

- головний розпорядник - за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом;

- розпорядники коштів державного бюджету нижчого рівня та одержувачі коштів державного бюджету, які виконують бюджетні програми у системі головного розпорядника.

Відповідальний виконавець бюджетної програми визначається головним розпорядником бюджетних коштів на стадії складання проекту державного бюджету на наступний рік. У системі головного розпорядника не може бути більше ніж дев'ять відповідальних виконавців.

Відповідальний виконавець бюджетної програми:

- назначається за письмовим погодженням з Міністерством фінансів;

- є юридичною особою, що має окремий рахунок та бухгалтерський баланс;

- несе безпосередню відповідальність за виконання бюджетних програм.

5. Результативні показники кількісні та якісні показники, які характеризують результати виконання бюджетної програми і підтверджуються статистичною, бухт горською та іншою звітні­стю і які дають можливість здійснити оцінку використання коштів на виконання бюджетної програми.

Оцінка програм є досконалим аналітичним інструментом управління, який дає можливість здійснити оцінку використання коштів на виконання бюджетної програми для досягнення визначених мети та завдань такої бюджетної програми головного розпорядника. Чим більше показників результативності, тим краще можна визначити ступінь ефективності використання бюджетних коштівОтже

Одна бюджетна програма може виконуватися лише одним головним розпорядником коштів і, відповідно, не мати аналогів.

Показники результативності групують за такими типами:

· показники затрат;

· показники продукту (виходу);

· показники ефективності;

· показники результату

(хоча показники якості можуть бути найбільш складним типом результативних показників, вони являються найбільш корисними, оскільки вони зосереджуються на кінцевій меті, задля якої існує програма)

Результативні показники групуються за такими типами:

1) показники затрат або вхідних ресурсів — визначають обсяги та структуру ресурсів, що вкладаються для виконання бюджетної програми (наприклад, кількість штатних одиниць, кількість установ, кількість обладнання, тощо);

2) показники продукту (обсяг виконаних робіт) — визначають показники, необхідні для оцінки досягнення поставлених цілей, такі як кількість користувачів товарами (роботами, послугами), виробленими шляхом реалізації бюджетної програми (наприклад, кількість студентів, підготовлених спеціалістів, хворих, відвідувачів бібліотек і музеїв, тощо);

3) показники ефективності (рентабельності) — визначають вартість (у грошовому виразі або робочих годинах) одиниці продукції або результату. Тобто це витрати ресурсів на одиницю показника продукту (наприклад, кількість студентів на одного викладача, вартість підготовки 1 студента тощо);

4) показники якості відображають результати і якість надання послуг. Вони показують досягнення чи корисність, отримані від здійснення заходів бюджетної програми (наприклад, зниження захворюваності на туберкульоз на 2 відсотка порівняно до минулого періоду).

Це дозволить провести якісний та кількісний аналіз програми з точки зору фінансового забезпечення заходів з її реалізації.

Використовуючи досвід Казахстану у впровадженні програмно-цільового методу в Україні планується ще одне нововведення — розробка та затвердження паспортів бюджетних програм, що передбачено проектом Концепції про застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі.

Паспорт бюджетної програми — документ, що визначає вартість бюджетної програми, законодавчі підстави для її реалізації, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми, на підставі якого здійснюється контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання бюджетної програми.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, програмно-цільовий метод у бюджетному процесі загалом включає такі основні елементи:

· визначення загальної мети програми (на середньостроковий період); завдань програми на короткостроковий період; напрямів діяльності, які забезпечують реалізацію програми;

· середньострокове бюджетне планування (при визначенні видатків на бюджетну програму на плановий рік кожен головний розпорядник повинен оцінювати необхідні і можливі бюджетні ресурси для її продовження у наступних за плановим роках, очікуваний результат і вплив від впровадження бюджетної програми у плановому році на обсяг відповідних видатків у наступні періоди);

· розробка пріоритетів бюджетних програм головними розпорядниками у повній відповідності до основної мети діяльності (місії) такого головного розпорядника відповідно до законодавства;

· визначення відповідального за виконання бюджетної програми у системі головного розпорядника (відповідального виконавця), яким може бути або структурний підрозділ міністерства (відомства), або підвідомчий йому (координується через нього) орган, або не бюджетна організація, який/яка безпосередньо управляє виконанням (виконує) таку бюджетну програму і несе відповідальність за результати її реалізації;

· розробка критеріїв оцінки та аналізу результативності бюджетної програми щодо обсягів затрат, кінцевого продукту, ефективності і якості (результативні показники);

· формування і затвердження бюджетних призначень головним розпорядникам у розрізі бюджетних програм (у даний час бюджетні призначення затверджуються за діючою функціональною класифікацією видатків бюджету);

· регулярне звітування головних розпорядників за досягнуті результати в процесі впровадження відповідних бюджетних програм.

Переваги програмно-цільового методу

1. Дає чітке розуміння державним органам та громадськості, на що витрачаються бюджетні кошти;

2. Забезпечує прозорість бюджету та дає можливість за наслідками виконання бюджету оцінити, чи досягнуті поставлені на етапі планування цілі і чи виконані завдання;

3. Вимагає більшої дисципліни бюджетного процесу, оскільки встановлює конкретні показники результативності та відповідні показники видатків, і тим самим важче використати ці кошти на цілі, які відрізняються від початково визначених цілей.

4. Упорядковує організацію діяльності головного розпорядника щодо формування і виконання своїх „бюджетів” шляхом чіткого розмежування відповідальності між відповідальними виконавцями у його системі за реалізацію кожної бюджетної програми, а також підвищує відповідальність головного розпорядника (як органу державної влади) в цілому за дотримання відповідності всіх своїх бюджетних програм встановленій меті його діяльності, їх фінансове забезпечення та поліпшує управління бюджетними програмами;

5. Сприяє підвищенню ефективності розподілу і використання бюджетних коштів, забезпеченню пріоритетних напрямків і визначенню доцільності окремих видатків бюджету виходячи з більшої обізнаності та інформованості щодо конкретної бюджетної програми;

Дає можливість переглянути функціональну класифікацію видатків бюджету для приведення її до міжнародних стандартів та застосування виключно з метою складання зведених бюджетів, порівняння з бюджетами інших країн та для макроекономічного аналізу.

Паспорт бюджетної програми:

- формується на основі бюджетних запитів головних розпорядників бюджетних коштів, та відповідних бюджетних призначень на відповідний бюджетний період;

- розробляється головним розпорядником і у семиденний строк після набрання чинності Законом про Державний бюджет України надається Міністерству фінансів для узгодження;

- затверджується спільним наказом Мінфіну та відповідного головного розпорядника бюджетних коштів;

- затверджується в місячний термін з дня набрання чинності Закону про Державний бюджет;

- за змістом повинен відповідати Закону про Державний бюджет.

Копії затверджених паспортів бюджетних програм, завірені Мінфіном, передаються Державному казначейству України.

Головний розпорядник у тижневий термін від дня затвердження наказу про паспорти бюджетних програм доводить до розпорядників копії затверджених паспортів відповідних бюджетних програм.

Розпорядники інформують відповідні органи Державного казначейства України шляхом подання їм копій затверджених паспортів відповідних бюджетних програм.

Якщо паспорт бюджетної програми не відповідає Закону про Державний бюджет, Міністерство фінансів має право в десятиденний термін з дня його отримання повернути такий паспорт відповідному головному розпорядникові на доопрацювання.

За результатами виконання Державного бюджету головний розпорядник:

- складає інформацію про виконання паспортів бюджетної програми;

- надає Міністерству фінансів разом із статистичною, бухгалтерською та іншою інформацією до 1 березня року, наступного за звітним (термін подання річної зведеної фінансової звітності).

Інформація про виконання бюджетних паспортів:

- є підставою для визначення фактичних результативних показників;

- необхідна для аналізу ефективності виконання кожної бюджетної програми;

- враховується при прийнятті рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету на наступні бюджетні періоди.

Правила складання, форма паспорту бюджетної програми та форма інформації про його виконання регламентовані Міністерством фінансів України в Наказі № 1098 від 29 грудня 2002 року. У Додатках № А, Б наведено Паспорт Бюджетної програми та форма, за якою надається інформація про виконання паспорта бюджетної програми.

Необхідним елементом впровадження програмно-цільового методу у бюджетному процесі є застосування середньострокового бюджетного планування.

Середньострокове бюджетне планування - це визначення головними розпорядниками бюджетних коштів на підставі бюджетної стратегії Уряду України (Кабінету Міністрів України) плану своєї діяльності на середньостроковий період та обсягу необхідних коштів для досягнення поставлених цілей у середньостроковій перспективі.

Середньострокове бюджетне планування:

- дає можливість учасникам бюджетного процесу узгодити свої стратегічні плани діяльності з наявними бюджетними коштами як у плановому році, так і на наступні періоди;

- сприяє переходу до формування довгострокової бюджетної політики.

Запровадження середньострокового бюджетного планування необхідно з метою:

- поліпшення макроекономічного балансу шляхом розроблення узгоджених та реалістичних прогнозів доходів до бюджету;

- визначення загальних цілей бюджетної політики та забезпечення відкритості у їх досягненні впродовж багатьох років;

- визначення і дотримання чітких пріоритетів у сфері державних видатків;

- забезпечення можливості ініціювання змін у бюджетній політиці та механізмів контролю за їх реалізацією;

- удосконалення розподілу бюджетних коштів, спрямованих на досягнення стратегічних пріоритетів, як за функціями, так і між відповідними функціями;

- підвищення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів за ефективне та раціональне використання бюджетних коштів;

- посилення загального бюджетного контролю.