Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ІІ.1 Події в Петрограді в лютому-березні 1917 р. і розгортання українського національного руху

План.

1. Події в Петрограді і розгортання українського національного руху.

2. Утворення Центральної Ради. Заходи із консолідації національно-патріотичних сил. Всеукраїнський національний конгрес.

3. Відносини Центральної Ради з Тимчасовим урядом. І і ІІ Універсали.

І. ХРОНОЛОГІЧНИЙ МАТЕРІАЛ:

- 27 лютого 1917 – революція у Петрограді;

- 28 лютого 1917 – оформлення ініціативної групи для створення всеукраїнського керівного органу;

- 2 березня 1917 – створення Тимчасового уряду в Петрограді;

- 2 березня 1917 – відозва,,До українського громадянства, студентства, робітництва й українських офіцерів’’ у Петрограді;

- 3 -7 березня 1917 – процес утворення Української Центральної Ради

- 8 березня 1917 – відозва ради нелегального Товариства українських поступовців,,До українського громадянства’’;

- 9 березня 1917 – перша відозва УЦР,,До українського народу’’;

- 9 березня 1917 – заява петроградської громади ТУП з вимогою територіальної автономії України;

- 12 березня 1917 - величезна українська маніфестація (близько 20 тис. учасників) біля Казанського собору у Петрограді;

- 17 березня 1917 - вручення петиції ТУПу з українськими вимогами голові Тимчасового уряду;

- 19 березня 1917 - вийшов перший номер газети,,Вісті з Української Центральної Ради’’;

- 19 березня 1917 – 100-тисячна українська маніфестація у Києві;

- 25-26 березня 1917 – з’їзд ТУП;

- 4-6 квітня 1917 – установчий з’їзд Української партії есерів та конференція Української соціал-демократичної робітничої партії;

- 6-7 квітня 1917 – поновила свою діяльність Українська радикально-демократична партія;

- 6-8 квітня 1917 – Український національний конгрес;

- 8 квітня 1917 – перші загальні збори Центральної Ради;

- 22-23 квітня 1917 – другі загальні збори Центральної Ради;

- 5-8 травня 1917 – І Всеукраїнський військовий з’їзд;

- 7-9 травня 1917 -треті загальні збори Центральної Ради;

- 16 травня 1917 – українська делегація в Петрограді подала Г.Львову Декларацію Центральної Ради;

- 28 травня – 2 червня 1917 – І Всеукраїнський селянський з’їзд;

- 1-3 червня 1917 - четверті загальні збори Центральної Ради;

- 5-10 червня 1917 – ІІ Всеукраїнський військовий з’їзд;

- 10 червня 1917 – прийняття Першого Універсалу Української Центральної Ради;

- 15 червня 1917 – створення Генерального секретаріату;

- 20 червня – 1 липня 1917 – п’яті загальні збори (сесія) Центральної Ради;

- 3 липня 1917 – ухвалення ІІ Універсалу Центральної Ради;

- 5-9 серпня 1917 – шості загальні збори Центральної Ради.

ІІ.УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА ОЧИМА ДОСЛІДНИКІВ І СУЧАСНИКІВ ПОДІЙ, МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ:

ІІ.1 Події в Петрограді в лютому-березні 1917 р. і розгортання українського національного руху

В.Ф.Верстюк: 24 лютого 1917 р., доведені до відчаю відсутністю продовольства, в Петрограді застрайкували 200 тис. робітників. Наступного дня робота припинилася на десятках заводах і страйк став загальним. Маси народу з околиць міста почали стікатися до центру, де проти них були кинуті козачі й піхотні частини. В ряді випадків поліція відкривала вогонь, з’явилися поранені та вбиті. 27 лютого, у неділю, проти демонстрантів почали використовувати кулемети. Голова Державної Думи Я.Родзянко телеграфував Миколі ІІ у ставку:,,В столиці анархія. Уряд паралізований. Транспортування продовольства і палива прийшло до повного розладу. На вулицях – безладна стрілянина. Військові частини стріляють один в одного. Необхідно негайно доручити особі, яка користується довірою країни, скласти новий уряд. Гаяти час не можна’’. Увечері 26 лютого Я.Родзянко отримав підписаний царем указ про призупинення діяльності Державної Думи до початку квітня.

Ранком 27 лютого думська рада старійшин вирішила, з одного боку, царському указу не суперечити і вважати Думу недіючою, а з іншого – членам Думи не роз’їжджатися і негайно зібратися на,,приватну нараду’’. Того ж дня Дума обрала зі свого складу Тимчасовий комітет, якому вручила,,диктаторську владу’’.

Тим часом події у місті розвивалися по висхідній. До революційного народу почали приєднуватися військові частини. Це були Волинський, Литовський, Павлівський, Преображенський полки. Повсталі захопили арсенал, Петропавлівську фортецю, із в’язниць було випущено багато політичних арештантів. У Таврійському палаці конституювався Тимчасовий виконавчий комітет Ради робітничих депутатів, який провів вибори до ради. О 9-й вечора Рада робітничих депутатів провела своє перше засідання. Одночасно з Радою у Таврійському палаці, але в іншому крилі, засідав Тимчасовий комітет Державної думи, який вирішив взяти владу у країні до своїх рук. У відозві до військ Петроградського гарнізону комітет повідомляв, що,,,усвідомлюючи всю відповідальність, рішення, яке ним прийняте, комітет має впевненість, що населення і армія допоможуть йому у важкому завданні створення нового уряду, який би відповідав бажанням населення і міг би користуватися його довірою’’.

История России. ХХ век: 1894-1939: 27 февраля 1917 г. 1917 г. сначала Павловские, а затем Волынские роты стали отказываться подавлять волнения, и солдаты с оружием перебігали к демонстрантам. В это время царкоседбский гарнізон грабил окрестные питейные заведения, и только сводный гвардейский полк еще нес охрану Александровського двора, где находилась императрица Александра Федоровна с больными корью детьми.

Получив от солдат оружие, рабочие громили полицейские участки, убивали полицейских и членов их семей, а заодно и дворников, грабили магазины и винне склады. После трех лет сухого закона напивались до потери сознания. Очевидцы вспоминают, что в спиртових чанах винних складов то тут то там на дне лежали утопшие солдаты и рабочие, а другие из этих чанов продолжали пить до полного изнеможения. Солдаты и рабочие збивали офицеров, освобождали из заключения политических и уголовных преступников (в том числе террористов), катались на,,конфискованных’’ машинах багатеев, паля в воздух из всевозможного оружия. Затем захватили арсенал и воезалы, мосты и важнейшие правительственные учреждения; начались аресты министров. В течение дня на сторону революции перешли десятки тысяч солдат петроградского гарнизона, укомплектованного в основном резервистами, знавшими о предстоящей отправке на фронт и не хотевшими там оказаться.

27 февраля председатель Государственной Думы М.В.Родзянко телеграфировал главнокомандующему Северным фронтом генерал-адъютанту Н.В.Рузскому:,,Волнения, начавшиеся в Петрограде, принимают стихийные и угрожающие размеры. Основы их – недостаток печеного хлеба и слабый подвоз муки, внушающий панику; но главным образом полное недоверие власти, неспособной вывести страну из тяжелого положения’’.

… В тот же день разбойная топа захватила Таврический дворе, в котором заседала Государственная Дума.

…28 февраля восставшие солдаты и рабочие захватили Адмиралтейство, Зимний дворе и Петропавловську крепость. Правительство было арестовано и заключено в крепость. Бунт победил в столице.

В.М.Литвин: Добре відомо, що перемогу революції у Петрограді забезпечили гвардійські полки, які перейшли на бік революційного народу. Серед цих солдатів було дуже багато українців, якими комплектувалися гвардійські полки.

Перший революційний український документ теж з’явився в Петрограді. Це була відозва від 2 (15) березня,,До українського громадянства, студентства й робітництва й українських офіцерів’’. За тимчасовим українським революційним комітетом стояла Головна українська студентська рада,яка об’єднувала й очолювала студентів-українців петроградських вищих шкіл. Українські студенти вітали революцію, відзначали велику роль у її здійсненні російської армії та,,українського жовнірства тих полків, що прилучилися до повстання’’, однак одразу ж ставили питання про потребу національних прав.

12 (25) березня 1917 р. Тимчасовий український революційний комітет організував у центрі Петрограда, біля Казанського собору, величезну українську маніфестацію, в якій взяло участь близько 20 тис. осіб. Після панахиди по Т.Шевченкові та мітингу маніфестанти піж гаслами вільної України та демократичної федеративної республіки рушили до Таврійського палацу, де вітали керівників революції. Маніфестація своїм розмахом вразила громадську думку. 17 (30) березня делегація представників різних українських делегацій Петрограда відвідала голову Тимчасового уряду, якому вручили розгорнуту записку з вимогами у національній справі. Через два дні українські організації Петрограда створили Українську національну раду (голова О.Лотоцький), яка відіграла важливу роль у перші місяці революції у нав’язуванні контактів українського руху з Тимчасовим урядом.

7 (20) березня 1917 р. з відозвою,,Наші вимоги’’ (від українських організацій) виступили українці Москви.

В.Ф.Верстюк (Український національно-визвольний рух): В історичній літературі домінує думка про те, що у березні 1917 р. український національно-визвольний рух поступався за масштабами загальноросійському революційному руху. …Документи свідчать, що українські організації та ініціативні групи з перших днів березня оголосили про свої наміри і розгорнули масову організаційну діяльність.

… Буквально в перші ж дні чи тижні після падіння самодержавства легалізувалася діяльність українських організацій Одеси, Харкова, Полтави, Чернігова. Українці Одеси в перших числах березня створили Керовничий комітет, який одразу ж направив свого представника до щойно утвореної Центральної Ради. У Харкові українці відзначили падіння самодержавства 3 березня маніфестацією під жовто-блакитними прапорами, а ввечері того ж дня обрали Тимчасовий організаційний комітет для керівництва українським рухом. 8 березня цей комітет було реорганізовано в постійний… У Полтаві 8 березня на урочистих зборах українців було створено спеціальну інформаційну комісію – Український комітет, який мав інформувати громадськість про розвиток революційних подій, окрім цього організації українських партій створили спільну Раду поступових українських партій м. Полтави. З невеликим запізненням. Лише 18 березня, відбулася перша публічна українська акція в Чернігові. Це були збори, скликані міським відділенням Товариства українських поступовців, але вже на цих перших зборах була продемонстрована готовність розгорнути широку і різнопланову діяльність, особливо в культурно-освітньому напрямку.

Не багато від губернських центрів відстали повітові. Сили української інтелігенції у повітах були не надто великі, але було достатньо й активності кількох чоловік, щоб національний рух виявив себе.

…Говорячи про територіальні особливості українського руху, насамперед варто відзначити його києвоцентричність. Київ одразу ж заявив себе безсумнівним центром руху, його координатором і організатором. З усією очевидністю ця обставина виявилася у створенні і діяльності Української Центральної Ради Проте тижні революції говорять швидше про стихійне відродження українського руху, ніж про його монолітність. Інваріантність форм руху на місцях, його багатопартійність свідчать про стихійність процесу, який треба було консолідувати спільними завданнями та організаційно об’єднати. Вироблення загальнонаціональної програми та організація різноманітних за формою осередків у єдиний консолідований рух становило його характерну особливість у перший місяць революції.

Документ «Відозва ради Товариства українських поступовців (8 березня 1917 р.)»: … Треба всім разом рушити в тяжку в тяжку, хоч і радісну дорогу, щоб разом побороти,,думою й волею єдиною’’ неминучі перешкоди. Ділом – не словами, творчою роботою треба виявити світові сили, що таїть в собі великий український народ…

Українці! Громадяни!

Підпирайте новий державний лад, бо він і тільки він несе волю Україні і що більша наша участь у йому, то ширших прав собі здобудемо.