Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Загальні положення експертизи вогнепальних ушкоджень

Під вогнепальними розуміють ушкодження, які виникають при пострілі зі всіх видів вогнепальної зброї, від вибухів боєприпасів (па­тронів, гранат, мін, вибухових речовин) чи їх частин (капсулів, запалів, дето­наторів). Частота вогнепальних ушкоджень залежить від кількості вог­непальної зброї, яка є в населення. У нашій країні користуватися вогнепаль­ною зброєю дозволяється тільки окремим категоріям працівників, причому тільки при виконанні ними службових обов'язків. Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухових речовин (ст. 222), а також за необережне зберігання вогнепальної зброї і боєприпасів. Усі ці заходи спрямовані на попередження випадкових чи на­вмисних вогнепальних ушкоджень. Але випадки вогнепальної травми в судо­во-медичній практиці зустрічаються не так рідко. З погляду необхідності вирішення багатьох складних спеціальних питань у цьому плані виникає багато ускладнень.

Зокрема, постійне вдосконалення бойової техніки (вогнепальної зброї і боєприпасів) вимагає від судово-медичного експерта регулярного поповнення знань про особливості ушкоджень, які заподіюються при пострілах із нових систем зброї.

Вогнепальна зброя поділяється на: 1) артилерійську і 2) стрілкову.

У судово-медичній практиці найчастіше зустрічаються ушкодження, які виникають при пострілах із ручної стрілкової зброї, яка розрізняється:

за призначенням: бойова (автомати, карабіни, гвинтівки, пістолети);

мисливська (рушниці: одно-, дво-, триствольні);

спортивна (гвинтівки, пістолети, револьвери);

спеціальна (сигнальні і будівельно-монтажні пістолети);

за виготовленням: штатна; саморобна (самопали); дефектна (обрізи);

за довжиною ствола:

довгоствольна (автомати, карабіни); короткоствольна (пістолети, револьвери);

за характером ствола: нарізна (гвинтівки, автомати, пістолети); гладкоствольна (мисливська зброя); комбінована (мисливська, спортивна зброя);

механізмом пострілу: автоматична (автомати); напівавтоматична (пістолети, карабіни);

неавтоматична (мисливські рушниці);

за діаметром ствола (калібром): малокаліберна (4—6 мм);

середнього калібру (7-9 мм); великокаліберна (понад 9 мм).

При експертизі вогнепальних ушкоджень велике значення для слідства має вирішення таких питань: 1. Чи є ушкодження вогнепальним? 2. Яка рана є вхідною, а яка вихідною? 3. Який напрям ранового каналу? 4. Із якої відстані проводився постріл? 5. Із якої зброї проводився постріл? 6. Яка послідовність нанесення вогнепальних ран?

7. Своєю чи чужою рукою заподіяно поранення?

8. Чи здатний смертельно поранений до самостійних дій?

9. Яким було положення загиблого і особи, яка стріляла, в момент пострілу?

Крім того, залежно від конкретних обставин можуть бути поставлені також інші питання.

Вирішення перерахованих питань грунтується на детальному дослідженні всіх виявлених ушкоджень на одязі, шкірі і по ходу ранового каналу.

Питання про характер поранення вирішується на основі вивчення особливостей вхідних і вихідних отворів.

Визначення же характеру кульових отворів безпосередньо пов'язане зі встановленням відстані пострілу, оскільки зі зміною дистанції пострілу змінюється і вигляд вхідних, а інколи і вихідних отворів.