|
Читайте также: |
Проблема членства в партії тісно пов’язана з концептом внутрішньопартійної демократії, який в сучасних інтерпретаціях є достатньо варіативним. Найбільш популярною проблема внутрішньопартійної демократії є серед німецьких науковців, що, на нашу думку, пов’язане з особливостями організаційної структури більшості німецьких партій (за моделлю ця організаційна структура визначається як соціал-демократична та передбачає наявність внутрішньопартійної меншості). Отже, внутрішньопартійна демократія може розумітися як:
- дисфункція політичної партії, оскільки внутрішньопартійна демократія обмежує свободу партійного керівництва та зменшує ефективність й гнучкість партійної організації;
- принцип репрезентативності структури партій та внутрішньопартійної конкуренції еліт, де не залишається простору для участі членів партії у партійному дискурсі.;
- функція партій, що виконується шляхом необмеженої участі рядових членів партії у процесах формування внутрішньопартійної політики.
Потенціал внутрішньопартійної демократії можна дослідити шляхом аналізу принципів членства, прав та обов’язків членів партії, закріплених у партійних статутах.
Принципи членства всіх політичних партій відповідають нормам, закріпленим у конституції України та Законі України «Про партії» і здебільшого мають таке формулювання: «Членом Руху може стати громадянин України з 18-річного віку‚ який визнає Програму та Статут Руху‚ своєю діяльністю сприяє досягненню мети та здійсненню його завдань і не перебуває в інших політичних партіях» (НРУ) або більш розлоге: «Членом Партії може бути громадянин України незалежно від його національності, релігійних переконань, статі, соціального та майнового стану, належності до громадських організацій, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах, визнає та дотримується Програми та Статуту Партії, своєю діяльністю сприяє досягненню мети та здійсненню завдань Партії та не є членом будь-якої іншої політичної партії» (НУ).
Прихильники партії: Прихильниками Партії визнаються громадяни України, що досягли вісімнадцятирічного віку, підтримують статутні цілі і завдання Партії, надають їй будь-яке сприяння, яке не суперечить вимогам чинного законодавства України і цьому Статуту. Прихильники Партії не є її членами. Прихильниками Партії також вважаються громадяни, що тимчасово зупинили членство в Партії з підстав, викладених у статті 61 цього Статуту. Інші особливості статусу прихильника Партії, порядок його набуття і припинення, порядок взаємодії прихильників і членів Партії, прихильників Партії та керівних органів Партії визначаються Положенням про членство в Партії, яке затверджується Радою Партії (Фронт змін).
В частині прав члена партії зустрічаємо більш строкату картину, нас цікавить насамперед можливість рядового члена партії брати участь у внутрішньопартійній дискусії:
- висловлювати в межах організацій Руху свої погляди та подавати пропозиції стосовно діяльності Руху до будь-якого керівного органу Руху (НРУ)
- подавати пропозиції до Статутних органів Партії, пов'язані з діяльністю Партії; безпосередньо брати участь у виробленні і реалізації партійної політики; вільно висловлювати свої погляди і обговорювати будь-які питання партійного життя
- вільно висловлювати власну думку та обговорювати будь-які питання партійного життя; вносити пропозиції щодо змін та доповнень до Програми та Статуту Партії регіонів, брати участь у виробленні і реалізації партійної політики; отримувати інформацію про діяльність Партії регіонів (Партія регіонів)
- брати безпосередню участь у виробленні і реалізації політики партії і рішень партійних органів, вільно висловлювати і обстоювати свою думку при обговоренні будь-яких питань діяльності партії, вносити в будь-яку партійну інстанцію свої пропозиції (КПУ)
- вносити пропозиції щодо прийняття центральними органами партії, регіональними і місцевими партійними організаціями суспільно значущих рішень; звертатися до партійних інституцій усіх рівнів з пропозиціями, зауваженнями, апеляціями і вимагати відповіді на свої звернення по суті, оскаржувати їх рішення та рішення посадових осіб до виконавчого органу партії вищого рівня (Народна партія)
- на партійних зборах (конференціях), засіданнях партійних комітетів, Політвиконкому, Політради, з’їздах СПУ, у пресі партії критикувати будь-якого члена партії і партійні органи, відкрито висловлювати свої думки з будь-яких питань діяльності СПУ, вносити пропозиції, відстоювати свою точку зору до прийняття рішення більшістю (СПУ)
- вносити пропозиції; обговорювати питання внутрішньої і зовнішньої політики партії; користуватися політичною підтримкою партійної організації у своїй громадській діяльності (Свобода)
- вільно висловлювати власні погляди на будь-яких партійних заходах; одержувати інформацію про діяльність Партії та її органів, про діяльність структурних підрозділів Партії та їх органів; звертатися з питаннями, пропозиціями, заявами в будь-які органи Партії, та одержувати відповідь по суті свого запиту (Фронт змін)
- вносити пропозиції до статутних органів усіх рівнів та відстоювати свою точку зору до прийняття більшістю відповідного рішення; одержувати інформацію з питань партійного життя; вільно відстоювати і пропагувати альтернативні ідеї та пропозиції з програмних і організаційних питань, поточних політичних подій у державі й світі, що обговорюються в партії, до прийняття рішень партії з цих питань; висловлювати свою думку щодо персонального складу кандидатур, які пропонуються для обрання до статутних органів партії (Батьківщина)
Українські партії тільки-но стали на шлях пошуку оптимального розуміння внутрішньопартійної демократії, зміст якої перебуває в залежності від організаційної моделі політичної партії. В Україні брак внутрішньопартійної демократії став очевидним після запровадження пропорційної виборчої системи із закритими списками на парламентських і частково – місцевих виборах. Відносна більшість (42,9%) громадян вважають, що в Україні немає партій, які дотримувалися би принципів внутрішньопартійної демократії, дозволяли б молодим, перспективним членам партії обіймати керівні позиції в партії, бути обраними депутатами різних рівнів, фактично визнаючи, що більшість рішень в партіях ухвалюється без широкої внутрішньопартійної дискусії, а роль представницьких органів партій – з’їздів чи конференцій – зводиться до затвердження виборчих списків, підготовлених керівництвом партій.
Відсутність політичної практики внутрішньопартійної демократії спонукає до усвідомлення необхідності внесення ряду змін до закону про політичні партії, зокрема законодавчо забезпечити право членів партії на участь у прийнятті рішень з найважливіших питань діяльності партії; обмежити кількість парламентарів, які можуть входити до керівних органів партії (наприклад, у Німеччині їхня частка в партійному керівництві не перевищує 20%); прийняти закон про внутрішньопартійний арбітраж для запобігання авторитаризму партійного керівництва; Законом України визначити принципи, способи й обсяги фінансування партій та перелік суб’єктів контролю за фінансовою діяльністю партій; конституційно заборонити імперативний мандат.
Фінансування:
Більшість (61,6%) громадян вважають, що в Україні немає партій, які фінансувалися б переважно за рахунок членських внесків, були б незалежними від олігархічних структур. Не згодні з цим 16,1% опитаних, не визначилися – 22,3% (Партійна система України: особливості становлення, проблеми функціонування, тенденції еволюції // Національна безпека і оборона. – 2010. – № 5. – С. 26. С. 2–33).
Брати участь у фінансуванні є і правом, і обов’язком політичних партій.
Висновки:
Європейський досвід функціонування інституту членства в партії доводить, що жодна з існуючих моделей неідеальна, а обрання конкретною партією тієї чи іншої стратегії залежить від багатьох показників, базовими серед яких є тип політичної партії, організаційна модель, соціальна база (цільові електоральні групи), тип та характер політичної системи в якій утворена та діє політична партія. Зміст членства в партії змінився й під впливом того, що в умовах трансформації посилюється протиріччя між двома стратегічними цілями політиків: з одного боку вони прагнуть збільшити шанси своєї партії на перемогу шляхом відмови від чітких ідеологічних орієнтирів, з іншого – стимулювати інтерес виборців до виборів. Сьогодні жодна з впливових партій не формується на ґрунті класової ідентичності й не зорієнтована на модель політичної конкуренції, стрижнем якої є питання власності й способу виробництва, оскільки центральними проблемами міжпартійної конкуренції стають питання ролі України в процесах європейської інтеграції, зовнішньої політики, формату політичної системи. Проте, як ніколи актуальності набувають проблеми розвитку організаційних структур партій, які сьогодні скоріше нагадують клієнтели, в яких немає місця інституту членства, а самі партії не відчувають потреби діяти у форматі партій з багаторівневою організацією й масовим членством.
[1] Історична довідка. – Режим доступу: http://www.unp.ua/ua/about-ua-2/istorichna-dovidka
[2] Обласні організації Партії регіонів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.partyofregions.org.ua/ua/oblast
[3] Народна партія. Ми в регіонах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://narodna.org.ua/page.php?name=regions&ArticleGeoRef=24&Народна партія. Ми в регіонах. – Режим доступу: http://narodna.org.ua/page/regions/
[4] СПУ в регіонах [Електроннйи ресурс]. – Режим доступу: http://www.spu.in.ua/regions/24
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 111 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |