Читайте также:
|
У всіх посткомуністичних країнах, що стали новими членами Європейського Союзу – Словаччині, Чехії, Литві, Латвії, Румунії, Угорщині, Болгарії, – виникли інституції, завданням яких був розрахунок з комуністичним минулим.
У Польщі ІПН став великою установою з різними сферами компетенцій. Він поєднує у собі чотири різні функції: по-перше, відповідальність за архів давніх спецслужб, по-друге – розслідування злочинів проти польської нації, по-третє – освітню та дослідницьку, і – нарешті – люстраційну. Інститут національної пам’яті був створений 2000 року на основі прийнятого польським Сеймом закону. До завдань нової установи силою належало збереження, опрацювання та надання доступу до документів, що виникли внаслідок діяльності спецслужб протягом 1939–1989 рр., виявлення комуністичних та нацистських злочинів проти польських громадян, а також освітня та наукова діяльність. Новостворена установа швидко розрослася в одну з найпотужніших державних інституцій.
З ініціативи ІПН створено було також загальнопольську базу даних, яка охоплює різні джерела про допомогу євреям. Крім того, з’явилися також дидактичні матеріали, призначені для вчителів та для учнів – «Загибель польських євреїв під час Другої світової війни» та «Поляки, що рятували євреїв під час Другої світової війни». Ці та інші видання стали внеском не тільки у дослідження польсько-єврейських взаємин, але й у польсько-єврейську дискусію про історію та пам’ять, яка вийшла поза кола істориків. Завдяки публічній освітній діяльності розуміння трагедії євреїв стало надбанням широкої громадськості.
Особливо пожвавилася робота ІПН, очолювана Янушем Куртикою, новим Головою, обраним цієї ж осені 2005 р., активно включився у творення історичної політики. Публічна та освітня діяльність ІПН пожвавилася, отримала також новий вимір – співпраця із закордонними установами набрала публічного характеру (виставки, презентації, зустрічі).
ІПН послідовно намагався поширювати знання про різні види комуністичних та нацистських злочинів проти польської нації. Окрім діяльності Слідчої комісії, спрямованої на виявлення і засудження винних, ІПН систематично проводив дослідження, метою яких було вивчення системи репресій з одного боку, а з іншого – вивчення різних проявів суспільного опору системі. На основі цих досліджень побудовано цілу систему освітньої діяльності ІПН. Протягом 2001–2010 рр. Бюро громадської освіти зорганізувало близько 200 різних виставокє. Тематика цих виставок охоплювала понад півстоліття – від періоду війни та окупації (нацистської та радянської) до виборів 1989 року, внаслідок яких комуністична система у Польщі припинила своє існування.
Освітня діяльність ІПН ґрунтується на переконанні, що сучасне покоління незалежної Польщі має отримати знання і про тих, хто чинив опір, і про тих, хто став знаряддям поневолення. Бюро громадської освіти використовує найрізноманітніші форми популяризції історичних знань, адресовані до різних вікових груп. Відділи на місцях організовують зустірічі зі свідками історії, лекції та семінари, а також огляди фільмів.
Уже кілька років поспіль відбуваються спільні семінари для польських та німецьких учителів історії, з метою опрацювання сценарію одного чи більше уроків. Поява у шкільній освіті форм навчання, в рамках двох шкільних предметів: історія та громадянська освіта, що поєднують навчальну мету з вихованням громадянської активності, дала можливість запровадити проекти і конкурси з найновішої історії. Використання нових методологій, зокрема мікроісторії, історії повсякденного життя та усної історії.
Дослідження періоду Другої світової війни зосереджені навколо кількох основних тем: діяльності Польської підпільної держави, репресіях обох окупантів, спрямованих проти польських громадян, спробі підрахунку кількості жертв, Голокості та допомозі польських громадян євреям. Окреме місце займає серед них вивчення (а також слідство у справі) Катинського злочину. Найобширнішим дослідницьким полем є післявоєнний період. На основі збреженихархівів вивчається запровадження і функціонування комуністичного режиму з одного боку та громадянський опір – з іншого.
В ІПН проводилися дослідження, які безпосередньо стосувалися українських земель – зокрема польського національно визвольного руху в Галичині та на Волині, а також польськоукраїнських взаємин під час війни. Окреме місце займають публікації, що стосуються післявоєнного періоду – боротьби українським підпіллям та інвіґіляції української меншини в ПНР.
ІПН включився у діалог польських та українських істориків. Зроблено було спробу вийти поза межі «важких питань», себто конфлікту під час Другої світової війни, і поширити часові і тематичні рамки дискусії та збагатити форми співпраці. Розширенні контексту, в якому розглядатимуться польсько-українські взаємини, і зміщенню акцентів – з винятково болючих та контроверзійних питань перейти також і до прикладів взаємного порозуміння. Найголовнішою метою цього задуму було показати спільноту долі обох націй.
2.10. Політика повернення
історичної пам’яті в Іспанії. Каталонська модель
Вважається, що підхід до питання історичної пам’яті в Іспанії еволюціонував протягом чотирьох етапів: «заперечування пам’яті», (1936–1977, період диктаторського режиму Ф.Франко), «політики забуття» (1977–1981. 14 жовтня 1977 року, Конгрес депутатів затвердив закон про амністію, який став предметом суперечок між опозицією та захисниками диктатури), «призупинення пам’яті» (1982–1996. У вісімдесяті і дев’яності роки багато істориків висловлювалися на тему історії війни та післявоєнного періоду. Тоді було зроблено немало важливих порівнянь і висновків. Проте результати досліджень не вийшли поза рамки академічного дискурсу: як правило, ними не цікавилися ні мас-медіа, ні широкий загал), «відродження пам’яті» (з 1996 року. Уже на початку 2002 року можна було помітити передвісники того, що громадський тиск дає свої результати. Трохи пізніше, 2004 року, було створено Міжвідомчу комісію з вивчення ситуації жертв Громадянської війни та франкізму, рік по тому розпочалася програма допомоги жертвам, а 2006 рік, на який припадала 70-та річниця початку Громадянської війни, проголошено Роком історичної пам’яті. У грудні 2007 року «Закону при визнання, розширення прав і виділення коштів на користь переслідуваних осіб та жертв насильства Громадянської війни і диктатури», який називають законом про історичну пам’ять: врегульовано процедури визнання жертвами репресій та отримання належного відшкодування, було створено Документаційний центр пам’яті
Культура и Традицİи. 1 курсъ. 6 урокъ
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 94 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |