Читайте также:
|
Закон України від 06.09.2012 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»
Попередній Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», який був прийнятий Верховною Радою України ще на початку 2004 року, передбачав проведення розмежування земель державної та комунальної власності за проектним принципом, фактично шляхом проведення інвентаризації всіх земельних ділянок як державної та комунальної, так і приватної власності. Головною вадою цього способу розмежування була висока вартість виготовлення проектів, а також надмірно складний порядок їх погодження. Основною прийнятого Закону України була відмова від розроблення проектів землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності, проектів землеустрою щодо формування земель комунальної власності, та проведення розмежування земель державної та комунальної власності за принципом «в силу закону».
1 січня 2013 року набув чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності». Згідно з документом, Кабінет Міністрів передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 Земельного кодексу, і земельні ділянки дна територіального моря, а також передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталу державного земельного банку, який стовідсотково належить державі і не підлягає приватизації. З дня набуття чинності цього закону землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають в постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій. У державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких знаходяться будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які відносяться до земель оборони; земельні ділянки, які використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що отримали радіоактивне забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. З дня набуття чинності цього закону землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
Законом змінено повноваження органів виконавчої влади щодо здійснення права власності на земельні ділянки. Розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності було визначено Держземагентство України.
Районні державні адміністрації на своїй території розпоряджаються земельними ділянками із земель державної власності у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів - для ведення водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі і так далі), а також індивідуального дачного будівництва.
Обласні державні адміністрації на своїй території розпоряджаються земельними ділянками із земель державної власності у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельними ділянками, які не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не створена, для всіх потреб.
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в межах своїх територій розпоряджаються земельними ділянками із земель державної власності для всіх потреб.
Державне агентство земельних ресурсів України та його територіальні органи розпоряджаються земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим розпоряджається земельними ділянками із земель державної власності у межах сіл, селищ, міст, які не входять до складу певного району, і за межами населених пунктів для всіх потреб. Також Рада міністрів АРК погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їх території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територій громадян району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі і так далі).
Фонд державного майна України здійснює продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації.
У контексті вищесказаного про перерозподіл повноважень щодо розпорядження земельними ділянками державної власності виникає цілий ряд питань. Зокрема, невизначеним є порядок розпорядження землями сільськогосподарського призначення Державним агентством земельних ресурсів України, а саме: яким розпорядчим документом буде оформлятися розпорядження такими земельними ділянками; за якою процедурою таке рішення буде прийматися. Недозволеним на рівні ЗК це питання залишилося і відносно обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Фонду державного майна України, а також Ради міністрів АРК і Кабінету Міністрів України. На сьогоднішній день спеціальне правове регулювання даного питання відсутня, внаслідок чого важко говорити про ефективність такого перерозподілу повноважень.
У результаті перерозподілу повноважень щодо розпорядження землями державної власності між вищевказаними органами державної влади та органами місцевого самоврядування змінилася також і процедура зміни цільового призначення земель. У порядку статті 20 Земельного кодексу України такі повноваження щодо земель державної та комунальної власності здійснюють зазначені вище органи державної влади та органи місцевого самоврядування залежно від їх компетенції щодо розпорядження землями, передбаченої статтею 122 ЗК. Крім того, важливо відзначити, що порядок зміни цільового призначення земель приватної власності тепер також передбачений у статті 20 ЗК. Ініціатива зміни цільового призначення належить власникам таких земельних ділянок, а здійснюється за рішенням сільської, селищної або міської ради щодо земель, розташованих у межах населених пунктів, та районних державних адміністрацій щодо земель, розташованих за межами населених пунктів.
Щодо ж земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, які не входять до територію району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не сформована, зміна цільового призначення здійснюється Радою міністрів АРК або обласними державними адміністраціями.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 327 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |