Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Пояснительная записка. Міжнародна організація – створене на основі міжнародного договору і статуту для виконання певних функцій об'єднання суверенних держав

Читайте также:
  1. I. ПОЯСНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКА
  2. I. ПОЯСНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКА
  3. I. Пояснительная записка
  4. I. Пояснительная записка
  5. I. Пояснительная записка
  6. АНАЛИТИЧЕСКАЯ ЗАПИСКА
  7. АНАЛИТИЧЕСКАЯ ЗАПИСКА
  8. Аналитическая записка.
  9. Обществознание Пояснительная записка
  10. Объяснительная записка

Міжнародна організація – створене на основі міжнародного договору і статуту для виконання певних функцій об'єднання суверенних держав, яке має систему постійно діючих органів, володіє міжнародною правосуб'єктністю і засноване відповідно до міжнародного права.

Міжнародна організація (міжнародна фінансова інституція) – стабільний інститут багатосторонніх міжнародних відносин, що у своїй діяльності виходить за межі однієї країни і має постійну структуру органів наднаціонального регулювання. Міжнародні фінансові інституції можуть мати взаємовідносини як з урядами, так і з суб'єктами господарювання окремих країн. Взаємовідносини з урядами формуються за двома напрямами:

1) відображення процесу формування статутного капіталу за рахунок внесків окремих країн;

2) характеристика кредитних взаємовідносин (надання кредитів урядам та їх погашення і сплата відсотків).

Важливе місце в системі інституціональних структур регулювання світової економіки та міжнародних зв'язків займають міждержавні валютно-кредитні організації. Процес розвитку міжнародних валютно-кредитних відносин історично та об'єктивно характеризувався створенням розгалуженої інституціональної структури, до складу якої входять глобальні (Міжнародний валютний фонд, Група Світового банку та Банк міжнародних розрахунків) і регіональні (Європейський банк реконструкції та розвитку, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку та ін.) валютно-фінансові установи.

Організація Об'єднаних Націй (ООН) була заснована наприкінці Другої світової війни. У 2005 р. світова громадськість широко відзначила 60-річний ювілей цієї організації, яка була і залишається головним світовим центром координації зусиль з підтримання миру, зміцнення безпеки, розвитку міжнародного співробітництва.

Економічна діяльність ООН включає чотири головні напрями:

1) вирішення загальних для всіх країн глобальних економічних проблем;

2) сприяння економічному співробітництву держав з різними рівнями соціально-економічного розвитку;

3) сприяння господарському розвитку країн, що розвиваються;

4) вирішення проблем регіонального економічного розвитку.

Бюджет ООН формується за рахунок внесків країн-членів. Хартія ООН зобов'язує країни-члени регулярно сплачувати членські внески. Згідно з чинними правилами щорічні внески в основний (так званий регулярний) бюджет організації треба вносити до 31 грудня відповідного року. У ст. 19 Статуту ООН передбачено, що країни, які не сплачують внески, можуть бути позбавлені права голосу в Генеральній Асамблеї. Розмір внесків визначається Асамблеєю за рекомендацією комітету з внесків. Квоти внесків залежать від рівня економічного розвитку країни і розраховуються відповідно до ВНП і рівня доходів на особу цієї країни. Тому приблизно 75% коштів до бюджету ООН надходить від десяти найбагатших країн.

Додатковим джерелом доходів бюджету є добровільні внески. Крім відрахувань у регулярний бюджет, для держав-членів встановлюються також розміри внесків відповідно до модифікованого варіанта основної шкали покриття витрат тимчасових Збройних сил ООН.

За видатками бюджет ООН поділяється на дві частини: адміністративні та накладні витрати (38%) і програмні видатки (62%).

Фінансування з бюджету ООН окремих країн здійснюється через реалізацію на їх території відповідних програм, а не у формі прямого виділення коштів.

Найважливішу роль серед міжнародних фінансових інституцій відіграють так звані Бреттон-Вудські інститути – Міжнародний валютний фонд та Світовий банк, які є важливою ланкою сучасної інституціональної структури міжнародних валютних відносин. Свою назву вони отримали від назви американського містечка Бреттон-Вудс, де у 1944 р. проходила міжнародна валютно-фінансова конференція, на якій і було прийнято рішення про заснування цих двох установ.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи ООН.

Ресурси МВФ використовуються у межах певної політики та розроблених механізмів і відповідно до статутної діяльності, що охоплює три основні напрями.

1. Кредитування з метою надання фінансової допомоги окремим країнам, яке здійснюється з різними цілями, у різних формах та на різних умовах.

2. Регулювання міжнародних валютних відносин з метою узгодження валютної політики країн – членів Фонду. МВФ встановлює певні валютні обмеження: країни – члени Фонду не можуть без його згоди вводити обмеження за платежами і переказами з поточних міжнародних операцій, використовувати дискримінаційні валютні засоби, застосовувати систему кількох видів валютних курсів.

3. Постійний нагляд за світовою економікою з метою систематизації інформації як у цілому по світовій економіці, так і стосовно окремих країн.

Група Світового банку є другою за значенням фінансовою інституцією у системі міжнародних фінансів.

Світовий банк – багатостороння кредитна організація, яка складається з п'яти тісно пов'язаних між собою установ, що входять у систему ООН, загальною метою яких є надання фінансової допомоги країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою за рахунок розвинутих країн.

Групу Світового банку утворюють:

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) – головна складова групи (заснований у 1944 p.);

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) (заснована у 1956 p.);

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) (заснована у 1960 p.);

Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАТІ) (засноване у 1988 p.);

Міжнародний центр розв'язання інвестиційних суперечок (МЦРІС) (заснований у 1966 p.).

Основні напрями діяльності МБРР:

– створення сприятливих умов для виробничих інвестицій;

– стимулювання міжнародних довготермінових капіталовкладень;

– сприяння реконструкції та розвитку економіки, конверсії військової економіки в цивільну;

– гарантування приватних зарубіжних інвестицій.

Міжнародна асоціація розвитку була створена як філія МБРР у I960 р. з метою зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, що розвиваються. МАР надає безвідсоткові кредити найбіднішим країнам світу строком до 35–40 років з десятирічним пільговим періодом. Кожен проект, що фінансується МАР, піддається політико-економічній експертизі, яка має на меті визначення найефективнішого використання кредитних коштів.

Міжнародна фінансова корпорація надає кредити високорентабельним підприємствам країн, що розвиваються (причому, на відміну від МБРР, без гарантій урядів відповідних країн), строком від 5 до 15 років.

Міжнародні фінансові інституції відіграють важливу роль у світовій економіці: забезпечуючи концентрацію і перерозподіл фінансових ресурсів, вони сприяють надійному функціонуванню національних фінансових систем, а їх кредити є важливим джерелом фінансування країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою. Більше того наростання процесів інтеграції, інтернаціоналізації та глобалізації господарського життя зумовлює як посилення ролі наявних міжнародних організацій та фінансових інституцій, так і створення нових, що, у свою чергу, веде до підвищення рівня централізації фінансових ресурсів, збільшення як їхніх обсягів, так і багатовекторності міжнародних фінансових потоків.

 

Пояснительная записка

Данная рабочая программа разработана на основе ФГОС основного общего образования (Приказ Минобрнауки РФ от 17 декабря 2010 г. № 1897), Примерной основной образовательной программы образовательного учреждения (основная школа)[1], Примерной программы по учебным предметам, обществознание 5-9 классы[2], Рабочих программ к предметной линии учебников под ред. Л.Н. Боголюбова[3].

Изучение обществознания в основной школе призвано соз­дать условия для полноценного выполнения выпускником ти­пичных для подростка социальных ролей; обшей ориентации в актуальных общественных событиях и процессах; нравствен­ной и правовой оценки конкретных поступков людей; реали­зации и защиты прав человека и гражданина, осознанного вы­полнения гражданских обязанностей; первичного анализа и ис­пользования социальной информации; сознательного неприятия антиобщественного поведения. Выпускник основной школы должен получить достаточно полное представление о возмож­ностях, которые существуют в современном российском обще­стве для продолжения образования и работы, для самореализа­ции в многообразных видал деятельности, а также об условиях достижения успеха в различных сферах жизни общества. Курс призван помогать предпрофильному самоопределению.

Содержание основного общего образования по обществознанию представляет собой комплекс знаний, отражающих ос­новные объемы изучения: общество и его основные сферы, положение человека в обществе, правовое регулирование общественных отношений. Помимо знаний, важными содер­жательными компонентами курса являются: социальные на­выки, умения, совокупность моральных норм и гуманистиче­ских ценностей; правовые нормы, лежащие в основе право­мерного поведения. Не менее важным элементом содержания учебного предмета «Обществознание» является опыт познава­тельной и практической деятельности, включающий работу с адаптированными источниками социальной информации; решение познавательных и практических задач, отражающих типичные социальные ситуации; учебную коммуникацию, опыт проектной деятельности в учебном процессе и соци­альной практике.

Изучение обществознания в основной школе направлено на достижение следующих целей:

развитиеличности в ответственный период социального взросления человека (10—15 лет), её познавательных интере­сов, критического мышления в процессе восприятия социаль­ной (в том числе экономической и правовой) информации и определения собственной позиции; нравственной и право­вой культуры, экономического образа мышления, способно­сти к самоопределению и самореализации;

воспитаниеобщероссийской идентичности, граждан­ской ответственности, уважения к социальным нормам; при­верженности гуманистическим и демократическим ценностям, закреплённым в Конституции Российской Федерации;

освоениена уровне функциональной грамотности си­стемы знаний,необходимых для социальной адаптации: об обществе; основных социальных ролях; о позитивно оценива­емых обществом качествах личности, позволяющих успешно взаимодействовать в социальной среде; сферах человеческой деятельности; способах регулирования общественных отноше­ний; механизмах реализации и зашиты прав человека и граж­данина;

формирование опытаприменения полученных знаний для решения типичных задач в области социальных отноше­ний; экономической и гражданско-общественной деятельно­сти; межличностных отношений; отношений между людьми различных национальностей и вероисповеданий; самостоя­тельной познавательной деятельности; правоотношений; семейно-бытовых отношений.

 


Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 12 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2021 год. (0.082 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав