Читайте также:
|
Давно помічено, що ядра періодичних комет виснажуються, з кожним обертом вони світяться дедалі слабше. Не раз спостерігався поділ кометних ядер на частини. Це руйнування спричиняли або сонячні припливи, або зіткнення з метеоритними тілами. Комету, відкриту чеським ученим Біелою ще в 1772 р., спостерігали під час повторних повернень із семирічним періодом. У 1846 р. її ядро розпалося, і вона перетворилася у дві слабкі комети, яких після 1852 р. не вдалося побачити. Коли в 1872 р., за розрахунками, зниклі комети повинні були пройти поблизу Землі, спостерігався дощ «падаючих зір». З тих пір 27 листопада це явище повторюється щороку, хоч і менш ефектно. Дрібні тверді частинки ядра колишньої комети Біели, яке розпалося, розсіялись уздовж її орбіти (мал. 64), і, коли Земля перетинає їх потік, вони влітають в її атмосферу. Ці частинки спричиняють в атмосфері явище метеорів і повністю руйнуються, не долітаючи до Землі. Відомий ряд інших метеорних потоків, ширина яких незмірне більи_а за розмір ядер комет, що їх породили.
З кометою Галлея пов'язані два метеорні потоки, один з яких спостерігається у травні, другий — у листопаді.
Фотографуючи шлях одного й того самого метеора на зоряному небі, як він проектується для спостерігачів, Ідо перебувають на відстані 20—30 км один від одного, визначають висоту, на якій з'явився метеор. Найчастіше метеорні тіла починають світитися на висоті 100—120 км і повністю випаровуються вже на висоті 80 км. У їхніх спектрах видно яскраві лінії заліза,
кальцію, кремнію тощо. Вивчення спектрів метеорів дає змогу встановити хімічний склад твердих частинок, що покинули ядро комети. Фотографуючи політ метеора камерою, об'єктив якої перекривається обертовим затвором, дістають переривчастий слід, за яким можна оцінити гальмування метеора повітрям.
За розрахунками, маса метеорних тіл — порядку міліграмів, а розмір — частки міліметрів. Очевидно, метеорні тіла — це пористі частинки, заповнені кометним льодом, що випаровується першим.
Вдається визначити швидкість метеорів. Метеорні тіла, які наздоганяють Землю, влітають у її атмосферу зі швидкістю, не меншою за 11 км/с, а ті що летять назустріч Землі, мають швидкість близько 60— 70 км/с.
Інколи здається, шо метеори вилітають з якогось простору на небі, який називається радіантом метеорного потоку. Це ефект перспективи. Якщо продовжити шляхи метеорів, що летять у паралельних напрямах, то здаватиметься, ніби вони сходяться вдалині, як рейки залізниці. Радіант знаходиться на небі в тому напрямі, звідки летять дані метеорні тіла. Кожний радіант займає певне положення серед сузір'їв і бере участь у добовому обертанні неба. Положення радіанта визначає назву метеорного потоку. Наприклад, метеори, які спостерігаються 10—12 серпня і радіант яких знаходиться в сузір'ї Персея, називаються п е р с е ї д а м и.
Спостереження метеорних потоків — важливе наукове завдання, цілком посильне для школярів. Воно сприяє вивченню нашої атмосфери й речовини комет, що зруйнувалися.
Список використаної літератури:
1. Енциклопедія юного астронавта. – М., 1998.
2. Основи астрономічних знань. – К., 2000.
Алгоритм складання рівнянь хімічних реакцій.
Що потрібно знати:
1. Під час хімічних реакцій кількість атомів хімічного елемента залишається незмінною.
2. Закон сталості складу: кожна речовина має постійний склад, тому змінювати індекси у формулі не можна.
3. Закон збереження маси речовини: маса реагентів дорівнює масі продуктів реакції. Згідно цьому закону у рівняннях реакцій перед хімічними формулами розставляються коефіцієнти.
4. Коефіцієнт відноситься до всіх хімічних елементів формули.
5. Якщо проста речовина взаємодіє з киснем, починати слід з урівнювання атомів Оксигену.
Порядок виконання дії:
1. Аналізуємо умову завдання.
2. Зліва записуємо формули реагентів речовин, які вступають в реакцію, між їх формулами ставимо знак (+).
3. Після зроблених записів ставимо стрілку.
4. Після стрілки записуємо формули речовин, що утворилися внаслідок реакції.
5. Розставляємо коефіцієнти (множники) тільки перед формулами:
A. якщо число атомів одного хімічного елемента до і після реакції різне – знаходимо найменше спільне кратне;
B. ділимо найменше спільне кратне на індекс. Знайдені числа і є коефіцієнтами, що дописуються перед формулами;
C. арифметичним підбором урівнюємо кількість атомів інших хімічних елементів.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 88 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |