Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Особливості конституційного устрою Литовської Республіки

Сучасна литовська державність має за витоки події, пов'язані з Першою світовою війною та її наслідками. Після краху Російської імперії під впли­вом, насамперед, зовнішніх чинників у Литві 1918 р. було проголошено “радянську соціалістичну республіку”. Однак ця форма влади проісну­вала недовго, і в 1919 році країна набула реальної незалежності. В
1922 році була прийнята перша конституція Литви, що діяла до 1926 року, коли в країні від­бувся державний переворот. Після розпуску парламенту і встановлення ав­торитарного режиму в 1928 році була введена нова конституція, що втратила чинність після анексії Литви Радянським Союзом у серпні 1940 року.

Того ж року прийнято першу радянську конституцію Литви, що була замінена новою, введеною 1978 році, що являла собою типовий акт декларування “розвинутого соціалістичного суспільства”.

Новий етап розвитку сучасної литовської державності настав на початку 1990-х років у зв'язку з розпадом СРСР. У лютому 1991 року в країні був прове­дений референдум з питання про державну незалежність, у результаті якого прийнято Конституційний закон “Про Литовську державу”. Перед цим до конституції було внесено зміни, і вона стала називатися „Тимчасовий основ­ний закон Литовської Республіки”.

Кінцевим результатом відповідних процесів стало прийняття нової Кон­ституції Литви за результатами референдуму, що відбувся 25 жовтня 1992 року. Згідно з цією Конституцією, складовою частиною Конституції Литовської Республіки є Конституційний закон “Про Литовську державу” від 11 люто­го 1991 року і Конституційний акт “Про неприєднання Литовської Республіки до пострадянських східних союзів” від 8 червня 1992 року.

За Конституцією, Литва є “незалежною демократичною республікою” (ст. 1). Реальною формою державного правління є змішана республіканська форма.

Органом законодавчої влади є однопалатний парламент – Сейм, який складається з 141 депутата, які обираються строком на чотири роки шляхом загальних і прямих виборів. Вибори проводяться за змішаною системою. Віковий ценз для активного і пасивного виборчого права визначено відповідно 18 та 25 років.

Компетенцію Сейму слід визнати досить типовою для органу законодав­чої влади. Насамперед він займається законотворчістю. Право законодавчої ініціативи належить членам Сейму, Президенту й уряду. До того ж таким правом наділені громадяни Литви: у порядку так званої народної законодав­чої ініціативи до Сейму може бути внесений законопроект від імені 50 тисяч громадян, які мають виборче право, і парламент зобов'язаний його розглянути. Президент має право повернути прийнятий закон на повторний розгляд.

До основних повноважень Сейму віднесені і затвердження державного бюджету та здійснення контролю за його виконанням, а також здійснення контролю за діяльністю уряду.

Главою держави є Президент. Президентом може бути обраний громадя­нин Литви за походженням, який протягом останніх трьох років живе в Литві, якщо йому до дня виборів виповнилося не менше сорока років. Президент обирається шляхом загальних і прямих виборів строком на п'ять років. Одна й та сама особа може обиратися Президентом не більше двох разів підряд. З 2009 р. президентом Литви є Даля Грибаускайте.

Особа Президента недоторкана: доти, доки він виконує свої обов'язки, він не може бути заарештований, притягнений до кримінальної або адміністративної відповідальності. Президент може бути достроково усунутий від обов'язків лише у випадку грубого порушення ним Конституції або прися­ги, а також у випадку виявлення факту вчинення злочину. Питання про усу­нення Президента від обов'язків вирішується Сеймом у порядку імпічменту.

Серед повноважень Президента, визначених у Конституції, слід виділити такі: вирішення важливих питань внутрішньої політики і разом з урядом здійснення зовнішньої політики; у встановленому порядку призначення та звільнення передбачених законами державних посадових осіб; у встановле­ному законом порядку і певних випадках – оголошення надзвичайного ста­ну з наступним затвердженням відповідного рішення Сеймом; виступ у Сеймі з річними доповідями про становище в державі, внутрішню і зовніш­ню політику. Значна кількість повноважень Президента пов'язана з форму­ванням і діяльністю уряду. Частина актів і рішень Президента потребують контрасигнування.

Уряд складають Прем'єр-міністр і міністри. Прем'єр-міністра зі схвален­ня Сейму призначає і звільняє Президент. Міністрів за поданням Прем'єр-міністра призначає Президент. Прем'єр-міністр протягом п'ятнадцяти днів з моменту його призначення пропонує Сейму утворений ним та затвердже­ний Президентом уряд і подає на розгляд програму уряду. Повноваження на здійснення своєї діяльності новий уряд одержує в разі схвалення його про­грами більшістю голосів депутатів, які беруть участь у засіданні Сейму.

За формою державного устрою Литва є унітарною державою, територія якої поділена на 44 області (округи) і 11 муніципалітетів. Населення в округах строком на два роки обирає ради самоврядування. Рада формує виконком і обирає мера. Аналогічною є організація самоврядування в містах, а також містечках, селищах і селах. В останніх виконавчим органом місцевого самоврядування є тільки обраний відповідною радою мер. Нагляд за додержанням органами місцевого самоврядування Конституції і законів, за виконанням рішень уряду здійснюється представниками, призначеними урядом в округах.