Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

КУРСОВОЙ ПРОЕКТ. Проте недостатньо тільки вміти оцінювати ризики, потрібно ще вміти грамотно керувати ними

Читайте также:
  1. D. Требования к структуре и оформлению курсовой работы.
  2. E. Порядок защиты курсовой работы.
  3. I ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ ПО ВЫПОЛНЕНИЮ КУРСОВОЙ РАБОТЫ
  4. I. Общие рекомендациик написанию курсовой работы
  5. I. ОСНОВНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ. РУКОВОДСТВО ПОДГОТОВКОЙ И НАПИСАНИЕМ КУРСОВОЙ РАБОТЫ
  6. I. Социологический проект Огюста Конта.
  7. II. ВЫБОР ТЕМЫ КУРСОВОЙ РАБОТЫ. ПОДБОР И ОЗНАКОМЛЕНИЕ С ЛИТЕРАТУРОЙ ПО ВЫБРАННОЙ ТЕМЕ
  8. II. МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ ПО ВЫПОЛНЕНИЮ КУРСОВОЙ РАБОТЫ
  9. II. Общие требования к курсовой работе
  10. II. ОБЩИЕ ТРЕБОВАНИЯ ПО ВЫПОЛНЕНИЮ КУРСОВОЙ РАБОТЫ

Проте недостатньо тільки вміти оцінювати ризики, потрібно ще вміти грамотно керувати ними. Тому давайте тепер поговоримо про ризик-менеджмент — управління ризиком.

Стратегія (strategia, stratos — військо + ago — веду) — це мистецтво планування, керівництва, заснованого на правилах і з далекою перспективою.

Стратегія ризику-менеджменту — це мистецтво управління ризиком у непевній господарській ситуації, засноване на прогнозуванні ризику і прийомах його зниження.

Спробуємо зрозуміти, у чому ж полягає процес управління ризиками (ризик-менеджмент).

У першу чергу слід зазначити, що це специфічна галузь менеджменту, яка вимагає знань предметної ділянки діяльності фірми, страхової справи, аналізу господарської діяльності підприємства математичних методів оптимізації економічних завдань.

Політика ризику — це сукупність різного роду заходів для зниження небезпеки помилкового прийняття рішення і скорочення можливих негативних наслідків цих рішень на різних стадіях функціонування фірми.

Іншими словами, діяльність підприємця щодо керуванню ризиками називається політикою ризику.

Управління ризиками — це сукупність методів, прийомів і заходів, що дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходів до їхнього зменшення.

Ризик-менеджмент містить у собі стратегію і тактику управління.

Стратегія управління — це спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети за допомогою визначеного набору правил і обмежень для прийняття рішення.

Тактика управління — це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Завданням тактики управління є вибір оптимального рішення і найбільш прийнятних у даній господарській ситуації методів та прийомів управління.

2. Система управління ризиками

Кожна фірма має свої переваги і на основі цього виявляє ризики, яким може бути піддана. Вирішує, який рівень ризику для неї прийнятний, і шукає способи, як уникнути небажаних ризиків. Подібні дії в економічній науці називаються системою управління ризиками. Це особливий вид діяльності, спрямований на пом’якшення впливу ризиків на кінцеві результати діяльності підприємницької фірми.

Система управління ризиками (див. рис. 1) складається з двох підсистем:

До основних функцій суб’єкта управління належать:

· прогнозування;

· організація;

· регулювання;

· координація;

· стимулювання;

· контроль.

Прогнозування — це здатність передбачати певну подію. Про­гнозування вимагає від менеджера певного почуття ринкового механізму й інтуїції, а також уміння знаходити гнучкі негайні ви рішення.

Організація в керуванні ризиками — це об’єднання людей, що спільно реалізують програму ризикованого вкладення капіталу на основі певних правил і процедур. До них можна, наприклад, віднести: створення органів управління, установлення взаємозв’язку між управлінськими підрозділами, розробку норм, нормативів, методик і т. п.

Регулювання являє собою певний механізм впливу на об’єкт управління для досягнення стійкості цього об’єкта в ситуації непевності і ризику.

Координація — це дії, що дозволяють погодити роботу всієї системи управління ризиком, апарату управління і фахівців.

Стимулювання в ризику-менеджменті — це спонукання фахівців до зацікавленості в результаті своєї роботи.

Контроль це збір інформації про ступінь виконання наміченої програми по керуванню ризиком, прибутковості ризикованих вкладень капіталу, співвідношенні прибутку і ризику. Заключний етап контролю - аналіз результатів заходів щодо зниження ступеня ризику.

3. Загальна схема процесу управління ризиком

Організацію ризику-менеджменту можна розглядати як єдину технологію процесу управління ризиком (див. рис. 19.3).

Перший крок організації ризику-менеджменту — визначення мети ризику і мети ризикованих вкладень капіталу. Мета ризику — це результат, який необхідно одержати. Ним може бути виграш, прибуток, дохід і т. п. Мета ризикованих вкладень капіталу — одержання максимального прибутку.

Другий крок — одержання інформації про навколишнє ото­чення, яка необхідна для прийняття рішення. Адже на кожному кроці підприємця підстерігають ситуації, що можуть загрожувати людям, майну, фінансовим результатам господарської діяльності. І підприємцю важливо знати відповідний дійсності ступінь ризику для прийняття рішення. На основі аналізу такої інформації і з урахуванням міри ризику можна правильно визначити ймовір­ність настання ризикованої події, знайти ступінь ризику й оцінити його вартість.

Під вартістю ризику слід розуміти фактичні збитки І підприємця, затрати на зниження величини цих збитків чи І затрати щодо відшкодування таких збитків і їх наслідків.

Третій крок на основі наявної інформації про навколишнє середовище, імовірність, ступінь і величину ризику розробляють ся різні варіанти ризикованого вкладення капіталу і проводиться оцінка їх оптимальності шляхом зіставлення очікуваного прибутку і величини ризику.

Четвертий крок — дії, що дозволяють правильно вибрати стратегію і прийоми управління ризиком, а також способи зниження ступеня ризику. Тут головна роль належить фінансовому менеджеру, його психологічним якостям, схильності до ризику. Фінансовий менеджер, що займається питаннями ризику (менеджер по ризику), повинен мати право вибору прийняття рішення і право відповідальності за вибір.

П'ятий крок — розробка програми щодо зниження ризику. Тут необхідно враховувати, що прийняття рішень в умовах ризику — це психологічний процес. Тому поряд з математичною обґрунтованістю рішень слід враховувати психологічні особливості людини: агресивність, нерішучість, сумніви, самостійність і ін. Адже зрозуміло, що та сама ризикована ситуація сприймається різними людьми по-різному. Тому оцінка ризику і вибір фінансового рішення багато в чому залежать від людини, що приймає рішення. Наприклад, керівники консервативного типу, не схильні до інновацій, не впевнені у своїй інтуїції й у своєму професіоналізмі, не впевнені у своїх працівниках, звичайно намагаються уникати ризику.

Шостий крок — організація заходів щодо виконання наміченої програми дії. Тобто визначення заходів, обсягів і джерел фінансування цих робіт, конкретних виконавців, термінів виконання і т. п.

Сьомий крок — контроль за виконанням наміченої програми, аналіз і оцінка результатів виконання вибраного варіанта ризико­ваного рішення. Для цього створються органи управління ризиком на даному господарському субєкті. Органом управління ризиком може бути фінансовий менеджер, менеджер по ризиках, відповідний апарат управління: сектор страхових операцій, сектор венчурних інвестицій, відділ ризикованих вкладень капіталу і т. п. Наприклад, відділ ризикованих вкладень капіталу може здійснювати такі функції:

· проведення венчурних і портфельних інвестицій, тобто ризикованих вкладень капіталів відповідно до чинного законодав­ства;

· розробка програми ризикованої інвестиційної діяльності;

· збір, обробка, аналіз і збереження інформації про навколишнє оточення;

· визначення ступеня і вартості ризиків, стратегії і прийомів управління ризиком;

· розробка програми ризикованих рішень і організація її виконання, включаючи контроль і аналіз результатів;

· здійснення страхової діяльності, створення договорів страхування і перестрахування, проведення страхових і перестрахувальних операцій, розрахунків по страхуванню;

· розробка умов страхування і перестрахування, установлення розмірів тарифних ставок по страхових операціях;

· видача гарантії по поручительству вітчизняних та інозем­них страхових компаній, відшкодування збитків за їхній рахунок, доручення іншим особам виконання аналогічних функцій за рубежем;

· ведення відповідної бухгалтерської, статистичної й оперативної звітності по ризикованих вкладеннях капіталу.

4. Основні етапи управління ризиком

Отже, ми з’ясували, що управління ризиком — багатоступінчастий процес з метою зменшення чи компенсації збитків для об’єкта при настанні несприятливих подій. Процес управління підприємницьким ризиком описується такими етапами (див. рис. 19.4):

КУРСОВОЙ ПРОЕКТ

по дисциплине «Управление структурным подразделением»

по теме: «Первичная документация по учету транспортных работ тракторов»

 

Автор курсового проекта П. С. Цыцаркин

Специальность110809 «Механизация сельского хозяйства»

Руководитель работы ____________________________Л. М. Сыресина

Оценка______________________

 

Атяшево2014г. СОДЕРЖАНИЕ




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 29 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав