Читайте также:
|
|
1. Поняття та ознаки винаходу і корисної моделі.
2. Процедура одержання патенту на винахід (корисну модель).
3. Поняття та ознаки промислового зразка.
4. Суб’єкти патентного права.
5. Захист прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок.
Патентне право регулює майнові, а також пов'язані з ними особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків. Патентне законодавство є стимулюючим чинником технічного прогресу в тому випадку, якщо воно відображає баланс інтересів патентовласника й суспільства в цілому. Від його дієвості, здатності гарантувати права патентовласника залежить зацікавленість останнього в наданні суспільству інформації про винахід. Правовим актом, відповідно до якого в Україні здійснюється правова охорона винаходів і корисних моделей, є Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” у редакції від 1 липня 2000 р. (далі в цій лекції – Закон).
Новизна винаходу означає те, що до дати подання заявки на видачу патенту або, якщо заявлено пріоритет, до дати встановлення пріоритету суть винаходу не має бути розкрита для невизначеного кола осіб в обсязі, що дає можливість здійснити його.
Винахід має винахідницький рівень, якщо він є очевидним для фахівця, тобто не впливає явно з рівня техніки. Таким чином, винахід має бути не тільки новим, відрізнятися від інших рішень, але й бути творчим втіленням ідеї та становити собою перехід на новий технологічний рівень. Повинно існувати помітна дистанція прогресу між сучасним рівнем техніки і заявленим винаходом.
Винахід визнають придатним для промислового використання, якщо його можна використати у промисловості або іншій сфері діяльності.
Правова охорона надається винаходу, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі.
Об'єктом винаходу може бути:
· продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин);
· спосіб (дія або сукупність дій над матеріальними об'єктами й за допомогою матеріальних об'єктів, спрямованих на досягнення певного технічного результату);
· застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням (технічне рішення, що полягає у пропозиції використовувати відомий об'єкт за новим призначенням. Наприклад: «Застосування ультразвукового опромінення для лікування атрофії зорового нерва».).
Згідно із Законом України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” не можуть одержати правову охорону: відкриття наукової теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; умовні позначення, розклади, правила; методи виконання розумових операцій; програми для обчислення машин; результати художнього конструювання.
Крім того, у Законі визначене поняття службового винаходу (корисної моделі). Таким є винахід (корисна модель), створений працівником при таких обставинах: у зв'язку з виконанням службових обов'язків або дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше; з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва та обладнання роботодавця.
При цьому до службових обов'язків належать зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях функціональні обов'язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть привести до створення винаходу (корисної моделі). Дорученням роботодавця є видане працівникові в писемній формі завдання, що має безпосереднє відношення до специфіки діяльності підприємства або роботодавця й може привести до створення винаходу (корисної моделі).
Законодавство не містить визначення поняття «корисна модель», а лише перераховує умови її патентоздатності. Відповідно до ст. 7 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” корисна модель вважається придатною для набуття права на неї, якщо вона є новою і придатною для промислового використання. Корисна модель - це технічне нововведення, що за загальними ознаками схоже на патентоспроможний винахід, однак за своїм внеском у рівень техніки є менш значливим, тобто корисна модель відрізняється від винаходу тим, що це нововведення належить до конструкторського рішення й не відповідає винахідницькому рівню. Корисна модель - це свого роду другий клас патентоспроможності, і вимоги, пропоновані до неї, нижче вимог, пропонованих до винаходів. Зокрема, критерій винахідницького рівня (тобто ступінь неочевидності), значно більш низький. Малий винахід вимагає, відповідно, і меншої винагороди, а тому й строк патенту на корисну модель коротше терміну дії звичайного патенту.
Корисні моделі відрізняють від винаходів передусім два аспекти:
1) корисна модель не повинна мати винахідницький рівень;
2) максимальний рівень охорони, передбачений законодавством, менший за строк охорони винаходів.
Відмінність корисної моделі від промислових зразків полягає в тому, що корисна модель – це внутрішнє розташування елементів, з яких складається сам пристрій та зв’язок між ними. Промисловий зразок є зовнішньою формою промислового виробу (пристрою).
Об’єктом корисної моделі, придатним для набуття права на нього, може бути:
1) продукт (пристрій, речовина, біологічний матеріал тощо);
2) процес у будь-якій сфері технології (процес, прийом, спосіб, застосування продукту тощо).
Сутність корисної моделі полягає саме в раціональному й оригінальному компонуванні пристрою.
2. Як показує практика, процедура одержання патенту на винахід в Україні займає 2,5–3 роки, патенту на корисну модель – 9-11 місяців.
Особа, яка бажає одержати патент на винахід і має на це право (заявник), подає заявку на його видачу до Державного підприємства "Український інститут промислової власності" (Укрпатент), який здійснює приймання, розгляд та проведення експертизи заявок.
Вимоги до складу й оформлення матеріалів заявки, поданню заявки визначені "Правилами складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель", затверждені наказом Мiнiстерства освiти i науки України вiд 22 січня 2001 року № 22, і є обов'язковими для заявників. За наявності декількох заявників, один із них може бути призначений іншими заявниками як спільна довірена особа (спільний представник).
За дорученням заявника заявку може подати представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) або інша довірена особа.
Іноземні особи та особи без громадянства, які проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, реалізують свої права, зокрема, право на подання заявки, тільки через патентних повірених, якщо інше не передбачено міжнародними угодами.
Якщо до складу заявників входить фізична особа, яка проживає на території України чи юридична особа, яка має постійне місцезнаходження на території України, то заявку може бути подано без залучення патентного повіреного за умови зазначення адреси для листування в Україні.
Заявка - це сукупність документів, необхідних для видачі патенту України на винахід. Заявка повинна стосуватися одного або групи винаходів, пов'язаних єдиним винахідницьким задумом (вимога єдиності винаходу).
При поданні заявка повинна містити такі обов'язкові матеріали:
· заяву на видачу патенту на винахід (корисну модель);
· опис винаходу (корисної моделі);
· формулу винаходу (корисної моделі);
· реферат;
· креслення (за необхідності).
Крім цього, повинен бути сплачений державний збір за подання заявки у встановленому розмірі.
Заявником винаходу (корисної моделі) може бути його (її) автор, роботодавець автора або їхній правонаступник. Подати заявку може як фізична, так і юридична особа (резидент і нерезидент) - як самостійно (тільки резиденти), так і через довірену особу. В останньому випадку до матеріалів заявки додається доручення, видане заявником на ведення діловодства.
Кожна заявка на винахід (корисну модель) проходить в Укрпатенті такі стадії розгляду:
· встановлення дати подання заявки – заявка перевіряється на наявність всіх необхідних документів і матеріалів, а також перевіряється відповідність сплаченого держзбору встановленого розміру. У випадку, якщо матеріали заявки відповідають усім установленим правилам, заявникові направляється повідомлення про встановлення дати подання заявки на винахід (корисну модель).
· формальна експертиза – перевіряється правильність оформлення матеріалів заявки та їх відповідність вимогам Закону України «Про охорону прав на винаходи й корисні моделі». У випадку невідповідності матеріалів заявки якій-небудь із установлених вимог, заявникові направляється повідомлення із зазначенням порушеної вимоги. Протягом двох місяців заявник має можливість виправити помилку або внести уточнення в матеріали заявки. Якщо матеріали заявки відповідають всім установленим вимогам, заявник одержує рішення про завершення формальної експертизи й можливості проведення кваліфікаційної експертизи (за заявками на винаходи) або рішення про видачу патенту на корисну модель.
· кваліфікаційна експертиза (проводитися тільки за заявками на винаходи) – перевіряється відповідність заявленого винаходу критеріям патентоздатності, встановлених Законом. Кваліфікаційна експертиза проводиться тільки після одержання Укрпатентом відповідної заяви й оплати збору за її проведення. У випадку невідповідності винаходу якому-небудь із установлених критеріїв, заявникові направляється обґрунтований попередній висновок із зазначенням порушеного критерію. Протягом двох місяців заявник має можливість надати аргументовану відповідь і усунути зазначені недоліки. Якщо винахід відповідає всім установленим критеріям патентоздатності або якщо експертиза взяла до відома доводи заявника щодо усунення недоліків, заявникові направляється рішення про видачу патенту на винахід.
Після одержання позитивного рішення за заявкою заявник повинен оплатити державне мито за видачу патенту й державний збір за публікацію у встановленому розмірі.
Після оплати відомості про видачу патенту на винахід (корисну модель) публікуються в офіційному бюлетені «Промислова власність» і одночасно заносяться у відповідний Державний реєстр. При цьому заявник винаходу (корисної моделі) одержує патент у місячний строк після його державної реєстрації і статус власника виключних прав на винахід (корисну модель).
Патент – це юридично-технічний документ, виданий уповноваженим компетентним державним органом, за допомогою якого держава засвідчує виключне право власника на створений ним об’єкт промислової власності (винахід, корисну модель, промисловий зразок).
Строк дії правової охорони: Патент на винахід – 20 років, патент на корисну модель – 10 років, починаючи від дати подання заявки на видачу патенту. Однак, права, що випливають із патенту, починають діяти від дати публікації відомостей про видачу патенту.
3. Промисловий зразок - результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Таким чином, об'єкт промислового зразка являє собою зовнішній вигляд, дизайн певного предмета. Промисловий зразок покликаний створити оригінальний, неповторний дизайн того або іншого виробу, чим може істотно підвищити його привабливість для потенційних покупців, і, отже, підвищити обсяги продажів даного товару. Як і винахід, промисловий зразок являє собою нематеріальне благо, результат розумової діяльності, що може бути втілений у конкретних матеріальних об'єктах. Однак якщо винахід є технічним рішенням задачі, то промисловим зразком визнається рішення зовнішнього вигляду виробу, тобто дизайнерське рішення задачі.
Промисловим зразком можуть бути: цілий одиничний виріб, його частина, комплект (набір) виробів і варіанти виробу. Виріб як об'єкт промислового зразка може бути, у свою чергу, об'ємним (модель), площинним (малюнок) або складати їхнє сполучення. Об'ємні промислові об'єкти являють собою композицію, в основі якої лежить об'ємно-просторова структура, наприклад, художньо-конкретне рішення, що визначає зовнішній вигляд верстата, машини, взуття тощо. Площинні промислові об'єкти характеризуються лінійно-графічним співвідношенням елементів і фактично не мають об'єм (наприклад, зовнішній вигляд килима, хустки, тканини, шпалер тощо). Комбіновані промислові зразки сполучають у собі елементи, властиві об'ємному й площинному промисловому зразкам (наприклад, зовнішній вигляд інформаційного табло, циферблата годинників).
Правова охорона надається тим промисловим зразкам, які є новими, оригінальними й промислово застосовними. Зазначені критерії патентоспроможності закріплені в Законі України „Про охорону прав на промислові зразки”.
Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його істотних ознак, що визначають естетичні та ергономічні особливості виробу, невідома з відомостей, що стали загальнодоступними у світі до дати пріоритету промислового зразка.
Промисловий зразок визнається оригінальним, якщо його істотні ознаки обумовлюють творчий характер естетичних особливостей виробів. Правовій охороні підлягають лише ті рішення, які, виходячи з рамок звичайного проектування, сприймаються як несподівані, несхожі з відомими художньо-конструкторськими розробками.
Промисловий зразок є промислово застосовним, якщо він може бути багаторазово відтворений шляхом виготовлення відповідного виробу.
Патент на промисловий зразок видається лише при позитивному рішенні експертизи по суті. Остання проводиться за всіма без винятку заявками, що успішно пройшли стадію формальної експертизи, без подачі заявником спеціального клопотання про проведення експертизи по суті.
Термін дії патенту на промисловий зразок становить 10 років і по клопотанню патентовласника може бути продовжений ще на 5 років.
4. У відносинах, пов'язаних зі створенням, реєстрацією й використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків, бере участь велика кількість суб'єктів, представлених як фізичними, так і юридичними особами. Серед них важливе місце займає автор (винахідник). Закон визначає його як фізичну особу, в результаті творчої праці якої створений винахід (корисна модель), промисловий зразок. Якщо будь-який об'єкт промислової власності створений декількома особами, то всі вони вважаються його авторами (співавторами). Юридична особа ні за яких умов не отримує прав авторства і може бути лише власником прав на винахід (корисну модель), промисловий зразок.
Порядок користування правами, що належать співавторам, визначається угодою між ними. Зокрема, співавтори самі визначають форму своєї участі у винахідницьких відносинах. Вони можуть діяти спільно або наділити відповідними повноваженнями когось зі співавторів, доручити ведення справ патентному повіреному. Від самих співавторів залежить також і розподіл часток у приналежних їм правах на винахід. У випадку виникнення суперечки частки передбачаються рівними, хоча кожний зі співавторів може довести, що його творчий внесок у створення винаходу був більш вагомим. Співавтори розпоряджаються приналежними їм правами за взаємною згодою, а при виникненні суперечки їхнього права визначаються судом за позовом кожного зі співавторів.
Крім винахідників, авторів промислового зразка суб’єктами патентного права є: роботодавець (якщо об’єкт промислової власності створено у зв’язку з виконанням трудового договору); спадкоємці; патентні повірені; Державне підприємство «Український інститут промислової власності», а також інші особи.
До особистих немайнових прав суб'єктів промислової власності можна віднести: право авторства; право на назву об'єкта промислової власності; право першого заявника; право винахідника на те, щоб його не згадували, як винахідника даного винаходу; право на продовження пропущених строків; право на внесення в заявку доповнення, зміни й уточнення; право на участь у розгляді заявки; право на пріоритет; право на оскарження будь-яких рішень за заявкою та інші.
Відповідно до ст. 464 ЦК майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є:
1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;
2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);
3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, у тому числі на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, здійснюють на підставі ліцензійних договорів. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, у тому числі патентного права (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке дасть їй право використовувати цей об'єкт у певній обмеженій сфері (ліцензію на використання об'єкта патентного права).
Ліцензія на використання об'єкта патентного права може бути виключною, одиничною, невиключною.
Виключну ліцензію видають лише одному ліцензіату, а вона виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта патентного права у сфері, що обмежена цією ліцензією, та надання ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта в зазначеній сфері.
Одиничну ліцензію видають лише одному ліцензіату, а вона виключає можливість надання ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта патентного права у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання самим ліцензіаром цього об'єкта в зазначеній сфері.
Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та надання ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта в зазначеній сфері.
За письмовою згодою ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта патентного права іншій особі (субліцензію).
Ліцензійний договір укладають на строк, встановлений договором, який вичерпується не пізніше вичерпання строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт патентного права.
Ліцензійні договори не підлягають обов'язковій державній реєстрації.
Патентовласник має не тільки права, але й обов’язки.
Обов’язками патентовласника є:
1) сплата патентних зборів (збір за подання заявки; збір за проведення експертизи заявки на винахід по суті; збір за видачу патенту; річний збір);
2) використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (тобто виготовлення, пропонування до продажу, введення в господарський обіг, застосування).
Неприйняття рішення патентовласником щодо використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка протягом установлених законом строків може мати для нього несприятливі наслідки у вигляді видачі зацікавленим особам примусової ліцензії.
Умови надання примусової ліцензії:
1) невикористання або недостатнє використання патентовласником винаходу, корисної моделі або промислового зразка протягом 3 років;
2) відмова патентовласника від укладання ліцензійного договору;
3) доведення готовності використати охоронювану розробку тим, хто бажає її використати;
4) не доведення патентовласником того, що невикористання або недостатнє використання винаходу зумовлене поважними причинами.
Примусову ліцензію видають за рішенням суду (господарського суду) з визначенням обсягу використання об’єкта патентного права, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику патенту.
5. Порушенням прав власника запатентованого винаходу (корисної моделі), промислового зразка є будь-яке посягання на його права. До них відносяться:
· порушення права авторства;
· порушення права на подання заявки на видачу патенту;
· неправомірне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, захищених патентом;
· розголошення без згоди автора суті винаходу, корисної моделі, промислового зразка до офіційної публікації відомостей про них;
· порушення умов ліцензійного договору;
· інші правопорушення.
Форми захисту прав власника патенту на винахід (корисну модель), промисловий зразок:
Неюрисдикційна – передбачає дії юридичних і фізичних осіб щодо захисту своїх виключних прав на винахід (корисну модель), які здійснюються ними самостійно, без звернення в державні або інші компетентні органи. При цьому маються на увазі тільки законні способи захисту, такі, як, наприклад, повідомлення порушника про існування виключних прав і пропонування вирішення суперечки шляхом переговорів.
Юрисдикційна – передбачає діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених прав або прав, що оскаржуються. Суть такої форми захисту полягає в тому, що особа, права якої порушені неправомірними діями, може звернутися за захистом своїх прав у спеціально уповноважені державні органи - суд, Антимонопольний комітет та ін.
Юрисдикційна форма захисту прав власника винаходу (корисної моделі) може здійснюватися з використанням таких процедур:
Цивільно-правова – найпоширеніша процедура вирішення спорів щодо виключних прав на винахід (корисну модель). Головна мета - не покарання порушника, а відновлення прав і компенсування збитків. У зв'язку із цим законодавство України встановило досить широкий спектр способів захисту:
· визнання виключного права;
· визнання недійсним договору стосовно прав на винахід (корисну модель), промисловий зразок;
· припинення дій, що порушують право;
· відновлення положення, що існувало до порушення права;
· компенсування збитків і інші способи компенсування матеріального збитку;
· компенсування морального (нематеріального) збитку;
· визнання незаконним рішення державного органа.
Підставою для притягнення порушника до цивільно-правової відповідальності є звернення власника виключних прав з позовом у суд.
Кримінально-правова процедура рішення спорів передбачає притягнення порушника до кримінальної відповідальності. Однак, щоб кваліфікувати правопорушення на винахід (корисну модель) як кримінальний злочин, необхідно, щоб йому були властиві такий ознаки даного злочинного діяння, як: повторність, здійснення дій за попередньою змовою групою осіб, нанесення матеріальних збитків у великих або особливо великих розмірах, здійснення подібних дій службовою особою з використанням службового становища. При цьому суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом із прямою формою вини.
Відповідно до ст. 177 Кримінального кодексу України незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, привласнення авторства на них або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо воно завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, карають штрафом у розмірі від 200 до 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправними роботами строком до 2 років або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією відповідної продукції, а також знарядь і матеріалів, які спеціально використовували для її виготовлення.
Ті ж самі дії, якщо їх вчинено повторно або за попередньою змовою групи осіб, а також якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, карають штрафом у розмірі від 1 тис. до 2 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами строком до 2 років із конфіскацією відповідної продукції, а також знарядь і матеріалів, які спеціально використовували для її виготовлення.
Зазначені дії, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, карають штрафом у розмірі від 500 до 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, арештом строком до 6 місяців або обмеженням волі строком до 2 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком до 3 років.
Слід відзначити, що розмір завданої матеріальної шкоди вважають великим, якщо він у 200 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а особливо великим - якщо він у 1 тис. і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Адміністративно-правова процедура зводиться, переважно, до звернення особи, права якого порушені, із заявою в органи державної влади: суд (господарський суд), Апеляційну палату Державного департаменту інтелектуальної власності; Антимонопольний комітет України.
Відповідно до ст. 51² КпАП незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, зокрема винаходу, корисної моделі, промислового зразка, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, тягне за собою накладення штрафу від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.
[1] Серебровский В. И. Вопросы советского авторского права. – Москва, 1956г., стр. 32.
ТАҚЫРЫП. МАКРОЭКОНОМИКАЛЫҚ ТЕПЕ-ТЕҢДІК
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 128 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |