Читайте также:
|
Use the following plan:
- make an introduction (state the problem)
- express your personal opinion and give reasons for it
- give arguments for the other point of view and explain why you don`t agree with it
- draw a conclusion …………………………………………………………………………………………………………….
Тема 3. Система маркетингової інформації та маркетингових досліджень
План лекції
1. Сутність маркетингових досліджень, основні напрямки проведення.
2. Процес проведення маркетингового дослідження.
3. Джерела вторинної маркетингової інформації.
4. Методи збору первинної маркетингової інформації.
5. Дослідження маркетингового середовища підприємства.
Сутність маркетингових досліджень, основні напрямки проведення
Ефективні маркетингові рішення приймаються тільки на основі достовірної маркетингової інформації. Інформація збирається, обробляється і зберігається у вигляді комп'ютерних баз даних.
Сукупність структур, процедур і методів, призначених для систематичного збору, аналізу і використання внутрішньої і зовнішньої маркетингової інформації фірми, утворюють маркетингову інформаційну систему (МІС).
Центральною ланкою МІС є банк маркетингових даних. Його обсяг залежить від розмірів фірм і цільових ринків, обсягів реалізації, розвитку господарських зв'язків, «стажу» фірми, цілей і задач її діяльності та інших факторів. Малі фірми можуть узагалі не користуватися термінами «маркетингові дослідження» і «МІС», але відомості, що стосуються ринку, усе рівно збирають. У великих фірмах, навпаки, МІС часом перетворюється не тільки в самостійний підрозділ компанії, але й стає самостійною галуззю, своєрідною індустрією постійної роботи з ринковою інформацією. Кінцеве призначення маркетингових досліджень і маркетингової інформаційної системи - обґрунтувати те або інше маркетингове рішення.
Таким чином, маркетингові дослідження є складовою частиною маркетингової інформаційної системи. Кінцеве призначення маркетингової інформаційної системи і, зокрема, маркетингових досліджень - обґрунтувати те або інше маркетингове рішення.
Маркетингові дослідження - це систематичний збір і аналіз даних про проблеми, пов'язані з маркетингом товарів і послуг.
Основні принципи проведення маркетингових досліджень розроблені Міжнародною торговельною палатою і Європейським товариством з вивчення суспільної думки і маркетингу. Вони послужили основою «Міжнародного кодексу з практики маркетингових і соціальних досліджень». Не будучи юридичним документом, кодекс уніфікує вимоги, підходи, правила проведення маркетингових досліджень.
До основних принципів проведення маркетингових досліджень відносяться: об'єктивність, точність і старанність.
Принцип об'єктивності означає необхідність обліку усіх факторів і неприпустимість прийняття певної точки зору до завершення аналізу всієї зібраної інформації.
Принцип точності означає чіткість постановки задач дослідження, однозначність їхнього розуміння і трактування, а також вибір інструментів дослідження, що забезпечують необхідну вірогідність результатів дослідження.
Принцип старанності означає детальність планування кожного етапу дослідження, високу якість виконання всіх дослідницьких операцій, що досягається за рахунок високого рівня професіоналізму і відповідальності дослідницького колективу, а також ефективної системи контролю його роботи.
Учасниками (суб'єктами) маркетингових досліджень є:
1) дослідник - це будь-яка особа, компанія, група, державний або приватний інститут, відділ, підрозділ і т.д., що прямо або побічно проводять маркетингові дослідження.
Як правило, маркетингові дослідження виконуються:
а) самою фірмою-ініціатором досліджень;
б) нейтральною організацією;
в) діловими фірмами (агентствами) за замовленням інших фірм або державних органів;
2) клієнт - це будь-яка особа, компанія, група, приватна або державна організація, відділ, підрозділ і т.д., що замовляють проведення маркетингових досліджень;
3) інформатор - це будь-яка особа, група або організація, у якої дослідник одержує інформацію з метою здійснення маркетингового дослідження.
Основними об'єктами (напрямками) маркетингового дослідження є:
1) дослідження ринку (аналіз і прогнозування кон'юнктури ринку);
2) вивчення фірмової структури ринку: конкурентів, посередників, постачальників і споживачів;
3) дослідження товарів;
4) дослідження ціни;
5) дослідження руху товарів і продажів;
6) дослідження системи стимулювання збуту і реклами;
7) дослідження внутрішнього середовища підприємства.
Залежно від цілей проведення маркетингові дослідження підрозділяються на:
1) фундаментальні (проводяться для з'ясування загальної ринкової ситуації і розробки маркетингової стратегії) і
2) прикладні (є основою прийняття конкретних управлінських рішень).
Залежно від ролі в системі маркетингу виділяють такі дослідження:
1. Описові маркетингові дослідження забезпечують споживача, організаційні ринки і маркетингове середовище минулими і поточними даними.
2. Діагностичні дослідження дозволяють з'ясувати причини проблем, які виникли у фірми, знайти правильні підходи до їх вирішення.
3. Прогнозуючі дослідження спрямовані на пошук нових можливостей фірми на ринку і на прогнозування результатів щодо прийнятих маркетингових рішеннях.
4. Розвідувальні дослідження проводяться, коли про об'єкт дослідження немає досить чітких уявлень і дослідник не в змозі висунути яку-небудь гіпотезу.
5. Інноваційні дослідження спрямовані на пошук нових способів діяльності і найбільш ефективної організації маркетингу.
Процес проведення маркетингового дослідження
Процес проведення маркетингового дослідження в загальному випадку складається з 5 основних етапів.
Процес маркетингового дослідження.
І етап. Виявлення проблем і формулювання цілей дослідження.
Правильно виявлена проблема і точно сформульована ціль маркетингового дослідження є запорукою його успішного проведення.
На першому етапі маркетингового дослідження залучаються фахівці фірми. При цьому на практиці, як правило, можливі дві ситуації:
- керівництво фірми самостійно визначає конкретну проблему і ставить перед дослідницькою групою мету і задачі маркетингового дослідження. Діяльність дослідницької групи зводиться до уточнення формулювання мети і задач дослідження, а також до визначення змісту і форми представлення його результатів;
- у керівництва фірми відсутнє ясне уявлення про мету і задачі дослідження і воно обмежується невизначеною постановкою проблеми.
У цьому випадку дослідницька група має провести попереднє (розвідницьке) дослідження, спрямоване на конкретизацію проблеми і формулювання на її основі цілей і задач маркетингового дослідження.
II етап. Добір джерел, збір і аналіз вторинної маркетингової інформації - кабінетні дослідження.
Вторинна маркетингова інформація - уже наявна інформація, зібрана для інших цілей.
Вторинна маркетингова інформація підрозділяється на внутрішню і зовнішню.
Систематизація вторинної інформації робиться, як правило, після завершення її збору з внутрішніх і зовнішніх джерел і спрямована на полегшення процесу її наступного аналізу.
Аналіз вторинної інформації включає оцінку її повноти, вірогідності і несуперечності для рішення поставлених перед дослідниками задач.
Позитивна оцінка зазначених характеристик вторинної інформації дозволяє приступити до її інтерпретації, формулювання висновків і розробки рекомендацій, спрямованих на досягнення мети і рішення задач маркетингового дослідження. У цьому випадку після завершення даного етапу дослідження йде перехід до завершального його етапу, тобто до представлення отриманих результатів. У випадку ж незадовільної оцінки зазначених вище характеристик вторинної інформації (недостатньої повноти, вірогідності або її суперечливості) визначається потреба в додатковій первинній інформації, тобто створюється передумова для переходу до наступного (третього) етапу дослідження.
III етап. Планування й організація збору первинної інформації - польові дослідження.
Первинні дані - це інформація, зібрана вперше для якої-небудь конкретної мети.
При розробці плану збору первинних даних варто враховувати такі питання як: методи дослідження, способи комунікації, план складання вибірки й інструменти дослідження.
Методи дослідження - спостереження, експеримент, імітація, опитування, панельний метод.
Способи комунікації - анкета, телефон, пошта, Інтернет, персональна співбесіда.
План складання вибірки:
- одиниця добору - кого необхідно опитувати;
- розмір вибірки - скільки людей буде охоплено дослідженням;
- структура вибірки - за яким критерієм варто включати людей у вибірку (випадкова або невипадкова вибірка).
Інструменти дослідження - анкета, автоматичні пристрої (гальванометр, тахістоскоп, аудіометр).
IV етап. Систематизація й аналіз зібраної інформації.
Систематизація первинної інформації полягає в класифікації варіантів відповідей, їхньому кодуванні та представленні в зручній для аналізу формі (найчастіше в табличній).
Аналіз інформації полягає в оцінці вже систематизованої інформації, як правило, з використанням статистичних методів.
V етап. Представлення отриманих результатів дослідження.
Як правило, звіт про результати дослідження готується в двох
варіантах: докладному і скороченому.
Докладний варіант являє собою цілком документований звіт технічного характеру, призначений для фахівців відділу маркетингу фірми.
Скорочений варіант звіту призначений для керівників фірми і містить докладний виклад основних результатів дослідження, висновків і вироблених рекомендацій.
Існують загальні вимоги до змісту звіту про проведене маркетингове дослідження, які передбачають обов'язкове включення в нього таких питань:
1.Ціль обстеження.
2.Для кого і ким воно було проведено.
3.Загальний опис генеральної сукупності, охопленої обстеженням.
4.Розмір і характер вибірки, а також опис застосовуваних методів зваженого добору.
5.Час проведення обстеження.
6.Використаний метод опитування.
7.Адекватна характеристика осіб, що проводили обстеження, і всіх методів контролю, що застосовувалися.
8.Екземпляр анкети.
9.Фактичні результати.
10.Базові показники, що використовувалися для вирахування відсотків.
11.Географічний розподіл проведених опитувань.
Джерела вторинної маркетингової інформації
При проведенні маркетингових досліджень використовують два види інформації: вторинну і первинну.
Головними джерелами вторинної інформації, що застосовують при проведенні так званих кабінетних маркетингових досліджень, є внутрішні і зовнішні джерела.
Внутрішніми джерелами служать бюджетні звіти, повідомлення торговельного персоналу самої організації, дані маркетингових досліджень, огляди рекламацій споживачів.
Зовнішніми джерелами є:
- дані міжнародних організацій, уряду, офіційної статистики;
- періодична преса;
- результати наукових досліджень, проведених спеціалізованими маркетинговими організаціями, зібрані різними іншими організаціями (торговельними палатами, торговельними асоціаціями, асоціаціями споживачів та ін.);
- інформація, отримана з виставок і ярмарків, конференцій і нарад;
- інформація з Інтернету.
Методи збору первинної маркетингової інформації
Якщо вторинні дані не дають інформації, достатньої для досягнення цілей дослідження, і необхідно зібрати первинні дані, проводять так називані польові маркетингові дослідження. При цьому використовуються такі методи збору первинної інформації:
- спостереження;
- експеримент;
- імітація;
- опитування;
- панельний метод дослідження.
Спостереження являє собою метод збору первинної маркетингової інформації про досліджуваний об'єкт шляхом спостереження за обраними групами людей, діями і ситуаціями.
Спостереження може проводиться як відкрито, так і приховано. Оскільки поінформованість об'єкта дослідження про перебування його під спостереженням може вплинути на його поведінку й у цьому випадку може розцінюватися як установлення з ним контакту, на практиці, як правило, проводяться сховані спостереження. При цьому як знаряддя дослідження використовуються сховані камери і спеціальні дзеркала.
До достоїнств цього методу відносяться:
- його простота і, отже, відносна дешевизна;
- виключення перекручувань, викликаних контактами об'єктів з дослідниками (що, наприклад, не можна повною мірою виключити при опитуванні).
Основний недолік цього методу полягає в тому, що він не дозволяє однозначно встановити внутрішні мотиви поведінки об'єктів спостереження і процеси прийняття ними рішень і, отже, вони можуть бути неправильно витлумачені спостерігачами.
Експеримент являє собою метод збору інформації про поводження досліджуваних об'єктів, що передбачає встановлення дослідниками контролю над усіма факторами, що впливають на функціонування цих об'єктів.
Метою дослідження, проведеного за допомогою експерименту, є, як правило, встановлення причинно-наслідкових зв'язків між факторами маркетингу і поводженням досліджуваних об'єктів.
До достоїнств цього методу відносяться:
- його об'єктивний характер;
- можливість установлення причинно-наслідкових зв'язків між факторами маркетингу і поводженням досліджуваних об'єктів.
Недоліки такого методу полягають:
- у труднощах контролювати усі фактори маркетингу в природних умовах;
- складності відтворення нормального поводження соціально-економічного об'єкта в лабораторних умовах;
- проведення експерименту сполучене, як правило, з набагато великими витратами, чим спостереження, і особливо при необхідності дослідження декількох факторів маркетингу.
Імітація являє собою метод збору даних за допомогою заздалегідь розробленої математичної моделі, що адекватно відтворює поводження об'єкта дослідження.
Достоїнство цього методу полягає в можливості оперативного аналізу безлічі варіантів маркетингових дій і вибору на цій основі найкращого.
До недоліків цього методу відноситься, насамперед складність і трудомісткість створення самої моделі.
На практиці створення такої моделі нерідко не представляється можливим. Навіть якщо можливості фірми дозволяють створити таку модель, її розробка передбачає значних витрат, які можуть виправдати себе лише при наявності потреби в регулярному і частому, а також багаторазовому її використанні.
Опитування. Під опитуванням розуміють метод збору інформації шляхом встановлення контактів з об'єктами дослідження.
Існують чотири основних види активного опитування при дослідженні ринку:
1) персональне анкетування (або інтерв'ю);
2) телефонні опитування;
3) розсилання анкет поштою;
4) інтерв'ю за допомогою Internet;
5) фокус-група;
6) глибинні інтерв'ю.
До достоїнств цього методу відносяться:
- практично необмежена галузь застосування;
- дозволяє одержати дані про поточну і минулу поведінку об'єкта і його намірів у майбутньому;
- дозволяє одержати інформацію про знання, переваги, переконання, ступені задоволеності клієнтів.
До недоліків цього методу належать відносно велика трудомісткість і значні витрати на проведення опитувань, а також можливе зниження точності отриманої інформації, обумовлене неправильними або перекрученими відповідями.
При використанні різних процедур проведення опитування практики звертають особливу увагу на методи фокус-групи і глибинного інтерв'ю.
Процедура проведення фокус-групи зводиться до обговорення маркетингової проблеми в групі з 5-12 спеціально відібраних людей під керівництвом модератора - фахівця, що задає питання і створює такі умови, щоб кожний з учасників групи міг вільно висловлюватися, а бесіда проходила у потрібному напрямку. Отримана інформація фіксується на аудіо- і відеоплівці. Цей різновид дослідження використовують, коли необхідно визначити, як потенційний споживач сприйме новий товар або нову форму обслуговування.
При глибинному інтерв'ю після сегментації ринку (методом спостережень) проводиться докладне опитування кількох людей з кожного сегмента. Інтерв'юер повинен у ході вільної розмови з респондентом виділити з його мови ті слова, вирази, емоції, якими потенційний покупець описує даний товар. На думку психологів, пояснення переваг товару його споживачам на їхній же мові є найбільш дохідливим, а отже, ефективність реклами, побудованої на словах респондента, буде максимальною.
Як основний інструмент дослідження методом опитування використовується анкета, що представляє собою запитальник, який передбачає фіксацію відповідей.
Анкета є гнучким інструментом опитування, тому що для одержання необхідної інформації можуть використовуватися питання, що відрізняються формою, формулюваннями, послідовністю.
Дослідники можуть проводити як відкрите, так і сховане опитування.
При відкритому опитуванні опитуваного повідомляють про мету проведення дослідження. Перевага такого опитування полягає в можливості виключити трактування питань, які не відповідають цілям дослідження. Основним недоліком є прагнення опитуваного в низці випадків уникнути відвертої відповіді і, насамперед, на питання особистого характеру.
Сховане опитування дозволяє уникнути відзначеного вище недоліку, підвищити ступінь щирості відповідей, але може призвести до небажаних зсувів у відповідях у зв'язку з неправильним трактуванням опитуваним заданого питання.
Залежно від форми розрізняють два типи питань: відкриті і закриті.
Відкриті питання мають форму, що відкриває для опитуваного повну волю у формулюванні відповіді (наприклад, «Вкажіть важливі для Вас характеристики комп'ютера»).
Відкриті питання є кращими при попередніх дослідженнях, спрямованих на з'ясування характеру проблеми. їхній недолік полягає в тому, що виникають труднощі перед дослідником при аналізі відповідей через розбіжності відтінків слів і виразів і неможливості їхньої однозначної інтерпретації. Тому на практиці найбільше поширення при проведенні маркетингових досліджень знайшли закриті питання.
Закриті питання надають опитуваному набір альтернативних відповідей, з яких він повинен вибрати один або декілька (наприклад, «Укажіть дві найбільш важливі для Вас характеристики комп'ютера: швидкодія, об'єм оперативної і постійної пам'яті, роздільна здатність монітора, надійність, вартість). Ці питання можуть вимагати однозначної відповіді («так» або «ні») або надавати множинний вибір.
Формулювання питань анкети повинні бути ретельно розроблені і відповідати таким вимогам:
1.Питання повинне бути ясним і зрозумілим опитуваному і не допускати двозначності. Для цього важливо, щоб слова, включені у формулювання питання, були зрозумілі опитуваному.
2.Питання не повинні містити подвійного заперечення (наприклад, «Чи не вважаєте Ви, що не слід...»).
3.Інтервали варіантів відповідей (при закритих питаннях) не повинні перетинатися (наприклад, до 20: 21-30; 31-40 і т.д.).
4.Питання не повинні містити слова «часто», «дуже часто», «багато», «мало», «рідко», і т.п., тому що кількісне сприйняття цих понять різними людьми далеко не однозначно.
Склад і послідовність питань анкети також не повинна мати вільного характеру і при їхньому визначенні варто керуватися такими вимогами:
1.Варто уникати питань, що носять дозвільний характер.
2.З метою перевірки щирості і стійкості позиції опитуваного в анкеті варто передбачити кілька контрольних питань, що дозволяють виявити можливі протиріччя в його відповідях.
3.Послідовність питань повинна враховувати їхній логічний взаємозв'язок, в основу якої варто покласти принцип «від загального - до частки».
4.Питання, що класифікують опитуваних і спрямовані на з'ясування особистих якостей, знаходяться у самому кінці анкети, тому що при їхній постановці зростає імовірність відмовлення опитуваного продовжувати бесіду.
5.Перші питання анкети повинні бути простими, які не носять особистого характеру, тому що покликані розташувати опитуваного до бесіди і викликати в нього інтерес. Важкі й особисті питання не слід задавати на початку інтерв'ю.
6.Варто уникати питань (без крайньої необхідності) про точний вік, точний доход і точне місце проживання. Варто обмежуватися вказівкою «вилки».
7.Кількість питань в анкеті не повинна бути занадто великою (звичайно намагаються обмежитися 10-15 питаннями), тому що чим більша анкета, тим імовірніше, що вона буде відкинута.
Після розробки анкети важливо провести її випробування в реальних умовах, тобто провести тестування з її допомогою невеликої кількості людей, які відносяться до тієї ж категорії, що підлягає дослідженню.
Панельний метод дослідження припускає багаторазове опитування групи покупців або спостереження за розвитком збуту у певній групі підприємств торгівлі через рівні проміжки часу.
Ознаками «панелі» вважаються:
1) постійність предмета, теми дослідження і сукупності об'єктів дослідження (домашніх господарств, підприємств торгівлі й ін.);
2) чітка періодичність збору даних, його повторення через рівні проміжки часу.
Розрізняють:
- торговельну панель - панель роздрібної торгівлі, панель оптової торгівлі;
- споживчу панель - індивідів, окремі родини, суб'єктів виробничого споживання;
- спеціальні форми панелі, наприклад, панелі представників певних професій і видів діяльності (лікарів, адвокатів тощо), панелі окремих підприємств і установ (перукарень, будинків відпочинку тощо).
Метод панельних досліджень належить до числа складних, потребуючих кваліфікованих виконавців і великих грошових витрат. Як правило, ним займаються спеціалізовані інститути.
Дослідження маркетингового середовища підприємства
Дослідження маркетингового середовища підприємства охоплює наступні напрямки:
- дослідження ринку;
- аналіз конкурентного середовища;
- вивчення поведінки споживачів;
- діагностика мікросередовища фірми.
Комплексне дослідження ринку припускає ретельне вивчення економічної кон'юнктури. Кон'юнктурні дослідження зв'язані з вивченням попиту та пропозиції на ринку й окремих його сегментах, ємності і характеру ринку, рівня цін і цінової еластичності попиту та пропозиції, ступеня й умов ринкової конкуренції.
У процесі дослідження ринку підприємства визначають такі показники:
1. Потенціал ринку даного товару:
2. Фірмовий попит на даний товар фірми:
3. Еластичність попиту. Даний показник характеризує зміну попиту під впливом ціни, доходу, інтенсивності комерційної пропаганди.
4. Місткість ринку відображає потенційний обсяг збуту товарів протягом певного часу (наприклад, протягом року).
5. Фактична частка ринку, що належить даному підприємству.
6. Обсяг продажу. Аналізові підлягають наступні показники:
- фактичний обсяг продажу, а також його відхилення від планованої реалізації;
- динаміка продажу у попередньому періоді;
- структура продажу по видах товарів, покупцям, територіям;
- прибуток від продажу;
- вплив кількості та структури проданого товару на величин) прибутку.
7. Дослідження ринкових бар'єрів:
- відходу з ринку (у зв'язку, наприклад, зі згортанням бізнесу і даної галузі). При цьому оцінюються ймовірні витрати: продаж основних фондів; ліквідація збутової мережі, улагоджування взаємин з партнерами, постачальниками і споживачами;
- проникнення на ринок. Мається на увазі потреба в капітальних вкладеннях, кваліфікованих кадрах, технологіях і засобах реклами, наявність збутової мережі тощо.
Аналіз конкурентного середовища.
Дослідження діяльності конкурентів ставить задачу одержання відповідей на наступні основні питання:
- Яка частка ринку приходиться на конкурентів по видах продукції?
- Яка популярність продукції конкурентів?
- Які основні цілі конкурентів у політиці цін?
- Які види і засоби реклами використовують конкуренти?
- Які умови і терміни постачання продукції?
- У які країни експортується продукція конкурентів та їхня частка експорту в окремих країнах?
Відомості про конкурентів підприємство може одержати з наступних джерел:
- комерційна періодика;
- рекламні проспекти;
- державна і торгово-промислова статистика;
- торговельні виставки і ярмарки;
- звіти збутового персоналу;
- матеріали конференцій;
- особисті відвідування підприємств-конкурентів;
- лабораторні іспити товарів, що виготовляються конкурентами;
- опитування споживачів, торговельних посередників.
Очевидними конкурентами є:
- по-перше, фірми, які виготовляють вироби, що задовольняють одну і ту ж саму потребу;
- по-друге, фірми, що випускають товари-замінники. Подібне угруповання припускає попередню класифікацію товарного асортименту.
Вивчення поведінки споживачів.
Можна виділити наступні найважливіші напрямки вивчення споживачів:
- відношення до самої компанії;
- відношення (думка, переваги) до різних аспектів діяльності компанії по окремих елементах комплексу маркетингу (продукти, що випускаються і нові продукти компанії, характеристики модернізованих або знову розроблювальних продуктів, цінова політика, ефективність збутової мережі і діяльності з просування продуктів);
- рівень задоволення запитів споживачів (чекань споживачів);
- наміри і мотивація споживачів;
- ухвалення рішення про покупку, визначення структури закупівельного центру;
- поведінка споживачів при і після покупки;
- мотивація споживачів.
Діагностика мікросередовища фірми включає такі напрямки слідження:
- оцінка фінансового й економічного становища фірми;
- дослідження виробничої програми підприємства;
- дослідження системи розподілу;
- дослідження засобів стимулювання збуту;
- аналіз сильних і слабких сторін у діяльності підприємства.
Рекомендована література:
17. Маркетинг - підручник - Л.В. Балабанова, 2004р.
18. Маркетинг – навчальний посібник – Н.О. Бородкіна, 2007р.
19. Маркетинг – навчальний посібник – Ю.Є. Петруня, 2007р.
20. Маркетинг - підручник – С.С. Гаркавенко, 1998р.
Тема 3. Принципи міжнародного економічного права.
План лекції:
1. Принципи міжнародного економічного права їх характеристика та значення;
2. Основні якості принципів міжнародного економічного права;
3. Співвідношення спеціальних принципів міжнародного економічного права та загальних принципів;
4. Загальна характеристика основних принципів міжнародного економічного права.
Будь-яка діяльність у будь-якій країні або на міжнародному рівні здійснюється на ґрунті певної системи принципів. Безумовно, що і така діяльність, як правове регулювання відповідних суспільних відносин, зокрема міжнародних економічних відносин, не є винятком і базується теж на системі певних принципів.
Під принципом взагалі заведено розуміти керівні ідеї, основоположні засади або правила здійснення якоїсь діяльності. Міжнародна економічна діяльність базується на принципах, які виражаються насамперед у нормах міжнародного права, а потім розвиваються і набувають відповідного специфічного змісту у такій його галузі, як міжнародне економічне право. Саме ці принципи, знаходячи своє закріплення у міжнародно-правових актах, і визначають закономірності правового регулювання міжнародних відносин і міжнародних економічних відносин, відбивають з урахуванням практики тенденції і потреби їх оптимального і прогресивного розвитку.
До найважливіших міжнародно-правових актів, в яких закріплені принципи міжнародного економічного права, слід віднести Статут ООН; Декларацію про принципи міжнародного права, щодо дружніх відносин і співробітництва відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй від 24 грудня 1970 р., яка була затверджена Генеральною Асамблеєю ООН; Хартія економічних прав і обов’язків держав та Декларацію про встановлення нового економічного порядку, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН у 1974 р.; Принципи міжнародно-торговельних відносин і торговельної політики, які сприяють розвитку, прийняті на I Конференції з торгівлі і розвитку в 1964 р. та ін.
Аналіз змісту системи принципів міжнародного економічного права дає можливість виділити дві їх групи:
1) основні (загальні) принципи міжнародного економічного права;
2) спеціальні принципи міжнародного економічного права.
До основних (загальних) принципів міжнародного економічного права слід віднести принципи міжнародного права. І це зрозуміло, якщо врахувати, що міжнародне економічне право є галуззю міжнародного права, тому і принципи міжнародного права є загальними принципами і для міжнародного економічного права. До цієї групи здебільшого включають такі принципи:
1) принцип мирного співіснування;
2) принцип утримання у своїх міжнародних відносинах від погрози застосування сили або її застосування як проти територіальної недоторканності і політичної незалежності будь-якої держави;
3) принцип суверенної рівності держав;
4) принцип рівноправ’я і самовизначення народу;
5) принцип співробітництва держав;
6) принцип невтручання;
7) принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань;
8) принцип взаємної вигоди;
9) принцип розгляду міжнародних спорів мирними засобами.
Група спеціальних принципів міжнародного економічного права включає:
1) принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами;
2) принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав;
3) принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків;
4) принцип невід’ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю;
5) принцип найбільшого сприяння;
6) принцип національного режиму.
Принципи міжнародного економічного права є основою формування принципів зовнішньоекономічної діяльності багатьох держав. Це — один із прикладів пріоритету не лише норм міжнародного права, а і його принципів над національними нормами і правовими принципами держав як окремо взятих суб’єктів міжнародних економічних відносин. Про це, наприклад, свідчать принципи зовнішньоекономічної діяльності, закріплені в ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ухваленого 16 квітня 1991 р. До них належать такі принципи:
1) суверенітету України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
2) свободи зовнішньоекономічного підприємництва;
3) юридичної рівності і недискримінації;
4) верховенства закону;
5) захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;
6) еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.
Наведений перелік принципів здійснення зовнішньоекономічної діяльності, закріплений у названому Законі України, як бачимо, майже в усьому співзвучний з принципами міжнародного економічного права. Взагалі слід зазначити, що принципи як інструмент регулювання відносин в основному використовуються в міжнародному праві. Для національних правових систем типовим інструментом регулювання суспільних правових відносин є норми права. Саме вони і віддзеркалюють зміст національного права. Міжнародне ж право не обмежується лише системою правових норм, а включає до свого складу і систему відповідних принципів.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 96 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |