Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Головні способи картографічного зображення в середовищі ГІС.

Розглянемо сутність способів картографічного зображення, що використовуються в середовищі програмного забезпечення, яке відноситься до ГІС. Головними способами в середовищі ГІС можна вважати (орієнтуючись на аналіз функціональних можливостей багатофункціональних ГІС – ArcGIS та MapInfo):

· Спосіб діапазонів (інтервалів) значень;

· Спосіб стовпчикових (лінійних) фігур;

· Спосіб структурованих геометричних фігур;

· Спосіб градуйованих фігур;

· Точковий;

· Спосіб індивідуальних значень;

· Спосіб поверхні.

Спосіб діапазонів (інтервалів) значень – це спосіб картографічного зображення, який застосовується для характеристики об’єктів та явищ, розміщених в точках, на лініях, а також суцільно на площі, що передбачає використання кількісних абсолютних та/або відносних статистичних показників і даних польових спостережень, які відносяться до різних одиниць картографування (населений пункт, підприємство, ділянка транспортної мережі, окремі території, адміністративний район, область тощо), що автоматично або інтерактивно розбиваються на градації з використанням абсолютних та/або умовних інтервальних (ступінчатих) шкал.

В залежності від вибору об’єктів координатної прив’язки зображувальних засобів (характеризують просторове розміщення об’єктів на відміну від традиційного картографування), отримані діапазони можуть бути:

· Точкові (використовуються зображувальні засоби, наприклад, геометричні фігури або наочні значки, розмір яких передає кількісну характеристику(абсолютні чи відносні показники)), колір чи штрихування – якісні особливості;

· Лінійні (використовуються лінії різної ширини та кольору);

· Площинні (зображувальними засобами є кольорова насиченість та/або інтенсивність штрихування за абсолютними чи відносними показниками)

При застосуванні точкових та лінійних діапазонів значень можливие використання трьох методів представлення кількісних показників зображувальними засобами:

ü Метод констант, коли розміри зображувальних засобів, що відображають кількісні показники відповідають значенням, взятим з бази даних або отримані за результатами ГІС-аналізу і знаходяться в так званому «неявному» вигляді, що передбачає їх використання лише в окремому сеансі геоінформаційного картографування (з подальшим збереженням в реляційній таблиці або без нього);

ü Метод квадратного кореня, коли розміри зображувальних засобів, які відображають кількісні показники відповідають кореню квадратному із значень, що містяться у базі даних (явній або ні);

ü Метод логарифма - аналогічний за сутністю методу квадратного кореня з різницею в тому, що розміри зображувальних засобів, які відображають кількісні показники відповідають логарифму із значень, що містяться в базі даних у явному або неявному вигляді.

Спосіб стовпчикових (лінійних фігур) – характеризує відображення явищ, які мають точкове, суцільне або лінійне поширення за допомогою стовпчикових геометричних фігур, що можуть відноситись до таких одиниць як населений пункт, пункт спостереження, одиниця адміністративно-територіального поділу з використанням абсолютних та/або відносних показників. Стовпчикові геометричні фігури дозволяють показувати динаміку явищ, їх розподіл по сезонах року, дають можливість порівнювати кількісні відмінності показників територіально.

При виборі масштабності геометричних фігур використовуються розглянуті вище методи представлення кількісних показників за допомогою розміру зображувального засобу.

Спосіб структурних геометричних фігур – це спосіб, за допомогою якого представляються на картах кількісні відносні або абсолютні показники точкової локалізації та площинного поширення (наприклад, населений пункт, підприємство).

Спосіб градуйованих фігур показують на картах об’єкти та явища, що мають точкове та/або площинне розташування з розподілом кількісних показникі за принципом неперервних шкал за наступними одиницями картографування: підприємство, населений пункт, окремі території, адміністративно-територіальні одиниці. Градуйовані фігури представляються абсолютними (коли розмір фігури прямо пропорційний величині зображуваного об’єкта – застосовується метод констант) або умовними (кількісні відмінності відображені в умовній вимірності – застосовуються методи квадратного кореня та/або логарифма) шкалами, в яких розмір фігури змінюється плавно у відповідності до зміни кількісного показника об’єкту.

Точковим способом показують явища розосередженого по площі характеру з такими одиницями картографування як певні території, за допомогою множини точок, для кожної з яких обирається «вага», тобто кожна точка позначає визначене абсолютне число одиниць даного явища.

Спосіб індивідуальних значень – це спосіб картографічного зображення, який застосовується для показу об’єктів і явищ, розміщених в точках, на лініях, а також суцільно або розосереджено по площі, що передбачає використання якісних характеристик об’єктів та явищ, які відносяться до різних одиниць картографування: населений пункт, підприємство, родовище корисних копалин, автомагістраль, окремі території, адміністративний район, область тощо. Зображувальними засобами є наочні і геометричні значки, лінії, кольоровий або штриховий тон тощо.

Поверхня як спосіб картографічного зображення застосовується для представлення у растровому форматі за допомогою інтерполяції неперервних та/або дискретних явищ, що утворюють фізичні поля. Інтерполяція може проводитися різноманітними методами.

Охарактеризовані способи картографічного зображення, що використовуються в ГІС при створенні електронних карт та їх графічних копій, можна зіставити зі способами картографічного зображення в класичній географії, взявши за ознаку класифікації координатну прив’язку зображувальних засобів. При цьому, слід зазначити, в класичній картографії буд-який знак можна розмістити в будь-якому місці на полі карти, тобто ознакою класифікації виступає семантична ознака (структурно-логічна модель!!!).

Варто зазначити, що існує ряд специфічних комп’ютерних ефектів, які можливо застосовувати в ГІС і які доповнюють і удосконалюють способи картографічного зображення. Наприклад: мигання знаків, поступова зміна кольору та насиченості, анімація.