Читайте также:
|
Судово-психологiчна експертиза призначається в даному випадку стосовно психiчно здорових неповнолiтнiх підозрюваних, звинувачуваних, свiдкiв, потерпiлих. Виокремлення цього виду судово-психологiчної експертизи зумовлене, насамперед, своєрiднiстю пiдлiткового вiку.
Пiдлiтковий вiк оцінюється не просто як перехідний, а як складний i критичний. Це зумовлене численними кількісними та якiсними змiнами, яких зазнає у цей час органiзм та особистість, що iнодi мають характер докорiнної змiни попереднiх особливостей, iнтересiв i стосункiв. Такі змiни часто супроводжуються появою у пiдлiтка ускладнень у стосунках із оточуючими: вiн не пiддається впливу дорослих, виявляє рiзнi форми неслухняностi, спротиву (впертість, грубiсть, негативiзм тощо).
Часто протиправнi дiї пiдлiтка здаються незрозумiлими, маломотивованими, навіть, протиприродними. I лише пiсля ретельного вивчення його внутрiшнього свiту стає зрозумiлим, що вони зумовленi не тiльки глибокими, прихованими суто особистісними причинами, але й чинниками соцiально-психологiчного характеру. Наприклад, психiчно здоровий пiдлiток, вихований у несприятливих умовах, може мати недостатній ступінь соціальної зрілості особистостi. Ознаки її виявляються, насамперед, у примiтивнiй мотивацiї мети своїх дiй, у наївно-дитячих спробах її досягнення, у недостатньо адекватній оцiнцi вчиненого злочину тощо.
При проведеннi судово-психологiчної експертизи неповнолiтнiх визначається відповідь на такi запитання:
1) якi індивідуально-психологічні, зокрема, емоцiйно-вольові особливостi характерні для підекспертної особи;
2) якi мотиви дiяльностi та поведiнки підекспертного є типовими для його повсякденного життя; якими мотивами він керувався при вчиненні злочину;
3) чи вiдповiдає рiвень розумового розвитку пiдлiтка його біологічному (паспортному) вiку;
4) яким чином сприйнята конфлiктна ситуацiя та її суб’єктивна оцiнка пiдлiтком змогла вплинути на його дiї;
5) чи не властива підекспертному пiдвищена навiюванiсть? Якщо так, то яким чином це може вплинути на його дiї у конкретнiй кримiнальнiй ситуацiї чи свідчення стосовно вчиненого злочину;
5) чи не спостерiгається у підекспертного схильності до фантазування? Якщо так, то як це може вплинути на його здатнiсть давати правдивi свiдчення;
2) Експертиза особистих властивостей, основних мотивiв поведiнки, закрiплених у життєдiяльностi суб’єкта, та рівня його інтелектуального розвитку
Вивчення злочину в кримiнальному процесi передбачає аналiз як об’єктивної, так i суб’єктивної сторони злочинної поведiнки. При цьому пiд суб’єктивною стороною мається на увазi визначення особою характеру ситуацiї i сутностi своїх дiянь. Часто у свiдомостi суб’єкта злочинної дiяльностi суб’єктивне значення ситуацiї злочину не збiгається з її змiстом або ж значно рiзниться вiд нього, відіграючи при цьому роль вирішального чинника у виборi альтернатив поведiнки.
У психологiї термiни „суб’єктивна оцiнка”, „суб’єктивне значення ситуацiї” та інші подібні об’єднуються узагальненим, досить широким поняттям „суб’єктивний свiт особистостi”, що загалом характеризує особливості перебігу пізнавальних (відчуття, сприймання, пам’яті, мислення, уяви, уваги) та емоційно-вольових процесів (емоцій, почуттів, переживань, вольової регуляції поведінки), темпераментні та характерологічні властивості та якості, а також ставлення особи до себе, до iнших людей, до суспiльства загалом, її спрямованість (мотиви, цілі і цінності, установки та ін.). Юридичні поняття „суб’єкт” i „суб’єктивна сторона злочину” у психологiчнiй iнтерпретацiї i означають експертизу особливостей суб’єктивного світу особистості.
При її призначеннi перед експертами-психологами можуть бути поставленi такi питання:
1) якi індивідуально-психологічні особливостi особи, що пiдлягає експертизi, та як вони могли проявитися в конкретному протиправному вчинку;
2) чи не суперечать протиправнi (злочиннi) дiї особи, що пiдлягає експертизi, основним рисам її характеру;
3) чи здатен підекспертний, враховуючи рiвень його розумового розвитку i стан психiчних пiзнавальних процесiв, правильно розумiти значення своїх дiй, їх наслiдкiв i давати щодо них достовірні свідчення;
4) якi риси характеру особи, що пiдлягає експертизi, могли б позначитися на характерi її свiдчень; чи властиві їй підвищена навіюваність та схильність до фантазування;
5) чи може особа, яка пiдлягає експертизi, враховуючи її індивідуально-психологічні особливостi, рiвень розвитку пiзнавальної сфери, правильно сприймати та оцінювати виявленi у справi факти (або здiйснюванi з нею дiї).
Експертиза особистих властивостей, основних мотивiв поведiнки, закрiплених у життєдiяльностi суб’єкта, та рівня його інтелектуального розвитку тiсно пов’язана з відповіддю на запитання щодо наявностi у пiдозрюваного, звинувачуваного на момент вчинення протиправної дiї особливого емоцiйного стану, зокрема, стану фiзiологiчного афекту; встановлення деяких індивідуально-психологічних дозволяє більш точно визначати специфіку емоцiйних станiв у зв’язку з встановленням нездатностi потерпiлої особи чинити опiр у момент вчинення з нею насильницьких дiй.
3) Експертиза особливих емоційних станів
У чинному законодавствi серед обставин, що пом’якшують покарання, зазначається стан сильного душевного хвилювання. У юридичнiй практицi поняття „сильне душевне хвилювання” досить часто ототожнюється з психологiчним поняттям „фiзiологiчний афект”, але таке ототожнення неправомiрне. Поняття „сильного душевного хвилювання” та „фiзiологiчного афекту” не просто належать до рiзних дисциплiн – юриспруденцiї і психологiї, але перше є ширшим за обсягом. Питання щодо сильного душевного хвилювання, що його часто ставлять експертам-психологам, не входить до їх компетенцiї i як таке має вiдхилятися. Стан сильного душевного хвилювання може бути кваліфікований лише юридичними органами, але на основi експертно-психологічного висновку про те, що в момент вчинення злочину звинувачуваний перебував у станi емоцiйного збудження, яке досягло ступеня фізіологічного афекту.
При призначеннi судово-психологiчної експертизи, пов’язаної з особливостями перебігу емоційних станів у кримiнальних ситуаціях, у тому числі афективними делiктами, можна формулювати такi запитання:
1) яка психологiчна характеристика емоцiйного стану підекспертного в перiод, що передував вчиненому;
2) яким чином емоційний стан i почуття особи, яка пiдлягає експертизi, вплинули на її поведiнку в дослiджуванiй ситуацiї;
3) чи не виявляє особа, яка пiдлягає експертизi, особистісних рис, котрі стали однiєю з умов виникнення у неї надзвичайного емоцiйного стану, що вплинув на її поведiнку в дослiджуванiй у справi ситуацiї;
4) чи не виявляє особа, яка пiдлягає експертизi, особистісних рис, що стали, враховуючи ситуацiю, однiєю з умов виникнення у неї стану фiзiологiчного афекту;
5) чи не був обвинувачений у момент вчинення iнкримiнованих йому дiй у станi фiзiологiчного афекту;
6) яким чином емоційний стан підекспертного в перiод дослiджуваної у справi ситуацiї мiг позначитися на сприйняттi ним криміногенної ситуації;
7) яким чином емоційний стан підекспертного мiг позначитися на його свiдченнях.
4. Особливостi проведення комплексних судово-психологічних експертиз
Викладенi вище завдання судово-психологiчної експертизи вирішуються завдяки зусиллям експертiв-психологiв. Однак на практицi часто виникає потреба у вирiшеннi експертним шляхом завдань, що знаходяться на перетині психологічних знань та знань iншої науки чи практичної сфери людської діяльності. У таких випадках повинна призначатися комплексна судово-психологічна експертиза. Теоретичними засадами комплексних психологiчних експертиз є об’єктивний процес взаємодiї наук, предмета i методів дослiдження. Залежно вiд того, яка сфера наукового чи практичного знання постала на межі з психологiєю, можуть призначатися такi комплекснi судово-психологічні експертизи: психолого-психiатрична, психолого-медична, психолого-технiчна; психолiнгвiстична; психолого-педагогiчна та інші.
За нашими даними, на стадiї досудового провадження кримінальних кримінальної справ „простi” експертизи у середньому становлять близько 60%, а комплекснi – 40%, iз яких більшість – психолого-психiатричнi.
Дамо коротку характеристику кожнiй iз названих комплексних експертиз.
Психолого-психiатрична експертиза об’єктом пiзнання має психiку осiб, якi перенесли/мають психiчне захворювання чи тимчасовий розлад психiчної дiяльностi, або для яких характерна межова нервово-психiчна патологiя (олiгофренiя, психопатiя, iнфантилiзм, схильнiсть до суїциду та ін.).
При цьому слiд враховувати, що до компетенцiї судово-психологiчної експертизи належить вивчення психiчної дiяльностi здорової людини; судово-психіатрична експертиза дослiджує порушення у нервово-психiчнiй сферi, виникнення i розвиток яких пов’язанi з уродженими чи набутими вiдхиленнями психiки. Отже, експерт-психiатр не може вирiшувати завдання психологiї, а психолог – психiатрiї. Тому при пiдозрi щодо наявності сумiжних станiв призначається комплексна психолого-психiатрична експертиза.
Комплексна психолого-психiатрична експертиза відповідає на такi запитання:
1) кваліфікація психiчного стану підозрюваного, звинувачуваного, потерпiлого, свiдка; природи, виду i типу психiчної патологiї, її тяжкостi, глибини прояву у конкретної особи; спiввiдношення патологiчного i нормального у психiцi, взаємодiя явищ „поломки” психiки з проявами компенсації у процесi нормальної або патологiчної адаптацiї до умов ситуацiї;
2) визначення деяких стiйких психологiчних властивостей, рис особистостi i динамiчних станiв психiки особи iз „межовою” патологiєю; виду i глибини емоцiйних реакцiй у перiод, що має значення у справі, iндивiдуально-психологiчних особливостей аномальних або акцентуйованих осiб, природи i ступеня розумової вiдсталостi;
3) визначення впливу виявлених особливостей i характеристик підекспертної особи з „сумiжними” проявами норми i патологiї, на її здатнiсть адекватно сприймати оточення, регулювати свою поведiнку у конкретнiй кримiногеннiй або вiктимнiй ситуацiї;
4) здатність зазначених осіб усвiдомлювати значення своїх дiй, передбачати їх наслiдки i керувати ними (осуднiсть, обмежена осудність).
Психолого-медична експертиза об’єктом пiзнання має психiку особи, яка хворiла чи хворiє на тяжку хронiчну або невилiковну хворобу. Цi захворювання можуть викликати постiйнi чи тимчасовi змiни в психiцi: трансформацію сприймання, пам’ятi, вiдтвореннi сприйнятого, неадекватнiсть реагування тощо.
Для осiб, якi хворiють на хронiчнi соматичнi хвороби, характернi специфiчнi ознаки перебігу психiчних процесiв. Наприклад, хворi на туберкульоз вiдрiзняються нестiйкiстю, лабiльнiстю настрою, легкою навiюванiстю, рiзкими переходами вiд песимiзму до невиправданого оптимiзму. При онкологiчних захворюваннях характерними є гiперестезiя (пiдвищена чутливiсть) усiх органiв чуття, прояви психогенних реакцiй (істероїдна сентиментальність, озлобленість, наростаюча афективність). Особи з уродженими або набутими дефектами кiстково-м’язового апарату (калiки) вiдзначаються пiдозрiлiстю, схильнiстю до манiакальних iдей; одні з них наполегливо, активно дiють iз метою компенсацiї свого дефекту, iншi – уникають оточення, замикаються в собi.
Наведенi i багато iнших особливостей соматично хворих людей можуть мати надзвичайно важливе значення для суду i слідства, коли вони стають процесуальними особами, оскiльки оцiнка ними ситуацiї може значно вiдрiзнятися вiд об’єктивних даних. Бiльше того, пiд дiєю соматичного захворювання, особливо хронiчного чи невилiковного, можуть настати незворотні змiни в мотивацiї хворого, його цiннiсних орiєнтацiях. У такої людини може рiзко знизитися суб’єктивна межа дозволеного i недозволеного, навiть протиправна i злочинна поведiнка – стати нормою.
До комiсiї з проведення психолого-медичної експертизи, окрiм психолога, необхiдно залучати лiкаря-фахiвця в галузi відповідної хвороби. При її проведеннi ставляться такi запитання:
1) яке соматичне захворювання наявне, його форма та як воно може впливати на психiку підекспертної особи;
2) чи перенесла особа, яка пiдлягає експертизi, у минулому соматичні захворювання, що могли б вплинути на психiку (у тому числі пологові та післяпологові черепно-мозковi травми, захворювання головного i спинного мозку та ін.), та їх можливi наслiдки психологічного характеру;
3) чи є у підекспертної особи дефекти сенсорної сфери (зору, слуху, нюху, дотику, смаку), їх вплив на здатність адекватно сприймати, розумiти i вiдтворювати iнформацiю, що цiкавить слідство (суд);
4) чи наявна розумова вiдсталiсть або iншi психiчнi особливостi, викликанi перенесеним соматичним захворюванням.
Психолого-технiчна експертиза об’єктом вивчення має психологiю особи в системах „людина – машина”, тобто при виконаннi професiйних обов’язкiв, пов’язаних iз використанням складних машин i механiзмiв. Така експертиза може проводитися у справах щодо дорожньо-транспортних пригод, аварiй на залiзничному, авiацiйному, водному транспортi, у зв’язку з техногенними катастрофами.
Теоретичною базою для такої експертизи є iнженерна психологiя i психологiя працi – з одного боку, i конкретна сфера технiчної науки i практики – з iншого. Тому до складу експертної комiсiї, окрiм фахiвцiв у галузi психологiї, мають входити відповідно інженери, автомобілісти, залізничники, авіатори, оператори, диспетчери, інші інженерно-технічні працівники.
При проведеннi психолого-технiчної експертизи з’ясовуються такi питання:
1) наявність чи вiдсутнiсть психологiчних властивостей, що свiдчили б про професiйну придатнiсть особи до виконання конкретних професійних обов’язкiв; її здатнiсть дiяти у стресовiй, аварiйнiй ситуацiї;
2) психологічні аспекти дорожньо-транспортної пригоди, аварiї, катастрофи, а саме: своєчаснiсть реакцiї звинувачуваних на небезпеку чи сигнал тривоги, час i особливостi прийняття рiшення в екстремальнiй ситуацiї,
3) мобілізуюча чи пригнiчуюча дiя на психiку підекспертного об’єктивної ситуацiї при виконаннi звичних або неординарних трудових функцiй; специфiчнiсть реагування на подразники у рiзнi перiоди робочого дня; вплив на виконання професiйних обов’язкiв перенесених хвороб, перевтоми, зловживання спиртними напоями, вживання наркотикiв.
Психолого-лiнгвiстична експертиза об’єктом вивчення має мову як прояв психiчної активності особи. Для встановлення авторства письмових документiв слiдчий i суд можуть звернутися за допомогою до психологiв i лiнгвiстiв (фiлологiв). Якщо кримiналiстична (почеркознавча) експертиза встановлює виконавця письмового тексту, то психолого-лiнгвiстична – його справжнього автора. Для цього встановлюються, групуються та піддаються порівнянню ознаки мови: семантико-граматичнi (характер побудови фраз, вибiр слiв i конструкцiй, ступінь органiзованостi тексту) та категоріальні (вiковi, соцiальнi, професiйнi, територiальнi, етнiчнi, нацiональнi) особливостi.
Психолого-лiнгвiстична експертиза має встановити:
1) семантичні (смисловi), етимологiчнi (походження слiв), граматичнi, морфологiчнi, синтаксичнi особливостi письмового тексту чи усної мови;
2) психологічні особливостi автора, його вiк, стать, iнтелектуальний рiвень, особливостi мислення, емоцiйно-вольової сфери, наявнiсть патологiчних вiдхилень у пiзнавальних та iнших психiчних процесах;
3) збіг або вiдмiннiсть у психологiчних характеристиках декiлькох писемних джерел, виконаних одною особою; авторство однiєї особи щодо одного чи декiлькох писемних або зафiксованих (на магнiтофоннiй плiвцi) усних джерел тощо.
Психолого-педагогiчна експертиза найчастіше призначається щодо неповнолітніх і має об’єктом пiзнання формування психологiчних особливостей людини у процесi навчання та виховання. При розглядi кримiнальних справ зазначеної категорії може виникнути потреба у з’ясуваннi особливостей розвитку та формування конкретної особи, специфiки її соціалізації в сiм’ї, школі, найближчому соціальному оточенні, референтній групі тощо.
До складу експертної комiсiї з проведення комплексної психолого-педагогiчної експертизи, окрiм психологiв (як правило, фахiвцiв з педагогiчної, вiкової, дитячої психологiї), повинні входити педагоги. Оскільки поняття „педагог” стосується доволi широкого кола вчителiв та викладачiв окремих дисциплiн, залучаючи їх до експертизи, необхiдно враховувати також досвiд виховної роботи.
Для проведення психолого-педагогiчної експертизи можуть бути поставленi такi запитання:
1) як вплинула на формування психологiчних особливостей підекспертної особи ситуацiя в сiм’ї, школi, учнiвському колективi, неформальному угрупуваннi, до якого вона входила; якi психологiчнi риси властивi цій особi;
2) чи могла атмосфера у сiм’ї, школi призвести до педагогiчної та соцiальної занедбаностi підозрюваного, звинувачуваного; як вплинула соцiальна занедбанiсть на вчинення злочину;
3) якi заходи виправлення i перевиховання можуть бути вжитi до неповнолiтнього, що вчинив злочин; чи можна його виправити i перевиховати у сiм’ї, без застосування покарання у вигляді позбавлення свободи.
Окрім комплексних судово-психологічних експертиз, здiйснюваних спецiалiстами двох галузей науки та практичних знань (психологiї та психiатрiї, психології та педагогіки тощо), може виникнути необхiднiсть призначення комплексної комiсiї зi спецiалiстiв трьох чи бiльшої кiлькостi галузей наукових i практичних знань. Наприклад, вiдомi випадки призначення комплексної медико-психолого-психiатричної експертизи. Її об’єктом є психiка людей, що перенесли психiчнi та соматичнi хвороби, а також психiка розумово вiдсталих людей iз тяжкими або невилiковними соматичними хворобами. До складу експертної комiсiї включали психологiв, психiатрiв i лiкарiв-спецiалiстiв iз тих захворювань, на якi страждали підекспертні особи.
Узагальнення матеріалів судово-психологiчних експертиз показало, що як слiдчi та суди, так i спецiалiсти-експерти доволi часто припускаються помилок i хиб, що негативно впливає на практику. Серед них, у першу чергу, необхiдно вiдзначити наступні.
1. Недолiки, що мали мiсце при прийняттi рiшення про необхiднiсть проведення у справi судово-психологічної експертизи i визначеннi кола та змісту запитань до експерта.
У низці випадкiв, особливо у справах щодо статевих злочинiв, експертизу призначали без достатніх на те пiдстав, внаслідок чого висновки експертизи не мали суттєвого значення для справи. Водночас, у бiльшостi розслiдуваних справ щодо злочинiв, квалiфiкованих як убивство або заподiяння тiлесних ушкоджень у станi сильного душевного хвилювання, судово-психологічну не призначали.
2. Помилки, допущенi при доборi експерта. Слiдчi i суди визначали експертів і доручали їм проведення експертиз за формальними пiдставами (кандидат наук, доцент тощо), без попереднього з’ясування сфери наукових iнтересiв i компетентностi у відповіді на запитання, заради яких призначалася конкретна експертиза, зокрема, без урахування того, чи володiють вони необхiдними методиками експериментально-психологiчного дослiдження.
3. Бiднiсть методичної бази дослiджень, сумбурнiсть у викладеннi результатiв обстеження осiб, що пiдлягають експертизi, поверховий характер i недостатня обгрунтованiсть окремих висновкiв.
4. Помилки, допущенi при використанні експертних висновкiв. Досить часто слiдчi i суди використовували експертнi висновки без належної оцiнки їх обгрунтування i достовiрностi. Коли, в окремих випадках, висновки експерта-психолога суперечили iншим зiбраним у справi доказам, замiсть того, аби мотивувати свою незгоду з висновком експертизи, про нього просто не згадували в обвинувальному висновку i вироку.
Зазначене свiдчить про необхiднiсть внесення у практику проведення судово-психологiчних експертиз певних корективiв органiзацiйно-методичного характеру.
5. Організаційно-правові засади проведення судово-психологiчної експертизи.
Залучення психолога до процесу судового розгляду кримінального провадження можливе на сьогодні як: спеціаліста, консультанта в справі, експерта.
Спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. (ч.1. ст. 71 КПК).
Спеціаліст залучається до кримінального провадження з метою сприяння виявленню, закріпленню, вилученню та дослідженню доказів чи застосування технічних засобів, для покращення організації і підвищення ефективності кримінального провадження.
Спеціаліст може звертати увагу учасників кримінального провадження на обставини, пов’язані з виявленням, закріпленням та дослідженням доказів, давати пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають під час проведення процесуальних дій шляхом надання усних консультацій або письмових пояснень, надавати технічну допомогу.
Стаття 71 КПК України, прямо не передбачає необхідності виклику до суду спеціаліста психолога, однак і не містить обмежень із приводу того, яких саме спеціалістів необхідно викликати до суду. Тому в разі виклику до суду спеціаліста-психолога належить керуватись загальними нормами, що передбачають участь спеціаліста у кримінальному провадженні.
Участь спеціаліста є обов’язковою у випадках:
- при проведенні огляду трупа обов’язкова участь судово-медичного експерта або лікаря (ч.1 ст.238 КПК);
- при проведенні огляду трупа, пов’язаного з ексгумацією, обов’язкова присутність судово-медичного експерта, який може вилучити зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень (ч.2, 3 ст. 239 КПК);
- проведення допиту малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за потреби – лікаря (ч.1. ст. 226 КПК)
- при проведені слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за потреби - лікаря (ч.1. ст.227 КПК)
Крім того, якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду або за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а за потреби- лікаря- (ч.1.ст.491 КПК).
М. Г. Щербаковський, М. Г. Чернець вважають, що крім збирання та дослідження доказів спеціаліст може надати допомогу в оцінці доказів. Так, вперше введена норма – «Консультації та роз’яснення спеціаліста» (ст. 360 КПК), згідно з якою спеціаліст дає усні консультації або письмові пояснення при дослідженні доказів в суді. Консультації (усні пояснення, рекомендації) стосуються, як правило, можливості використання певних технічних засобів для виявлення слідів злочину, можливостей судових експертиз, формулюванню питань експерту та ін. Консультації відіграють велику роль при оцінці висновків судових експертів, оскільки для встановлення наукової обґрунтованості експертних досліджень потрібні спеціальні знання. Зазначимо, що ні письмові, ні усні пояснення (консультації, роз’яснення) спеціаліста законом не відносяться до джерел доказів (ч. 8 ст. 95 КПК). Вважаємо, що одержання консультацій та роз’яснень спеціаліста повинно здійснюватися й під час досудового розслідування.
Аналіз практики свідчить, що консультація професіонала-психолога в багатьох випадках передує призначенню психологічної експертизи, допомагає зібрати максимальну кількість важливої інформації про психічний стан, явища та процеси стосовно психіки обвинуваченого для правильної кваліфікації дій обвинуваченого, оцінити його показання чи показання свідків, потерпілого та ін.
Отже, статус спеціаліста-психолога характеризується такими ознаками:
а) він володіє спеціальними психологічними знаннями;
б) виконує специфічні допоміжні функції щодо розгляду справ у суді та здійснення психологічного впливу на об’єкти, що цікавлять суд;
в) звертає увагу суду на обставини, що підлягають доказуванню і мають психологічну природу, а також дає пояснення з питань, що виникають у ході судового провадження.
У кодексі 1960 року містилася окрема стаття 48, яка передбачала перелік прав захисників. Новий же КПК не визначає окремого переліку прав захисників, а робить їх похідними від прав підозрюваного, обвинуваченого – частина 4 статті 46. Ця новація зумовлена тим, що підозрюваний може самостійно здійснювати свій захист, використовуючи гарантовані частиною 3 статті 42 вісімнадцять процесуальних прав, або залучати для свого захисту адвоката. І в цьому випадку адвокат реалізовуватиме права, передбачені для підозрюваного.
Більше того, сторона захисту отримала надзвичайно широкі можливості у новому кримінальному процесі. Вона не може вчиняти лише ті дії, які об’єктивно притаманні стороні обвинувачення: затримувати осіб, клопотати про застосування запобіжних заходів, проводити негласні слідчі дії тощо.
Відсутність окремого переліку повноважень захисника у КПК, крім іншого, зумовлена необхідністю уніфікації процесів. У цивільному, господарському, адміністративному судочинстві (статті 44 ЦПК, 28 ГПК і 59 КАС) міститься аналогічне формулювання, що представники виконують повноваження, які мають особи, яких вони представляють. Але це не стало причиною для заяв адвокатів, що вони не мають прав у відповідних провадженнях.
Крім того, сторона захисту отримала такі нові можливості у кримінальному процесі:
- клопотати про здійснення судового виклику особи для проведення її допиту (глава 11);
- клопотати перед суддею про отримання доступу до речей і документів, які перебувають у інших осіб (глава 15);
- клопотати перед суддею про допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування (стаття 225). Це право захисту одночасно є відповіддю на несправедливе зауваження про неможливість допиту свідків;
- самостійно залучати експертів або клопотати перед слідчим суддею про проведення експертизи (статті 243, 244).
Можливість проведення цих заходів зовсім не залежить від позиції слідчого чи прокурора, оскільки клопотання сторони захисту подаються до суду і повинні бути ним розглянуті.
Експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права (ч.1 ст. 242)
Пунктом 1.2.6. «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» від (02. січня 2013 р. за № 1/22533) передбачено проведення психологічної експертизи.
У статті 1 ЗУ «Про судову експертизу» зазначено, що судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового та судового слідства.
Проведення експертизи включає в себе:
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 117 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |