Читайте также:
|
Перші показові політичні процеси більшовики почали влаштовувати на Україні вже в перші роки свого панування. У квітні 1921 р. у Харкові відбувся процес над колишніми гласними міської думи, членами місцевого відділення "Національного центру" – організації, яка діяла в місті у 1919 р. і збирала кошти на підтримку денікінської Добровольчої армії. На лаві підсудних опинилися 24 чоловіка, 10 з яких – професори харківських вищих навчальних закладів. У травні 1921р. відбувся процес над українськими есерами, а у 1924 р. – над київським «Центром дії» [1; с.157-166].
Підсудними на показових політичних процесах ставали представники старої, дореволюційної інтелігенції, а також політичні супротивники більшовиків – члени українських та російських політичних партій. Показовість процесів переслідувала дві мети: по-перше, залякати та змусити до співпраці з радянською владою представників обох груп, по-друге, створити у свідомості мас образ «ворога», який нібито заважає чинній владі підвищувати добробут населення і є винуватцем усіх економічних негараздів у державі.
Одним з перших таких процесів стала так звана «шахтинська справа». 12 березня 1928 р. газета «Известия» опублікувала повідомлення прокурора Верховного Суду СРСР про розкриття антирадянської шкідницької організації серед спеціалістів вугільної промисловості Донбасу. Окрім шкідництва на донецьких рудниках та шахтах, «шахтинців» звинуватили також у підтримці зв'язків з московськими шкідниками та з іноземними антирадянськими центрами. На випадок інтервенції шкідники нібито мали намір дезорганізувати промисловість і підірвати обороноздатність країни [3; с. 297-298].
За Шахтинською справою пройшло близько 1000 чоловік. Засуджено було 53 спеціалісти. З них 37 чоловік мали вищу освіту, 12 – середню спеціальну, лише 4 – нижчу. За соціальним походженням троє належали до шахтовласників, всі ж інші – до інтелігенції [2; с. 80-96].
На початку липня суд завершився. 11 чоловік засудили до розстрілу, трьох – до 10-річного ув’язнення, 21 отримав від чотирьох до восьми років, 10 – від одного до трьох років. Вісьмох засудили умовно або виправдали. Шістьом приреченим на смерть (тим, хто «допоміг слідству») розстріл замінили десятьма роками таборів. Прохання адвокатів і дружин інших п’яти смертників подарувати їм життя залишилися без відповіді.
Отже, суд над «шахтинцями» став прологом боротьби зі «шкідниками» у всьому Радянському Союзі. У 1928 р. були викриті аналогічні «шкідницькі» організації у «Південь сталі», на Дніпробуді тощо. Об’єктом для репресій виступила стара технічна інтелігенція.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 127 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |