Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Політичні засоби забезпечення національної безпеки

Читайте также:
  1. II. Вимога до безпеки перед початком занять
  2. III. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ
  3. III. Вимоги безпеки під час роботи.
  4. Quot;Заходи безпеки під час експлуатації електроприладів.
  5. quot;Правила санітарно-протиепідемічного режиму та техніки безпеки
  6. V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.
  7. V. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНІЙ СИТУАЦІЇ
  8. VІІ. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ
  9. Адміністративно-правове забезпечення управління у сфері транспорту і зв’язку
  10. Аналіз небезпеки підприємства

Військовий фактор важливий засіб безпеки. Успіх в реалізації сучасної концепції національної безпеки залежить від багатьох обставин і в тому числі від комплексного використання економічних, науково-технічних, політичних, соціальних, духовних і військових факторів. Зміна концептуальних основ політичного і воєнно-політичного мислення з об’єктивною необхідністю зажадала переосмислити місце і роль кожного з них, визначити їх взаємозв’язки. Це торкнулося співвідношення політичних і військових засобів забезпечення безпеки. І не випадково. На протязі всієї історії існування людського суспільства воєнний фактор є основним, а іноді і єдиним засобом вирішення політичних суперечностей міжнародних конфліктів. Причому склалися жахливі історичні тенденції, що виражаються у стійкому характері зростання кількості жертв, посилення руйнівності та деструктивної масштабності воєнних конфліктів.

За останні три століття спостерігається збільшення кількості війн, в яких щорічно гинуло 1000 і більше людей. В XVIII ст. війн і конфліктів було 68, що унесли 4.4 млн. людських жертв, у XIX ст. - 205 і загинуло 8,3 млн., а у XX ст. - 237, а жертви вже склали 98,8 млн. Криваві жнива Молоха війни зростають. У XIX ст. велося 14 війн з людськими втратами 100 тис. і більш, у XX ст. війн стало в 3 рази більше, у XIX ст. розв’язано 2 війни з жертвами більше 1 млн. людей, а в XX ст. їх уже відбулося 13. Війни супроводжуються зростанням прямих втрат серед цивільного населення відносно загальної кількості людських жертв. В період першої світовий війни втрати цивільного населення склали 5%, а в другу світову війну - 48%, у війні в Кореї - 84%, а у війні у В’єтнамі -90% жертв складало мирне населення. Особливо маловивченою сферою воєнно-демографічних наслідків війн є побічні і віддалені втрати. Внаслідок мобілізації молодих чоловіків, відбувається різке падіння шлюбів і народжуваності, а це істотно знижує природний приріст населення (в першу світову війну падіння народжуваності в Російській імперії склало до 73%). Значно зростає число інвалідів. В першій і другій світових війнах більш 40 млн. людей стали інвалідами, при цьому росло їх число серед цивільного населення: на кожних 100 мобілізованих в першу світову війну припадає 11 інвалідів, а в другій світовій війні - 28. Відбувається істотне зниження якості населення, зв’язане з погіршенням матеріальних умов життя і як наслідок - падіння моралі, інтелектуального потенціалу, поява епідемій та інші негативні явища. Триває зростання воєнних витрат. Від творчої діяльності відчужувалася найбільш цінна самодіяльна частина суспільства: в першій світовій війні безпосередньо брало участь більш 1 млрд. людей з 33 держав, тобто 62% населення планети, а в другій світовій війні - вже близько 2 млрд. людей з 61 держави, або близько 80% населення планети. Формування концепцій політичного мислення, основаних на ідеї переходу до незабезпечення безпеки насильницького миру, неминуче викликало радикальну переоцінку поглядів на ролі воєнної сили в суспільному розвитку.

Відбулася переоцінка політичних засобів забезпечення безпеки. Ідея ненасильницького миру, по суті, в конкретній реалізації і допускає використання саме політичних засобів забезпечення безпеки.

Політичні засоби забезпечення міжнародної та національної безпеки – сукупність діяльності держави, що дозволяє без використання воєнно-насильницьких засобів забезпечити міцний і надійний мир, вирішити завдання відвернення війни і створення мирних умов для розвитку держави.

Структура політичних засобів складна і різноманітна. Існує система політичних засобів, що охоплює:

По-перше, гуманістичність і прогресивність характеру панівних у масовій суспільній свідомості цінностей збереження миру і засобів досягнення безпеки. Гуманність, як один з складових елементів системи політичних засобів, допускає не тільки формування ідеалу захисту миру, але й формування комплексу науково обґрунтованих шляхів відвернення війн.

По-друге, загальнополітична ситуація в світі, характер системи міжнародних відносин, глобальна розстановка і співвідношення політичних сил, визначальні організаційно-економічні, політичні (воєнно-політичні), науково-технічні, духовно-ідеологічні і гуманітарні відносини. Досягнутий рівень співвідношення сил в інтересах захисту миру формує основи певного політико-правового, морально-психологічного, організаційного механізму блокування війни. Об’єктивні умови визначають характер і результати будь-якої діяльності, що включені в систему політичних засобів.

По-третє, власне політичні засоби, що виражаються в зовнішній політиці та дипломатії. Це ті конкретні засоби, методи, способи, що забезпечують розв’язання без використання насильства проблем у взаємовідносинах держав з приводу забезпечення миру і безпеки. Допускається формування міжнародно-правових норм, концепцій і конкретних програм боротьби за мир і роззброєння; укладення договорів і угод; політичні консультації та особисті контакти лідерів; конкретні практичні заходи по роззброєнню, встановленню контактів і взаємний контроль за ходом процесу роззброєння, сприятливий відкритості і встановленню довіри у воєнній сфері.

Особливе місце належить народній дипломатії. В структурі політичних факторів забезпечення безпеки виділяються:

по-перше, характер, спрямування і результативність зовнішньополітичної діяльності;

по-друге, політична вага, місце і авторитет держави в системі міжнародного співтовариства.

Політичні засоби забезпечення міжнародної та національної безпеки мають певну специфіку: широкі можливості їх ефективного використання для вирішення найскладніших проблем; складність, гнучкість і різноманітність застосування; діапазон політичних засобів надто широкий - від встановлення політичних контактів до глобальної зміни характеру політичної ситуації по всій системі світового співтовариства; інтегруючий і структурно-організуючий, по відношенню до інших засобів, характер; підвищення їх ролі в міжнародних-відносинах, що виражаються в тому, що знаходять дедалі більше прихильників серед широких мас громадськості, впливових політичних сил.

Структурно-змістовні особливості сучасної концепції безпеки прямо впливають на виявлення характеру взаємозв’язку політичних і військових засобів.

В сучасних умовах діалектика політичних і військових засобів має особливості:

по-перше, пріоритет ненасильницьких засобів не виключає, а допускає використання в сучасних умовах військових засобів і військового механізму блокування війни;

по-друге, успіх використання політичних і військових засобів залежить від їх комплексного застосування;

по-третє, успіх реалізації військових засобів значно залежить від збройних сил. Збройні сили миролюбних держав - могутнє знаряддя відвернення війни.

В збереженні мира є їх функція і основна соціальна роль. І поки існує воєнна небезпека, збройні сили, розвиваючись в напрямку оборонної достатності, безпосередньо братимуть участь у підтриманні необхідних умов для розгортання сучасної моделі безпеки. З урахуванням географічного становища України, вирішується і проблема міжнародної і національної безпеки в Європі. В сучасних умовах ще немає єдиної системи європейської безпеки. Водночас в Європі сформувалися і реально можуть служити основою регіональної безпеки три інститути - Європейський Союз, Організація безпеки та співробітництва Європи і НАТО. В сучасних умовах ці структури мають різний потенціал, відрізняються складом учасників і суттєвістю головної мети і напрямків діяльності. Створення нової системи європейської безпеки - завдання, повністю здійсненне. В Європі за безпеку мають відповідати європейці! Багато позитивних тенденцій сучасного цілісного світу свідчать про те, що обороноздатність країни зміцнюється не шляхом нарощування воєнної могутності, а внаслідок формування системи воєнно-політичних відносин, що виключають можливість застосування засобів збройного насильства. Сучасний світ дедалі більш наполегливіше диктує категоричний імператив, що національна безпека не може бути повною і реальною поза системою міжнародної безпеки.

 

Висновок до другого питання.

 

Головне завдання політики воєнної безпеки в мирний період – попередження війни і зміцнення національної та міжнародної безпеки.

 




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 123 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав