|
Читайте также: |
Можливості мережі Інтернет
Інтернет являє собою глобальну комп'ютерну мережу, що містить величезний обсяг інформації з будь-якої тематики, доступної для всіх бажаючих не тільки на комерційній основі, і яка надає великий спектр інформаційних послуг. У даний час Інтернет являє собою об'єднання більш ніж сорока тисяч різних локальних мереж, за що вона одержала назву Мережа мереж.
Кожна локальна мережа називається вузлом або сайтом, а юридична особа, яка забезпечує роботу сайту, - провайдером. Сайт складається з декількох комп'ютерів - серверів, кожний з яких призначений для зберігання інформації певного типу й у певному форматі. Кожен сайт і сервер мають унікальні імена, за допомогою яких вони ідентифікуються в Інтернеті.
Для підключення до Інтернету користувач повинен укласти контракт на обслуговування з одним з провайдерів у його регіоні. Після цього, підключившись за допомогою модему й засобів віддаленого доступу до сайту провайдера, користувач одержує доступ до всіх сайтів і комп'ютерів в Інтернеті.
Потенційно Інтернет надає наступний інформаційний сервіс загального призначення:
1. Електронна пошта(E-mail) надає кожному абоненту електронну адресу, що являє аналог поштової адреси. За допомогою E-mail користувач може пересилати й одержувати повідомлення і файли довільного виду.
2. Доступ до інформаційних ресурсів. Є кілька видів інформаційних ресурсів Інтернету, що розрізняються за характером інформації, способом її організації, методами роботи з нею. В Інтернеті є такі інформаційні системи:
* World Wide Web (WWW) - всесвітня інформаційна павутина, в якій інформація складається зі сторінок. Інформація в WWW організована у формі гіпертексту. Це означає, що в документі існують спеціальні елементи – текст або малюнки, названі гіпертекстовими посиланнями, щиглик мишею на які виводить на екран інший документ, на який вказує дане посилання.
* Gopher-система, що є попередником WWW і тепер втрачає своє значення, хоча й підтримується в Інтернеті. Перегляд інформації на Gopher-сервері організується за допомогою деревоподібного меню, аналогічного меню в додатках Windows або аналогічного дереву каталогів у файловій системі.
* FTP (File Transfer Programme) - система, що використовується для пересилання файлів. Файли стають доступними для роботи тільки після копіювання на власний комп'ютер.
* Система телеконференції - UseNet являє собою сукупність документів, згрупованих за певними темами.
3. IRC (Internet Relay Chat) - обмін інформацією в режимі реального часу.
Цей режим нагадує селекторний зв'язок, що здійснюється користувачем, негайно відтворюється на екрані одного або відразу декількох абонентів.
Є також доступні користувачеві засоби пошуку, керування і контролю інформації в Інтернеті.
1. Пошукові системи - WAIS, Archie, Veronica, "машини пошуку" в WWW, призначені для пошуку інформації, організовані одним з перерахованих вище способів.
2. Telnet - режим віддаленого керування будь-яким комп'ютером у мережі, використовуваний для запуску на сервері або на будь-якому комп'ютері в Інтернет необхідної програми.
3. Службова програма Ping призначна для перевірки якості зв'язку із сервером.
4. Програми WHOIS і Finger дозволяють знайти координати користувачів мережі або визначити користувачів, які працюють у даний момент на конкретному хості.
Останнім часом Інтернет став інтенсивно використовуватися для реклами, виконання торговельних замовлень і розрахунків по них.
Адресація і протоколи
Комп'ютер, що підключений до мережі Інтернет й використовує для зв'язку з іншими комп'ютерами мережі спеціальний протокол TCP/IP (Transfer Control Protocol/ Internet Protocol), називають хостом. Для індентифиікації кожного хосту в мережі є два способи адресації, що завжди діють спільно.
Перший спосіб адресації, називається IP-адресою, яка аналогічна телефонному номеру. IP-адреса призначається провайдером, складається із чотирьох груп цифр (чотирьох байтів), розділених крапками, закінчується крапкою і має, наприклад, вид: 123.45.67.91, де числа в кожній групі можуть приймати значення від 0 до 255. Аналогічно телефонам кожен комп'ютер в Інтернеті повинен мати унікальну IP-адресу. Звичайно користувач свою IP-адресу не використовує. Незручності IP-адреси - в його безособовості, відсутності змістовній характеристики хоста й тому важкості для запам’ятання.
Другий спосіб ідентифікації комп'ютерів називається системою доменних імен або DNS (Domain Name Service). DNS - імена призначаються провайдером і, наприклад, мають вигляд win.smtp.dol.ru. Наведене вище повне доменне ім'я складається з чотирьох розділених крапками простих доменів. Так у наведеному прикладі DNS-імені домени мають наступний сенс:
ua - домен провайдера, в цьому випадку позначає всі хости в Україні;
dol - домен провайдера, позначає комп'ютери локальної мережі фірми Demos;
smtp - домен групи серверів Demos, що обслуговують систему електронної пошти;
win - ім'я конкретного комп'ютера.
Таким чином, за своєю організацією й внутрішньою структурою DNS-імена нагадують повний шлях до конкретного файлу в дереві каталогів і файлів.
Одне з розходжень полягає в тому, що домен більш високого рівня в DNS - імені перебуває з правого боку.
Особливе значення мають імена доменів самого верхнього рівня, що знаходяться у повному імені праворуч. Вони зафіксовані міжнародною організацією InterNIC і будуються по регіональній й організаційній ознаці, наприклад:
com - комерційні;
edu - освітні;
au - Австралія;
jr - Японія.
Домени можуть сполучати географічні й організаційні рівні, наприклад:
kc.ua.- сервери Харківської області.
Звичайно доменні імена мають 3-4 рівня вкладення.
Вказівка способу організації інформації на конкретному хості й ідентифікація розміщеного на ньому певного інформаційного ресурсу здійснюються за допомогою системи адресації, названої URL (Uneversal Resource Locator). Наприклад, URL може мати вигляд:
http://home.microsoft.com/inti/ru/www_tour.html. Елементи адреси означають:
http:// - тип протоколу, вказує, що адреса відноситься до хосту, що є WWW-сервером home.microsoft.com - доменне ім'я хоста;
/inti/ru/ - підкаталоги ru кореневого каталогу inti хоста;
www_tour.html - ім'я файлу.
URL складається з латинських букв і деяких символів: тире -, підкреслення _, тильди ~, і не може містити пробілів.
Для індентифікації адресата електронної пошти застосовується система Email-адрес, наприклад, виду vatbul@dol.ru. У цій адресі vatbul - ім'я адресата, символ @ - ознака кінця імені адресата, dol.ru. - доменне ім'я провайдера, на одному з комп'ютерів якого буде зберігається "поштова скринька" користувача.
Адресація телеконференцій Usenet здійснюється майже аналогічно повному доменному імені хоста й має вигляд comp.ai.philosophi. Кожна група символів, розділена крапками, утворює тему. Аналогічно DNS кожна тема імені конференції являє деяку безліч статей, що є підмножиною тем верхнього рівня, однак у цьому випадку рівні "знижуються" ліворуч праворуч.
Крім перерахованих загальномережних протоколів Інтернету для ряду інформаційних служб існують свої протоколи.
Види контрактів із провайдером
Який-небудь вид робіт в Інтернеті, як правило, можливий тільки після укладення контракту з провайдером. Види послуг, контрактів і вартість послуг можуть значно розрізнятися в різних провайдерів. Але існує ряд типових контрактів:
1. Режим поштового доступу до Інтернету за протоколом UUCP, коли користувач одержує доступ не безпосередньо до Інтернету, а до електронної пошти. При цьому засоби електронної пошти забезпечують доступ до WWW, FTR, NNTP, Gopfer й Archie - серверів, однак при цьому мультимедійні можливості WWW-серверів стають недоступними. Інформація може бути отримана тільки в текстовому вигляді.
2. Термінальний доступ до Online-сервера - найпростіший і дешевий спосіб підключення до мережі провайдера, що комутує лінії без використання протоколу TCP/IP. Він являє собою типовий сеанс віддаленого керування. Для підключення до мережі провайдера використовують комутаційну програму. Як і в попередньому випадку, доступ можливий до всіх типів серверів, а на WWW-серверах доступна тільки текстова інформація. Роботу ведуть в режимі, аналогічному роботі з BBS, коли в командному рядку необхідно із списку можливих дій, що пропонує сервер, вибрати необхідну.
3. Повний доступ в Інтернеті по лініях, що комутуються, або Dial-Up. У цьому разі застосовується протокол TCP/IP, що дозволяє використати всі можливості Інтернету, в тому числі мультимедійні. Для роботи в Інтернеті в цьому разі необхідні програми з графічним користувальницьким інтерфейсом (GUI), прийнятим в Windows. Головним обмеженням у цьому режимі є тільки якість телефонної лінії й модему.
4. Постійне з'єднання з Інтернетом по виділеній лінії. Це найбільш удосконалений, але й самий дорогий спосіб роботи в Інтернеті, автоматично відкриваючий доступ до всіх ресурсів Інтернету.
Оплата послуг провайдера залежить від типу контракту й звичайно включає однократний реєстраційний внесок при підключенні в розмірі 15-20 доларів США. Нижче наводяться дані для найпоширенішого Dial-Up-режиму:
* погодинна оплата, що при використанні електронної пошти може бути залежною від часу відправлення повідомлення;
* фіксована помісячна оплата, що передбачає обговорений місячний ліміт часу, при цьому гроші за невикористаний час не повертаються, однак при перевищенны ліміту починає діяти погодинна оплата;
* фіксована помісячна оплата без обмеження часу роботи в Інтернеті.
При укладанні контракту з провайдером на роботу з Інтернетом по телефонних лініях, що комутують, повинна бути наведена інформація, яку надалі необхідно вказати як параметри в різних програмах зв'язку із провайдером, які використовуються при безпосередній роботі в Інтернеті.
Поряд з наведеними основними типами контрактів наданий провайдером сервіс може розрізнятися іншими характеристиками, наприклад, такими, як обсяг дискового простору, кількість конференцій та ін.
Особливості роботи із службами Інтернету
World Wide Web
Служба World Wide Web (WWW) являє собою велику мережу серверів HTTP (HyperText Transfer Protocol - протокол передачі гіпертексту), які передають файли через Інтернет.
Відзначимо особливості WWW, що забезпечили її високу популярність:
* гіпертекстова організація інформаційних елементів - сторінок WWW.
Це означає, що сторінка WWW може містити спеціальні елементи - гіпертекстові посилання, щиглик на яких викликає перехід до сторінки, на яку вказує дане посилання;
* можливість залучення у сторінки WWW сучасних мультимедійних засобів - графіків, звуку, анімації, а також інших засобів художнього оформлення сторінок;
* наявність безкоштовного, гарного й досить простого програмного забезпечення;
* наявність гарних пошукових систем, що дозволяють досить швидко відшукувати необхідну інформацію;
* можливість швидкого переміщення вперед по вже переглянутих
сторінках;
* наявність засобів забезпечення надійності й конфіденційності
інформаційного обміну.
Робота з ресурсами WWW забезпечується спеціальними програмами, які називаються броузерами. У даний час найбільше поширення мають конкуруючі один з одним броузеры MS Internet Explover (IE) і Netscape Navigator (NN).
Функціонально обидві програми близькі за своїми можливостями, але програма IE отримала більше поширення з наступних причин:
* безкоштовне поширення програми й автоматична її установка у версії OSR2 для WindowsXX;
* інтеграція IE з такими програмними комплексами, як Microsoft Exchange Offce97-2000.
Екран броузеров включає наступні елементи:
* рядок меню, що містить великий набір команд, і панель інструментальних кнопок;
* поле адреси, в якому задається URL- сторінка, яку необхідно вивести на екран;
* вікна, в які завантажуються WWW-сторінки;
* рядок стану, в якому фіксуються дії броузера;
* індикатори, розташовані в рядку стану й що інформують, наприклад, про наявність непрочитаної пошти та ін.
Броузер може працювати в мережі або автономно поза Інтернет. Робота броузера завжди починається з висвітлення на екрані домашньої сторінки. При інсталяції броузера в якості домашньої встановлюється WWW-сторінка розроблювача. Однак командами меню за допомогою URL можна в якості домашньої задати довільну сторінку. З огляду на те, що домашня сторінка – це відправна точка для "подорожі" по WWW, можна в якості домашньої створити власну сторінку.
Підготовлена WWW-сторінка повинна бути передана провайдеру відповідно до установлених ним правил для розміщення на його сервері.
Gopher- системи
Це текстові бази даних всілякого змісту, керовані за допомогою меню деревоподібного типу. Для роботи з gopher-ресурсом призначена спеціальна програма WS Gopher, що працює за керуванням Windows.
Файлові бази даних
FTP (File Transfer Protocol) - це величезне сховище файлів різного типу: текстових, електронних таблиць, програм, даних, графічних, звукових та інших, що зберігаються на FTP-серверах. ЗА ступенем доступності інформація на FTP-серверах ділиться на три категорії:
* захищена інформація, доступ до якої дозволений або спеціальному колу користувачів, або за додаткову плату;
* вільно розповсюджувані файли (Freeshare) за умови їхнього некомерційного використання;
* файли зі статусом Shareware, що означає, що користувач може безкоштовно випробувати їх протягом певного часу, після закінчення якого для продовження експлуатації він повинен зареєструватися на сервері й оплатити вартість файлу.
При вході на FTP-сервер необхідно зареєструватися, указавши свій ідентифікатор і пароль. Інформація на FTP- сервері організована у вигляді традиційних каталогів. Всі файли на FTP- серверах діляться на текстові й двійкові. Файли зазначених груп пересилаються в мережі різним способом, тому програмі копіювання файлів або явно повинен бути призначений тип файлу, що пересилається, або встановлений режим Автовизначення. Хоч скопіювати файл із FTP-сервера можна за допомогою броузера, більш зручно це робити за допомогою спеціальних програм.
Електронна пошта
Електронна пошта (E-mail) - один з найпоширеніших видів сервісу в Інтернет. Електронна пошта не тільки забезпечує швидку передачу повідомлень і файлів конкретному адресатові або відразу списку адресатів, але також уможливлює доступ до будь-яких інших ресурсів Інтернет. Існують дві групи протоколів, за якими працює електронна пошта:
* протокол UUCP (Unix to Unix Copy Protocol), що забезпечує хоча й
повільну, але дуже надійну передачу по поганих телефонних каналах;
* прикладні протоколи SMTP (Simple Mail Transfer Protocol) і POP (Post Office Protocol). Протокол SMTP підтримує передачу повідомлень між довільними вузлами Інтернет. Протокол POP забезпечує кінцевому користувачеві доступ до електронних повідомлень, що прийшли до нього.
Для відправлення й одержання повідомлень по E-mail використовують поштові програми, так і програми, що поставляють разом з броузерами, наприклад з Microsoft Internet Explorer або Netscape Navigator. Гарні поштові програми повинні:
* підготувати й передавати повідомлення на російській і українській мові;
* вставляти текст у повідомлення(у кодах ASII) та інші файли: графічні, звукові, програмні, стислі і т.д.;
* кодувати поштові повідомлення за допомогою кожного з протоколів кодування, а також передавати повідомлення з гіпертекстовими посиланнями;
* готувати повідомлення в режимі Off-line;
* управляти пріоритетом відправлення повідомлень: термінове, звичайне, за дешевим тарифом;
* з метою скорочення часу зв'язку при перегляді отриманої пошти спочатку видавати тільки заголовки повідомлення і пересилати повністю тільки спеціально викликані повідомлення;
* автоматично перевіряти орфографію й граматику повідомлень перед відправленням;
* досить просто запам'ятовувати в адресній книзі необхідні адреси авторів повідомлень і згодом використати ці адреси при відправленні повідомлень.
Підготовка й відправлення повідомлень
При підготовці й відправленні повідомлення на екрані поштової програми є наступні поля:
поле Кому, куди відправляється E-mail - адреса головного кореспондента;
поле Копія, куди підставляються адреси кореспондентів, які одержують копію повідомлення;
поле Схована копія, поле може бути відсутня і з'являтися тільки за спеціальною командою. Призначення поля аналогічне попередньому, але навіть якщо адреси в ньому присутні, то головний кореспондент про наявність копій, що направляються за цими адресами, не повідомляється;
поле Тема, в яке заноситься короткий зміст повідомлення. Цей текст буде виданий у вигляді заголовка повідомлення;
поле (вікно) Повідомлення, в якому набирається текст повідомлення.
Читання пошти
У цьому режимі на екрані є:
поле зі списком папок: Вхідні, Вихідні, Відправлені, Віддалені;
вікно, розподілене по вертикалі або горизонталі. В одній частині знаходиться список повідомлень, у них вказуються автор, заголовок, дата відправлення й у деяких програмах позначка, чи було повідомлення прочитане чи ні, і розмір повідомлення в байтах. У нижній частині вікна видається зміст повідомлення.
Залежно від настроювання програми повідомлення, що надійшли, можуть відразу копіюватися на комп'ютер або зберігатися на сервері.
Конференції Usenet
Конференції організуються на спеціальному мережному сервері NNTP (Network News Transfer Protocol), за допомогою якого забезпечується можливість організації колективних дискусій за будь-якою тематикою для всіх передплатників на послуги цього сервісу.
Програми роботи з конференціями повинні забезпечити зручне виконання наступних операцій:
* позначення безлічі конференцій, в роботі яких має намір брати участь користувач;
* перегляд прізвищ авторів і заголовків статей у будь-якій конкретній конференції;
* перегляд змісту статей і при необхідності їхнє збереження;
* публікація своєї статті в конференції;
* персональна відповідь авторові статті на його E-mail-адресу;
* публічна відповідь авторові статті;
* DNS - ім'я сервера провайдера, на якому будуть зберігатися статті конференції;
* ім'я користувача для ідентифікації автора;
* ваша E-mail- адреса.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 86 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |