Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Право водокористування та його види

Використання вод здійснюється з вилученням їх з водного об'єкта для виробництва різноманітної продукції, господарсько- житлових потреб населення або ж без вилучення для потреб гідро­енергетики, рибництва, водного транспорту тощо.

Право водокористування визначається як використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисло­вості, сільського господарства, транспорту та інших галузей госпо­дарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (ст. 1 ВК України).

Розрізняють право водокористування в об'єктивному та суб'єктивному значеннях. Об'єктивне право водокористування — це правовий інститут, норми якого врегульовують відносини з приводу використання та охорони вод. У суб'єктивному значенні воно розглядається як закріплена в законодавстві можливість пев­них суб'єктів використовувати водні об'єкти для задоволення своїх потреб.

Специфіка правовідносин водокористування виявляється, пе­редусім, в їх структурних елементах: суб'єктах, об'єктах та змісті.

Суб'єктами (водокористувачами) в Україні можуть бути під­приємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні й фізичні особи та особи без громадянства.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідні обладнання для забору води, називаються первинними водокористувачами. Вторинними вважаються водокористувачі, які не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд пер­винних водокористувачів та скидають стічні води до їхніх систем на умовах, що встановлюються між ними.

Об'єктом права водокористування вважаються окремі водні об'єкти чи їх частини, що надаються для певних видів водокорис­тування конкретним суб'єктам.

Зміст права водокористування становлять права та обов'язки його суб'єктів. Водокористувачі мають право:

— здійснювати загальне та спеціальне водокористування;

— використовувати водні об'єкти на умовах оренди;

— вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокори­стування;

— споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;

— передавати для використання воду іншим водокористува­чам на визначених умовах;

— здійснювати інші функції щодо водокористування в поряд­ку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст. 44 ВК України водокористувачі зобов'язані:

1) економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод;

2) використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання;

3) дотримувати встановлених нормативів граничнодопусти­мого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання за­бруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;

4) використовувати ефективні сучасні технічні засоби і техно­логії для утримання своєї території в належному стані, а також

здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;

5) не допускати порушення прав, наданих іншим водокорис­тувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;

6) утримувати в належному стані зони санітарної охорони дже­рел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибе­режні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;

7) здійснювати-облік забору та використання вод, вести кон­троль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у кон­трольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;

8) здійснювати погоджені у встановленому порядку техно­логічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх ста­ну, а також припинення скидання забруднених стічних вод;

9) здійснювати спеціальне водокористування лише за наяв­ності дозволу;

10) безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів спеціально уповноважених державних органів у галузі використання, охорони та відтворення водних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безкоштовно необхідну інформацію;

11) своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористуван­ня та інші збори відповідно до законодавства;

12) своєчасно інформувати місцеві Ради, державні органи охо­рони навколишнього природного середовища та санітарного нагляду про виникнення аварійних забруднень;

13) здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому зако­нодавством;

14) виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно із законодавством.

ВК України передбачає можливість обмеження прав водокори­стувачів або зміну умов водокористування з метою забезпечення охорони здоров'я людей та в інших державних інтересах. Таке об­меження допускається у випадках: маловоддя, загрози виникнен­ня епідемій та епізоотій тощо. Пріоритетність надається викорис­танню вод для питних і побутових потреб населення.

Права водокористувачів обмежуються також під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху, спричиненому шкідливою дією вод, і ліквідації його наслідків.

Відповідно до ст. 55 ВК України право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі:

1) якщо відпала потреба у спеціальному водокористуванні;

2) закінчення строку спеціального водокористування;

3) ліквідації підприємств, установ чи організацій;

4) передачі водогосподарських споруд іншим водокористува­чам;

5) визнання водного об'єкта таким, що має особливе держав­не значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність;

6) порушення умов спеціального водокористування та охоро­ни вод;

7) виникнення необхідності першочергового задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення;

8) систематичного невнесення збору в строки, визначені за­конодавством.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші підстави для припинення права спеціального водокористування.

Види права водокористування

Право водокористування, з огляду на підстави та порядок його виникнення, поділяється на два види: загальне та спеціальне.

Загальне водокористування пов'язане з реалізацією права кож­ного на безпечне для життя та здоров'я довкілля та виникає на підставі законів чи інших нормативних актів.

Для права загального водокористування відповідно до ст. 47 В К України характерні такі ознаки:

— здійснення тільки громадянами для задоволення їхніх потреб (купання, плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, водопою тварин, забору води з водних об'єктів без за­стосування споруд або технічних пристроїв та з криниць тощо);

— безоплатність;

— здійснення без закріплення водних об'єктів за певними осо­бами;

— здійснення без надання відповідних дозволів;

— передбачено для необмеженого кола осіб.

Однак загальне водокористування передбачає можливість вста­новлення районними і сільськими радами за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповнова­жених державних органів певних обмежень у здійсненні загально­го водокористування громадян. Такі обмеження встановлюються з метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишньо­го природного середовища та з інших підстав і полягають у вста­новленні місця, де заборонено купання, плавання на човнах, во­допій тварин, забір води для питних або побутових потреб тощо.

Місцеві Ради зобов'язані повідомляти населення про встанов­лені ними правила, що обмежують загальне водокористування.

Особливості спеціального водокористування передбачені ст. 48 ВК України і полягають у тому, що воно здійснюється:

— шляхом забору води з водних об'єктів із застосуванням спо­руд або технічних пристроїв та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти;

— фізичними та юридичними особами для задоволення питних та інших потреб населення;

— на підставі спеціальних дозволів, які видаються державними органами охорони навколишнього природного середовища — у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, облас­ними, Київською та Севастопольською міськими Радами за пого­дженням з державними органами водного господарства — у разі використання водних об'єктів місцевого значення;

— за оплату, яка визначається на підставі Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за ко­ристування водами для потреб гідроенергетики і водного транс­порту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. № 1494.

За строками здійснення спеціальне водокористування може бу­ти короткостроковим (до 3 років) або довгостроковим (від 3 до 25 років). У разі потреби строк спеціального водокористування може бути продовжено на термін, що не перевищує відповідного короткострокового або довгострокового водокористування.

Водокористування за цільовим призначенням буває:

— для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення;

— для лікувальних, курортних і оздоровчих цілей;

— для потреб галузей економіки: сільського і лісового госпо­дарства, промислових і гідроенергетичних потреб, водного транс­порту, рибного і мисливського господарства, протипожежних потреб.

З-поміж усіх видів водокористування пріоритет належить водо­користуванню для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення. Його регулювання, крім ЗК України, здійснюється Законом України «Про питну воду та питне водопо­стачання» від 10 січня 2002 р. та цілим рядом підзаконних норма- тивно-правових актів.

Забезпечення потреб населення здійснюється шляхом цент­ралізованого та нецентралізованого водопостачання. Відмінність між ними полягає в тому, що централізоване водопостачання здійснюється за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розпо­дільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води, а нецен- тралізоване — з джерел питного водопостачання, за допомогою пунктів розливу води, застосування пристроїв підготовки питної води та постачання фасованої питної води.

Особливі вимоги водне законодавство встановлює до якості вод, що використовуються для задоволення питних і господар- сько-побутових потреб населення. Якісні характеристики таких вод повинні відповідати встановленим державним стандартам,

нормативам екологічної безпеки водокористування і санітарним нормам. У разі невідповідності якості вод цим вимогам їх викори­стання припиняється за рішенням державних органів санітарного нагляду.

Для лікувальних, культурних та оздоровчих цілей використову­ються водні об'єкти, що мають природні лікувальні властивості та належать до категорії лікувальних. Перелік таких об'єктів затвер­джено постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1996 р. Якщо водні об'єкти належать до категорії лікувальних, во­ни повинні використовуватися виключно для лікувальних та оздо­ровчих цілей. Таке користування водами здійснюється у порядку загального і спеціального водокористування.

Існують певні особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб сільського і лісового господарства. Переважно таке водокористування здійснюється для зрошення земель сільськогосподарського призначення, під час якого водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи для за­побігання підтопленню, заболоченню, засоленню та забрудненню цих земель.

Під час осушення земель сільськогосподарського призначення мають здійснюватися заходи щодо запобігання деградації та вітровій ерозії цих земель, а також погіршення стану водних об'єктів. Аналогічні положення поширюються також на зрошувані та осушувані землі лісогосподарського призначення.

Стаття 66 ВК України встановлює правила використання вод­них об'єктів для промислових та гідроенергетичних потреб. Сьо­годні майже немає видів промислового виробництва, які б не ви­користовували природних запасів води. Такі води повертаються до навколишнього природного середовища переважно у вигляді стічних вод. Оскільки об'єктами промислового водокористування передусім є природні джерела — річки, озера, особливого значен­ня набуває раціональність у використанні вод. У зв'язку з цим за­конодавство покладає на водокористувачів, які використовують водні об'єкти для промислових потреб, обов'язки дотримуватися встановлених умов спеціального водокористування, екологічних вимог, а також вживати заходів щодо зменшення витрат води (особливо питної) та припинення скидання забруднених зворот­

них вод шляхом удосконалення виробничих технологій, схем во­допостачання та очищення стічних вод.

Специфічні обов'язки закон покладає і на гідроенергетичні підприємства. Вони повинні дотримуватися встановлених правил експлуатації водосховищ, режимів накопичення та спрацювання запасів води, забезпечувати у встановленому порядку безпе­ребійний пропуск суден тощо.

Особливості користування водними об'єктами для потреб риб­ного і мисливського господарства визначено у ст. 68 ВК України. Водокористувачі зобов'язані вживати заходів, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об'єктів і умов відтворен­ня рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги у місцях вилову риби. На таких об'єктах права інших водокористувачів можуть бути обмежені в інтересах рибного господарства та водного промислу.

Чимало питань користування водами для потреб рибного і мис­ливського господарства регулюються Законом України «Про тва­ринний світ» та іншими актами законодавства.

ВК України (ст. 48) наводить перелік видів водокористування, що не вважається спеціальним, але й не належить до загального. Це:

— пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетики);

— подача (перекачування) води водокористувача у маловодні райони;

— усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболо­чення);

— використання підземних вод для вилучення корисних ком­понентів;

— вилучення води з надр разом із видобуванням корисних ко­палин;

— виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт;

— видобування корисних копалин і водних рослин;

— прокладання трубопроводів і кабелів;

— проведення бурових, геологорозвідувальних робіт;

— інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.