Читайте также:
|
2. Нагляд під час роботи.
Методичні рекомендації для виконання роботи: Дана тема передбачає вивчення того, що потрібно для допуску для роботи з електрикою та як здійснюють нагляд під час виконання роботи. Особливу увагу треба звернути в процесі вивчення теми на які групи поділяється електротехнічний персонал, який зайнятий на експлуатації електроустановок, як здійснюється оформлення роботи, які пред’являються умови допуску до роботи з електрикою, що називають наряд-допуском та як здійснюється нагляд під час роботи.
Використана література: Васильчик М.В., Вінокурова Л.Е., Тесленко М.Я. Основи охорони праці, «Просвіта», Київ 1997 р. ст. 115.
1. До електротехнічного персоналу відносяться особи, які зайняті на обслуговуванні та експлуатації електроустановок. Їх умовно поділяють на такі групи:
- адміністративно-технічний персонал (начальники служб, цехів, майстри);
- оперативний персонал (черговий персонал, який безпосередньо обслуговує електроустановки);
- ремонтний персонал (працівники ремонтно-налагоджувальних служб з обслуговування електроустановок);
- ремонтно-оперативний персонал (особи, які оперативно обслуговують електроустановки, де немає чергового персоналу).
Робота в електротехнічних установках може бути по письмовому або усному розпорядженню. Письмове розпорядження – наряд – визначає категорію та характер роботи, місце, час та умови безпечного її виконання, кваліфікаційний склад бригади, відповідальних робітників. По наряду виконують роботи з повним та частковим зніманням напруги, а також роботи без зняття напруги поблизу та на струмопровідних частинах, які знаходяться під напругою. Наряд виписують в двох екземплярах та при видачі по телефону – в трьох екземплярах. Перший екземпляр передається керівнику робіт, другий остається у працівника який виписує наряд.
Кожний раз перед видачею наряду керівник робіт проходе інструктаж про порядок дій по забезпеченню безпеки бригади якою він керує.
Строк дії наряду визначається терміном виконуємих робіт, але не повинен перевищувати 5 календарних діб.
До роботи з електрикою допускаються особи відповідних кваліфікаційних груп з електробезпеки із оформленням наряду-допуску або розпорядженням, де визначаються:
- допуск до роботи;
- нагляд під час роботи;
- оформлення перерви в роботі;
- переведень на інші робочі місця і закінчення роботи.
Відповідальними за безпеку роботи є особи, які видають розпорядження або наряд-допуск.
Без наряду можуть проводитись роботи тільки в аварійних випадках по наказу енергодиспетчера та деякі роботи які виконуються без зняття напруги на віддалі від струмопровідних частин, які знаходяться під напругою, по розпорядженню керівника робіт.
Особи, які допускаються до роботи з електрикою, проходять медичний огляд при влаштуванні на роботу і періодично один раз на рік при обслуговуванні діючих електроустановок.
Наряд-допуск — це письмове розпорядження на роботу, в якому визначене місце роботи, час початку і закінчення роботи, склад бригади, особи, відповідальні за безпеку роботи.
Допуск бригади до роботи здійснює спеціальний працівник в присутності бригади та керівника робіт. В випадку коли робота виконується по наказу енергодиспетчера, наказ одночасно є дозволом на допуск бригади до роботи. Забороняється видавати дозвіл до початку виконання робіт за передчасно, так як в любий момент може змінитися поїзне положення. При цьому може виникнути помилкова подача напруги на працюючих або виникнення інших помилкових ситуацій.
Перед допуском бригади до роботи керівник проводе інструктаж. При необхідності або на прохання виконавців керівник показує правильні та безпечні прийоми виконання робіт. Після інструктажу всі члени бригади розписуються в наряді.
До роботи з електрикою не допускаються особи, молодші 18 років. Учні, студенти, які проходять виробничу практику або навчання і не досягли 18-річного віку, працюють з електрикою під постійним наглядом кваліфікованого працівника обмежений час, що визначений навчальним планом.
2. Всі роботи на контактній мережі та лініях електропередачі виконуються не менш ніж двома виконавцями. Як правило нагляд здійснює керівник робіт без права участі в роботі. Але коли необхідна, щоб він як робітник з високою кваліфікаційною групою по техніці безпеки сам виконав найбільш складну роботу, нагляд за виконавцями в цей час веде спеціально виділений із членів бригади працівник який наглядає. Прізвище цього працівника вказується в наряді. Під час нагляду працівник який наглядає звільнюється від виконання всіх робіт, він повинен забезпечити виконання членами бригади правил техніки безпеки.
Запитання для самоконтролю:
1. Назвіть групи електротехнічного персоналу, які зайняті на експлуатації електроустановок?
2. Розкажіть як здійснюється оформлення роботи.
3. Які умови допуску до роботи з електрикою?
4. Що називають наряд-допуском?
5. Як здійснюється нагляд під час роботи?
Тема9 Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціонування повітря виробничих приміщень
1. Загальні вимоги до опалення, вентиляції та кондиціонування повітря виробничих, навчальних та побутових приміщень.
2. Правила експлуатації систем вентиляції.
Методичні рекомендації для виконання роботи: Васильчук М.В., Вінокурова Л.Е., Тесленко М.Я. Основи охорони праці, «Просвіта», Київ 1997 р. ст. 130, 134-135.
1. Опалення призначене для забезпечення температурних умов у приміщенні відповідно до вимог санітарних норм у холодну та перехідну пори року. Опалюватись може все приміщення, а також окремі робочі місця.
Системи вентиляції, опалення і кондиціювання повітря у комплексі з технологічними заходами щодо зменшення шкідливих виробничих речовин разом з архітектурно-планувальними та конструктивними рішеннями будівель і приміщень забезпечують метеорологічні умови і вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень у відповідності до нормативних вимог.
Опалювальні системи вміщують такі основні елементи: генератор тепла — установку, в якій тепло, що отримане за рахунок горіння або перетворення електричної енергії, передається воді, парі, повітрю; нагрівальні прилади, які передають тепло повітрю; трубопроводи, по яких теплоносії передаються від генератора до нагрівальних приладів.
При водяному опаленні теплоносієм є нагріта вода з температурою до 100 °С, а також вище 100 °С. У парових системах теплоносій — пара переміщується до опалювальних приладів під своїм тиском.
Теплоносій у повітряних системах — це гаряче повітря, яке нагрівається в калориферах.
За будовою розрізняють центральне або місцеве повітряне опалення. У центральних системах нагріте повітря подається до приміщень по трубопроводах. З усіх систем центрального опалення найбільш поширена система водяного опалення низького тиску. Вона має такі санітарно-гігієнічні та експлуатаційні позитивні якості:
можливість регулювання тепловіддачі опалювальних приладів залежно від температури зовнішнього повітря зміною температури або витрати гарячої води;
· підтримування температури в межах 60 - 70 °С;
· пожежна безпека;
· довговічність системи (30-50 р.);
· можливість розміщення опалювальних приладів уздовж зовнішніх стін та під вікнами;
· простота експлуатації.
Ці системи використовують в основному для опалення побутових та громадських будівель.
Питання для закріпленого матеріалу:
1. Назвіть види систем опалення та основні вимоги до цих систем?
2. Розкажіть про систему центрального опалення.
3. Яке має при значення вентиляція та за якими ознаками вона класифікується?
4. Розкажіть про природну вентиляцію.
5. Розкажіть про штучну (механічну) вентиляцію?
6. Що розуміють під кондиціонуванням повітря?
Тема 10 Мікроклімат виробничих приміщень
1. Категорії осіб, що опромінюються.
2. Вплив радіаційних речовин на організм людини.
Методичні рекомендації для виконання роботи: Васильчук М.В., Вінокурова Л.Е., Тесленко М.Я. Основи охорони праці, «Просвіта», Київ 1997 р. ст. 131-133.
1. У відповідності до норм радіаційної безпеки (НРБ) встановлено такі категорії осіб, що опромінюються:
1) категорія А — персонал;
2) категорія Б — обмежена частина населення;
3) категорія В — населення області, держави.
Персонал — особи, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань.
Обмежена частина населення — особи, які не працюють безпосередньо з джерелами випромінювання, але за умовами проживання або розміщення робочих місць можуть підпадати під вплив радіоактивних речовин або інших джерел випромінювання, що використовуються в установках і видаляються в зовнішнє середовище з відходами.
Безпека працюючих з радіоактивними речовинами забезпечується шляхом встановлення гранично допустимих доз (ГДД) опромінювання різними видами радіоактивних речовин, використання захисту в часі або відстані, проведення загальних заходів захисту, використання засобів індивідуального захисту.
Чинними нормами встановлені ГДД опромінення, а також річний рівень опромінення персоналу, що не викликає при рівномірному накопиченні дози протягом 50 років несприятливих змін у стані його здоров'я та здоров'я його нащадків, які можуть бути виявлені сучасними методами.
2. Радіаційні речовини нерівномірно розподіляються в різних органах і тканинах людини. Тому ступінь їх ураження залежить не тільки від величини дози, що створюється випромінюванням, але і від критичного органу, в якому відбувається найбільше накопичення радіоактивних речовин, що призводить до ураження всього організму людини.
Норми радіаційної безпеки встановлюють ГДД зовнішнього і внутрішнього опромінення залежно від груп критичних органів і категорії осіб, що опромінюються.
ГДД зовнішнього та внутрішнього опромінення, встановлюються (у порядку зменшення радіочутливості) для трьох груп критичних органів або тканин людини:
1 — все тіло, кістковий мозок;
2 — м'язи, щитовидна залоза, жирові тканини, печінка,
нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, очі;
3 — шкіряний покрив, кісткові тканини, кістки, передпліччя, лодижка і стопи.
ГДД зовнішнього та внутрішнього опромінення критичних органів персоналу (категорія А) наведені в таблиці 1, а ГДД, залежно від категорії опромінення та групи критичних органів, — у таблиці 2.
Взагалі, доза, що накопичена у віці до 30 років, не повинна перевищувати 12 ГДД.
Таблиця 1
| Група критичних органів або тканин | ГДД, бер | |
| за квартал | за рік | |
Таблиця 2
| Категорії осіб, що опромінюються | Значення ГДД (для категорії А) та межа дози (для категорії Б) для груп критичних органів | ||
| А | |||
| Б | 0.50 | 1.50 |
Захист від іонізуючих випромінювань забезпечується такими засобами та методами: ізоляцією або огороджуванням джерел випромінювань за допомогою спеціальних камер, огорож, екранів, обмежень часу перебування персоналу в радіаційно-небезпечній зоні, віддаленням робочого місця від джерел випромінювання, використанням дистанційного керування; засобів сигналізації і контролю, використанням засобів індивідуального захисту.
Запитання для самоконтролю:
1. Які Ви знаєте категорії осіб що опромінюються?
2. Назвіть ГДД зовнішнього та внутрішнього опромінення критичних органів або тканин людини.
3. Якими засобами та методами забезпечується захист від іонізуючих випромінювань?
Тема:11 Видиосвітлення та основні правила їх експлуатації.
1. Види виробничого освітлення.
2. Правила експлуатації освітлення.
Методичні рекомендації для виконання роботи: Васильчук М.В., Вінокурова Л.Е., Тесленко М.Я. Основи охорони праці, «Просвіта», Київ 1997 р. ст. 133-136.
1. Зір дає людині майже 90 % інформації про довкілля (навколишнє середовище). Недостатність освітлення призводить до втоми не тільки органів зору, але і організму людини в цілому, підвищується травмонебезпека. Надміру яскраве світло викликає сліпучу дію. В залежності від джерела світла виробниче освітлення може бути трьох видів: природне, що створюється безпосередньо сонцем, штучне, що здійснюється електричними лампами, та змішане, що створюється одночасно природним та штучним освітленням.
В залежності від джерела світла виробниче освітлення може бути трьох видів: природне, що створюється безпосередньо сонцем, штучне, що здійснюється електричними лампами, та змішане, що створюється одночасно природним та штучним освітленням.
Природне освітлення поділяється на: бокове (одно – або двохсьороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване – поєднання верхнього та бокового освітлення.
Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.
За функціональним призначенням штучне освітлення поділяють на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне та чергове.
Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов'язковим у всіх виробничих приміщеннях.
Аварійне освітлення роблять для продовження роботи під час раптового вимикання робочого освітлення. При цьому освітленність, що нормується, повинна складати 5 % від робочого освітлення, але не менше 2 лк всередині будови і не менше 1 лк — на території підприємства.
Аварійне освітлення використовується у випадках, коли раптове вимикання робочого освітлення може викликаті вибух, пожежу, довготривале порушення роботи таких об'єктів, як електростанція, установка водопостачання. Для аварійного освітлення необхідно застосовувати тількі лампи розжарювання та люмінесцентні.
Евакуаційне освітлення призначене для евакуації людей з приміщень при аварійному відключені робочого освітлення. Його необхідно влаштовувати в місцях, що небезпечні для проходу людей; в приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитись більше 100 чоловік; в проходах; на сходових клітках, у виробничих приміщеннях, в яких працює більше 50 чоловік. Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менше 0,5 лк, а нга відкритих майданчиках –не менше 0,2 лк.
Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Найменша освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі.
Чергове освітлення передбачається у неробочий час, при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видів штучного освітлення.
Світильники аварійного освітлення для продовження роботи приєднують до незалежного джерела енергії, світильники для евакуації людей — до мережі, незалежної від робочого освітлення.
При проектуванні штучного освітлення необхідно вирішити наступне: вибрати систему освітлення, тип джерела світла, тип світильників, визначити розташування світлових приладів, виконати розрахунки штучного освітлення та визначити потужності світильників та ламп. Для всіх виробничих приміщень проектують систему загального чи комбінованого освітлення. З гігієнічної точки зору система загального освітлення більш досконала, оскільки дає можливість більш рівномірно розподілити світлову енергію.
Вибираючі джерела світла, слід надавати перевагу люмінесцентним лампам, які енергетично більш економічні. Окрім того, вони максимально наближаються до природного світла, що важливо при використанні суміщеного освітлення.
Вибір типу світильників проводиться з урахуванням характеристики приміщення, для якого проектується освітлення. Для приміщень, стіни та стеля яких мають невисокі відбиваючі властивості доцільно застосовувати світильники прямого світла, які, направляючи випромінювання ламп вниз на робочі поверхні, гарантують мінімальні втрати і найкраще використання світлового потоку. Однак слід мати на увазі, що світильники цього класу створюють різкі падаючі тіні від сторонніх предметів, що необхідно враховувати при їх розташуванні.
При освітленні виробничих приміщень, стіни та стеля яких мають високі відбиваючі властивості, доцільно використовувати світильники переважно прямого світла
В адміністративно – конторських приміщеннях доцільно використовувати світильники розсіяного світла, значна частина світлового потоку яких направляється на стіни та стелю і, відбиваючись від них, сприяє усуненню різких тіней, що за характером роботи бажано саме для таких приміщень.
2. Штучне та природне освітлення може бути ефективнішим тільки при старанному обслуговуванні всього обладнання. Внаслідок тривалої експлуатації світловий потік ламп розжарювання зменшується на 10 -15 %, а люмінесцентних ламп — на 20 - 25 %. Очищення скла світлових прорізів повинно проводитись не рідше 2 разів на рік у приміщеннях з незначним виділенням пилу і не рідше 4 разів на рік при значному виділенні пилу; для світильників — 4-12 разів на рік (залежно від характеру запиленості виробничого приміщення).
Світильники загального та місцевого освітлення, що висять нижче 2,5 м від рівня підлоги, повинні напругою не вище 42 В. При слюсарно-монтажних роботах, технічному обслуговуванні та ремонті машин, автомобілів та іншого обладнання необхідно користуватись переносними джерелами світла (ручними світильниками) з напругою не вище 42 В, а при роботах в особливо небезпечних умовах (резервуари, канави, криниці тощо) — не вище 12 В.
Під час експлуатації освітлювальної установки необхідно періодично перевіряти:
- стан ізоляції проводів;
- рівень освітленості в контрольних точках виробничого приміщення (не менше 1 разу нарік після чергової чистки світильників і заміни згорілих ламп).
Основний прилад вимірювання освітленості — люксметр.
Тема12: Вібрація, та захист від вібрації на виробництві
1. Загальне поняття вібрації. Вплив вібрації на організм людини.
2.Заходи щодо боротьби з вібрацією.
Методичні рекомендації для виконання роботи: Васильчук М.В., Вінокурова Л.Е., Тесленко М.Я. Основи охорони праці, «Просвіта», Київ 1997 р. ст. 128 - 130; В.Ц. Житецький, В.С. Джигирей, О.В.Мельников Основи охорони праці, «Афіша», м.Львів 2000 р. ст. 152-155.
1. Вібрація — це механічні коливання твердих тіл. З фізичної точки зору між шумом і вібрацією принципової відмінності немає, але сприймання їх людиною відрізняється: вібрація сприймається вестибулярним апаратом та дотиком, а шум — органом слуху.
Вібрація серед всіх видів механічних впливів для технічних об’єктів найбільш небезпечна. Знакозмінні напруження, викликанні вібрацією, сприяють накопиченню пошкоджень в матеріалах, появи тріщин та руйнуванню. Найчастіше і досить швидко руйнування об’єкта настає при вібраційних впливах за умов резонансу. Вібрації викликають також й відмови машин, приладів.
Джерелом вібрації є механічні, пневматичні та електричні інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, яке встановлено без достатньої амортизації та віброізоляції, а також транспортні та сільськогосподарські машини.
За характером впливу на організм вібрація передається на все тіло людини (загальна), а місцева (локальна) на руки працюючого. Місцева вібрація викликає погіршення кровопостачання окремих органів, при загальній вібрації порушується діяльність серця та центральної нервової системи. Під час довготривалої та інтенсивної дії вібрації може виникнути тяжке захворювання — вібраційна хвороба. Симптоми вібраційної хвороби проявляються у вигляді головного болю, заніміння пальців рук, болю в кистях та передпліччі, виникають судоми, підвищується чутливість до охолодження, з’являється безсоння. При вібраційній хворобі виникають паталогічні зміни спинного мозку, серцево-судинної системи, кісткових тканин та суглобів, змінюється капілярний кровообіг.
Функціональні зміни, пов’язані з дією вібрації на людину-оператора це погіршення зору, зміни реакції вестибулярного апарату, виникнення галюцинацій, швидка втомлюваність. Негативні відчуття від вібрації виникають при прискореннях, що складають 5% прискорення сили ваги, тобто при 0,5 м/с2. особливо шкідливі вібрації з частотами, близькими до частот власних коливань тіла людини, більшість котрих знаходиться в межах 6...30 Гц.
Дія вібрації залежить від її частоти. Вібрації з частотою 6 Гц є резонансними для всього організму. Людина при цьому відчуває качку, що діє на вестибулярний апарат і центральну нервову систему. Під час дії такої частоти вібрації може виникнути захворювання під назвою "морська хвороба".
Резонансна частота для органів черевної полості (шлунок, печінка та ін.) дорівнює 7 Гц, для голови — 8 -27 Гц, очі — 22 - 27, горло — 6 - 12,облича та щелепи — 4 -27. У зв'язку з цим коливання з частотою 5 - 8 Гц викликає почуття вібрації нутрощів; 17 - 25 Гц — відчуття вібрації в зубах; 2 – 12 - відчуття вібрації в грудній клітці; 2 -8 - відчуття вібрації в ногах і руках; 4 – 14 відчуття вібрації в поясничній частині хребта; 4 -12 відчуття вібрації в животі; 40 Гц — відчуття вібрації в стопах.
Загальну вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на:
o транспортну, котра виникає внаслідок руху по дорогах;
o транспортно-технологічну, котра виникає при роботі машин, які виконують технологічні операції в стаціонарному положенні або при переміщенні по спеціально підготовлених частинах виробничих приміщень, виробничих майданчиків;
o технологічну, що впливає на операторів стаціонарних машин або передається на робочі місця. Які не мають джерел вібрації.
Вібрації, що впливають на операторів різних машин, поділяються на такі категорії:
1 категорія – трактори, автомобілі вантажні, будівельно-дорожні машини, снігоочищувачі;
2 категорія – екскаватори, крани промислові та будівельні, самохідні бурильні установки, шляхові машини, бетоноукладачі.
3 категорія – підлоговий виробничий транспорт, верстати метало – та деревообробні, ковальсько – пресове обладнання, ливарні машини, електричні машини, насосні агрегати та вентилятори; бурильні вишки та установки, бурові верстати, обладнання промисловості будматеріалів.
2. Заходи щодо боротьби з вібрацією поділяють на колективні та індивідуальні.
Колективні методи — це методи зниження вібрації через вплив на джерело збудження і методи зниження вібрації на шляху її розповсюдження.
Засоби, що використовуються під, час реалізації вищезгаданих методів віброзахисту поділяються на:
- огороджувальні (захисні);
- віброізоляційні - введення в коливну систему додаткового пружного зв'язку, з метою послаблення передавання вібрацій, суміжному елементу конструкції або робочому місцю;
- віброгасильні і вібропоглиначі, вібродемпферуючі — зниження вібрацій за рахунок сили тертя демпферного пристрою, тобто переведення коливної енергії в тепло;
- засоби автоматичного контролю, сигналізації та дистанційного керування;
- засоби відлагодження від резонансних режимів раціональним вибором приведеної маси або жорсткості системи, котра коливається;
- засоби динамічного гасіння — введення в коливну систему додаткових мас або збільшення жорсткості системи;
- засоби зниження вібрацій в джерелі виникнення шляхом зниження або усунення збуджувальних сил;
- використання індивідуальних засобів захисту;
- позначення вібруючих поверхонь знаком або фарбою.
Захисні засоби запобігають доступу людини до зони, де діє вібрація. Конструктивно вони можуть бути зроблені у вигляді гратчастих, сітчастих та непрозорих перешкод із металу, деревини тощо.
Віброізоляція полягає у зниженні передачі коливань від джерела збудження до об'єкта, що захищається,(тобто зменшує рівні вібрації, що передаються від джерела на тіло працюючого) шляхом введення в коливну систему додаткового пружного зв'язку, наприклад, фундамент машин, збудований на пружних прокладках. Цей зв'язок запобігає передачі енергії від коливного агрегату до основи або від коливної основи до людини або до конструкцій, що захищаються.
Віброізоляція реалізується шляхом встановлення джерела вібрації на віброізолятори. В комунікаціях повітропроводів розташовуються гнучкі вставки. Застосовуються пружні прокладки у вузлах кріплення повітропроводів, в перекриттях, несучих конструкціях будівель, в ручному механізованому інструменті.
Для віброізоляції стаціонарних машин з вертикальною змушувальною силою використовують віброізолювальні опори у вигляді прокладок або пружин. Однак можлива їх комбінація. Комбінований віброізолятор поєднує пружинний віброізол'ятор з пружною прокладкою. Пружинний віброізолятор пропускає високочастотні коливання, а комбінований забезпечує необхідну ширину діапазону коливань, що гасяться. Пружні елементи можуть бути металевими, полімерними, волокнистими, пневматичними, гідравлічними, електромагнітними.
Зниження вібрації в джерелі її виникнення досягається шляхом зменшення сили, яка викликає коливання. Тому ще на стадії проектування і машин та механічних пристроїв потрібно вибирати кінематичні схеми, в котрих динамічні процеси, викликані ударами та прискореннями, були б виключені або знижені. Зниження вібрації може бути досягнуте зрівноваженням мас, зміною маси або жорсткості, зменшенням технологічних допусків при виготовленні і складанні, застосуванням матеріалів з великим внутрішнім тертям. Велике значення має підвищення точності обробки та зниження шорсткості поверхонь, що труться.
Відлагодження від режиму резонансу. Для послаблення вібрацій істотне значення має запобігання резонансним режимам роботи з метою виключення резонансу з частотою змушувальної сили. Власні частоти окремих конструктивних елементів визначаються розрахунковим методом за відомими значеннями маси та жорсткості або ж експериментально на стендах.
Резонансні режими при роботі технологічного обладнання усуваються двома шляхами: зміною характеристик системної (маси або жорсткості) або встановленням іншого режиму роботи (відлагодження резонансного значення кутової частоти змушувальної сили.
Вібродемпферування, вібропоглинання - це метод зниження вібрацій реалізується шляхом перетворення енергії механічних коливань (вібрації) коливної системи в інші види енергії (теплову). Збільшення витрат енергії в системі здійснюється за рахунок використання в якості конструктивних матеріалів з великим внутрішнім тертям: пластмас, металогуми, сплавів марганцю та міді, нікелетитанових сплавів, нанесення на вібруючі поверхні шару пружнов'язких матеріалів, котрі мають великі втрати на внутрішнє тертя.
Вібропоглинання здійснюється покриттям машин в'язкими матеріалами (мастикат), використанням масляних ванн для зубчастих зчеплень. Дистанційне керування дозволяє виключати постійне знаходження людини в зоні шкідливих вібрацій.
Найбільший ефект при використанні вібродемпферних покриттів досягається в області резонансних частот, оскільки при резонансі значення впливу сил тертя на зменшення амплітуди зростає.
Найбільший ефект вібродемпферні покриття дають за умови, що протяжність вібродемпферного шару співрозмірна з довжиною хвилі згину в матеріалі конструкції. Покриття необхідно наносити в місцях, де генерується вібрація максимального рівня. Товщина вібродемпферних покриттів береться рівною 2—3 товщинам елемента конструкції, на котру воно наноситься.
Добре демпфірують коливання мастильні матеріали. Шар мастила між двома спряженими елементами усуває можливість їх безпосереднього контакту, а відтак — появу сил поверхневого тертя, котрі є причиною збудження вібрацій.
Для зниження вібрацій застосовуються також ударні віброгасії маятникового, пружинного і плаваючого типів. В них здійснюється перехід кінетичної енергії відносного руху елементів, що контактують, в енергію деформації з поширенням напружень із зони контакту по елементах, що взаємодіють. Внаслідок цього енергія розподіляється по об'єму елементів віброгасія, котрі зазнають взаємних ударів, викликаючи їх коливання. Одночасно відбувається розсіювання енергії внаслідок дії сил зовнішнього та внутрішнього тертя. Маятникові ударні віброгасії використовуються для гасіння коливань частотою 0,4—2 Гц, пружинні — 2—10 Гц, плаваючі — понад 10 Гц.
Віброгасії камерного типу призначені для перетворення пульсуючого потоку газу в рівномірний. Такі віброгасії встановлюються на всмоктувальній та нагнітальній сторонах компресорів, на гідроприводах. Вони забезпечують значне зниження рівня вібрацій трубо- та газопроводів.
Динамічне віброгасіння досягається також встановленням агрегату на масивному фундаменті. Маса фундамента підбирається таким чином, щоб амплітуда коливань підошви фундаменту не перевищувала 0,1—0,2 мм.
Засоби індивідуального захисту від вібрації застосовуються у випадку, коли розглянуті вище технічні засоби не дозволяють знизити рівень вібрації до норми. Для захисту рук використовуються рукавиці та перчатки з м'якими надолонниками, вкладиші, пружньодемпфіруючі прокладки та пластини для обхвату вібруючих рукояток та деталей. Для захисту ніг — спеціальне взуття, підметки, наколінники. Для захисту тіла — нагрудники, пояси, спеціальні костюми.
З метою профілактики вібраційної хвороби для працівників рекомендується спеціальний режим праці. Наприклад, при роботі з ручними інструментами загальний час роботи в контакті з вібрацією не повинен перевищувати 2/3 робочої зміни. При цьому тривалість безперервного впливу вібрації, включаючи мікропаузи, не повинна перевищувати 15—20 хв. Передбачається ще дві регламентовані перерви для активного відпочинку.
Всі, хто працює з джерелами вібрації, повинні проходити медичні огляди перед вступом на роботу і періодично, не рідше 1 разу на рік.
Запитання для самоконтролю:
1. Що називають вібрацією та як впливає вібрація на організм людини?
2. Які ви знаєте колективні засоби захисту щодо боротьби з вібрацією?
3.Як досягається зниження вібрації в джерелі її виникнення?
4. Які ви знаєте індивідуальні засоби захисту щодо боротьби з вібрацією?
Тема:13 Іонізуюче випромінювання
1. Іонізуюче випромінювання.
2. Ультрафіолетове випромінювання.
Методичні рекомендації для виконання роботи: Васильчук М.В., Вінокурова Л.Е., Тесленко М.Я. Основи охорони праці, «Просвіта», Київ 1997 р. ст. 130, 134-135.
1. Іонізуючим є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до виникнення електричних зарядів різних знаків. До іонізуючих випромінювань належать a-, b- та g-випромінювання, потоки нейтронів та інших ядерних часток. Іонізуюче випромінювання, проникаючи до організму людини та проходячи через біологічну тканину, викликають в ній появу заряджених часток вільних електронів. Вільні електрони, які діють із сусідніми атомами, іонізують їх, що супроводжується змінами структури молекул: порушеннями міжмолекулярних зв'язків і веде до загибелі клітин. Зміни у біохімічному складі клітини та обміні речовин порушують функції центральної нервової системи, що, в свою чергу, викликає порушення функції залоз внутрішньої секреції, зміни судинної проникності. Періодичне попадання радіоактивних речовин до організму призводить до їх накопичення та до збільшення іонізації атомів та молекул живої тканини. Внаслідок змін, що сталися, порушуєтеся нормальна течія біохімічних процесів та обмін речовин, що призводить до променевої хвороби. Діючи на шкіру, іонізуюче випромінювання викликає опіки або сухість, випадіння волосся, під час дії на очі — катаракту. Виникають також і генетичні наслідки, які ведуть до спадкових захворювань.
Джерелами іонізуючих випромінювань в промисловості є установки рентгеноструктурного аналізу, високовольтні електровакуумні системи, радіаційні дефектоскопи, товщиноміри, густиноміри та ін.
Захист від іонізуючих випромінювань може здійснюватись шляхом використання наступних принципів:
— використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхом переходу на менш активні джерела, зменшення кількості ізотопу;
— скорочення часу роботи з джерелом іонізуючого випромінювання;
—віддалення робочого місця від джерела іонізуючого випромінювання;
— екранування джерела іонізуючого випромінювань.
Екрани можуть бути пересувні або стаціонарні, призначені для поглинання або послаблення іонізуючого випромінювання. Екранами можуть бути стінки контейнерів для перевезення радіоактивних ізотопів, стінки сейфів для їх зберігання
Альфа-частинки екрануються шаром повітря товщиною декілька сантиметрів, шаром скла товщиною декілька міліметрів. Однак, працюючи з альфа-активними ізотопами, необхідно також захищатись і від бета- або гамма-випромінювання.
З метою захисту від бета-випромінювання використовуються матеріали з малою атомною масою. Для цього використовують комбіновані екрани, у котрих з боку джерела розташовується матеріал з малою атомною масою товщиною, що дорівнює довжині пробігу бета-частинок, а за ним — з великою масою.
З метою захисту від рентгенівського та гамма-випромінювання застосовуються матеріали з великою атомною масою та з високою щільністю (свинець, вольфрам).
Для захисту від нейтронного випромінювання використовують матеріали, котрі містять водень (вода, парафін), а також бор, берилій, кадмій, графіт. Враховуючи те. що нейтронні потоки супроводжуються гамма-випромінюванням, слід використовувати комбінований захист у вигляді шаруватих екранів з важких та легких матеріалів (свинець-поліетилен).
Дієвим захисним засобом є використання дистанційного керування, маніпуляторів, роботизованих комплексів.
В залежності від характеру виконуваних робіт вибирають засоби індивідуального захисту: халати та шапочки з бавовняної тканини, захисні фартухи, гумові рукавиці, щитки, засоби захисту органів дихання (респіратор „Лепесток"), комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи.
2. Джерелами ультрафіолетових випромінювань у виробничих умовах є: електродугове зварювання, плазмове обладнання, газорозрядні лампи тощо.
Біологічна дія ультрафіолетового випромінювання обумовлена хімічними змінами молекул живих клітин, які його поглинають, і виявляється в порушенні поділу та загибелі клітин. Тривалість впливу великих доз випромінювання може призвести до уражень шкіри та органів зору.
Ефективним методом захисту від ультрафіолетового випромінювання є екранування джерел випромінювання. Робочі місця огороджують ширмами, щитами, обладнують кабіни. Як засоби індивідуального захисту використовують спецодяг, спецвзуття, рукавиці, захисні окуляри та щитки із світлофільтрами.
Запитання для самоконтролю:
1. Розкажіть про іонізуючі випромінювання.
2. Назвіть засоби захисту від іонізуючих випромінювань.
3. Як іонізуючі випромінювання впливають на організм людини?
Тема 14: Нормування радіоактивних випромінювань
1. Електромагнітне випромінювання.
2. Лазерне випромінювання.
Методичні рекомендації для виконання роботи: Васильчук М.В., Вінокурова Л.Е., Тесленко М.Я. Основи охорони праці, «Просвіта», Київ 1997 р. ст. 130, 135-138.
1. Джерелами електромагнітних випромінювань в радіотехнічних пристроях є генератор, тракти передачі енергії від генератора до антени, потужні телевізійні та радіомовні станції, промислові установки високочастотного нагріву, вимірювальні прилади, а також будь-які елементи, що включені до високочастотної мережі. Дія електромагнітних полів на організм людини виявляється у функційному розладі центральної нервової системи.; Суб'єктивні почуття при цьому — підвищена втома, головний) біль, зниження точності робочих рухів, млявість.
Основні види захисту:
- зменшення випромінювань безпосередньо біля джерела;
- дистанційний контроль і керування в екранованому приміщенні;
- організаційні заходи (проведення дозиметричного контролю, медичні огляди, додаткова відпустка, скорочені робочі дні);
- застосування засобів індивідуального захисту (спецодяг, захисні окуляри).
2. Лазери використовують у техніці, медицині. Найбільш чутливим органом до лазерного випромінювання є очі, — ушкодження сітківки очей може статись навіть при порівняно невеликих інтенсивностях. Засоби захисту від лазерного випромінювання можуть бути колективні та індивідуальні.
До колективних належать:
- застосування телевізійних систем спостереження за технологічним процесом, захисні екрани;
- системи блокування та сигналізації;
- огородження лазерно-небезпечної зони.
Індивідуальні:
- спеціальні проти лазерні окуляри;
- щитки, маски;
- технологічні халати та перчатки.
Запитання для самоконтролю:
1. Розкажіть про ультрафіолетове випромінювання та засоби захисту від нього.
2. Розкажіть про електромагнітне випромінювання та засоби захисту від нього.
3. Розкажіть про лазерне випромінювання та засоби захисту від нього.
Тема 15 Пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 185 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |