Читайте также:
|
На роботах з особливо шкідливими умовами праці безоплатно, за встановленими нормами надається лікувально-профілактичне харчування (ст. 166 КЗпП). Віднесення робіт до категорії з особливо шкідливими важкими умовами праці можливе тільки на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці відповідно до Порядку № 442.
Наразі питання безоплатної видачі працівникам лікувально-профілактичного харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці регулюються трьома нормативними актами, затвердженими постановою Держкомпраці СРСР та Президії ВЦРПС від 07.01.1977 р. № 4/П-1, які в частині, що не суперечить Конституції та законам України, чинні на території України. Серед них такі:
1. Перелік виробництв, професій та посад, зайнятість в яких дає право на безкоштовне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці {Додаток 7);
2. Раціони лікувально-профілактичного харчування і норми безоплатної видачі вітамінних препаратів (Додаток 2);
3. Правила безкоштовної видачі лікувально-профілактичного харчування (Додаток 3).
У своєму листі від 05.05.2008 р. № 62/13/82-08 Мінпраці підтвердило використання таких нормативних актів для безоплатного забезпечення працівників лікувально-профілактичним харчуванням.
Згідно з п. З Правил, наведених у Додатку З, лікувально-профілактичне харчування видається робітникам, інженерно-технічним працівникам і службовцям у дні фактичного виконання ними роботи у виробництвах, за професіями та на посадах, передбачених Переліком (Додаток 1), а також у дні тимчасової втрати працездатності, якщо захворювання за своїм характером є професійним і хворий не госпіталізований.
Лікувально-профілактичне харчування не видається:
а) у неробочі дні;
б) у дні відпустки;
в) у дні службових відряджень;
г) у дні навчання з відривом від виробництва;
д) у дні виконання робіт на інших ділянках, де лікувально-профілактичне харчування не передбачене;
є) у дні виконання державних і громадських обов'язків;
ж) у період тимчасової непрацездатності внаслідок загальних захворювань;
з) у дні перебування в лікарні або санаторії на лікуванні, а також у період перебування у профілакторії.
На підприємствах на основі Додатку 1 розробляється перелік виробництв, професій і посад, робота в яких надає право на безоплатне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці. Такий перелік, як і у випадку з безоплатним забезпеченням молоком або рівноцінними харчовими продуктами, затверджується у вигляді додатка до колективного договору.
Забезпечення газованою солоною водою
Відповідно до ст. 167 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний безоплатно забезпечувати працівників гарячих цехів і виробничих ділянок газованою солоною водою. Цехи та виробничі ділянки, де організовується постачання газованою солоною водою, визначаються органами санітарного нагляду за погодженням із власником або уповноваженим ним органом.
За п. 1 Постанови Секретаріату ВЦРПС «Про постачання робітників гарячих цехів газованою підсоленою водою» від 11.06.1934 р. з метою оздоровлення умов праці та підвищення працездатності робітників гарячих цехів підприємства зобов'язані безкоштовно постачати працівників газованою підсоленою водою, що містить 0,5% повареної солі (хлористий натр); газація води має провадитися вуглекислотою.
До гарячих цехів належать: котельні та машинні зали електростанцій, де проводяться роботи за високих температур, доменні, мартенівські, прокатні цехи, відпалювальні та інші цехи металопромисловості, гути скляних заводів, горна фарфоро-фаянсо-вих і цегельних заводів тощо.
Цехи, де організується постачання робітників газованою підсоленою водою, встановлюються санітарною інспекцією праці за узгодженням з підприємством.
Організація постачання робітників газованою підсоленою водою покладається на підприємство. Постачання водою всіх робітників гарячого цеху має провадитися з розрахунку 4-5 л на людину за зміну.
Забезпечення газованою підсоленою водою не звільняє підприємство від обов'язку постачання працівникам перелічених цехів доброякісної прісної води на загальних підставах.
Порядок забезпечення працівників газованою солоною водою регулюється Інструкцією для впровадження раціонального питного режиму в гарячих цехах, затвердженою Постановою Секретаріату ВЦРПС від 11.06.1934 р.
Забезпечення працівників газованою солоною водою може регулюватись колективним договором, умови якого не погіршуватимуть становище працівників порівняно із зазначеними вище нормативно-правовими актами.
Додаткова оплачувана відпустка
Статтею 76 КЗпП передбачено, що щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:
за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
за особливий характер праці; в інших випадках, передбачених законодавством.
Тож згідно із ст. 7 Закону № 504 щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здо ровя шкідливих виробничих факторів, за Списком № 1/1290 (Додаток 1 до постанови КМУ від 17.11.1997 р. № 1290).
А надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці відповідно до ст. 8 Закону № 504 передбачено окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних І геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, за Списком № 2/1290 (Додаток 2 до постанови КМУ від 17.11.1997 р. № 1290).
Конкретна тривалість цієї відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.
Порядки застосування Списків № 1/1290 та № 2/1290 затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 p. Nq 16.
Додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.
п. 9, 10 Порядку No 16 застосування Списку No 1/1290 та п. 6, 7 Порядку № 16
застосування Списку № 2/1290
Якщо працівники працювали в різних виробництвах, цехах, за професіями та на посадах, за роботу в яких надається додаткова відпустка різної тривалості, підрахунок часу роботи провадиться окремо за кожним видом робіт, професій і посад.
На підставі частини другої ст. 82 КЗпП до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, передбачені ст. 76 цього Кодексу, зараховується:
1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;
2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Тож час перебування працівника на лікарняному, на курсах підвищення кваліфікації, у відпустці у зв'язку з навчанням, у відпустці без збереження заробітної плати тощо не зараховується до стажу, що дає право на щорічні додаткові відпустки.
Час, відпрацьований у зазначених умовах, обліковується власником або уповноваженим ним органом.
Крім того, у своєму листі від 22.03.2010 р. № 49/0/010/80-10 Мінпраці зазначає, що розрахунок має вестись від нормальної або скороченої тривалості робочого дня, визначеної законодавством для певного виду виробництв, професій, посад. Тому працівники, яким на підприємстві встановлено неповний робочий день (три години на день), права на щорічні додаткові відпустки не мають.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 143 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |