Читайте также:
|
Требования Правил безопасности к рудничному освещению.
1. На проммайданчику шахти освітленню підлягають усі місця робіт, приймальні майданчики біля ствола, драбини, проходи для працівників, приміщення електромеханічних установок, автотранспортні, залізничні та інші шляхи, у тому числі породні відвали.
2. У будівлях підйомної машини, головної вентиляторної установки, компресорної установки, у машинних відділеннях холодильних установок, надшахтних будівлях стволів, будівлях лебідок породних відвалів та канатних доріг, будівлях дегазаційних установок, котельних, будівлях вугільних бункерів, в адміністративно-побутових комбінатах має передбачатися аварійне освітлення від незалежного джерела живлення. В усіх перелічених будівлях, крім будівель підйомних машин, дозволяється застосовувати для аварійного освітлення головні акумуляторні світильники.
3. Для живлення підземних освітлювальних установок має використовуватися напруга не вище ніж 220 В. Для ручних переносних світильників, що живляться від іскробезпечних джерел, дозволяється напруга не вище ніж 42 В.
4. Під час спускання в шахту, пересування виробками та проведення робіт головний акумуляторний світильник має бути постійно включений в основний робочий режим.
5. На корпусі головного акумуляторного світильника повинна бути встановлена табличка з номером, який згідно з наказом директора шахти закріплений за працівником.
6. Кількість індивідуально закріплених справних акумуляторних світильників у ламповій, включаючи світильники, суміщені з метан-сигналізаторами, має відповідати фактичній чисельності працівників, зайнятих на підземних роботах.
7. Головний акумуляторний світильник повинен забезпечувати тривалість безперервного горіння в робочому режимі не менше ніж 10 годин та рівень світлового потоку не менше ніж 30 лм.
8. Перед опусканням у шахту має бути проведений контроль робочого стану головного акумуляторного світильника: наявність пломбування, горіння в робочому й аварійному режимах, відсутність пошкоджень корпусу, шнура та захисного скла.
Борьба с пылью.
Для боротьби з вугільним пилом на всіх шахтах здійснюються заходи з комплексного знепилювання згідно з паспортами протипилових заходів, які затверджуються головним інженером шахти. До таких заходів відносяться: використання машин, які забезпечують мінімальне пилоутворення під час видобутку вугілля; попереднє зволоження вугільного пласта; зрошення місць пилоутворення і пилу, який осів; ефективне провітрювання виробок; періодична очистка від пилу відкаточних і вентиляційних виробок; розташування скіпових підйомів в стволах з вихідним повітряним струменем.
До заходів, які перешкоджають виникненню джерел запалювання пилу відносяться: використання запобіжних вибухових речовин та засобів підривання; вибухобезпечного електрообладнання; заборону відкритого вогню і паління.
До заходів щодо локалізації або пригнічення вибухів пилу відносяться сланцювання виробок і застосування сланцевих заслонів.
Сланцювання виробок — це штучне підвищення зольності пилу, який розташувався на поверхні виробок, за рахунок добавлення до нього стандартного інертного пилу, виготовленого із вапняку і глинистого сланцю. Використання інертного пилу засновано на охолоджуючій дії за рахунок витрати теплової енергії на нагрівання інертного пилу.
Зволожування вугільного масиву здійснюється шляхом нагнітання води і розчинів змочувальних речовин у вугільний пласт під тиском. Зрошування джерел пилоутворення здійснюється шляхом подачі води в зону руйнування масиву, чи на навантажувально-перевантажувальні пункти.
Пиловибухозахист гірничих виробок здійснюється шляхом побілки і мокрого протирання виробок, зв'язування пилу змочувально-зв'язуючими речовинами, створення у виробках водяних чи туманостворюючих завіс із тонкодиспергованої води.
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 139 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |