Читайте также:
|
Радіаційний і хімічний захист включає заходи щодо виявлення та оцінки радіаційної і хімічної обстановки, організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту, організацію та проведення спеціальної обробки.
29. Системи забезпечення протипожежного захисту об’єктів, населених пунктів.
ПРОГРАМА „Забезпечення пожежної безпеки населених пунктів та об’єктів усіх форм власності,
підрозділів пожежної охорони
Значущість проблеми забезпечення протипожежного захисту об'єктів і населених пунктів держави полягає у необхідності реалізації державної політики у сфері пожежної безпеки, яка відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" (3745-12) є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища.
Незадовільний стан справ з пожежами та їх наслідками свідчить про необхідність розв'язання проблеми охорони життя людей, національного багатства і навколишнього природного середовища, що потребує посилення протипожежного захисту об'єктів та населених пунктів.
Обмежене фінансування заходів, передбачених на підвищення рівня протипожежного захисту населених пунктів та об'єктів, призвело до того, що підрозділи МНС на 27 відсотків не укомплектовані спеціальними пожежними автомобілями. Понад 60 відсотків наявної пожежної техніки вичерпало свій моторесурс і за строками використання підлягають списанню. Недостатність коштів не дає змоги Міністерству позитивно вирішувати питання щодо розроблення і придбання сучасних зразків пожежної техніки, обладнання, засобів зв'язку та індивідуального захисту особового складу.
Актуальною проблемою протипожежного захисту сільських населених пунктів, де щороку реєструється близько 18 тис. пожеж (32,6 відсотка загальної їх кількості), є значна віддаленість підрозділів державної пожежної охорони від об'єктів та низький рівень технічної оснащеності протипожежних формувань сільськогосподарських об'єктів.
Зазначені порушення призводять до несвоєчасного виявлення пожеж, стрімкого поширення вогню та задимлення шляхів евакуації, що значно ускладнює, а іноді унеможливлює їх гасіння та рятування людей.
Проблемою також є забезпечення населених пунктів системами протипожежного водопостачання.
Відсутність джерел протипожежного водопостачання у населених пунктах та на об'єктах призводить до того, що значна кількість пожеж (понад 25 відсотків) ліквідується із залученням додаткових сил та засобів. Це збільшує масштаби пожеж, час та фінансові витрати на їх ліквідацію.
З кожним роком проблемні питання, пов'язані із забезпеченням пожежної безпеки об'єктів господарювання, населених пунктів, все більше загострюються.
Розв'язання проблеми забезпечення пожежної безпеки підлягає у комплексному, поетапному вирішенні проблемних питань у сфері пожежної безпеки, гарантованого захисту суспільства та навколишнього природного середовища від пожеж і їх наслідків, впровадження організаційних засад функціонування системи забезпечення пожежної безпеки органів влади всіх рівнів, зміцнення правової, науково-технічної і ресурсної бази, що дасть змогу суттєво зменшити в державі кількість пожеж та надзвичайних ситуацій.
Для розв'язання проблеми забезпечення пожежної безпеки об'єктів та населених пунктів держави необхідно врегулювати питання щодо:
· утворення та розвитку єдиної системи забезпечення пожежної безпеки як однієї із складових національної безпеки;
· об'єднання можливостей центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (у тому числі громадських);
· забезпечення державного нагляду за станом пожежної безпеки об'єктів та населених пунктів для своєчасної протидії пожежам та зменшення негативних наслідків від них;
· розроблення організаційно-правових заходів діяльності щодо забезпечення пожежної безпеки міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;
· удосконалення та підвищення ефективності роботи суб'єктів системи забезпечення пожежної безпеки;
· ефективного розв'язання завдань із забезпечення протипожежного захисту держави та оперативного реагування на стан з пожежами;
· сприяння більш гнучкому та оперативному впливу на стан організації роботи щодо фінансування служби, вишукування нових джерел надходження коштів для розвитку матеріально-технічної бази підрозділів пожежної охорони.
За оцінкою, проведеною фахівцями Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки, невжиття термінових заходів до покращення стану протипожежного захисту об'єктів та населених пунктів призведе до прямих матеріальних збитків від пожеж.
30. Соціальне страхування працівників.
Право громадян на державне соціальне страхування базується на ст. 46 Конституції України та Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджених 14 січня 1998 року. Соціальне страхування поширюється на всіх без винятку працівників державних, громадських, кооперативних і приватних підприємств, організацій, установ, незалежно від характеру і часу трудових відносин (постійні, тимчасові, сезонні), походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин, за умови сплати ними страхових внесків.
Усі працівники підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню.
1. В Україні діє і розвивається державна система загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка здійснюється за принципами:
— законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування;
— обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян — суб'єктів підпри-ємницької діяльності;
— надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;
— обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами, з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування;
— солідарності та субсидування;
— державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
— забезпечення рівня життя не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомог, які є основним джерелом існування;
— цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
— паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
3. Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають особи:
а) які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від форм власності та господарювання, а також у фізичних осіб;
б) які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.
6. Працівники вважаються застрахованими і підлягають забезпеченню всіма видами соціального страхування, як правило, з моменту прийняття їх на роботу.
Законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, базується на Конституції України. Воно складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.
Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством. Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, підлягають:
— особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;
— члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.
За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:
— допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
— допомога по вагітності та пологах;
— допомога при народженні дитини (пункт виключено на підставі Закону України "Про Державний бюджет на 2008 р." від 28.12.2007);
— допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (пункт виключено на підставі Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" від 28.12.2007);
— допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
— забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків).
31. Фактори пожежної небезпеки об'єктів, їх особливості та пожежонебезпечні властивості.
Пожежонебезпечний об'єкт (ПЗ) - об'єкт, на якому виробляються (зберігаються, транспортуються) продукти, які отримують при деяких умовах (аварії, ініціювання і т. д.) здатність до займання.
До пожежонебезпечним об'єктів відносяться об'єкти нафтової, газової, хімічної, металургійної, лісової, деревообробної, текстильної, хлебопродуктовой промисловості та ін
Пожежна небезпека - можливість виникнення або розвитку пожежі, укладена в будь-якому речовині, стан або процес.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 159 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |