Читайте также:
|
Всі посадові особи підприємства, перераховані в розділі 2 цього Положення несуть персональну відповідальність за:
невідповідність прийнятих ними рішень вимогам існуючих в Україні законодавчих та нормативних актів по охороні праці;
невиконання своїх обов’язків, передбачених розділом 3 цього Положення, Посадовими інструкціями;
недостовірність інформації, яка надається керівнику підприємства, про положення справ в системі управління охороною праці на дорученій дільниці;
низька якість ведення документації, передбаченої системою управління охороною праці, невідповідність переданих даних фактичному положенню справ на дільниці.
17 Розподіл функціональних обов’язків з охорони праці
Права, обов'язки і відповідальність керівників служб та підрозділів, а також працівників У розділі документуються права, обов'язки і відповідальність керівників служб та підрозділів, а також працівників щодо охорони праці. Така ж інформація у повному обсязі заноситься у посадові інструкції та інструкції з охорони праці. Для постійної підтримки високого рівня безпеки робіт, забезпечення їхньої нешкідливості і сприятливості умов праці необхідно здійснювати заходи, що дозволяють оцінювати стан охорони праці у всіх галузях народного господарства і на всіх рівнях виробничої діяльності, корегувати їх у необхідних випадках. Виконання цих функцій покладається на органи нагляду і контролю в області охорони праці. Державний нагляд за дотриманням законів й інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:
– спеціально уповноважений орган виконавчої влади по нагляду за охороною праці;
– спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;
– спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;
– спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці. Органи державного нагляду за охороною праці не залежать у своїй діяльності від будь-яких господарських органів, суб’єктів підприємництва, об’єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні. У своїй діяльності органи державного нагляду керуються положеннями про відповідні служби. Їхні функції здійснюються спеціально уповноваженими на це структурами й інспекціями в межах своїх повноважень, визначених Законами «Про охорону праці», «Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення» й іншими регламентуючими документами.
На першого керівника організації покладається:
створення на кожному робочому місці умов праці, що відповідають нормативно-правовим актам;
забезпечення дотримання вимог законодавства про права працівників в області охорони праці;
контроль за діяльністю посадових осіб структурних підрозділів відповідно до їхніх функціональних обов'язків по охороні праці;
забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами: найкраще використання їхніх знань і досвіду при створенні безпечних умов праці для працюючих на підприємстві;
забезпечення розробки і виконання колективного договору, комплексних планів поліпшення умов охорони праці і санітарно-оздоровчих заходів;
забезпечення фінансуванням, матеріальними ресурсами й устаткуванням, виконання планованих заходів;
забезпечення умов виконання посадових обов'язків по охороні праці, передбачених у посадових і функціональних інструкціях для фахівців підприємства.
На керівників служб покладається:
організація контролю за дотриманням технологічної дисципліни, виконанням будівельних норм і правил, вимог по охороні праці;
постійне підвищення рівня інженерної підготовки для безпечного виконання робіт на всіх ділянках підприємства;
організація робіт з підготовки і впровадження стандартів безпеки праці й інших нормативних документів, а також по атестації робочих місць і технологічних процесів відповідно вимогам охорони праці;
організація розробки і затвердження проектів виконання робіт і/або технологічних карт на виробництво вантажно-розвантажувальних і монтажних робіт;
укладання договорів з науково-дослідними і проектними організаціями на розробку заходів щодо організації безпеки праці, контрольза виконанням цих угод;
організація розробки інструкцій з охорони праці, виробничих інструкцій з виконання функціональних обов'язків керівника і виконавців.
На інженера по охороні праці покладається:
контроль за організацією безпечних і нешкідливих умов праці на підприємстві, проведення заходів у цьому напрямку;
контроль за виконанням розпоряджень органів державного нагляду, пропозицій уповноважених трудових колективів і профспілок з питань охорони праці;
контроль за дотриманням діючого законодавства, правил і норм з охорони праці, виробничій санітарії, пожежній безпеці;
контроль за наданням працівникам установлених пільг і компенсацій по охороні праці;
розробка положень, інструкцій і інших нормативних актів по охороні праці, що діють у межах підприємства;
участь у розробці і впровадженні більш досконалих конструкцій, захисної техніки й інших засобів колективного захисту;
участь у розробці перспективних і річних планів поліпшення умов праці;
контроль за складанням кошторисів, виконанням зазначених заходів і витратою асигнувань на проведення цих заходів;
участь у розслідуванні й аналізі причин виробничого травматизму і професійних захворювань, а також розробці заходів щодо їхнього попередження й усунення;
контроль за станом і застосуванням засобів індивідуального і колективного захисту, забезпечення виробничих ділянок плакатами і знаками безпеки, програмами по навчанню й інструктажу працюючих;
організація лекцій, кіносеансів та екскурсій, устаткування кабінетів і стендів по охороні праці;
проведення вступного інструктажу робітників і фахівців з охорони праці;
участь у роботі комісій з перевірки знань інженерно-технічними працівниками правил і норм охорони праці і пожежної безпеки;
розгляд листів, заяв і скарг працівників з питань охорони праці;
здійснення зв'язку з медичними установами, науково-дослідними інститутами й іншими організаціями з питань охорони праці і вживання заходів по впровадженню їхніх рекомендацій;
координація діяльності структурних підрозділів з питань безпеки праці і забезпечення складання звітності по охороні праці.
18 формування державної працеохоронної політики
У сучасних умовах ринкових відносин в Україні створюється, реконструюється і функціонує велика кількість малих, середніх і великих підприємств виробничого, будівельного, сільськогосподарського, транспортного призначення, підприємств громадського харчування, сфери послуг та ін. Роботодавці таких підприємств несуть повну відповідальність за створення безпечних і здорових умов праці для робітників і службовців, попередження випадків травматизму, профзахворювань, аварій і пожеж. Закон України про охорону праці встановив основні принципи державної політики в галузі охорони праці: пріоритет життя і здоров’я працівників по відношенню до резутьтатів виробничої діяльності, повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці, комплексного розв’язання завдань охорони праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, використання економічних методів управління, виконання нормативів охорони праці незалежно від форм власності і видів діяльності підприємства.
Державне, регіональне і галузеве управління охороною праці, численні наглядові і контрольні інспекції не забезпечать безпечне ведення робіт, якщо це не стане головним повсякденним завданням і моральним обов’язком для усіх без вийнятку – роботодавців, керівників, інженерно-технічних працівників, кожного працюючого. Для вирішення всіх проблем у сфері охорони праці потрібний системний підхід, створення ефективної системи управління охороною праці (СУОП) на кожному підприємстві, установі, організації незалежно від форми власності і розмірів.
Зміст системного підходу полягає в тому, що будь-яка система управління або її окрема частина розглядається як ціле, самостійне явище, яке характеризується метою діяльності, ресурсами, структурою, процесами і взаємозв’язками з іншими системами. Системний підхід дозволяє вивчати систему управління в сукупності всіх її елементів, аналізувати її статику і динаміку.
Система управління підприємством поділяється на підсистеми і елементи, які знаходяться між собою в певних співвідношеннях. Можливі різні варіанти розділення систем управління на підсистеми в залежності від завдань і мети підсистеми. Зокрема може бути виділена підсистема управління охороною праці, підсистема управління охороною навколишнього середовища (екологічний менеджмент) та ін.
Система має властивості емерджентності (англ. emergent – раптом утворений), тобто характеризується новими якостями, яких немає в її елементах. Система – об’єднання частин в єдине ціле, властивості якого можуть відрізнятися від властивостей частин, що входять у неї. Мистецтво керівника полягає у вмінні згладжувати такі протиріччя і знаходити компроміси.
Соціально-економічні системи характеризуються також синергічністю (греч. synergeia – співробітництво, співдружність) – однонаправленність дій, інтеграція зусиль у системі, яка призводить до посилення (помноження) кінцевого результату. Якщо всі ясно уявляють собі кінцеву мету, захоплені нею, то виникає нова самоорганізація з іншими властивостями.
Більшість посадових осіб підприємців і бізнесменів, розглядає економічні і соціальні чинники неузгодженно, безсистемно в процесі прийняття рішень. Для того, щоб вибір шляхів розвитку був економічно ефективним і соціально справедливим необхідно розуміти системні зв’язки в процесі діяльності підприємства.
Перехід на ринкові відносини потребує реконструкції не тільки виробничих технологій, але й реструктуризації системи управління, оновлення технології управління, його функції. Традиційні лінійно-функціональні структури управління підприємством будуть трансформуватися в матричні структури, зокрема з програмно-цільовим управлінням охороною праці.
Інструментами працеохоронної політики є: економічні важелі (страховий тариф, штрафи, премії, пільги, компенсації, доплати відшкодування та ін.), правова відповідальність (дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна), соціально-психологічні методи (навчання, виховання, системні вимоги до управлінського персоналу). Одержання максимального прибутку за рахунок ігнорування охорони праці веде до банкрутства підприємства і юридичної відповідальності.
Створення СУОПП здійснюється послідовним визначенням політики, зобов’язань керівництва, мети роботи, об’єкта та органів управління, завдань і заходів з охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління, створення системи мотивації, контролю обліку, аналізу, оцінки ризику, аудиту і моніторингу діяльності, технології управління, комп’ютеризації і комунікації системи складання організаційно-методичної документації, впровадження, забезпечення функціонування системи і контролю ефективності СУОПП, подальше вдосконалення системи. СУОПП є цільовою підсистемою загальної системи управління підприємством, яка охоплює усі напрями виробничо-господарської діяльності, трудові колективи структурних підрозділів, матеріальні та фінансові ресурси і реалізується в цілеспрямовану діяльність посадових осіб і працівників щодо виконання нормативно-правових актів з охорони праці, попередження травматизму.
Метою управління охороною праці є реалізація конституційних прав працівників і вимог нормативно-правових актів щодо збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці, створення безпечних і нешкідливих умов праці, покращення виробничого побуту, запобігання травматизму, профзахворюванням, аваріям і пожежам.
Об’єктом управління охороною праці є діяльність роботодавця, керівників структурних підрозділів, функціональних служб і всього колективу підприємства для забезпечення належних здорових і безпечних умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, цехах і підприємствах у цілому, попередження травматизму, профзахворювань і аварій.
Управління охороною праці здійснюють: на підприємстві – роботодавець в цехах, виробничих ділянках і службах – їх керівники.
Організаційну, методичну і наглядову діяльність з охорони праці, підготовкою управлінських рішень та контроль за їх виконання здійснюєслужба охорони праці, яка підпорядковується безпосередньо директору (роботодавцю).
Нормативною базою СУОПП є Конституція України, закон про охорону праці, Кодекс законів про працю, закони Верховної Ради, постанови КМУ,УКази Президента, Національна програма поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, Закон про охорону здоров’я, Закон про пожежну безпеку, Система стандартів безпеки праці, постанови і накази органів державного управління і нагляду.
Виконання вимог нормативно-правових актів про охорону праці здійснюється шляхом запечення функціонування СУОПП, тобто шляхом планомірного виконяння завдань і функцій управління охороною праці.
Украина на рубеже тысячелетий встала на путь социально-экономических реформ, что привело к радикальным переменам в жизни общества. Устранение административных ограничений и формирование основ рыночной экономики создали условия для роста экономической активности значительной части населения, для существенных изменений на рынке труда. В то же время трудовое право традиционно рассматривается как "право социальной защиты", ибо оно регулирует отношения двух экономически и фактически неравноправных субъектов -работника и работодателя, предоставляя первому определенные гарантии в сфере труда. Однако реализация этих гарантий, к сожалению, еще не стала первоочередной задачей государства. Это, в частности, приводит к тому, что сегодня работодатели нередко пытаются регулировать отношения, связанные с реализацией права граждан Украины на труд нормами гражданского законодательства, и такой процесс отрицательно сказывается на правах работника. Именно поэтому охрана труда как правовой институт обретает свою актуальность, выходит на первые места во всей отрасли трудового права.
Развитие охраны труда в Украине как важнейшего института, входящего, прежде всего, в предмет трудового права, позволит создать базу для всего комплекса мер по созданию условий максимальной защищенности работников, которые бы соответствовали, а в дальнейшем, может быть, и превышали требования международных норм. Соблюдение права работника на охрану труда невозможно без наличия четко работающей системы государственного управления охраной труда.
В 1992 г. Украина приняла Закон “Об охране труда”.
Этот закон определил приоритетные направления реализации конституционного права граждан на охрану их жизни и здоровья в процессе трудовой деятельности, провозгласил основные принципы государственной политики в отрасли охраны труда.
За годы, которые прошли с момента принятия Закона, для реализации этих принципов:
создан Национальный совет по вопросам безопасной жизнедеятельности населения при Кабинете Министров Украины. Он разрабатывает и осуществляет мероприятия по созданию целостной системы государственного управления охраной жизни людей на производстве, организует контроль за выполнением соответствующих законодательных актов и решений Правительства Украины, координирует деятельность центральных и местных органов исполнительной власти из этих проблем;
создан Государственный комитет по надзору за охраной труда, которому передан от профсоюзов государственный надзор за соблюдением законодательства об охране жизни и здоровья работников во всем народном хозяйстве, поручено комплексное управление охраной труда на государственном уровне.
В 1994-1995 гг. В Украине были разработаны и, в основном, выполненные первые Национальные отраслевые, региональные и производственные программы улучшения состояния условий, безопасности труда и производственной среды [7, c. 23-24].
Затем проводилась реализация Национальной, отраслевых и других программ по охране труда, разработанных до 2000 года.
Финансирование программ осуществлялось из специально созданных соответствующих фондов охраны труда. Такие фонды были внедрены Законом “Об охране труда” впервые. Отмеченные фонды в известной мере стали экономической основой для улучшения состояния безопасности и гигиены труда.
Создан Национальный научно-информационный учебный центр охраны труда, выходит ежемесячный научно-производственный журнал “Охрана труда”. Завершается создание единственной автоматизированной информационной системы охраны труда, которая направлена на повышение эффективности управления охраной труда в масштабе всей страны.
В новых социально-экономических условиях роль государства существенно изменяется. Закон Украины «Об охране труда» впервые четко определил политику государства в сфере защиты интересов как нанимаемых работников, так и работодателей в трудовом процессе, законодательно закрепил право работника на безопасную работу. Согласно этому Закону роль государства и его институтов в охране работы не сводится к созданию правовых норм и административного надзора. Государство разрабатывает и реализует мероприятия, направленные на создание целостной системы государственного управления охраной работы, организует контроль за выполнением соответствующих законодательных и нормативных актов, координирует деятельность центральных и местных органов исполнительной власти в этой сфере, инициирует разработку конкретных программ в области безопасности и гигиены работы, следит за их выполнением.
Управление охраной работы — это подготовка, принятие и реализация правовых, организационных, научно-технических, санитарно-гигиенических, социально-экономических и лечебно-профилактических мероприятий, направленных на сохранение жизни, здоровье и трудоспособности человека в процессе трудовой деятельности. Основными задачами управления охраной работы есть: обработка мероприятий по осуществлению государственной политики из охраны работы на региональном и отраслевом уровнях, а также подготовка, принятие и реализация мероприятий, направленных на:
· обеспечение надлежащих, безопасных и здоровых условий работы;
· обеспечение удержания в надлежащем состоянии производственного оборудования, зданий и сооружений;
· пропаганду охраны работы;
· учет, анализ и оценку состояния условий и безопасности работы;
· обеспечение страхования работников от несчастного случая на производстве и профзаболевание.
Государственное управление формулирует государственную политику в области охраны работы— приоритет жизни и здоровье работника относительно результатов производственной деятельности. Государство принимает нормативно-правовое законодательство в области охраны работы, устанавливает обязанности, права и ответственность относительно проведения государственной политики, создает отделы по вопросам охраны работы при госадминистрациях, учебно-методические и экспертно-технические центры, систему надзора за охраной работы, санитарно-эпидемиологические службы, органы пожарной, экологической безопасности, фонд социального страхования от несчастных случаев и профзаболеваний и другие надзорные и контролирующие органы, а также систему производственно-технического, информационного, научного и финансового обеспечения деятельности в области охраны работы
19 Служба охорони праці підприємства.її функції, задачі
Згідно з Законом України "Про охорону праці" служба охорони праці створюється роботодавцем для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці.
Роботодавець з урахуванням специфіки виробництва, видів діяльності, чисельності працівників, умов праці тощо розробляє та затверджує Положення про службу охорони праці відповідного підприємства, визначає структуру служби охорони праці, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників відповідно до законодавства.
Служба охорони праці створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 осіб і більше. В інших випадках функції цієї служби можуть виконувати за сумісництвом особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих до 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. За своїми посадами та заробітною платою керівники та спеціалісти служби охорони праці прирівнюються до керівників та спеціалістів основних виробничо-технічних служб підприємства. Служба охорони праці в залежності від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді групи спеціалістів чи одного спеціаліста, у тому числі за сумісництвом. Служба охорони праці формується зі спеціалістів, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше трьох років. Спеціалісти зі середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках. Навчання та перевірка знань з охорони праці працівників служби охорони праці відбуваються під час прийняття на роботу та періодично один раз на три роки.
Служба охорони праці вирішує завдання:
- забезпечення фахової підтримки рішень роботодавця з питань охорони праці;
- забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;
- забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;
- професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів праці;
- вибору оптимальних режимів праці й відпочинку працівників;
- інформування та надання роз'яснень працівникам підприємства з питань охорони праці.
Служба охорони праці виконує такі основні функції:
- опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці;
- здійснює оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;
- складає разом зі структурними підрозділами підприємства комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також розділ "Охорона праці" у колективному договорі;
- проводить з працівниками вступний інструктаж з охорони праці;
- готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці й подає їх на розгляд роботодавцю;
- забезпечує належне оформлення і зберігання документації з питань охорони праці;
- розглядає факти наявності виробничих ситуацій, небезпечних для життя чи здоров'я працівників або людей, які їх оточують, у випадку відмови з цих причин працівників від виконання дорученої їм роботи;
- організовує забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці; паспортизацію цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці; облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також шкоди від цих подій;
- бере участь у розслідуванні нещасних випадків та аварій; проведенні внутрішнього аудиту; організації навчання з питань охорони праці; роботі комісії з перевірки знань з питань охорони праці; роботі комісії з питань охорони праці підприємства; роботі комісій з прийняття в експлуатацію завершених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об'єктів виробничого та соціального призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування; розробці положень, інструкцій, нормативних актів з охорони праці, що діють у межах підприємства; роботі комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці;
- контролює дотримання чинного законодавства, вимог нормативно-правових актів, виконання працівниками посадових інструкцій з питань охорони праці; виконання приписів посадових осіб органів державного нагляду; виконання заходів, передбачених колективним договором; використання цільових коштів, виділених на заходи з охорони праці; стан запобіжних і захисних пристроїв, вентиляційних систем; своєчасне проведення навчання та інструктажів працюючих, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадових осіб та осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки, а також дотримання вимог безпеки при виконанні цих робіт; забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, мийними засобами, санітарно-побутовими приміщеннями; використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів згідно з чинним законодавством; проходження попереднього і періодичних медичних оглядів працівників; виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, які визначені в актах розслідування.
Спеціалісти служби охорони праці мають право:
- безперешкодно відвідувати виробничі об'єкти, структурні підрозділи підприємства, зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників;
- одержувати від посадових осіб необхідні відомості, документи і пояснення з питань охорони праці;
- перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на об'єктах підприємства, видавати керівникам перевіреного об'єкта, цеху, виробництва обов'язковий для виконання припис;
- вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці, не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативно-правових актів з охорони праці;
- надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці;
- порушувати клопотання про заохочення працівників, які беруть активну участь у підвищенні безпеки та покращенні умов праці.
20 методика розслідування нещасних випадків виробничого характеру
Необхідність кваліфікованого розслідування нещасних випадків на виробництві (надалі - НС на виробництві) обумовлена наступними моментами виробничої діяльності:
1. НС на виробництві є наслідком впливу на працюючого небезпечних виробничих факторів у певних умовах. Тому знання умов та причин виникнення небезпечних факторів дає можливість розробляти заходи не лише щодо попередження повторного виникнення НС на даному робочому місці, але і на інших робочих місцях.
2. Формальним підтвердженням факту НС на виробництві є акт, складений за формою Н - 1. Акт форми Н - 1 є юридичним документом для вступу в силу визначених законодавством прав потерпілого і відповідальності роботодавця.
3. Якісне розслідування виключає помилки у визначенні відповідальності керівників у СР з виробництва, ступеня вини потерпілого, а отже, і сумивідшкодування шкоди потерпілому або в разі його смерті - родичам.
4. Матеріали розслідування НС на виробництві є первинною інформацією для вивчення травматизму у сфері виробництва, служать основою плануваннязагальнодержавної політики щодо збереження життя і здоров'я працівників.
5. Удосконалення техніки, технології, організації праці з метою попередження НС на виробництві, заснований на матеріалах науково-організованого розслідування, сприяє також підвищенню результатів соціально-економічної діяльності.
2. Назвіть принципи розслідування НС на виробництві
При розслідуванні НС на виробництві слід дотримуватися такі принципи:
1). Об'єктивність і повнота розслідування
Об'єктивність розслідування забезпечується за рахунок виявлення всього різноманіття факторів виробничого ситуації, безпосередньо попередньої НС.Неприпустимо використання суб'єктивних міркувань для пояснення причин, що призвели НС. Опис фактичних обставин у всій своїй різноманітності дозволяє надалі виявити справжні причини НС, які на перший погляд можуть здаватися другорядними. При розслідуванні не повинно бути другорядних факторів, які можна не брати до уваги, бо часто вони, а не очевидні, є тим матеріалом, який найбільшою мірою відповідає кваліфікованому розслідуванню НС.
2). Своєчасність і швидкість розслідування
Необхідність дотримання цього принципу зумовлена тим, що з плином часу інформація про обставини НС з ряду причин може бути безповоротно втрачена. Так, опитування свідків повинен бути проведений, по можливості, відразу ж після події, тому що людська пам'ять має властивість забудькуватості, особливо незначущих на даний момент деталей, можуть з'явитися і корисливі мотиви в осіб, причетних до НС. Обстановка на робочому місці не може довго зберігатися, якщо вона створює загрозу для життя і здоров'я оточуючих - це також вимагає швидкості розслідування.
3). Відповідність учасників розслідування кваліфікаційним вимогам.
Право участі у розслідуванні НС повинно бути підтверджено відповідними документами, що свідчать про кваліфікацію членів комісії, представників нагляду і контролю, експертів та інших осіб.
3. Дайте визначення понять: нещасний випадок; нещасний випадок на виробництві, страхової НС
Під нещасним випадком, розуміємо раптове ненавмисне порушення існуючого раніше біологічної чи психофізіологічного рівноваги організму людини під впливом небезпечного фактора ненормально функціонуючої системи діяльності.
Нещасні випадки різноманітні: травма, в тому числі нанесена іншими особами; тепловий удар; опік; обмороження; утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, випромінюванням; укуси комах і плазунів; тілесні ушкодження, завдані тваринами; пошкодження, отримані в результаті вибухів, аварій, руйнування будівель, споруд і конструкцій, стихійних лих та інші пошкодження здоров'я, зумовлені впливом на потерпілого небезпечних факторів.
НС відбуваються не тільки в сфері виробничої діяльності, але і при виконанні домашньої роботи, на відпочинку і т.д. Якщо НС визнається сталося на виробництві, то це тягне за собою вступ в силу визначених законодавством прав потерпілого, відповідальність роботодавця, органів страхування. Тому і виникає необхідність у кваліфікації НС - визначення за сукупністю умов приналежності НС до категорії виробничих.
Відповідно до ГОСТ 12.0.002. - 80 «ССБТ. Терміни та визначення "НС на виробництві - це випадок впливу на працівника небезпечного виробничого фактора при виконанні працюючим трудових обов'язків або завдань керівника робіт.
З визначення випливає, що однією з умов віднесення НС до категорії виробничих є вплив на працюючого виробничого фактора. Наприклад, в нападі епілепсії працівник забив голову при падінні на бетонну підлогу. Це НС на виробництві, тому що непрацездатність працівника настала не у зв'язку із захворюванням, а в результаті травми голови під впливом виробничого фактора.
У зв'язку з переходом на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань з'явилася необхідність у понятті «страховий випадок» і відповідної їх кваліфікації.
Визнання НС страховим спричиняє виникнення зобов'язань страховика здійснювати забезпечення по страхуванню (ФЗ № 125 - ФЗ).
Трудовий Кодекс дає наступне трактування страхового випадку. «Нещасний випадок на виробництві є страховим випадком, якщо він стався з працівником, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань». Таким чином,поняття «страховий випадок» більш вузьке, ніж поняття «нещасний випадок на виробництві».
4. Які НС на виробництві підлягають розслідуванню та обліку?
Розслідуванню та обліку підлягають НС, якщо вони сталися протягом робочого часу (у тому числі встановлених перерв), під час прямування на робоче місце або з робочого місця, протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, одягу тощо перед початком і після закінчення роботи, або при виконанні робіт за межами нормальної тривалості робочого часу, у вихідні, святкові та неробочі дні.
5. Дайте перелік працівників, НС з якими підлягають розслідуванню та обліку
До НС на виробництві ставляться також випадки, якщо вони сталися з працівником під час:
· прямування до місця службового відрядження і назад;
- При проходженні на транспортному засобі в якості наступника під час междусменного відпочинку;
· під час междусменного відпочинку при роботі вахтовим методом;
- Під час службових поїздок на громадському транспорті, а також проходженні за завданням роботодавця (його представника) до місця виконання робіт і назад, в тому числі пішки.
Під місцем події розуміється територія організації, інші об'єкти та площі, закріплені за організацією на правах володіння або оренди, або в іншому місці роботи, перебування в яких обумовлено трудовими відносинами з роботодавцем або діями в його інтересах.
6. Перелічіть фактори, сукупність яких є підставою для віднесення НС до числа НС на виробництві
Однією з умов віднесення НС до категорії виробничих є вплив на працюючого виробничого фактора. Наприклад, в нападі епілепсії працівник забив голову при падінні на бетонну підлогу. Це НС на виробництві, тому що непрацездатність працівника настала не у зв'язку із захворюванням, а в результаті травми голови під впливом виробничого фактора.
Дуже складним завданням є кваліфікація НС, якщо зв'язок його з виробничий факторами виражена не явно. Наприклад, робочий багато років займався підйомом тягарів. Одного разу, при черговому підйомі він відчув різкий біль у спині і не зміг розігнутися через травму хребта. Комісія при кваліфікації даного НС повинна обгрунтувати своє рішення на підставі свідчень очевидців, потерпілого, лікуючого лікаря про зв'язок втрати працездатності з виробничими чинниками.
Наступним умовою є виконання працівником трудових обов'язків і роботи за завданням організації або роботодавця - фізичної особи. При цьому не має значення чи був виданий наказ про прийом на роботу чи ні, чи прийнятий працівник на визначений або невизначений термін, на постійну, тимчасову або сезонну роботу, або роботу за сумісництвом (ст. 61. Трудовий кодекс РФ). З урахуванням цього умови НС, який стався з особою, випадково опинилися на території організації, не відноситься до категорії НС на виробництві.
У Трудовому кодексі РФ і Постанові Мінпраці РФ № 73 містяться додаткові умови віднесення НС до категорії НС на виробництві.
Відповідно до зазначених документів, кваліфікуються як НС на виробництві не тільки НС, що сталися з працівниками під час виконання ними трудових обов'язків або робіт, при здійсненні інших правомірних дій, обумовлених трудовими відносинами з роботодавцем, але й НС, що сталися при здійсненні дій, що здійснюються в інтересах роботодавця (його представника) або направлених на запобігання нещасних випадків, аварій, катастроф та інших ситуацій надзвичайного характеру. Наприклад, у вихідний день працівник господарства, який збирав гриби в лісі, допомагав водієві забуксував автомобіля, що належить цьому підприємству, і при обриві троса отримав травму ноги. Такий випадок слід кваліфікувати як НС на виробництві, розслідувати і враховувати.
Наступним умовою віднесення НС до виробничих є фактор часу і місця події.
7. Які НС, отримані на виробництві, не відносяться до НС на виробництві?
Не вважається НС на виробництві випадок, який стався з працівником, коли він перебував на підприємстві у вихідний або святковий день без потреби, в будь-яких особистих цілях, наприклад, щоб заточити лопату.
Не є пов'язаною з виробництвом НС, якщо він стався з працівником, які прийшли на підприємство у вільний від роботи день або зміну, наприклад, для отримання заробітної плати або за путівкою в профілакторій і т.п.
Не вважається НС на виробництві випадок, що стався з працівником під час обідньої перерви, наприклад, при грі в волейбол.
Розслідувати потрібно, але за рішенням комісії можна не вважати НС на виробництві і не враховувати:
- Смерть настала внаслідок загального захворювання або самогубства, підтверджену у встановленому порядку установою охорони здоров'я та слідчими органами;
- Смерть, єдиною причиною якої послужило (за висновком закладу охорони здоров'я) алкогольне або наркотичне сп'яніння (отруєння) працівника, не пов'язане з порушенням технологічного процесу, де використовують технічні спирти, ароматичні, наркотичні та інші аналогічні речовини. Якщо в результаті розслідування буде встановлено, що травму отримав працівник, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, але відсутній зв'язок між причиною каліцтва з його станом, то НС слід визнати НС на виробництві. До числа таких випадків, наприклад, може бути віднесена травма, отримана внаслідок аварії через несправності автомобіля, працівником, які супроводжували вантаж і перебували в стані сп'яніння;
- Нещасний випадок, що стався при здійсненні постраждалим дій, кваліфікованих правоохоронними органами як кримінальне правопорушення (злочин).Рішення про кваліфікацію НС, що сталося під час проведення постраждалим дій, що містять ознаки кримінального правопорушення, приймається комісією з урахуванням офіційних постанов (рішень) правоохоронних органів, кваліфікуючих зазначені дії. До отримання зазначеного рішення (рішень) головою комісії оформлення матеріалу розслідування НС тимчасово призупиняється.
8. Які заходи необхідно вжити перед початком розслідування?
- Негайно організувати першу долікарську допомогу потерпілому та при необхідності доставку його до установи охорони здоров'я;
- Повідомити роботодавця або особі їм уповноваженому про те, що сталося НС;
- Вжити заходів щодо запобігання розвитку аварійної ситуації та впливу травмуючого фактору на інших осіб;
- Зберегти до початку розслідування НС обстановку, якою вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших людей і не призведе до аварії). У разі неможливості її збереження - зафіксувати обстановку, що склалася, для чого скласти протокол огляду, схему (ескізи) місця події, сфотографувати або записати на відеоплівку. Вказати точне розташування обладнання, постраждалого до і після події. При необхідності керівник робіт, для збереження обстановки на робочому місці, має організувати охорону місця події, видалити всіх сторонніх осіб.
9. Перелічіть обов'язки роботодавця у розслідуванні НС на виробництві
При розслідуванні НС в організації на вимогу комісії роботодавець за рахунок власних коштів зобов'язаний забезпечити:
- Виконання технічних розрахунків, лабораторних досліджень, випробувань, інших експертних робіт і залучення з цією метою фахівців-експертів;
- Фотографування місця НС та пошкоджених об'єктів, складання планів, ескізів, схем місця події;
- Надання транспорту, службового приміщення, засобів зв'язку, спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, необхідних для проведення розслідування.
При розслідуванні НС у роботодавця - фізичної особи необхідні заходи та умови проведення розслідування визначаються головою комісії.
10. Перелічіть обов'язки комісії, що розслідує НС на виробництві
На підставі зібраної інформації комісія встановлює обставини та причини НС, кваліфікує НС, визначає коло осіб, які допустили порушення вимог безпеки праці, законодавчих та інших нормативних правових актів, визначає ступінь вини потерпілого, пропонує заходи щодо усунення причин та попередження НС на виробництві.
По кожному НС на виробництві, що спричинив необхідність переведення працівника, відповідно до медичного висновку, на іншу роботу, втрату працездатності працівником на строк не менше одного дня або його смерть, оформляється акт про НС на виробництві за формою Н 1 у двох примірниках російською мовою або російською мовою і державною мовою відповідного суб'єкта Російської Федерації.
11. Куди має повідомляти роботодавець про груповий важкий НС та НС зі смертельним результатом?
Особливості розслідування НС на виробництві даної категорії обумовлені вагою їх наслідків для потерпілих і організації, необхідністю проведення великого обсягу робіт з виявлення обставин і причин, попередження повторних подібних подій. Тому роботодавець або уповноважена ним особа протягом доби зобов'язані повідомити про НС, що пройшов в організації:
· у відповідну державну інспекцію праці;
· до прокуратури за місцем події НС;
· до органу виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації;
- До федерального орган виконавчої влади з відомчої належності;
· в організацію, яка направила працівника, з яким стався НС;
· в територіальні об'єднання організацій профспілок;
- До територіального органу державного нагляду, якщо НС стався в організації (на об'єкті, підконтрольному цьому органу);
- Страховикові з питань обов'язкового соціального страхування від НС на виробництві та професійних захворювань.
Фізична особа також повідомляє про НС в дані органи за винятком органів виконавчої влади з відомчої належності та територіального об'єднання профспілок.
Про випадки гострого отруєння з тяжким наслідком роботодавець або уповноважена ним особа повідомляє також до територіального органу санітарно-епідеміологічної служби Російської Федерації. Форма повідомлення встановлена Міністерством праці та соціального розвитку Російської Федерації.
12. Склад комісії з розслідування групових, важких НС та НС зі смертельним результатом
Для розслідування групових НС, що відносяться до категорії тяжких або із смертельним наслідком, створюється комісія у складі:
- Особи, що входять до складу комісії з розслідування НС, які не є груповими і не відносяться до категорії тяжких або зі смертельним результатом;
- Державний інспектор з охорони праці;
- Представники органу виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації або органу місцевого самоврядування (за згодою);
- Представник територіального об'єднання організації профспілок.
На вимогу потерпілого (у разі смерті потерпілого, його родичів) у розслідуванні НС може брати участь його довірена особа. У випадку, якщо довірена особа не бере участь у розслідуванні, роботодавець або голова комісії зобов'язані, на вимогу довіреної особи, ознайомити його з матеріалами розслідування.
Якщо НС з'явився наслідком порушень в роботі, що впливають на забезпечення ядерної, радіаційної та технічної безпеки на об'єктах використання атомної енергії, до складу комісії включаються також представник територіального органу Федерального нагляду Росії з ядерної та радіаційної безпеки.
Утворює комісію і затверджує її склад роботодавець, очолює комісію державний інспектор з охорони праці.
При НС, що сталися в організаціях та на об'єктах, підконтрольних територіальним органам Федерального гірничого та промислового нагляду Росії, складкомісії затверджується керівником відповідного територіального органу та очолює комісію представник цього органу.
При груповому НС, з числом загиблих 5 і більше осіб, до складу комісії включаються також представники Федеральної інспекції праці, Федерального органа виконавчої влади з відомчої належності і загальноросійського об'єднання профспілок. Головою комісії є головний інспектор з охорони праці відпо державної інспекції праці, а на об'єктах, підконтрольних територіальному органу Федерального гірничого та промислового нагляду - керівник цього територіального органу.
При великих аваріях з людськими жертвами 15 і більше осіб, розслідування проводиться комісією, яка призначається Урядом Російської Федерації.
Розслідування групового НС на виробництві, важкого НС на виробництві та НС на виробництві зі смертельним результатом проводиться комісією протягом 15 днів.
13. Які документи формує і складає комісія з розслідування групових, важких НС та НС зі смертельним результатом?
На підставі результатів розслідування НС на виробництві зазначеної категорії, комісія формує наступні документи:
а) наказ (розпорядження) про створення комісії з розслідування НС;
б) плани, схеми, ескізи, а при необхідності - фото або відеоматеріали місця події;
в) документи, що характеризують стан робочого місця, наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів;
г) виписки з журналів реєстрації інструктажів і протоколів перевірки знань постраждалих по охороні праці;
д) протоколи опитувань, пояснення постраждалих, очевидців НС і посадових осіб;
е) експертні висновки фахівців, результати лабораторних досліджень і експериментів;
ж) медичний висновок про характер і ступінь тяжкості пошкодження, заподіяного здоров'ю потерпілого або про причину смерті потерпілого, а також про перебування потерпілого в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;
з) копії документів, що підтверджують видачу постраждалому спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту відповіднодо діючих норм;
і) виписки з раніше виданих на цьому виробництві (об'єкті) розпоряджень державних інспекторів з охорони праці та посадових осіб територіального органу державного нагляду (якщо НС стався в організації або на об'єкті підконтрольних цьому органу), а також виписки з уявлень профспілкових органів про усунення виявлених порушень нормативних вимог з охорони праці;
к) інші матеріали на розсуд комісії.
Для роботодавця - фізичної особи перелік перерахованих матеріалів визначається головою комісії, яка проводила розслідування.
На підставі зібраної інформації комісія складає, крім акта форми Н-I, акт про розслідування групового НС на виробництві, важкого НС на виробництві, НС на виробництві зі смертельним результатом.
При груповому НС на виробництві акт за формою Н-I складається на кожного потерпілого окремо.
Голова комісії у триденний термін, після затвердження документів і матеріалів розслідування НС на виробництві, направляє їх до прокуратури, до якої повідомлялося про НС на виробництві. Копії зазначених документів направляються до відповідної державної інспекції праці, територіальний орган відповідного державного нагляду - з нещасних випадків стався в підконтрольних їм організаціях (На об'єктах).
Копії актів про розслідування групових НС на виробництві, важких НС на виробництві, НС на виробництві зі смертельним результатом разом з копіями актів за формою Н-I на кожного потерпілого направляються головою комісії у Федеральну інспекцію праці та орган виконавчої влади з відомчої належності, для аналізу стану і причин виробничого травматизму і розробки пропозицій щодо їх профілактики.
14. Які чинники необхідно дослідити при розслідуванні обставин НС?
Від повноти розслідування обставин НС залежить правильність визначення його причини і прийняття рішень щодо запобігання травматизму. При розслідуванні обставин необхідно мати на увазі, що саме вони створюють небезпечну ситуацію, передують НС, породжують причину НС. Небезпечна ситуаціяскладається з небезпечних станів елементів, небезпечних дій і небезпечного взаємодії, тому при розслідуванні обставин НС необхідно виявити небезпечні чинники, пов'язані з елементів системи «Ч-М-С» та організації взаємодії, які могли або послужили причиною НС.
Згідно з таким підходом, досліджуючи людський фактор обставин НС, слід звернути увагу на біологічне, психофізичний стан працівника, його соціальна якість, ступінь навченості правилами безпеки, професійну кваліфікацію, виконувану операцію, його дії і прийоми при виконанні роботи, чи використовувалися ЗІЗ, узгодженість дій з іншими робітниками, якщо роботи виконувалися спільно.
15. Методика огляду місця події
Завданням огляду місця події є визначення стану і положення предметів на місці події, що б по них, в сукупності з іншими факторами (фізичними, психофізіологічними і ін) встановити механізм події.
Огляд місця події проводиться негайно, і якщо це неможливо, то вживаються заходи щодо збереження тієї обстановки на робочому місці, яка виникла в момент НС. Зміни обстановки місця події не тільки ускладнюють встановлення обставин, але часто взагалі не дозволяє їх виявити.
Змінити обстановку НС дозволяється тільки в дуже обмежених і цілком певних ситуаціях, а саме: коли збереження обстановки загрожує життю і здоров'ю оточуючих; може викликати аварію, пожежа, обвалення; робить неможливим продовжувати безперервний технологічний процес, викликати припинення роботи для значного числа працівників.
Труднощі огляду полягає в тому, що ще невідомо, що має і що не має відношення до НС. Тому, доцільно скласти приблизний початковий план огляду, який по ходу огляду буде постійно уточнюватися і розширюватися.
Конкретна виробнича обстановка зазвичай підказує, з чого необхідно почати огляд і які питання необхідно виявити при цьому. Але в будь-якому випадку, спочатку слід виявити травмує фактор та його характеристики. Саме для цього, з'ясовується характер травми і дії потерпілого. Особливо докладно при огляді встановлюється стан машин і механізмів, технічних засобів захисту, оброблюваних матеріалів, технології виконуваної роботи, стан пристроїв виробничої санітарії і параметри виробничого середовища.
З цією метою, в обов'язковому порядку, складається схема місця НС, робиться ескіз або креслення деталей, вузлів або механізмів, які мають відношення до обставин виникнення НС. Для наочності доцільно зробити фотознімки місця події, кількість яких обумовлюється обставинами НС.
При виборі об'єкта для фотозйомки необхідно керуватися тим, що фотографії повинні бути доповнюючим матеріалом і допомагати у розслідуванні обставин, а не просто відображати загальну картину робочого місця. Якщо до причин травми мають відносини деталі машин і механізмів, інструмент і пристосування, дефекти огороджувальних пристроїв, то вони повинні бути показані на фотографії крупним планом.
16. Методика проведення опитування
У більшості випадків огляд місця події не дає всієї інформації, необхідної для з'ясування причин НС і винних у ньому осіб, тому необхідним елементом розслідування є опитування потерпілого і свідків.
По можливості необхідно опитати наступне коло осіб: потерпілого, керівників робіт та інших посадових осіб, що мають відношення до охорони праці на підприємстві, очевидців події. Опитування слід починати якомога раніше, поки пов'язані з НС обставини свіжі в пам'яті свідків.
Слід мати на увазі, що незабаром після того, як НС стався, важливі деталі в показаннях свідків можуть бути навмисно або випадково спотворені або навіть забуті. Доцільно показання свідків фіксувати в письмовій формі.
Важливим аспектом є питання достовірності виявлених при опитуванні даних. Якщо відомості збираються шляхом особистих бесід зі свідками, то це порушує об'єктивність показань, оскільки тут діє ефект навіювання особистої думки фахівця свідкові.
Тому зібрані таким шляхом зведення можуть виявитися суперечливими.
Свідків ніколи не слід опитувати групою. Не можна звертатися до них з проханням висловити свою думку про причини НС, від них вимагається описобставин, умов, фактично мали місце до події і в момент НС. Особа, що проводить опитування, завжди повинне остерігатися небезпеки отримання помилкових відомостей від свідків, що зазнають певне почуття провини в НС.
При опитуванні потерпілого необхідно попросити його викласти обставини, за яких стався НС: час і місце пригоди; операцію, яку він виконував, в якому положенні він перебував, які використовував пристосування та ЗІЗ, які порушення безпеки він помітив; хто, коли, де і як його навчали і інструктували з техніки безпеки.
При опитуванні керівників необхідно виявити: які обов'язки на них покладені по забезпеченню безпечного ведення роботи і як вони виконувалися до того, як стався НС; які заходи вживалися для запобігання можливості НС, для попередження порушень вимог безпеки праці, особливо тих, через які стався НС.
При опитуванні очевидців встановлюють час і місце, де вони перебували в момент НС, що в цей час робили, що бачили або чули на момент НС, як поводився потерпілий до НС, в момент НС.
Коло питань, які слід виявити у свідків, залежить від особливостей конкретного НС, тому має сенс заздалегідь скласти перелік питань і схему опитування.
Іноді перші свідчення свідків (особливо потерпілого), отримані відразу ж після НС, можуть бути неповними, спотвореними під впливом емоцій.
17. На які групи можна розділити причини НС на виробництві?
Причини НС можна розділити на 4 групи: індивідуальні (людські фактори), технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні.
Індивідуальні причини: професійна нездатність, обумовлена функціональними змінами в організмі, вади органів чуття, дефекти координації руху, емоційна неврівноваженість, пристрасть до алкоголю, незадоволеність роботою, фізичне і психічне стомлення, недосвідченість, необережність, незнання правил безпеки, невиконання правил, незастосування ЗІЗ, травмонебезпечні дії, порушення трудової і виробничої дисципліни, схильність до ризику,психологічна несумісність.
Технічні причини: конструктивні недоліки виробничого устаткування, пристосувань, інструментів, відсутність або недосконалість технічних пристроїв безпеки, органів управління, порушення конструкцій виробничого обладнання, технічних засобів захисту, незадовільний стан будівель і споруд та їх елементів, обвалення дахів, стін, стель, недосконалість технічних процесів, відсутність підйомно-транспортних засобів, невідповідність засобів механізації і т.д.
Санітарно-гігієнічні причини: недостатня освітленість, ненормальні метеорологічні умови, запиленість і загазованість, підвищений шум і вібрація, відсутність або несправність засобів забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці.
Організаційні причини: відсутність необхідної технічної документації, організація роботи з порушенням правил експлуатації, технології процесів, відсутність нагляду і контролю, допуск до роботи без медичного огляду, використання не за фахом і відсутність навчання з техніки безпеки, незабезпеченість працівників засобами індивідуального захисту, порушення режиму праці та відпочинку, відсутність відповідальних за безпечне ведення робіт, не проведення планово-попереджувальних оглядів, ремонтів і т.д.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 269 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |