Читайте также:
|
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та\або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред’явлений їхніми законними представниками.
Цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.
Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред’являти той же позов у кримінальному провадженні.
Особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.
1. Новий КПК України не лише зберіг, але й розвинув інститут цивільного позову в кримінальному провадженні. Цивільний позов – це заявлена у кримінальному провадженні вимога фізичної або юридичної особи про відшкодування їй матеріальної чи компенсацію моральної (немайнової) шкоди, завданої безпосередньо кримінальним правопорушенням чи іншим суспільно небезпечним діянням до підозрюваного, обвинуваченого або до особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально-протиправними діяннями підозрюваного, обвинуваченого або суспільно небезпечними діяннями малолітньої, неосудної чи обмежено осудної особи. Розгляд цивільного позову в кримінальному провадженні сприяє більш швидкому відшкодуванню заподіяної кримінальним правопорушенням чи іншим суспільно небезпечним діянням шкоди, полегшує цивільному позивачу доказування підстав і розміру цивільного позову, оскільки вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням є одним із обов’язкових елементів предмета доказування (п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК), звільняє його від сплати державного мита, дає значну процесуальну економію, усуваючи окремий розгляд цивільного позову в порядку цивільного судочинства.
2. Підставою цивільного позову є факт завдання потерпілому безпосередньо кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, що є предметом кримінального провадження, майнової та/або моральної шкоди. Обов’язковим тут є наявність прямого причинного зв’язку між вчиненим діянням та шкодою. Тому цивільними позивачами у кримінальному провадженні можуть бути фізичні особи, яким вказаними діяннями завдано майнової та/або моральної шкоди, а з поміж юридичних осіб лише ті, які зазнали майнової шкоди(ч. 1 ст. 61 КПК). Якщо цивільний позов подається не з наведених підстав чи не вказаними особами, а, наприклад, в порядку регресу (ч. 1 ст. 1191 ЦК), слідчий або прокурор виносять вмотивовану постанову, а суд постановляє ухвалу про повернення цивільного позову.
3. Особа вправі пред’явити цивільний позов у будь-який момент кримінального провадження шляхом подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду, але до початку судового розгляду. Останнє правило зумовлене необхідністю доказування підстав та розміру цивільно-правових вимог саме під час судового розгляду.
Особа набуває статусу цивільного позивача з моменту подання позовної заяви (ст. 61 КПК). Винесення слідчим або судом про це процесуального рішення закон не передбачає. При пред’явленні цивільного позову потерпілим, він поєднує обидва процесуальні статуси і використовує права як цивільного позивача, так і потерпілого (ст. 55 КПК).
4. Цивільний позов в інтересах цивільного позивача вправі пред’явити його представник, яким може особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником, керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю – у випадку, якщо цивільним позивачем є юридична особа, оскільки представник за законом користується правами цивільного позивача, інтереси якого він представляє. Повноваження представника цивільного позивача підтверджуються: захисника – свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ст. 50 КПК); керівника юридичної особи чи іншої уповноваженої законом або установчими документами особи – копією установчих документів юридичної особи; працівника юридичної особи, яка є цивільним позивачем – довіреністю (ст. 63 КПК).
Представник цивільного позивача – фізичної особи, повноваження якого засвідчуються відповідними документами, може діяти як поряд з останнім, так і замість нього. Обсяг прав представника цивільного позивача є похідним від прав цивільного позивача. Він вправі здійснювати практично усі права особи, яку представляє, за винятком тих, які носять особистий характер – права давати пояснення, показання тощо, а також права на відмову від позову, укладення мирової угоди, якщо такі права спеціально не оговорені в уповноважуючих документах.
5. До законних представників, що мають право пред’явити цивільний позов на захист інтересів неповнолітніх осіб як цивільних позивачів та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, відносяться: батьки (усиновителі), а в разі їх відсутності – опікуни, піклувальники, інші повнолітні близькі родичі (чоловік, дружина, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлений, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, в тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі), а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний (п. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 44 КПК).
Про залучення законного представника для участі в кримінальному провадженні слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд – постановляє ухвалу, копія якої вручається законному представнику. У разі якщо дії чи інтереси законного представника цивільного позивача суперечать інтересам особи, яку він представляє, за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду такий законний представник замінюється іншим з числа вищеперерахованих осіб (ст. 44 КПК).
6. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про прокуратуру» прокурор пред’являє цивільний позов у кримінальному провадженні з метою захисту інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров’я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права. При поданні позову в інтересах громадян в позовній заяві прокурор повинен послатися як на правові, так і на фактичні підстави пред’явлення ним позову, та обґрунтувати причини, із-за яких громадяни не можуть самостійно захистити свої права (фізичний, матеріальний стан, неповнолітній вік, недієздатність тощо).
7. За загальним правилом цивільним відповідачем у кримінальному провадженні є підозрюваний, обвинувачений, оскільки він несе відповідальність за заподіяну ним матеріальну та моральну шкоду. З моменту подання до нього як до цивільного відповідача позовної заяви органу досудового розслідування або суду йому забезпечуються усі передбачені законом права як підозрюваного, обвинуваченого, так і цивільного відповідача, в тому числі право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього (ст.ст. 42, 62 КПК).
Як і щодо цивільного позивача, закон не вимагає виносити постанову чи постановляти ухвалу про визнання підозрюваного, обвинуваченого цивільним відповідачем.
8. Оскільки шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років) за законом відшкодовується за загальним правилом її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, а також коли малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров’я чи іншого закладу, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою (ст. 1178 ЦК), у випадках завдання нею шкоди суспільно небезпечним діянням, вказані особи (фізичні та юридичні) можуть бути цивільними відповідачами у відповідному кримінальному провадженні.
Цивільними відповідачами можуть бути батьки (усиновлювачі) або піклувальник неповнолітньої особи (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років), а також заклади, які за законом здійснюють функції піклувальника неповнолітньої особи у випадках завдання шкоди неповнолітньою особою кримінальним правопорушенням чи суспільно небезпечним діянням, що є предметом кримінального провадження, у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди (ст. 1179 ЦК).
9. Цивільний відповідач у кримінальному провадженні може мати свого представника. Представництво цивільного відповідача щодо суб’єктного складу, уповноважуючих документів, обсягу прав аналогічне представництву цивільного позивача (ст. 63 КПК).
10. Форма та зміст позовної заяви регламентуються цивільним процесуальним законодавством, тобто стосовно форми і змісту позовної заяви субсидіарно застосовується аналогія цивільного процесуального закону, в даному випадку ст. 119 ЦПК. У відповідності з цією статтею ЦПК, з корекцією на вимоги КПК, позовна заява подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява: підсудність цивільного позову визначається підсудністю кримінального провадження, у якому він заявлений. Незважаючи на те, що позов заявляється здебільшого під час досудового розслідування, позовна заява подається органу досудового розслідування, вона має адресуватися суду, оскільки саме суд уповноважений одночасно з кримінальним провадженням вирішувати позов по суті;
2) ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі (ці дані щодо відповідача викладаються лише у тому випадку, коли на момент написання позовної заяви встановлено особу, яка вчинили кримінальне правопорушення і завдала цим шкоду). Відсутність даних про дану особу не є перешкодою для прийняття позовної заяви;
3) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що обґрунтовують кожну обставину (пп. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК) в кримінальному провадженні зводяться до вказівок на факт завдання потерпілому кримінальним правопорушенням шкоди та її виду, а у цьому зв’язку з набуттям статусу потерпілого, оскільки обов’язок доказування події кримінального правопорушення, винності обвинуваченого у його вчиненні, тобто підстав, виду і розміру завданої шкоди покладений на слідчого та прокурора (ст. 92 КПК), що для цивільного позивача є правом (ст.ст. 56, 61 КПК);
4) зміст позовних вимог, ціна позову щодо вимог майнового характеру (пп. 3, 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК) можуть виражатися, наприклад, так: «Прошу відшкодувати мені шкоду, завдану злочинними діями Петренка П.П., в сумі 1000 грн.»;
5) перелік документів, що додаються до заяви, якщо у позивача вони є і він вирішив долучити їх до кримінального провадження. Правила цивільного процесуального закону щодо подання копії позовної заяви та копій всіх документів, що додаються до неї, на позови у кримінальному провадженні не розповсюджуються, за винятком довіреності та іншого документа, що підтверджує повноваження представника цивільного позивача;
6) підпис позивача або його представника із зазначенням дати подачі позовної заяви.
У разі пред’явлення позову особами, які діють на захист інтересів цивільних позивачів, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
10. Цивільний позов не розглядається у випадках закриття кримінального провадження прокурором (слідчим) чи судом; прокурором (слідчим) під час досудового провадження, якщо: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; 3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати; 4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою; 5) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого; 6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; 7) потерпілий, а у випадках, передбачених КПК, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; 8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу (ч. 1 ст. 284 КПК); судом у підготовчому судовому засіданні у випадках: 1) затвердження угоди про примирення чи угоди про визнання винуватості (п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК); 2) встановлення підстав, передбачених пунктами 4–8 частини першої статті 284 КПК; судом в судовому розгляді у випадках: 1) встановлення обставин, передбачених пунктами 5–8 частини першої статті 284 КПК; 2) якщо прокурор відмовиться від підтримання обвинувачення, а потерпілий відмовиться підтримувати обвинувачення в суді; 3) звільнення особи від кримінальної відповідальності (ст. 288 КПК); 4) затвердження вироком угоди про примирення чи угоди про визнання винуватості (ст. 475 КПК).
При закритті кримінального провадження з наведених підстав слідчий, прокурор, суддя і суд зобов’язані роз’яснити особі її право пред’явити позов в порядку цивільного судочинства.
11. Суд не вправі передавати цивільний позов для вирішення в порядку цивільного судочинства, а зобов’язаний його вирішити за правилами розгляду, встановленими КПК України.
12. Підтримання заявленого цивільного позову в судовому розгляді знаходить свій прояв в обґрунтуванні цивільним позивачем перед судом вимог про відшкодування та/чи компенсацію завданої йому кримінальним правопорушенням шкоди, а заперечення проти цивільного позову, – у спростуванні цивільним відповідачем підстав та/чи розміру пред’явлених до нього вимог, у зв’язку з чим вони можуть активно використовувати надані їм кримінальним процесуальним законом права. Цивільний позивач, зокрема, має права та обов’язки, передбачені законом для потерпілого, в частині, що стосується цивільного позову (ч. 3 ст. 61 КПК), а цивільний відповідач відповідні права та обов’язки, передбачені законом для обвинуваченого (ч. 3 ст. 62 КПК). Це означає, що їм надані рівні процесуальні права на заявлення відводів, клопотань, дачу пояснень, показань, участі у дослідженні доказів, виступу у судових дебатах тощо (ст.ст. 42, 56 КПК).
13. Специфічним, належним лише цивільному позивачу, є його право, обумовлене суттю позову як волевиявлення самої особи, яка пред’явила вимогу про відшкодування завданої їй шкоди, яким вона вправі розпоряджатися на свій розсуд, є право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення (ч. 3 ст. 61 КПК). Належним лише цивільному відповідачу є, відповідно, його право визнавати позов повністю або частково чи заперечувати проти нього (ч. 3 ст.62 КПК).
14. Що стосується права даних учасників судового розгляду давати пояснення, показання, то під поясненнями тут слід розуміти спосіб повідомлення ними суду відомостей щодо обставин цивільного позову у випадках, коли цивільний позивач не є одночасно й потерпілим, а цивільний відповідач не є обвинуваченим, бо КПК України не передбачає пояснень даних осіб як доказів у кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 84, ч. 1 ст. 95 КПК). Пояснення цивільних позивачів і цивільних відповідачів у таких випадках за аналогією цивільного процесуального закону є доказами цивільно-процесуальними і належними лише в частині розгляду та вирішення цивільного позову (ст.ст. 57, 62 ЦПК). Показання ж дані особи дають тоді, коли цивільний позивач і потерпілий та, відповідно, цивільний відповідач і обвинувачений виступають в одній особі.
15. Використання права на участь в судовому розгляді залежить від самого цивільного позивача. За його відсутності цивільний позов може бути розглянутий, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред’явлений позов. Якщо цивільний позивач чи його представник за відсутності вказаних умов не прибув в судове засідання, суд залишає цивільний позов без розгляду (ч. 1 ст. 326 КПК).
16. У випадку неприбуття в судове засідання цивільного відповідача, який не є обвинуваченим, або його представника, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за їх відсутності з’ясувати обставини, що стосуються цивільного позову, вирішує питання про проведення судового розгляду без них або про його відкладення. При цьому суд має право за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою шляхом постановлення ухвали накласти грошове стягнення на цивільного відповідача (ст.ст. 144, 146, ч. 2 ст. 326 КПК).
17. Цивільний позивач вправі в установленому законом порядку та формі клопотати перед судом про вжиття заходів забезпечення пред’явленого ним цивільного позову, в тому числі шляхом арешту майна обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану йому кримінально-противправними діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ст. 171 КПК).
18. Цивільний позов в кримінальному провадженні розглядається та вирішується судом за правилами, встановленими КПК України. Зокрема, на початковому етапі судового розгляду після оголошення прокурором обвинувального акта (чи його короткого викладу) цивільний позивач або його представник, а в разі його відсутності – головуючий, оголошує позовну заяву (чи її короткий виклад), і, з’ясувавши питання, пов’язані з особою обвинуваченого та суттю обвинувачення, запитує у обвинуваченого, цивільного відповідача, чи визнають вони позов. А визначившись з обсягом доказів, що підлягають дослідженню та порядком їх дослідження, в тому числі тих, які стосуються цивільного позову, розглянувши клопотання учасників провадження, суд переходить до безпосереднього дослідження доказів (ст.ст. 347–363 КПК). По завершенні з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами учасникам судового провадження надається право виступити в судових дебатах, де цивільний позивач, його представник та законний представник виступають після прокурора, потерпілого, його представника та законного представника, а за ними, перед обвинуваченим, його законним представником, захисником – цивільний відповідач, його представник (ч. 1 ст. 364 КПК). При ухваленні вироку в нарадчій кімнаті в числі питань, пов’язаних з обвинуваченням, суд зобов’язаний вирішити й ті, що пов’язані з цивільним позовом, а саме: чи підлягає задоволенню пред’явлений цивільний позов і якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку (п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК).
19. Якщо ж при розгляді цивільного позову виникають процесуальні відносини, не врегульовані КПК України, суд застосовує до них норми ЦПК України, але за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Наприклад, у випадку, коли в судовому розгляді до видалення суду в нарадчу кімнату цивільний позивач та цивільний відповідач або їх уповноважені на це представники на основі взаємних поступок щодо прав та обов’язків сторін і предмета спору укладуть мирову угоду, суд має застосувати норми ст. 175 ЦПК України, які регулюють процесуальні відносини, пов’язані з мировою угодою сторін в цивільному судочинстві і, за відсутності для цього означених в цивільному процесуальному законі перешкод, постановити ухвалу про закриття провадження за цивільним позовом і визнання мирової угоди, оскільки це не суперечить засадам кримінального судочинства, більше того, відповідає засаді диспозитивності (ст. 26 КПК).
Коли ж при розгляді та вирішенні цивільного позову у кримінальному провадженні застосувати аналогію цивільного процесуального закону можливості немає із-за відсутності відповідної правової норми, суд повинен керуватися принципами судочинства, в тому числі тими, що закріплені у визнаних Україною міжнародно-правових актах.
20. Рішення суду, що набрало законної сили, про відмову в позові, прийняте в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства, має у кримінальному судочинстві преюдиціальне значення. Воно позбавляє цивільного позивача права пред’явити позов у кримінальному провадженні до того ж цивільного відповідача, з того ж предмета і з тих же підстав. Якщо такий позов пред’явлено, слідчий, прокурор повинні винести постанову, а суд – постановити ухвалу про повернення позову з наведеної підстави.
21. Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано матеріальну та/або моральну шкоду, має право вибору на пред’явлення цивільного позову про її відшкодування та/чи компенсацію в порядку кримінального або цивільного судочинства. Вона має право пред’явити цивільний позов в порядку цивільного судочинства й впродовж усього часу кримінального провадження, предметом якого є завдана їй у такий спосіб шкода, а також по його завершенню. Коли ж особа пред’являла цивільний позов в порядку кримінального провадження, право на пред’явлення аналогічного позову в порядку цивільного судочинства вона має лише у випадках залишення цивільного позову без розгляду.
Випадки залишення цивільного позову без розгляду на стадіях досудового розслідування, підготовчого провадження та судового розгляду наведені нами у п. 10 коментованої статті. Крім цих випадків, цивільний позов згідно із законом залишається без розгляду у разі виправдання обвинуваченого судом за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, про що більш детально йтиметься у п. 11 коментарю до ст. 129 КПК.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 219 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |